Теорія життєвого циклу Ф. Модільяні і теорія перманентного доходу М. Фрідмена

Довгострокова функція споживання ґрунтується на теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача. Згідно з цією теорією споживання в кожному періоді залежить від доходу людини впродовж всього життя. Для того, щоб підтримувати середній рівень споживання впродовж життя, люди розподіляють свій дохід між різними періодами життя, використовуючи заощадження і позики.

На базі теорії Фішера з’явилися дві гіпотези щодо функції споживання: гіпотеза життєвого циклу, що пов’язана з іменем Ф. Модільяні, і гіпотеза постійного (перманентного) доходу, запропонована М. Фрідменом.

Концепція життєвого циклу стверджує, що споживання залежить від величини доходу за період, який дорівнює довжині життєвого циклу людини. Люди дивляться вперед і намагаються оцінювати рівень своїх майбутніх доходів. Ті особи, що мають високі доходи, але очікують у майбутньому їх скорочення будуть економити, а решту доходу будуть відкладати у вигляді заощаджень. І навпаки, люди, які очікують підвищення доходів у майбутньому, беруть сьогодні кредити і намагаються жити у борг.

Люди роблять заощадження у тому віці коли мають високі заробітки, а потім, коли їх доходи скорочуються, у тому числі і у пенсійному віці, витрачають свої заощадження. Це означає, що ресурси споживання людини за весь життєвий цикл складаються з поточного доходу і накопиченого майна.

Функцію споживання за гіпотезою життєвого циклу можна записати:

 

 

де – гранична схильність до споживання з поточного доходу, яка визначається за формулою: ;

R – запланована кількість років трудового життя;

T – очікувана кількість років життя людини;

– майно, яке люди накопичують за рахунок заощаджень;

– гранична схильність до споживання з майна (активів), яка визначається за формулою:

 

 

Якщо обидві частини рівняння даної функції споживання поділити на Y, то отримаємо функцію середньої схильності до споживання:

 

 

На короткострокових відрізках часу поточний дохід зростає більше, ніж майно, тобто ΔY>ΔK. Тому з підвищенням такого доходу середня схильність до споживання може зменшуватися, що відповідає кейнсіанській теорії. Але у довгостроковому періоді середня схильність до споживання є постійною величиною, тому динаміка поточного доходу дорівнює зміні динаміці майна: ΔY=ΔK.

Теорія перманентного доходу. Так само, як і в теорії Модільяні в основі моделі Фрідмена лежить припущення про прагнення домашніх господарств забезпечити собі рівномірний рівень споживання протягом усього свого життя. Проте, на відміну від теорії Модільяні, у моделі Фрідмана є суттєва особливість, відповідно з якої поточний дохід розділяється на постійний і тимчасовий (випадковий) доходи.

Випадковий дохід може бути як позитивною, так і негативною величною. Наприклад, виграш у лотерею, інший додатковий дохід отриманий в наслідок сприятливих непередбачуваних обставин, або навпаки втрати доходу в наслідок тих самих непередбачуваних обставин, але не сприятливого характеру.

Постійний дохід являє собою середній розмір доходів, які домогосподарства одержують протягом свого життя. Постійний дохід Фрідман називає перманентним доходом і визначає його у такий спосіб: перманентний дохід являє собою усереднену дисконтовану вартість поточних доходів домашніх господарств, які воно може одержати від активів, які приносять дохід протягом усього життя.

До таких активів, за даною теорією відноситься і людський капітал, який трактується як дисконтована вартість трудових доходів одержаних протягом усього життя. Тимчасові відхилення від постійного доходу впливають переважно на заощадження або компенсуються позиками. А тому функція споживання, за гіпотезою постійного доходу набуває такого вигляду:

 

 

де – постійний дохід;

– коефіцієнт, який визначає частку постійного доходу, що витрачається на споживання.

Поділивши обидві частини рівняння даної функції споживання на Y, тобто поточний дохід, отримуємо функцію середньої схильності до споживання:

 

Отже, розглянутий показник залежить від співвідношення між постійним і поточним доходами. Якщо останній перевищує постійний дохід за рахунок випадкового, то середня схильність до споживання зменшується. Якщо навпаки – цей показник збільшується.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Визначте сутність споживання домогосподарств в закритій економіці.

2. З яких джерел формується дохід домогосподарств?

3. Дайте визначення теперішній та майбутній вартості грошей.

4. Дайте визначення основному психологічному закону Д. Кейнса щодо залежності зростання споживання від зростання особистого наявного доходу.

5. В чому полягає кейнсіанська теорія споживання і заощадження?

6. Охарактеризуйте графічне зображення функції споживання та заощадження.

7. Визначте сутність граничної схильності до споживання і заощадження.

8. В чому полягає кейнсіанське трактування середньої схильності до споживання і заощадження?

9. Дайте характеристику концепції циклу Ф. Модільяні.

10.В чому полягає гіпотеза постійного (перманентного) доходу М. Фрідмена?

Рекомендована література: [2, 5, 9, 11, 12, 14, 15, 16, 19, 2д].

 

Тема 8. Приватні інвестиції

План

8.1. Інвестиції та їх типи. Роль інвестицій в економіці.

8.2. Кейнсіанська та неокласична функції попиту на інвестиції.

8.3. Проста інвестиційна функція. Автономні та індуційовані інвестиції. Мультиплікатор автономних інвестицій. Модель акселератора.

8.4. Заощадження та інвестиції.

 

 

8.1. Інвестиції та їх типи. Роль інвестицій в економіці

Інвестиції – це витрати, що здійснюються для створення нового та відшкодування зношеного капіталу. Вони впливають на економіку у двох напрямках.

Перший напрямок пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то у короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари, що викликає адекватне підвищення сукупного попиту і ВВП.

Другий напрямок пов’язаний з капіталоутворенням. Приріст капіталу збільшує потенційний ВВП, тобто довгострокову сукупну пропозицію. Інвестиції один із найбільш змінних компонентів сукупного попиту. Вони дуже чутливі до будь-яких змін в економіці і очікувань економічних суб’єктів.

У період трансформаційної кризи в Україні (1991–1999 рр.) обсяги інвестицій скоротились на 78% при падінні ВВП – на 59%.

У 1999 році інвестиції в основний капітал в Україні складали 13,5% ВВП. Для порівняння – середньосвітове значення частки інвестицій у ВВП в 90-ті роки дорівнювало 23,2%.

У табл. 8.1. наведені дані обсягу інвестицій в основний капітал в Україні за 2000–2009 рр. Із наведених даних видно, що питома вага інвестицій у ВВП має тенденцію до зростання з 13,9% у 2000 р. до 26,2% у 2007 р., що дало можливість наблизитися до середньосвітового показника, який у 2006 р. складав 27,5%. Значними темпами збільшувалось фінансування інвестицій в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств та організацій.

Таблиця 8.1

Інвестиції в основний капітал в Україні за період 2000–2009рр.

 

Показники	Од. виміру	Роки
1. Валовий внутрішній продукт	млн. грн
2. Інвестиції в основний капітал	млн. грн
2.1. Відсоток до ВВП	%	13,9	15,9	16,5	19,0	21,9	21,1	23,2	26,2	24,5	16,5
3 Джерела фінансування. інвестицій, в т. ч. за рахунок:	млн. грн
3.1 державного бюджету	млн. грн
питома вага державного бюджету	%	5,1	5,3	5,0	7,0	10,5	5,5	5,5	5,5	5,0	4,4
3.2 коштів місцевих бюджетів	млн. грн
питома вага коштів місцевих бюджетів	%	4,1	4,1	3,7	4,1	4,6	4,2	4,4	3,9	4,2	2,7
3.3 власних коштів підприємств	млн. грн
питома вага власних коштів підприємств	%	68,6	66,9	65,8	61,4	61,7	57,4	57,8	56,5	48,3	63,3
3.4 коштів іноземних інвесторів	млн. грн
питома вага коштів іноземних інвесторів	%	5,9	4,3	5,6	5,5	3,6	5,0	3,7	3,5	3,3	4,5
3.5 коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	млн. грн
питома вага коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	%	5,0	4,3	4,2	3,6	3,4	3,3	4,1	9,7	9,0	6,7
3.6 кредитів банків	млн. грн
питома вага кредитів банків	%	1,7	4,3	5,3	8,2	7,6	14,7	15,4	16,5	17,4	14,2
4. Інші джерела фінансування	млн. грн	-	-

 

Інвестиції за рахунок власних коштів підприємств у 2008 році порівняно з 2000 р. зросли у 9,9 рази, кошти населення з 31176 млн. грн. у 2000 р. до 21084 млн. грн. у 2008 р., та кредитів банків відповідно з 391,0 млн. грн. до 40451,0 млн. грн.

До недоліків необхідно віднести низьку питому вагу іноземних інвестицій. Вона коливається за роками від 3,6 до 5,9%, а у 2008 р. складала усього 3,3%. Це пояснюється тим, що в Україні ще не створені умови щодо забезпечення політичної стабільності, чинна законодавча база не дозволяє організувати прозоре фінансування інвестиційних проектів, широко застосовувати механізми фондового ринку та інші ринкові інститути. Все це не додає привабливості інвестиційного клімату в Україні.

Динаміка інвестицій в основний капітал в кризовий 2009 рік відповідає теоретичним макроекономічним дослідженням проведених науковцями різних шкіл і напрямків. Так інвестицій в основний капітал в 2009 р. зменшилася порівняно з 2007 р. на 195%, а з 2008 р. на 34,9%. При тому падіння інвестицій відбулося по всім джерелам фінансування.

Це пояснюється такими причинами: бюджетне фінансування – зростання дефіциту державного і місцевих бюджетів; власних коштів підприємств – зменшення обсягів виробництва та прибутків; кредитів банків – вплив світової фінансової кризи на банківську систему: зростання відсоткових ставок кредитування, неповернення кредитів тощо; зменшення витрат на купівлю інвестиційних товарів; зростання схильності до споживання продуктів, товарів першої необхідності тощо.

Основні типи інвестицій:

1. Виробничі інвестиції (будинки, споруди, обладнання та інші основні фонди).

2. Інвестиції у житлове будівництво (купівля нових будинків для проживання або надання в оренду).

3. Інвестиції у запаси, готову нереалізовану продукцію.

Розрізняють валові і чисті інвестиції. Величину валових інвестицій можна визначити за формулою:

 

де – відповідно валові та чисті інвестиції за період t;

– норма амортизації;

– середня вартість капіталу за період t.

З наведеної формули можна визначити чисті інвестиції:

 

Приріст капіталу залежить від чистих інвестицій:

 

 

Обсяг капіталу на початок поточного року можна визначити так:

 

 

Приріст потенційного ВВП можна визначити за формулою:

де – гранична виручка від використання капіталу.

Здатність економіки до збільшення ВВП може виникати лише в тому випадку, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (I>dK). Якщо валові інвестиції менші, ніж амортизація (I<dK), то потенційне ВВП зменшується, а споживання капіталу перевищує його нагромадження. Таке явище називається дезінвестуванням.

Центральне місце в зростанні ВВП займають інвестиції в основний капітал. У табл. 8.2 наведені показники впливу приросту капіталу на потенційний ВВП.

Таблиця 8.2

Розрахунок граничної виручки потенційного ВВП від використання капіталу (MRK)

 

Показники	Од. виміру	Роки
Потенційний ВВП	млн. грн
Валові інвестиції в основний капітал	млн. Грн
Чисті інвестиції в основний капітал	млн. Грн
Індекси чистих інвестицій в основний капітал до поперед. року	%		135,9	120,0	122,7	133,9	105,6	125,7	42,6
Індекси потенційного ВВП до попереднього року	%		103,3	123,0	121,8	142,7	111,8	134,3	81,1
Приріст потенційного ВВП (ΔY)	млн. грн								-169784
Приріст капіталу (ΔK)	млн. грн								-93196
Гранична виручка від використання капіталу (MRK)	грн. на 1 грн капіталу		0,76	3,0	5,01	6,48	11,5	7,72	1,82

 

За період розвитку економіки України в 2002–2008 рр. потенційний ВВП зростав пропорційно з приростом капіталу. Гранична виручка від використання капіталу, починаючи з 2003 року, мала тенденцію до зростання з 0,76 грн. до 6,20 грн. у 2008 р. на одиницю капіталу. В кризу 2009 р. чисті інвестиції в основний капітал зменшилися на 57,4%, що вплинуло на зменшення потенційного ВВП.