Проста інвестиційна функція. Автономні та індуційовані інвестиції. Мультиплікатор автономних інвестицій. Модель акселератора

Залежно від факторів, які визначають обсяг попиту на інвестиції їх підрозділяють на автономні та індуційовані.

Автономні інвестиції – інвестиції, що не пов’язані із зростанням сукупного попиту, а здійснюються підприємствами з метою поліпшити своє становище на ринку.

Індуційовані інвестиції – інвестиції, що обумовлені стійким зростання сукупного попиту (національного доходу).

Серед основних чинників від яких залежить інвестиційний попит, особливе місце посідає відсоткова ставка та рівень доходу. Відсоткова ставка з одного боку є продуктом ринку, з іншого – об’єктом економічної політики. Тому в макроекономічному моделюванні широко використовується проста інвестиційна функція в якій базовою екзогенною змінною є відсоткова ставка, а ендогенною – рівень доходів. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції (природно-кліматичні умови, запас корисних копалин тощо).

Проста інвестиційна функція записується так:

 

де – попит на інвестиції;

– автономні інвестиції;

– чутливість інвестицій до зміни рівня відсоткової ставки (вона показує на скільки одиниць зворотньо змінюється інвестиції при зміні відсоткової ставки на 1 пункт);

– реальна відсоткова ставка;

– гранична схильність до інвестування;

– дохід.

Вплив інвестицій на сукупний попит (ВВП) відображається у теорії мультиплікатора та акселератора.

Теорія мультиплікатора.

Мультиплікатор показує роль інвестицій у зростанні обсягу національного доходу.

Дію мультиплікатора можна записати у вигляді ланцюга:

 

Тобто із зростанням інвестицій збільшується зайнятість, а потім – дохід і споживання.

Таким чином, між змінами автономних інвестицій і національним доходом існує стійкий зв’язок.

Мультиплікатор інвестицій – коефіцієнт, який показує залежність зміни доходу від зміни автономних інвестицій: якщо відбувається приріст обсягу інвестицій, то дохід збільшується на величину, яка в m_i разів більше, ніж приріст інвестицій, тобто:

 

де – приріст доходу;

– приріст автономних інвестицій;

– мультиплікатор автономних інвестицій.

Отже,

 

Оскільки мультиплікатор знаходиться у прямій залежності від граничної схильності до споживання (MPC) і в зворотній від граничної схильності до збереження (MPS), то

.

 

Залежність мультиплікатора інвестицій від граничної схильності споживання можна довести виходячи із таких висновків:

Як ми уже знаємо функція споживання має такий вигляд:

 

.

 

Рівень інвестицій передбачається постійним і не залежить від рівня доходів (автономні інвестиції):

 

У стані рівноваги обсяг випуску продукції і доходу Y дорівнює сукупному попиту.

що еквівалентне або

Для даного рівня інвестиційних витрат, які плануються, величина доходів тим більша, чим вище гранична схильність до споживання.

Більш висока гранична схильність до споживання означає більшу величину множника який і є у даному разі мультиплікатором автономних інвестицій.

Відмітимо, що мультиплікатор застосовується тільки для закритої економіки.

При введені до аналізу моделі закритої ринкової економіки впливу уряду і зовнішньої торгівлі, зазначену формулу мультиплікатора буде змінено.

Залежність між зміною інвестицій і зміною доходу розглянемо на такому прикладі.

Будемо вважати, що у 2006 р. за рахунок державного бюджету профінансовані автономні інвестиції у сумі 6 846,0 млн. грн.

Відповідно збільшиться і дохід власників ресурсів (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток).

Одержувачі доходу будуть витрачати його відповідно з граничною схильністю до споживання.

За 2006 р. в Україні 80% приросту доходу, або 5 478,0 млн. грн. було витрачено на споживчі товари і послуги, в результаті чого збільшився дохід у галузях, які виробляють споживчі блага.

Одержувачі цього доходу, у свою чергу, витратили, відповідно до своєї схильності до споживання, 80% суми, або 4 382,0 млн. грн. на споживання. Ця сума, ставши доходом продавців товарів і послуг, знову на 80% або на 3 505,0 млн. грн. була витрачена на споживання і т.д.

У результаті загальний приріст доходів наблизився до суми 34 230,0 млн. грн. при мультиплікаторі автономних інвестицій – 5.

 

.

 

Отже, приріст доходу становитиме:

Причини, які знижують вплив інвестиціїй на доходи:

· висока гранична схильність до заощаджень;

· сплата податків;

· перевага імпорту над експортом.

Теорія акселератора.

Модель акселератора (індуційованих інвестицій) була розроблена Д. Кларком.

Акселератор – це коефіцієнт, який являє собою відношення приросту інвестицій у періоді t, отриманих в результаті приросту доходів у періоді t-1 щодо періоду t-2:

де акселератор;

приріст інвестицій у періоді;

приріст доходу в періоді порівняно з періодом.

Наприклад, у 2006 р. приріст інвестицій складав 27 725,0 млн. грн., а приріст доходу у 2005 р. порівняно з 2004 р. складав 54 741,0 млн. грн.

Таким чином, акселератор дорівнював:

 

Принцип дії акселератора полягає в тому, що збільшення, або зменшення споживчих витрат викликає зміни у накопиченні капіталу.

Збільшення споживчого попиту на товари викликає зростання виробничих потужностей. Зменшення споживчих витрат може скоротити прибуток, що може викликати зниження обсягу інвестицій.

Автономні інвестиції дають перший поштовх процесу розширення економіки. Вони викликають ефект мультиплікації, а індуційовані інвестиції, будучи результатом доходів, які зросли, призводять до подальшого зростання доходу.

Якщо модель мультиплікатора виходить із надлишків ресурсів у депресивній економіці, то модель акселератора передбачає нарощування нових капітальних ресурсів.

Суть моделі взаємодії мультиплікатора – акселератора полягає у такому: виходячи із моделі мультиплікатора, зростання автономних інвестицій робить помножений вплив на доходи; а зростання доходів призводить до зростання темпів попиту на споживчі товари, що викликає прискорений (акселеративний) попит на нові інвестиції. При чому зростання інвестицій дорівнює добутку акселератора на приріст доходів.

Таким чином, збільшення автономних інвестицій, як зовнішнього фактора, веде до зростання доходу, який призводить до зростання нових інвестицій уже як внутрішнього фактора, що знову викликає зростання доходів, які знову збільшують інвестиції.

Поєднання дій мультиплікатора і акселератора пояснює процес розширення і скорочення ділової активності.

 

 

Заощадження та інвестиції

Джерелом фінансування інвестицій є заощадження, а тому вони тісно пов’язані між собою. У короткостроковому періоді інвестиції можуть не дорівнювати заощадженням. Але в довгостроковому періоді інвестиції завжди врівноважуються з заощадженнями.

Згідно з класичною теорією рівновага між заощадженнями та інвестиціями досягається на фінансовому ринку завдяки коливанню процентної ставки. При цьому заощадження перебувають у прямій залежності від неї (r),а інвестиції – в оберненій. Крива заощадження має додатний нахил, а крива інвестицій – від’ємний.

 

 

Якщо в умовах повної занятості рівновага на фінансовому ринку порушиться внаслідок скорочення інвестицій, то процентна ставка зменшується. Це викликає скорочення заощаджень (r – зменшується на депозити), які у класиків є високочутливими до процентної ставки. Оскільки C=Y-S, то скорочення заощаджень супроводжується адекватним збільшенням споживання (С). У підсумку за класичною теорією обсяг виробництва не зменшується, а повна зайнятість відновлюється за певних параметрів рівноваги інвестицій і заощаджень.

Кейнсіанська теорія щодо механізму урівноваження інвестицій із заощадженнями доводить, що заощадження є нечутливими до процентної ставки. У зв’язку з цим на графіку фінансового ринку, крива заощадження набуває вертикальної лінії.

	r
	r0

 

 

І

 

SI

 

Якщо в умовах повної зайнятості порушення рівноваги на фінансовому ринку викликається скороченням інвестицій, то процентна ставка зменшується, але вона не впливає на величину заощаджень. Кейнсіанці доказують, що заощадження залежать не від відсоткової ставки, а від доходу S=f(Y).

Алгоритм кейнсіанського механізму врівноваження інвестицій з заощадженнями такий: скорочення інвестицій зменшує дохід, що спричиняє скорочення заощаджень, які є функцією від доходу:

 

.

 

Це означає, за кейнсіанською теорією, що рівновага на фінансовому ринку може забезпечуватися і в умовах не повної зайнятості.

Заощадження складаються у закритій економіці з двох сегментів: заощадження домогосподарств і заощадження фірм.

Заощадження домогосподарств може визначатися за формулою:

 

,

 

Заощадження фірм, чисті заощадження визначаються за формулою:

 

де NP – чистий прибуток;

Дв – дивіденди.

Валові заощадження:

де А – амортизація.

Більшість інвестицій здійснюється підприємствами. Але їхні потреби в інвестиціях значно перевищують свої заощадження.У зв’язку з цим заощадження домогосподарств переміщуються в тимчасове розпорядження підприємств. Таке переміщення здійснюється через фінансову систему, яка складається з двох інструментів: фінансові ринки й фінансові посередники. Через фінансові ринки відбувається пряме забезпечення інвестицій, головним його інструментом є облігації та акції. Мобілізація підприємствами інвестиційних коштів через фінансових посередників – це не пряме фінансування інвестицій. До посередників відносяться банки, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди.

 

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність інвестицій, їх визначення та роль в економіці?

2. Охарактеризуйте основні типи інвестицій.

3. Яка є різниця між валовими та чистими інвестиціями, їх математичне визначення.

4. Охарактеризуйте кейнсіанський підхід до визначення попиту на інвестиції.

5. В чому полягає відмінність неокласичної теорії попиту на інвестиції від кейнсіанської теорії?

6. Охарактеризуйте математичне визначення простої інвестиційної функції.

7. Дайте характеристику автономним і індуційованим інвестиціям.

8. В чому полягає теорія мультиплікатора інвестицій?

9. Обґрунтуйте теорію дії акселератора та його зв’язок з мультиплікатором інвестицій.

10. У чому полягає взаємозв’язок інвестицій та заощаджень?

Рекомендована література: [1, 5, 8, 9, 11, 12, 15, 16, 18, 19, 1д, 2д, 4д, 9д].