Форми обміну в товарному виробництві.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Форми обміну в товарному виробництві.



1. Безпосередній товарообмін – прямий обмін одного товару на інший.

2. Обмін товарами за допомогою загального еквівалента – грошей.

В умовах безпосереднього товарообміну відсутність загального еквівалента, тобто товару, що виражає вартість всіх інших товарів і здатного на них постійно обмінюватися, ускладнювало обмін і стримувало розвиток виробництва, що викликало об’єктивну необхідність виникнення грошового обігу.

Що ж таке гроші? Відповісти на це, здавалось би елементарне питання, зовсім не просто. Гроші змінювали свою форму і набували нових функцій протягом часу.

Колись товари обмінювались зовсім без грошей (тобто мала місце натуральна економіка), потім грошима були певні товари, в подальшому роль грошей почали відігравати різні цінні метали (мідь, срібло, золото). Пізніше з’явилися паперові гроші, які самі по собі не були цінністю, а виконували функцію грошей лише тому, що їх можна було обміняти на цінні метали за певним курсом.

На сьогодні цей зв’язок розірваний і гроші почали виступати не лише у паперовій формі. Так, з’явились пластикові картки, які приймаються до плати практично на рівні з наявними грошима. Крім того, існують чеки і різні банківські вклади, які також певною мірою відіграють роль грошей.

Сучасний грошовий обіг – це рух грошей, що опосередковує обіг товарів і послуг, а також рух фінансового ринку, які здійснюються у формі законодавчо закріпленої державної грошової системи.

Грошима називається законодавчо визначений засіб платежу, який без будь-яких обмежень приймається в обмін на товари і послуги, а також при сплаті боргових зобов’язань.

Гроші випускаються центральним (емісійним) та комерційними (депозитними) банками і представлені двома видами: символічними та кредитними.

1. Символічні гроші це боргові зобов’язання держави. Монопольне право емісії (випуску) готівкових грошей законодавчо закріплене за державою (Центральним банком), тому символічні гроші є державними грошима. Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за одиницю.

2. Кредитні або депозитні гроші – це боргові зобов’язання депозитних інститутів (комерційних банків). Кредитні гроші є приватними грошима – їхню основу складають депозити юридичних та фізичних осіб. Депозити – це грошові кошти, вкладені в комерційні банки у готівковій чи безготівковій формі для збереження на певних умовах.

Основні елементи (складові) грошової системи.

1. Наявність національної грошової одиниці, у якій виражаються ціни на товари і послуги через встановлений державою «масштаб цін».

2. Система кредитних і паперових грошей, а також різних монет, що є законними платіжними засобами на території даної країни.

3. Система емісії грошей, тобто законодавчо закріплений в країні порядок випуску грошей в обіг.

4. Державні органи, що займаються питаннями регулювання грошового обігу (Міністерство фінансів, Національний банк, податкова адміністрація, фабрики Держзнаку).

Історичні типи систем грошового обігу (в залежності від виду грошей, які обертаються).

1. Система обігу повноцінних металевих грошей означає, що в обігу знаходяться повноцінні золоті і (або) срібні монети (зливки) – біметалізм або монометалізм – виконують усі функції грошей, а паперові і кредитні гроші можуть вільно обмінюватися на грошовий метал (у зливках або монетах).

2. Система обігу кредитних і паперових грошей, коли останні не можуть бути обміняні на повноцінні гроші (в основному золото), а саме золото витиснуте з обігу.

Основні види монометалізму.

1. Золотомонетний стандарт, що існував до першої світової війни і характеризується обігом золотих монет та вільним обміном паперових і кредитних грошей на золоті монети.

2. Золотозливковий стандарт, введений в Англії і Франції в роки першої світової війни. Передбачав можливість обміну знаків вартості на золото тільки лише за пред’явленням суми, що відповідає ціні стандартного зливка золота.

3. Золотодевізний стандарт (введений у 20-і роки ХХ сторіччя в більшості країн), за яким було дозволено обмінювати національні банкноти на іноземну валюту (девізи), розмінну – на золото.

В макроекономіці гроші визначають як вид фінансових активів, які використовуються для обслуговування договорів.

Найхарактерніша риса грошей – їх ліквідність, тобто здатність швидко і з мінімальними витратами обмінюватися на будь-які інші види активів.

Роль грошей в економіці краще за все розкривають їх функції.

Автори відомого підручника «Економікс: принципи, проблеми і політика» К. Макконел та С. Брю на питання: «Що таке гроші?» - дають відповідь: «Все, що виконує функції грошей, і є гроші».

Таким чином визначення грошей дається через їх функції.

Виділяють п’ять основних функцій грошей:

1) засіб обігу;

2) міра вартості (вимірювальний інструмент для угод);

3) засіб заощадження чи накопичення багатства;

4) засіб платежу;

5) світові гроші.

У сучасних умовах суть грошей обмежуються виконанням ними трьох функцій.

Функції грошей.

1. Міра вартості. Гроші є кількісним виміром та порівнянням відносних вартостей товарів та послуг на ринку.

2. Засіб обігу. Цю функцію гроші виконують безпосередньо і виступають у якості посередника в товарному обігу.

Основним грошовим носієм довгий час виступало золото. Але в міру закріплення за золотом функцій грошей, закладалися умови для його заміни кредитно-паперовими грошима.

У 1690 році в Північній Америці з’явилися замінники золота у вигляді паперових грошей, коли гроші вільно обмінювалися на золото. В 1971 році на Бреттон-Вудській конференції розвинені країни скасували золотодевізний стандарт. І тепер паперові гроші мають єдину цінність (на відміну від золота) – загальну купівельну спроможність.

Паперові гроші – це «не гроші» в певному сенсі слова, їхня вартість не визначається витратами праці на їхнє виробництво. Ці гроші являють собою «особливий товар», здатність якого обмінюватися на всі інші товари випливає не з їхньої внутрішньої вартості, а з обмежених розмірів випуску і надання їм державною владою статусу офіційно, законодавчо закріпленої грошової одиниці, діючої на території держави.

Кредитні гроші розвиваються також із функції засобу обігу, але як боргові зобов’язання (векселя), якими можна робити платежі, переносячи вимоги сплати готівки з однієї фізичної (юридичної) особи на іншу. В подальшому при розвитку фінансового ринку кредитними грошима стають боргові зобов’язання комерційних банків.

Поступово розходження між власне паперовими грошима і кредитними грошима стираються, а в сучасних умовах − не існують.

3. Засіб заощадження. Гроші є найбільш ліквідним «товаром», тобто таким, які можуть швидше за все використовуватися для виконання будь-якого фінансового зобов’язання (розрахунки з кредиторами, постачальниками, працівниками тощо).

Кількість грошей у країні регулюється і контролюється державою. Цю функцію виконує Центральний банк (ЦБ).

Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:

,

де – сума вартості благ, які підлягають реалізації;

– сума вартості товарів, проданих в кредит;

П – платежі, строк оплати яких уже надійшов;

ВВ – взаємооплатні платежі (натуральний обмін).

На практиці для вимірювання грошової маси використовуються грошові агрегати, які виступають у вигляді боргових зобов’язань держави, комерційних банків та інших фінансових установ і представляють певні форми пропозиції грошей.

Грошовий агрегат – це сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, які об’єднані за якісними ознаками: ступінь ліквідності; швидкість обігу; функціональна роль в економіці.

В національній економіці грошові засоби залежно від рівня ліквідності групуються зростаючим підсумком у такі форми пропозиції грошових агрегатів:



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.206.122 (0.007 с.)