II. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку

II. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку

1. Відповідність змісту уроку вимогам програм.

2. Вибір найбільш раціональної логіки розкриття матеріалу.

3. Науковість, Систематичність, доступність ви­кладу матеріалу, повнота розкриття теми.

4. Виховна спрямованість уроку.

5. Трудова, політехнічна спрямованість уроку.

6. Оцінювання змісту матеріалу з точки зору його розвиваючого впливу (розвиток пізнавальних інтересів, емоцій, раціональних прийомів мислення, загальнонавчальних навичок та вмінь, волі, наполегливості).

7. Здійснення міжпредметних зв'язків.

8. Уміння вчителя виділяти у змісті матеріалу ос­новні ідеї та думки, концентрувати увагу на провід­них принципах, фактах, законах.

9. Помилки під час підбору змісту уроку. .III. Мета: оцінювання оптимальності вибору мето­дів, прийомів та засобів навчання

1. Відповідність методів загальній спрямованості навчання, дидактичній меті, змісту матеріалу, віку учнів, специфіці предмета.

2. Методививчення нового матеріалу.

3. Методиформування вмінь та навичок.

4. Методи стимулювання та мотивації.

5. Методиконтролю та самоконтролю.

6. Оптимальність поєднання різних методів, об­грунтованість методів.

7. Використання наочних посібників, дидактич­них матеріалів, технічних засобів.

8. Методика організації самостійних робіт.

9. Використання переваг кабінетної системи.

IV. Мета: перевірка, оцінювання знань, умінь, на­вичок

1. Місце контролю в системі уроку.

2. Методи контролю, доцільність їхнього засто­сування.

3. Методика перевірки домашніх завдань.

4. Розвиток в учнів навичок самоаналізу та само­контролю (взаємна перевірка, рецензування, запи­тання тим, хто відповідає).

5. Кількість опитаних учнів.

6. Виховний бік перевірки.

7. Урахування індивідуальних особливостей під час перевірки.

8. Способи активізації учнів під час перевірки.

9. Кількість оцінок, їхня об'єктивність, аргумен­тація.,

10. Зміст та характер запитань, завдань (відтво­рюючі, проблемні, спрямовані на встановлення при-чинно-наслідкових зв'язків та ін.).

11. Оцінювання рівня якості знань, умінь, нави­чок (повнота, усвідомленість, міцність,' глибина, наявність системи у відповідях).

V. Мета: як формуються загальнонавчальні вміння та навички на уроці

1. Які завдання формування загальнонавчальних навичок були помічені?

2. Які види діяльності в зв'язку з цим були обра­ні і чому? -.і;

3. Які завдання і вправи пропонувалися для формування загальнонавчальних умінь та навичок?

4. Які методи роботи були обрані і чому?

5. Які загальнонавчальні вміння та навички фор­мувалися і який рівень їхньої сформованості?,

6. Які труднощі мали вчитель та учні під час розв'язання цих завдань?

7. Як здійснюються формування навичок, плану­вання навчальної роботи (планування відповідей, творів, доведень)?

8. Як формується вміння виділяти основне в ма­теріалі (вчитель.концентрує на ньому'увагу, виділяє Суттєві ознаки, записує основні думки, підкреслює їх інтонацією, аналізує логіку відповідей учнів)?

VI. Мета: вивчення способів активізації пізна­вальної діяльності

1. Активізація пізнавальної діяльності на різних етапах уроку.;

2. Прийоми активізації у разі застосування різних методів навчання.

3. Використання проблемного навчання, індиві­дуального та диференційованого підходів із метою активізації пізнавальної діяльності.

4. Види активності (зовнішня, пізнавальна).

5. Моменти найбільшої активності учнів, їхні причини.

6. Результативність активізації в якісному та кількісному відношеннях.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ

ЩОДО САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

 

В основних напрямках реформи загальноосвіт­ньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас не просто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільст­ва, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.

У школі урок надійно посів місце основної орга­нізаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання — всебічного розви­тку особистості, формування її інтелектуальних мо­жливостей, здійснення виховання.

Урок можна вважати ефективним, якщо на ньо­му забезпечується оптимальний зв'язок усього ком­плексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мис­лення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджують­ся і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науко­вою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

 

З точки зору оптимізацй навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:

1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку.

2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту інавчальному матеріалу.

3. Рівні досягнутого засвоєння знань.

4. Який рівень якості знань досягнуто.

5. Ступінь усвідомлення знань учнями.

6. Доцільність використання наочності і техніч­них засобів навчання.

7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.

8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.

9. Як реалізована виховна мета уроку. Примітка:

зміст освіти складається з:

— наукових знань (факти, закони, теорії);

— прикладних знань;

— оцінювальних і методичних знань;

— логічних, історичних, філософських знань. Рівні Рівні засвоєння знань:

І. Рівень усвідомленого сприймання і за­пам'ятовування. Він проявляється у відтворенні за­своєного.

2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.

3. Рівень застосування знань і вмінь у новій си­туації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні

Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим ці­лям, для досягнення яких вони застосовувалися

Психологічний аналіз уроку

 

 

1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

— мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...);

— інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, ме­тодів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

— як здійснювалась робота щодо формування ак­тивності, самостійності й творчості;

— які засоби використовував учитель для постій­ного переходу від навчання до самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на уроці: _ " — чи були установки на сприймання, за­пам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчи­ти, що обговорити);

— як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образ­ність тощо);

— як організував увагу (як спрямовував, як-пере­ключав, що робив під час відволікання, як домагав­ся стійкості);

— як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв;

— як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифіка­цію, систематизацію, генералізацію;

— як працював із поняттями, аргументами;

— як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

— як формував загальнонавчальні вміння й на­вички;

— як вироблялися спеціальні вміння й навички;

— які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

— яку роль відіграють вказівки, інструкції, алго­ритми, зразки під час формування вмінь і навичок;

— чи раціонально використав час для формуван­ня вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:

— які емоції дітей переважають на уроці;

— які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;

— чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини;

— що робить для активізації вольової сфери у дітей;

— чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.

6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:

— яке творче самопочуття вчителя на уроці;

— який контакт з учнями;

— як реагує вчитель на аналіз уроку.

 

Соціологічний аналіз уроку

1. Які форми співпраці вчитель використовує на уроці

2. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, шту­чні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо);

3. Як виконують учні доручення або вказівки вчите­ля (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввіч­ливо-коректно);

4. Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи до­помагають один одному. Чи захищають один одного.

5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

6. Що особливо сподобалось учням на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою.

7. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б.

8. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичли­вий. Якщо не завжди, то чому.

9. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і сто­сунки з учителем.

10. Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.

Аналіз уроку з позицій формування вмінь

 

Мета (щодо оволодіння вміннями).

Структура (співвідношення частин). •

Інструктування (орієнтовна основа дій).

Постановка мети.

Пояснення теоретичного блоку.

Перевірка готовності.

Практична робота.

Організація початку і кінця.

Диференційований та індивідуальний підходи.

Самостійність.

Поточний контроль і самоконтроль.

Робоче місце.

Підготовка результатів.

Аналіз результатів.

Ступінь виконання роботи.

Підсумковий контроль (аналіз роботи).

Дотриманнянормативних умов.

Узагальнення, підбиття підсумків

 

Аналіз уроку з позицій розвивального навчання

 

Розвивальна мета.

Методи і прийоми.

Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, ко­лективні, ігрові.

Світоглядний напрямок

Особистість учителя (приклад), оптимізм, сто­сунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на уроці.

Робоче місце, планування, активність, самостій­ність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

 

 

Виховання учнів, дотримання порядку, відпові­дальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактов­ність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на:

довірі, успіхові, інтересах.

Особистий підхід на уроці.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога ді­тей, оцінювання дітей.

СХЕМА АСПЕКТНОГО АНАЛІЗУ

 

Дата ___________________________

Клас ___________________________

Предмет ________________________

Тип уроку ______________________

 

Тип питання	Ключові слова
Знання	Назвіть…, якого року, де відбулось,… яке граматичне явище
Розуміння	Завершіть фразу…. Про що ви дізнались, чому..., поясніть взаємозв’язок, розкажіть своїми словами...
Застосування	Поясніть випадки використання цього часу, яке правило дає змогу пояснити явище, перевірте варіант, перевірте висновки...
Аналіз	Яка структура…, класифікуйте, що є наслідком…, порівняйте, проаналізуйте причини…
Синтез	Знайдіть правильний варіант, запропонуйте алгоритм…, які можливі пояснення, систематизуйте…
Оцінювання	Оцініть логіку..., опишіть перевагу, виділіть критерії, чи відповідає..., що ви думаєте про...

 

Схема аналізу уроку іноземної мови

 

1. Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично

правильно, недостатньо чітко, неконкретне, дидактичне виправдано).

2. Види (етапи) мовної діяльності (взаємо­пов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послі­довно, обумовлені темою і метою уроку, не обумов­лені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням).

3. Використана методи роботи (ефективні, мало­ефективні, неефективні, передбачають ознайомлюю­чий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів).

4. Прийоми (вступу, активізації, практичного за­стосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі акти­вну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі).

5. Учитель застосував.(хорові, парні, індивідуаль­ні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок).

6. Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіа-, скоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.).

7. Зворотний зв'язок (достатній, достатній част­ково, незадовільний).

8. Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною, практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні).

9. Мовна діяльність школяра (повністю, частко­во) спрямована на (формування, активізацію, авто­матизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає ви­значеній меті уроку).

10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродук­тивний, умовно-продуктивний, продуктивний харак­тер), комунікативне (повністю, частково) обумовле­не, необумовлене.

11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення,

репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних:

аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, скла­дових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.).

12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовіль­ні) уміння і навички дід час оперування лексич­ними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілку­вання, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).

 

 

13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фо­нематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усві­домлення граматичних структур, недостатні на­вички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стиму­люючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).

14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).

15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: гра­мотно, недостатньо грамотно, незадовільно).

Вчителю потрібно:

• дотримуватись вимог програми;

• ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань;

• вивчити досвід розв'язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів;'

• звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.;

• відвідати уроки вчителів у класах;

• поглиблено самостійно вивчити тему (проб­лему).

 

Схема аналізу уроку хімії

 

1. Чи відповідає зміст уроку поставленій ме­ті, чи правильно дібраний матеріал для досяг­нення мети.

2. Чи відповідає теоретичний рівень викладу ма­теріалу рівню класу. Як виконується програма.

3. На якому науковому рівні викладається мате­ріал.

4. Чи здійснюється зв'язок із вивченим раніше. Як використовуються міжпредметні зв'язки.

5. Добір методів та засобів викладання матеріалу (проблемно-пошуковий, ілюстративний, евристич­ний тощо).

6. Застосування наочності.

7. Вимоги до хімічного експерименту:

— підготовленість та стан обладнання;

— дотримання техніки безпеки;

— уважне ставлення учнів до роботи;

— аналіз та фіксування дослідів

 

8. Мова вчителя.

9. Контроль та оцінювання. Форми контролю:

— письмові;

– усні;

— самостійні і контрольні роботи.

10. Диференціація навчання.

11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інст­руктаж із виконання.

 

 

 

 

Схема аналізу уроку фізики

 

1. Відповідність теми уроку програмі.

2. Відповідність змісту та структури поставленій меті.

3. Науковість викладу вчителем програмового ма­теріалу, його політехнічна спрямованість..

4. Здійснення зв'язку раніше вивченого мате­ріалу з новим (повторення, закріплення, узагаль­нення).,

5. Методи та засоби передачі матеріалу, поста­новка демонстраційного експерименту, розв'я­зування задач.

6. Ефективність використання технічних засобів навчання.

7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).

8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобу­тих учнями теоретичних знань.

9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.

10. Здійснення диференційованого навчання.

11. Контроль за рівнем якості засвоєння учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.

12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.

13. Зацікавленість учнів темою, змістом та мето­дами ведення уроку.

14. Розвиток логічного мислення. Активізація ро­зумової діяльності учнів.

15. Досягнення мети, цілей та завдань уроку.

Аналіз уроку фізичної культури у початковій школі

 

Під час аналізу уроку зверніть увагу на таке:

1. Підготовка вчителя до уроку.

2. Місце проведення.

3. Інвентар, наочність, наявність ТЗН, картки.

4. Своєчасність початку уроку.

5. Зовнішній вигляд учителя, наявність плану уроку.

6. Зовнішній вигляд учнів.

7. Шикування, здача рапорту, привітання, поста­новка завдань уроку.

8. Дозування у часі частин уроку (підготовча час­тина — від 25 до ЗО хв, заключна частина — 5 хв).

9. Мова, тон учителя, володіння правильною терміно­логією.

10. Фізіологічна послідовність під час виконання фізичних вправ (від легкого до складного і від складного до легкого).

11. Поведінка учнів під час уроку. Виховання свідомої дисципліни.

12. Професійно-методична підготовка вчителя.

13. Забезпечення на уроці індивідуального і дифере­нційованого підходу до учнів (робота за картками).

14. Оцінювання знань і вмінь учнів, його об'єк­тивність, коментування (заохочення, оголошення подяки).

Примітка. Навчальну частину уроку можна не оцінювати.

15. Фізичне навантаження на уроці.

16. Міжпредметні зв'язки.

Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити учнів до самостійних занять. У заключній частині уроку.

 

Аналіз уроку фізичної культури

 

Мета фізичної культури — сприяти вихованню в учнів свідомої дисципліни, викликати у них почуття любові до своєї школи, дружби, чесності та інших позитивних рис моралі. У зв'язку з цим набуває особливо важливого значення питання психолого-педагогічного і методичного аналізу навчальної та позакласної роботи учителів фізичної культури.

Здійснюючи контроль за фізичним вихованням, директори та їхні заступники керуються Постановою з питань фізичної культури і спорту, а також нака-­

 

зами та інструкціями Міністерства освіти. Міністер­ства охорони здоров'я, «Положенням про фізичне виховання в загальноосвітній школі». Педагогічний контроль повинен бути:

а) всебічним — охоплювати всі найважливіші сторони навчально-виховного процесу;

б) об'єктивним — ґрунтуватись на достатній кількості ретельно зібраних фактів;

в) результативним — сприяти досягненню кра­щих наслідків у роботі вчителів фізичної культури.

 

Основною формою організації навчальної роботи з фізичної культури є урок, від правильної організа­ції якого залежить рівень якості всієї фізкультурної, оздоровчої та спортивно-масової роботи в школі.

Урок фізичної культури може мати різну спрямо­ваність, залежно від поставлених перед ним завдань і будується відповідно до типового плану, який складається з трьох частин. Ці частини відрізняють­ся своїм змістом і завданням, але в той же час вони тісно взаємопов'язані і обумовлюють собою одне нерозривне ціле.

Перша частина уроку — підготовча (8—12 хв)

Завдання: організувати учнів, зосередити їхню увагу, створити добрий емоційний настрій, підготу­вати організм дітей до виконання вправ основної частини уроку, забезпечити помірний і всебічний вплив на м'язи, серцево-судинну і дихальну систе­ми, сприяти розвиткові координації рухів і вихован­ню почуття ритму.

Засобами для розв'язання завдань підготовчої ча­стини уроку є: шикування і перешикування, розра­хунок, різні строї, гімнастичні перестроювання, хо­дьба) повільний біг, виконання загальнорозвиваючих та підготовчих вправ на місці та під час руху, вправ з різними предметами — палицями, булавами, набив­ними м'ячами, скакалками та інше. Використовують рухливі, спортивні ігри за спрощеними правилами. Вибрані вправи та ігри повинні обов'язково своєю інтенсивністю сприяти розв'язанню завдань основ­ної частини уроку.

Друга частина — основна (28—32 хв)

Завдання: виховання сміливості, швидкості, спритності, сили, витривалості, удосконалення і тренування рухових навичок, уміння застосувати набуті навички в різних умовах, опанувати техніку виконання вправ та навичок страхування тощо.

Засоби для розв'язання завдань другої частини уроку: вправи на гімнастичних приладах, біг, стриб­ки, метання, вправи з рівноваги, лазіння та перелі­зання, спортивна гімнастика, акробатика, рухливі і спортивні ігри.

Третя частина — заключна (5 хв)

Її завдання полягають в тому, щоб привести ор­ганізм учнів у відносно спокійний стан, організувати клас до наступних занять, визначити домашні за­вдання, підбити підсумок уроку, оцінити учнів.

Засоби, що застосовуються в третій частині уро­ку: вправи в ходьбі, заспокоюючі вільні вправи, еле­менти строю, рухливі ігри, а також вправи на увагу, розслаблення і дихання, що сприяють підготовці організму до подальшої діяльності.

Основним методом контролю за навчально-виховною роботою на уроках фізичної культури є безпосереднє спостереження, за допомогою якого можна проаналізувати рівень якості загальної і спе­ціальної підготовки вчителя.

Вимоги до спостереження за уроками повинні обумовлюватись плановістю і цілеспрямованістю. Під час цього спостереження повинні проводитись

не від випадку до випадку, а за заздалегідь постав­леними завданнями і в певні терміни.

Метою спостереження може бути як загальне озна­йомлення з методикою роботи вчителя, так І перевірка будь-яких окремих моментів: виховання дисципліни, відповідність фізичного навантаження віковим особливо­стям учнів, використання наочних посібників, нестандар­тного спортивного інвентаря, ТЗН тощо.

Спостерігаючи окремі моменти роботи вчителя, необхідно враховувати й інші сфери його діяльності, щоб уникнути можливих помилкових висновків.

Для оцінювання рівня якості уроку з фізичної куль­тури слід, звернути увагу на:.

• Чіткість і конкретність поставлених учителем завдань уроку, які повинні бути (Сформульовані з урахуванням вікових та психологічних можливостей учнів відповідно до навчальної програми і фізичної підготовки окремо для основної і підготовчої меди­чних груп, хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат.

• Поведінку вчителя, його спортивну форму, впевненість, звернення до дітей, подачу команд і розпоряджень.

• Повноцінність змісту уроку. Перевіряючий оцінює наскільки ефективні засоби навчання, виб­рані вчителем, рухові дії, що сприяють розвитку особистості школярів, відповідність їх завданням уроку та навантаженню з погляду їх впливу на різні функціональні системи організму школярів та спів­відношення-засобів навчання необхідним рухам.

• Ефективність методики уроку. Під час оцінювання методу проведення уроку слід враховувати:

1. Який метод учитель обрав для організації кла­су відповідно до завдань уроку і змісту програмового.матеріалу.

2. Як розподілений навчальний матеріал за час­тинами уроку, характер переходу від однієї частини до іншої, рівень якості загальної і функціональної підготовки щодо основної частини, послідовність розв'язання завдань, цілісність уроку.

3. Як здійснюється контроль за станом наванта­ження учнів, забезпечення страхування і допомога.

4. Чи домігся вчитель поставленої мети і на яко­му рівні школярі засвоїли навчальний матеріал» їдо розглядався на уроці.

5. Оцінювання знань, умінь і навичок учнів під час проведення уроку.

6. Чи даються домашні завдання.

Кожен урок повинен бути пов'язаний зі змістом попередніх.

На наступних уроках слід звернути увагу на те, чи не вдається вчитель до шаблонності.

Наслідки спостережень за уроком записуються до книги відвідування уроків, систематизуються і уза­гальнюються, після чого підсумки перевірки повідо­мляються вчителю (попередньо дати йому можли­вість висловити свої думки щодо проведеного уроку або системи уроків, а потім перевіряючий дає свої зауваження і методичні поради).

 

Технологічна карта уроку

Навчальний предмет __________________________________________________________________

Тема уроку __________________________________________________________________________

Мета уроку ___________________________________________________________________________

Тип уроку ___________________________________________________________________________

Завдання уроку _______________________________________________________________________

Школа __________________________________ Клас ________________________________________

Учитель _____________________________________________________________________________

Дата _________________________________________________________________________________

 

№	Етап уроку	Дидактичне завдання
	Організаційний	Підготувати учнів до роботи на уроці в цілому і на кожному конкретному етапі уроку
	Перевірка домашнього завдання	Встановити правильність і усвідомленість виконання учнями домашнього завдання, ліквідувати визначені недоліки в засвоєнні знань, в оволодінні вміннями інтелектуального і практичного характеру
	Всебічна перевірка ступеня засвоєння змісту навчального матеріалу	Перевірити знання певної кількості учнів, виявити причини і недоліки у знаннях і вміннях; стимулювати окремих учнів та весь клас до оволодіння раціональними прийомами учіння та самоосвіти
	Підготовка учнів до активного й усвідомленого засвоєння навчального матеріалу	Організувати і спрямувати навчально-пізнавальну діяльність учнів до досягнення основної мети (мотивація, актуалізація раніше засвоєних знань та вмінь, їх об’єктивізація). Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
	Засвоєння нового матеріалу	Дати учням конкретне уявлення про елементи предметно-наукових (терміни, поняття, правила, закони, теорії, факти тощо) і допоміжних (філософські, методологічні, історико-наукові, між наукові, між предметні) знань. Виробити відповідні уміння інтелектуального і практичного характеру. Закріпити в системі спеціально організованої діяльності інтелектуального і практичного характеру ті знання і вміння, які необхідні для самостійної роботи над новим матеріалом
	Перевірка розуміння і корекція засвоєння учнями нового матеріалу	Перевірити розуміння учнями суттєвих ознак, елементів знань, що засвоюються, структурно функціональних зв’язків і логічних стосунків між ними; надати індивідуальну допомогу учням, що її потребують
	Підбиття підсумків уроку	Узагальнити засвоєні знання у вигляді певної цілісності. Оцінити рівень засвоєння знань і способів діяльності всього класу та окремих учнів
	Інформація про домашнє завдання, інструктаж про його виконання	Повідомити учням про зміст домашнього завдання, пояснити методику його виконання. Звернути увагу учнів на важливі помилки, способи їх усунення, норми часу для виконання домашнього завдання

Перелік основних питань для аналізу уроку з розвитку творчого мислення учнів

 

1. Діяльність учителя з навчання творчого мислен­ня учнів.

1.1. Наскільки вчитель продуктивно проводить інструктаж з навчання послідовності розумових дій та прийомів?

1.2. Якими способами, прийомами, алгоритмами розумових дій, «кроками», операціями з розвитку мислення користується вчитель, навчаючи дітей творчого мислення? Як підводить учитель школярів до вміння поставити запитання?

1.3. Як здійснюється дидактичний принцип по­слідовності в опануванні нового матеріалу (вивчення явищ серед подібних предметів; виконання роботи за зразком; відтворення матеріалу; з'ясування по­няття тощо).

1.4. Як і наскільки ефективно вчитель попере­джає помилки у відповідях на запитання? (Інструк­таж повний, неповний, у тому числі письмовий та усний або тільки один із них).

1.5. Наскільки свідомо вчитель спрямовує дітей до конструктивних знань? Наскільки вільно воло­діє операціями аналізу, які види конструювання знань використовує? (За допомогою експеримен­ту, лабораторної роботи, спираючись на старі знання тощо).

1.6. Як учитель орієнтує учнів на застосування нового матеріалу?

1.7. Як учитель формує нові знання? (Як діяль­ність, засновану на пам'яті; як результат творчої діяльності, заснованої на конструюванні знань; як узагальнення результатів дослідно-експеримен­тальної роботи та ін.).

1.8. Як учитель підводить до проблеми? (Допо­магає виявляти суперечності, ознайомивши з різни­ми точками зору; ознайомлює просто з різними точ­ками зору, не роблячи висновків; ознайомлює з різ­ними поглядами, встановлюючи внутрішні зв'язки;

ознайомлює з різними точками зору, знаходячи спі­льну ідею в них, та ін.).

1.9. Наскільки рухливе, перемикальне, пристосу­вальне мислення учнів у ставленні до проблеми, яку пропонує вчитель? Наскільки ефективно ставить учитель нові проблеми, удосконалюючи вже існуючі розв'язання у процесі дискусії школярів?

1.10. Наскільки успішно вчитель використовує дослідну роботу, дослідницький практикум, лабора­торні роботи для формування творчого мислення? Наскільки всі ці види робіт ефективно забезпечені інструктивними вказівками?

1.11. Як використовує педагог різні види навчальної діяльності в різних частинах уроку для поєднання теоретичних та практичних завдань, а також для поступового виконання завдань за ступе­нем їх складності?.Визначити вид самостійності школярів в умовах проведення названих вище робіт. (Неповна самостійність, неповна самостійність з елементами творчості, повна самостійність, поєд­нання з творчістю та ін.)

1.12. Чи заплановане повторне засвоєння нового' матеріалу? Чи поєднується воно з контролем засво­єння знань? Чи переходить виконавча творчість у пошукову та дослідницьку?

1.13. Наскільки ефективно поєднуються контрольні завдання виконавської творчості з контрольними за­вданнями пошукового та дослідницького характеру?

1.14. Як забезпечується контроль за підготовкою окремих груп учнів до узагальнюючих, контрольно-узагальнюючих та заключних уроків? (Подивитись план уроку, зокрема, види запису: тези, логічні конструкції, конспект. Звернути увагу на чіткість логіч­ної конструкції в окремих частинах уроку. Вивчити освітньо-розвиваючу і виховну мету уроку.)

1.15. Наскільки дидактичний матеріал у процесі закріплення відповідає розвитку творчого мислення?

1.16. Як використовуються можливі тренувальні вправи з виходом на дослідницькі та складні дидак­тичні уміння?

1.17. Проаналізувати систему завдань, які розви­вають особистість.

1.18. Яка ефективність навчання школярів мето­дом роботи з книгою? Яка допомога вчителя в усній та письмовій переробці матеріалів підручника, у складанні плану роботи до одного, двох, трьох па­раграфів, у складанні та розвитку логічних констру­кцій, у тому числі в.роботі зі схематичними матеріа­лами та ін.

1.19. Що гальмує вчителя у розвитку творчого починання?

 

 

2. Підготовленість учнів та навчальних груп до са­мостійної творчої діяльності.

2.1. Наскільки ефективно школярі можуть корис­туватися тезами, конспектами, опорним конспек­том, а також читати схеми і різні види таблиць?

2.2. Наскільки ефективно учні здійснюють ана­логічні операції, пов'язані з узагальненням (Дослі­дити ґрунтовність узагальнення)?

2.3. Наскільки ефективні умови для розвитку відповідальної залежності між учнями у навчальних групах?

2.4. Наскільки ефективно кожен учень вносить вклад у сукупний результат своєї навчальної групи?

2.5. Чи переходять творчі завдання з однієї навчаль-ної групи до іншої під час процесу? Дослідити умови,.які забезпечують можливості навчальних груп пережити почуття морального та емоційного задоволення від уро­ку, відповіді, спільної діяльності в групі.

2.6. Вивчити види творчої взаємодії учителя з навчальними групами.

2.7. Чи вміють учні об'єктивно оцінювати ідеї, запропоновані під час виконання проблемного за­вдання вчителем, враховувати можливості його за­стосування?

2.8. Наскільки самостійно учні бачать проблему, поставлену в ході уроку вчителем, наскільки само­стійно формулюють, змінюють її?

2.9. Наскільки школярі швидко переходять від одного способу розв'язання проблеми до іншого?

2.10. Наскільки в учнів розумно поєднано творче та Критичне мислення під час розв'язання проблем­них завдань?

2.11. Проаналізувати ступінь орієнтування учнів під час уроку на організацію самостійної роботи.

2.12. Досліджувати здатність учнів до моделю­вання і гнучкого розв'язанім проблеми.

Системний аналіз уроку

 

Структурний аналіз уроку

 

І етап: організаційний.

Завдання етапу: підготувати учнів до роботи на уроці.

Результати: оперативність під час оргхвилинки, повна готовність класу до роботи. Швидке включення учнів у діловий ритм та зосередженість усіх учнів.

Рекомендації: систематичність проведення оргхвилинок, послідовність висування вимог, зібраність, стриманість, вимогливість самого вчителя.

 

ІІ етап: перевірка д/з.

Завдання: встановити правильність та усвідомленість виконання д/з всіма учнями.

Результати: вміння вчителя за 5-7 хвилин перевірити рівень знань у більшості учнів. Можливість у ході перервірки д/з скоригувати опорні поняття й ліквідувати виявленні прогалини.

Рекомендації: використання системних прийомів, які дають можливість перевірити виконання д/з у більшості учнів, оперативність учителя.

 

Аналіз уроку

 

1. Організаційний бік уроку. Присутній має встановити, чи вчасно викладач приходить до класу, чи підготовлено посібники, обладнання, крейду, дошку, чи готові діти до уроку, санітарний стан класу, чергування і загальний порядок.