Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
II. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку↑ Стр 1 из 10Следующая ⇒ Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
II. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку 1. Відповідність змісту уроку вимогам програм. 2. Вибір найбільш раціональної логіки розкриття матеріалу. 3. Науковість, Систематичність, доступність викладу матеріалу, повнота розкриття теми. 4. Виховна спрямованість уроку. 5. Трудова, політехнічна спрямованість уроку. 6. Оцінювання змісту матеріалу з точки зору його розвиваючого впливу (розвиток пізнавальних інтересів, емоцій, раціональних прийомів мислення, загальнонавчальних навичок та вмінь, волі, наполегливості). 7. Здійснення міжпредметних зв'язків. 8. Уміння вчителя виділяти у змісті матеріалу основні ідеї та думки, концентрувати увагу на провідних принципах, фактах, законах. 9. Помилки під час підбору змісту уроку. .III. Мета: оцінювання оптимальності вибору методів, прийомів та засобів навчання 1. Відповідність методів загальній спрямованості навчання, дидактичній меті, змісту матеріалу, віку учнів, специфіці предмета. 2. Методививчення нового матеріалу. 3. Методиформування вмінь та навичок. 4. Методи стимулювання та мотивації. 5. Методиконтролю та самоконтролю. 6. Оптимальність поєднання різних методів, обгрунтованість методів. 7. Використання наочних посібників, дидактичних матеріалів, технічних засобів. 8. Методика організації самостійних робіт. 9. Використання переваг кабінетної системи. IV. Мета: перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок 1. Місце контролю в системі уроку. 2. Методи контролю, доцільність їхнього застосування. 3. Методика перевірки домашніх завдань. 4. Розвиток в учнів навичок самоаналізу та самоконтролю (взаємна перевірка, рецензування, запитання тим, хто відповідає). 5. Кількість опитаних учнів. 6. Виховний бік перевірки. 7. Урахування індивідуальних особливостей під час перевірки. 8. Способи активізації учнів під час перевірки. 9. Кількість оцінок, їхня об'єктивність, аргументація., 10. Зміст та характер запитань, завдань (відтворюючі, проблемні, спрямовані на встановлення при-чинно-наслідкових зв'язків та ін.). 11. Оцінювання рівня якості знань, умінь, навичок (повнота, усвідомленість, міцність,' глибина, наявність системи у відповідях). V. Мета: як формуються загальнонавчальні вміння та навички на уроці 1. Які завдання формування загальнонавчальних навичок були помічені? 2. Які види діяльності в зв'язку з цим були обрані і чому? -.і; 3. Які завдання і вправи пропонувалися для формування загальнонавчальних умінь та навичок? 4. Які методи роботи були обрані і чому? 5. Які загальнонавчальні вміння та навички формувалися і який рівень їхньої сформованості?, 6. Які труднощі мали вчитель та учні під час розв'язання цих завдань? 7. Як здійснюються формування навичок, планування навчальної роботи (планування відповідей, творів, доведень)? 8. Як формується вміння виділяти основне в матеріалі (вчитель.концентрує на ньому'увагу, виділяє Суттєві ознаки, записує основні думки, підкреслює їх інтонацією, аналізує логіку відповідей учнів)? VI. Мета: вивчення способів активізації пізнавальної діяльності 1. Активізація пізнавальної діяльності на різних етапах уроку.; 2. Прийоми активізації у разі застосування різних методів навчання. 3. Використання проблемного навчання, індивідуального та диференційованого підходів із метою активізації пізнавальної діяльності. 4. Види активності (зовнішня, пізнавальна). 5. Моменти найбільшої активності учнів, їхні причини. 6. Результативність активізації в якісному та кількісному відношеннях. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО САМОАНАЛІЗУ УРОКУ
В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас не просто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки. У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання — всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання. Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях. Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки. Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.
З точки зору оптимізацй навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою: 1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку. 2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту інавчальному матеріалу. 3. Рівні досягнутого засвоєння знань. 4. Який рівень якості знань досягнуто. 5. Ступінь усвідомлення знань учнями. 6. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання. 7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат. 8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність. 9. Як реалізована виховна мета уроку. Примітка: зміст освіти складається з: — наукових знань (факти, закони, теорії); — прикладних знань; — оцінювальних і методичних знань; — логічних, історичних, філософських знань. Рівні Рівні засвоєння знань: І. Рівень усвідомленого сприймання і запам'ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного. 2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. 3. Рівень застосування знань і вмінь у новій ситуації. Тобто їх творче застосування. Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися Психологічний аналіз уроку
1. Загальна психологічна спрямованість уроку: — мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...); — інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм). 2. Реалізація ідей розвиваючого навчання: — як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості; — які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до самонавчання. 3. Організація пізнавальної діяльності на уроці: _ " — чи були установки на сприймання, запам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчити, що обговорити); — як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо); — як організував увагу (як спрямовував, як-переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості); — як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв; — як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію; — як працював із поняттями, аргументами; — як розвивав творчу уяву. 4. Формування вмінь і навичок дітей: — як формував загальнонавчальні вміння й навички; — як вироблялися спеціальні вміння й навички; — які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок; — яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок; — чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок 5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів: — які емоції дітей переважають на уроці; — які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці; — чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини; — що робить для активізації вольової сфери у дітей; — чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом. 6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці: — яке творче самопочуття вчителя на уроці; — який контакт з учнями; — як реагує вчитель на аналіз уроку.
Соціологічний аналіз уроку 1. Які форми співпраці вчитель використовує на уроці 2. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо); 3. Як виконують учні доручення або вказівки вчителя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно); 4. Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи допомагають один одному. Чи захищають один одного. 5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти. 6. Що особливо сподобалось учням на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою. 7. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б. 8. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому. 9. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і стосунки з учителем. 10. Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми. Аналіз уроку з позицій формування вмінь
Мета (щодо оволодіння вміннями). Структура (співвідношення частин). • Інструктування (орієнтовна основа дій). Постановка мети. Пояснення теоретичного блоку. Перевірка готовності. Практична робота. Організація початку і кінця. Диференційований та індивідуальний підходи. Самостійність. Поточний контроль і самоконтроль. Робоче місце. Підготовка результатів. Аналіз результатів. Ступінь виконання роботи. Підсумковий контроль (аналіз роботи). Дотриманнянормативних умов. Узагальнення, підбиття підсумків
Аналіз уроку з позицій розвивального навчання
Розвивальна мета. Методи і прийоми. Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові. Світоглядний напрямок Особистість учителя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля. Навчальна праця на уроці. Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність. Виховання дисципліни.
Виховання учнів, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах. Особистий підхід на уроці. Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінювання дітей. СХЕМА АСПЕКТНОГО АНАЛІЗУ
Дата ___________________________ Клас ___________________________ Предмет ________________________ Тип уроку ______________________
Схема аналізу уроку іноземної мови
1. Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично правильно, недостатньо чітко, неконкретне, дидактичне виправдано). 2. Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послідовно, обумовлені темою і метою уроку, не обумовлені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням). 3. Використана методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів). 4. Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі активну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі). 5. Учитель застосував.(хорові, парні, індивідуальні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок). 6. Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіа-, скоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.). 7. Зворотний зв'язок (достатній, достатній частково, незадовільний). 8. Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною, практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні). 9. Мовна діяльність школяра (повністю, частково) спрямована на (формування, активізацію, автоматизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній меті уроку). 10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродуктивний, умовно-продуктивний, продуктивний характер), комунікативне (повністю, частково) обумовлене, необумовлене. 11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних: аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, складових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.). 12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички дід час оперування лексичними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).
13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.). 14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній). 15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно). Вчителю потрібно: • дотримуватись вимог програми; • ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань; • вивчити досвід розв'язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів;' • звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.; • відвідати уроки вчителів у класах; • поглиблено самостійно вивчити тему (проблему).
Схема аналізу уроку хімії
1. Чи відповідає зміст уроку поставленій меті, чи правильно дібраний матеріал для досягнення мети. 2. Чи відповідає теоретичний рівень викладу матеріалу рівню класу. Як виконується програма. 3. На якому науковому рівні викладається матеріал. 4. Чи здійснюється зв'язок із вивченим раніше. Як використовуються міжпредметні зв'язки. 5. Добір методів та засобів викладання матеріалу (проблемно-пошуковий, ілюстративний, евристичний тощо). 6. Застосування наочності. 7. Вимоги до хімічного експерименту: — підготовленість та стан обладнання; — дотримання техніки безпеки; — уважне ставлення учнів до роботи; — аналіз та фіксування дослідів
8. Мова вчителя. 9. Контроль та оцінювання. Форми контролю: — письмові; – усні; — самостійні і контрольні роботи. 10. Диференціація навчання. 11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інструктаж із виконання.
1. Відповідність теми уроку програмі. 2. Відповідність змісту та структури поставленій меті. 3. Науковість викладу вчителем програмового матеріалу, його політехнічна спрямованість.. 4. Здійснення зв'язку раніше вивченого матеріалу з новим (повторення, закріплення, узагальнення)., 5. Методи та засоби передачі матеріалу, постановка демонстраційного експерименту, розв'язування задач. 6. Ефективність використання технічних засобів навчання. 7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати). 8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобутих учнями теоретичних знань. 9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання. 10. Здійснення диференційованого навчання. 11. Контроль за рівнем якості засвоєння учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення. 12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань. 13. Зацікавленість учнів темою, змістом та методами ведення уроку. 14. Розвиток логічного мислення. Активізація розумової діяльності учнів. 15. Досягнення мети, цілей та завдань уроку. Аналіз уроку фізичної культури у початковій школі
Під час аналізу уроку зверніть увагу на таке: 1. Підготовка вчителя до уроку. 2. Місце проведення. 3. Інвентар, наочність, наявність ТЗН, картки. 4. Своєчасність початку уроку. 5. Зовнішній вигляд учителя, наявність плану уроку. 6. Зовнішній вигляд учнів. 7. Шикування, здача рапорту, привітання, постановка завдань уроку. 8. Дозування у часі частин уроку (підготовча частина — від 25 до ЗО хв, заключна частина — 5 хв). 9. Мова, тон учителя, володіння правильною термінологією. 10. Фізіологічна послідовність під час виконання фізичних вправ (від легкого до складного і від складного до легкого). 11. Поведінка учнів під час уроку. Виховання свідомої дисципліни. 12. Професійно-методична підготовка вчителя. 13. Забезпечення на уроці індивідуального і диференційованого підходу до учнів (робота за картками). 14. Оцінювання знань і вмінь учнів, його об'єктивність, коментування (заохочення, оголошення подяки). Примітка. Навчальну частину уроку можна не оцінювати. 15. Фізичне навантаження на уроці. 16. Міжпредметні зв'язки. Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити учнів до самостійних занять. У заключній частині уроку.
Аналіз уроку фізичної культури
Мета фізичної культури — сприяти вихованню в учнів свідомої дисципліни, викликати у них почуття любові до своєї школи, дружби, чесності та інших позитивних рис моралі. У зв'язку з цим набуває особливо важливого значення питання психолого-педагогічного і методичного аналізу навчальної та позакласної роботи учителів фізичної культури. Здійснюючи контроль за фізичним вихованням, директори та їхні заступники керуються Постановою з питань фізичної культури і спорту, а також нака-
зами та інструкціями Міністерства освіти. Міністерства охорони здоров'я, «Положенням про фізичне виховання в загальноосвітній школі». Педагогічний контроль повинен бути: а) всебічним — охоплювати всі найважливіші сторони навчально-виховного процесу; б) об'єктивним — ґрунтуватись на достатній кількості ретельно зібраних фактів; в) результативним — сприяти досягненню кращих наслідків у роботі вчителів фізичної культури.
Основною формою організації навчальної роботи з фізичної культури є урок, від правильної організації якого залежить рівень якості всієї фізкультурної, оздоровчої та спортивно-масової роботи в школі. Урок фізичної культури може мати різну спрямованість, залежно від поставлених перед ним завдань і будується відповідно до типового плану, який складається з трьох частин. Ці частини відрізняються своїм змістом і завданням, але в той же час вони тісно взаємопов'язані і обумовлюють собою одне нерозривне ціле. Перша частина уроку — підготовча (8—12 хв) Завдання: організувати учнів, зосередити їхню увагу, створити добрий емоційний настрій, підготувати організм дітей до виконання вправ основної частини уроку, забезпечити помірний і всебічний вплив на м'язи, серцево-судинну і дихальну системи, сприяти розвиткові координації рухів і вихованню почуття ритму. Засобами для розв'язання завдань підготовчої частини уроку є: шикування і перешикування, розрахунок, різні строї, гімнастичні перестроювання, ходьба) повільний біг, виконання загальнорозвиваючих та підготовчих вправ на місці та під час руху, вправ з різними предметами — палицями, булавами, набивними м'ячами, скакалками та інше. Використовують рухливі, спортивні ігри за спрощеними правилами. Вибрані вправи та ігри повинні обов'язково своєю інтенсивністю сприяти розв'язанню завдань основної частини уроку. Друга частина — основна (28—32 хв) Завдання: виховання сміливості, швидкості, спритності, сили, витривалості, удосконалення і тренування рухових навичок, уміння застосувати набуті навички в різних умовах, опанувати техніку виконання вправ та навичок страхування тощо. Засоби для розв'язання завдань другої частини уроку: вправи на гімнастичних приладах, біг, стрибки, метання, вправи з рівноваги, лазіння та перелізання, спортивна гімнастика, акробатика, рухливі і спортивні ігри. Третя частина — заключна (5 хв) Її завдання полягають в тому, щоб привести організм учнів у відносно спокійний стан, організувати клас до наступних занять, визначити домашні завдання, підбити підсумок уроку, оцінити учнів. Засоби, що застосовуються в третій частині уроку: вправи в ходьбі, заспокоюючі вільні вправи, елементи строю, рухливі ігри, а також вправи на увагу, розслаблення і дихання, що сприяють підготовці організму до подальшої діяльності. Основним методом контролю за навчально-виховною роботою на уроках фізичної культури є безпосереднє спостереження, за допомогою якого можна проаналізувати рівень якості загальної і спеціальної підготовки вчителя. Вимоги до спостереження за уроками повинні обумовлюватись плановістю і цілеспрямованістю. Під час цього спостереження повинні проводитись не від випадку до випадку, а за заздалегідь поставленими завданнями і в певні терміни. Метою спостереження може бути як загальне ознайомлення з методикою роботи вчителя, так І перевірка будь-яких окремих моментів: виховання дисципліни, відповідність фізичного навантаження віковим особливостям учнів, використання наочних посібників, нестандартного спортивного інвентаря, ТЗН тощо. Спостерігаючи окремі моменти роботи вчителя, необхідно враховувати й інші сфери його діяльності, щоб уникнути можливих помилкових висновків. Для оцінювання рівня якості уроку з фізичної культури слід, звернути увагу на:. • Чіткість і конкретність поставлених учителем завдань уроку, які повинні бути (Сформульовані з урахуванням вікових та психологічних можливостей учнів відповідно до навчальної програми і фізичної підготовки окремо для основної і підготовчої медичних груп, хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат. • Поведінку вчителя, його спортивну форму, впевненість, звернення до дітей, подачу команд і розпоряджень. • Повноцінність змісту уроку. Перевіряючий оцінює наскільки ефективні засоби навчання, вибрані вчителем, рухові дії, що сприяють розвитку особистості школярів, відповідність їх завданням уроку та навантаженню з погляду їх впливу на різні функціональні системи організму школярів та співвідношення-засобів навчання необхідним рухам. • Ефективність методики уроку. Під час оцінювання методу проведення уроку слід враховувати: 1. Який метод учитель обрав для організації класу відповідно до завдань уроку і змісту програмового.матеріалу. 2. Як розподілений навчальний матеріал за частинами уроку, характер переходу від однієї частини до іншої, рівень якості загальної і функціональної підготовки щодо основної частини, послідовність розв'язання завдань, цілісність уроку. 3. Як здійснюється контроль за станом навантаження учнів, забезпечення страхування і допомога. 4. Чи домігся вчитель поставленої мети і на якому рівні школярі засвоїли навчальний матеріал» їдо розглядався на уроці. 5. Оцінювання знань, умінь і навичок учнів під час проведення уроку. 6. Чи даються домашні завдання. Кожен урок повинен бути пов'язаний зі змістом попередніх. На наступних уроках слід звернути увагу на те, чи не вдається вчитель до шаблонності. Наслідки спостережень за уроком записуються до книги відвідування уроків, систематизуються і узагальнюються, після чого підсумки перевірки повідомляються вчителю (попередньо дати йому можливість висловити свої думки щодо проведеного уроку або системи уроків, а потім перевіряючий дає свої зауваження і методичні поради).
Технологічна карта уроку Навчальний предмет __________________________________________________________________ Тема уроку __________________________________________________________________________ Мета уроку ___________________________________________________________________________ Тип уроку ___________________________________________________________________________ Завдання уроку _______________________________________________________________________ Школа __________________________________ Клас ________________________________________ Учитель _____________________________________________________________________________ Дата _________________________________________________________________________________
Перелік основних питань для аналізу уроку з розвитку творчого мислення учнів
1. Діяльність учителя з навчання творчого мислення учнів. 1.1. Наскільки вчитель продуктивно проводить інструктаж з навчання послідовності розумових дій та прийомів? 1.2. Якими способами, прийомами, алгоритмами розумових дій, «кроками», операціями з розвитку мислення користується вчитель, навчаючи дітей творчого мислення? Як підводить учитель школярів до вміння поставити запитання? 1.3. Як здійснюється дидактичний принцип послідовності в опануванні нового матеріалу (вивчення явищ серед подібних предметів; виконання роботи за зразком; відтворення матеріалу; з'ясування поняття тощо). 1.4. Як і наскільки ефективно вчитель попереджає помилки у відповідях на запитання? (Інструктаж повний, неповний, у тому числі письмовий та усний або тільки один із них). 1.5. Наскільки свідомо вчитель спрямовує дітей до конструктивних знань? Наскільки вільно володіє операціями аналізу, які види конструювання знань використовує? (За допомогою експерименту, лабораторної роботи, спираючись на старі знання тощо). 1.6. Як учитель орієнтує учнів на застосування нового матеріалу? 1.7. Як учитель формує нові знання? (Як діяльність, засновану на пам'яті; як результат творчої діяльності, заснованої на конструюванні знань; як узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи та ін.). 1.8. Як учитель підводить до проблеми? (Допомагає виявляти суперечності, ознайомивши з різними точками зору; ознайомлює просто з різними точками зору, не роблячи висновків; ознайомлює з різними поглядами, встановлюючи внутрішні зв'язки; ознайомлює з різними точками зору, знаходячи спільну ідею в них, та ін.). 1.9. Наскільки рухливе, перемикальне, пристосувальне мислення учнів у ставленні до проблеми, яку пропонує вчитель? Наскільки ефективно ставить учитель нові проблеми, удосконалюючи вже існуючі розв'язання у процесі дискусії школярів? 1.10. Наскільки успішно вчитель використовує дослідну роботу, дослідницький практикум, лабораторні роботи для формування творчого мислення? Наскільки всі ці види робіт ефективно забезпечені інструктивними вказівками? 1.11. Як використовує педагог різні види навчальної діяльності в різних частинах уроку для поєднання теоретичних та практичних завдань, а також для поступового виконання завдань за ступенем їх складності?.Визначити вид самостійності школярів в умовах проведення названих вище робіт. (Неповна самостійність, неповна самостійність з елементами творчості, повна самостійність, поєднання з творчістю та ін.) 1.12. Чи заплановане повторне засвоєння нового' матеріалу? Чи поєднується воно з контролем засвоєння знань? Чи переходить виконавча творчість у пошукову та дослідницьку? 1.13. Наскільки ефективно поєднуються контрольні завдання виконавської творчості з контрольними завданнями пошукового та дослідницького характеру? 1.14. Як забезпечується контроль за підготовкою окремих груп учнів до узагальнюючих, контрольно-узагальнюючих та заключних уроків? (Подивитись план уроку, зокрема, види запису: тези, логічні конструкції, конспект. Звернути увагу на чіткість логічної конструкції в окремих частинах уроку. Вивчити освітньо-розвиваючу і виховну мету уроку.) 1.15. Наскільки дидактичний матеріал у процесі закріплення відповідає розвитку творчого мислення? 1.16. Як використовуються можливі тренувальні вправи з виходом на дослідницькі та складні дидактичні уміння? 1.17. Проаналізувати систему завдань, які розвивають особистість. 1.18. Яка ефективність навчання школярів методом роботи з книгою? Яка допомога вчителя в усній та письмовій переробці матеріалів підручника, у складанні плану роботи до одного, двох, трьох параграфів, у складанні та розвитку логічних конструкцій, у тому числі в.роботі зі схематичними матеріалами та ін. 1.19. Що гальмує вчителя у розвитку творчого починання?
2. Підготовленість учнів та навчальних груп до самостійної творчої діяльності. 2.1. Наскільки ефективно школярі можуть користуватися тезами, конспектами, опорним конспектом, а також читати схеми і різні види таблиць? 2.2. Наскільки ефективно учні здійснюють аналогічні операції, пов'язані з узагальненням (Дослідити ґрунтовність узагальнення)? 2.3. Наскільки ефективні умови для розвитку відповідальної залежності між учнями у навчальних групах? 2.4. Наскільки ефективно кожен учень вносить вклад у сукупний результат своєї навчальної групи? 2.5. Чи переходять творчі завдання з однієї навчаль-ної групи до іншої під час процесу? Дослідити умови,.які забезпечують можливості навчальних груп пережити почуття морального та емоційного задоволення від уроку, відповіді, спільної діяльності в групі. 2.6. Вивчити види творчої взаємодії учителя з навчальними групами. 2.7. Чи вміють учні об'єктивно оцінювати ідеї, запропоновані під час виконання проблемного завдання вчителем, враховувати можливості його застосування? 2.8. Наскільки самостійно учні бачать проблему, поставлену в ході уроку вчителем, наскільки самостійно формулюють, змінюють її? 2.9. Наскільки школярі швидко переходять від одного способу розв'язання проблеми до іншого? 2.10. Наскільки в учнів розумно поєднано творче та Критичне мислення під час розв'язання проблемних завдань? 2.11. Проаналізувати ступінь орієнтування учнів під час уроку на організацію самостійної роботи. 2.12. Досліджувати здатність учнів до моделювання і гнучкого розв'язанім проблеми. Системний аналіз уроку
Структурний аналіз уроку
І етап: організаційний. Завдання етапу: підготувати учнів до роботи на уроці. Результати: оперативність під час оргхвилинки, повна готовність класу до роботи. Швидке включення учнів у діловий ритм та зосередженість усіх учнів. Рекомендації: систематичність проведення оргхвилинок, послідовність висування вимог, зібраність, стриманість, вимогливість самого вчителя.
ІІ етап: перевірка д/з. Завдання: встановити правильність та усвідомленість виконання д/з всіма учнями. Результати: вміння вчителя за 5-7 хвилин перевірити рівень знань у більшості учнів. Можливість у ході перервірки д/з скоригувати опорні поняття й ліквідувати виявленні прогалини. Рекомендації: використання системних прийомів, які дають можливість перевірити виконання д/з у більшості учнів, оперативність учителя.
Аналіз уроку
1. Організаційний бік уроку. Присутній має встановити, чи вчасно викладач приходить до класу, чи підготовлено посібники, обладнання, крейду, дошку, чи готові діти до уроку, санітарний стан класу, чергування і загальний порядок. 2. Зміст уроку. Оцінюю<
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-27; просмотров: 657; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.19.186 (0.014 с.) |