Позитивні сторони економічної кризи.

1. Криза виконує («очисну») стимулюючу функцію:

а) сприяє скороченню витрат виробництва;

б) створює стимули для впровадження нових технологій;

в) посилює конкуренцію;

г) дає початок новому етапу в інтенсивному розвитку економіки.

Внаслідок наявності економічних циклів в ринковій економіці існує проблема відставання фактичного ВНП від потенційного ВНП, коли економіка не в змозі забезпечити достатню кількість місць для економічно активної частини населення (робочої сили), при цьому частина потенційного виробництва товарів і послуг втрачається безповоротно.

Потенційний ВВП – обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Повна зайнятість ресурсів передбачає досягнення економічного зростання на рівні 2–3%, завантаження виробничих потужностей на рівні 80-90% та утримання природного рівня безробіття в межах 6–7% від загальної кількості робочої сили.

Фактичний ВВП – це реально отриманий обсяг виробництва продукції та послуг при наявному рівні безробіття і завантаженості виробничих потужностей в певний період розвитку економіки країни.

Таблиця 3.1

Реальний і потенційний ВВП в Україні за період 2000–2009 рр.

 

Показники	Од. вимір	Роки
Реальний ВВП	млн. грн
Робоча сила	тис. чол.
Безроб. працездат. віку	тис. чол.
Рівень безробіття	%	11,6	10,9	9,6	9,1	8,6	7,2	6,8	6,4	6,4	8,8
Природне безробіття	%	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0
Циклічне безробіття.	%	5,6	4,9	3,6	3,1	2,6	1,2	0,8	0,4	0,4	2,8
Витрати ВВП через перевищення фактичного безробіття над природним	млн. грн
Потенційний ВВП	млн. грн

 

Втабл. 3.1.показано динаміку фактичного і потенціального ВВП в Україні за 2000–2009 рр.

Валовий внутрішній продукт в Україні, починаючи з 1999–2008 рр. мав тенденцію до зростання, а в 2009 р., у зв’язку з світовою кризою, зменшився на 3,5%, а реальний відповідно – на 18,8%.

Високі темпи зростання потенційного ВВП, починаючи з 2003 р. по 2008 р., і реального ВВП у 2005–2008 рр., з різницею в 2–3 роки пояснюються збільшенням основного капіталу у економіці і, як наслідок, зменшенням циклічного безробіття.

Враховуючи, що економіка України знаходилась у перехідному трансформаційному періоді, її реальний ВВП із своїми циклічними коливаннями у 2000–2006 рр. не досягав потенційного рівня і лише наблизився до нього у 2006–2007 рр.

Як правило, у стабільних економіках розвинутих країн реальний ВВП коливається навкруг рівня потенціального, в той час як останній − плавно зростає.

Таким самим нерегулярним циклом поведінки як фактичний ВВП у відношенні до потенціального характеризуються і інші економічні часові ряди. Циклічно змінюється і рівні зайнятості, безробіття, інфляції, ставки відсотка, валютного курсу і обсягу грошової маси.

Проте основними індикаторами фази циклу звичайно слугують рівні зайнятості, безробіття і обсягу випуску, оскільки динаміка рівнів інфляції, відсоткової ставки та валового курсу може бути різною залежно від факторів, які викликають спад.

Спад зайнятості і випуску, що викликані скороченням сукупних витрат, нерідко супроводжується зниженням середнього рівня цін і рівня інфляції. Навпаки, спад, який викликаний скороченням сукупних пропозицій, нерідко супроводжується підвищенням рівня цін та рівня інфляції. В обох випадках динаміка відсоткових ставок буде визначатися політикою Центрального банку (ЦБ) з регулюванням грошової маси, що, у свою чергу, викликає відповідні зміни у рівні валютного курсу.

Діагностика фази економічного циклу є однією із найскладніших завдань макроекономічного прогнозування. У перехідній економіці, в тому числі і українській, ці проблеми набувають особливу актуальність через відсутність адекватної статистичної бази даних і необхідного досвіду використання інструментів макроекономічного управління.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу у галузях, які виробляють засоби виробництва та товари тривалого користування. У галузях, які виробляють споживчі товари короткочасного користування, коливання зайнятості і випуску менш значні.

Причини цього пов’язані з двома обставинами. По-перше: оновлення обладнання і споживання товарів тривалого користування можна відкласти на певний термін. Тому у періоди спадів ділової активності попит на ці товари скорочується – фірми і домашні господарства не поспішають придбати що-небудь нове, а користується накопиченим запасом виробничих потужностей і споживчих благ тривалого користування. Тому зайнятість у цих галузях швидко знижується, випуск падає, а безробіття зростає.

По-друге, саме у цих галузях виробництво як правило, є висококонцентрованим і на ринку панує невелика кількість фірм.

Зазначена структура ринку дозволяє фірмам швидко знижувати рівні зайнятості і випуску у період спаду ділової активності, щоб відносно стабілізувати рівень цін. У галузях, які виробляють товари короткотермінового користування, ринки більш конкурентні і тому фірми не можуть протидіяти тенденції до зниження цін. Отже у цих галузях ціни коливаються більш значно ніж зайнятість і випуск продукції.

На рис. 3.2.подано графік змін за період з 2000 до 2009 р.

 

Рис. 3.2. Потенційний, фактичний ВВП і рівень безробіття в Україні за період 2000–2009 рр.

 

У 2001–2003 р.р. зростання реального ВВП уповільнювалося. Це пов’язано з економічними і циклічними коливаннями, які викликані великим рівнем циклічного безробіття (5–3%) та перевищенням нормативного відсотка недовикористаних виробничих потужностей. Зменшення рівня зростання реального ВВП у другій половині 2008 р. і його скорочення на 18,8% в 2009 році пов’язано із світовою фінансовою кризою.

Політика кожної держави спрямована на регулювання коливань економічної активності у суспільстві в періоди передкризового стану і на запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами, які мають бути під особливим контролем держави, є періоди депресії і буму.

Більшість вчених вважає, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і обсяг виробництва. Сукупні витрати, у свою чергу, визначаються граничною схильністю до споживання, заощадженнями та інвестуванням. Як наслідок, економічний розвиток завжди пов’язаний з порушенням рівноваги з відхиленням середніх показників.