Схема аналізу уроку математики 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Схема аналізу уроку математики





1. Підготовка учителя до уроку (записи на дошці, обладнання, таблиці).

2. Обладнання робочого місця школяра (чи є все необхідне для уроку), підготовка учнів до уроку.

3. Чи правильно визначені вчителем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-

пізнавальні завдання ставив учитель перед учнями на уроці? Чи досягнув учитель мети на уроці?

4. Відповідність змісту уроку програмі. Місце се­ред інших уроків щодо вивчення всієї теми.

5. Виконання основних принципів, дидактики (науковість, наочність, доступність, єдність теорії з практикою).

6. Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості учнів класу?

7. Як здійснювався диференційований підхід у навчанні школярів? Попередження неуспішності учнів.

8. НОП на уроці, раціональне використання часу на уроці.

9. Контроль за знаннями учнів. Форми контро­лю. Види опитування. Об'єктивність оцінювання.

 

 

10. Способи розвитку розумової діяльності школярів.

11. Система повторення.

12. Види перевірки домашнього завдання.

13. Усвідомлення у засвоєнні учнями правил, ма­тематичних понять, математичної символіки.

14. Розвиток математичної мови.

15. Як розв'язувалося завдання — озброїти учнів методами самостійної роботи (проведення спеціаль­них індивідуальних завдань, самостійна робота з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт)?

16. Прищеплювання інтересу до предмета.

17. Міжпредметні зв'язки.

18. Спілкування вчителя з учнями (такт, вміння володіти класом, бажання допомогти учневі).

19. Домашні завдання (рівень, обсяг, інструктаж, врахування індивідуальних можливостей). ,

20. Підбиття підсумку уроку.

 


Схема аналізу уроку біології

 


І. Чи правильно визначена мета уроку.

— Які нові питання, закони передбачається вивчити.

— Як розкриваються навчальні й виховні завдан­ня уроку.

— Який навчальний матеріал планується повто­рити.

— Які поняття формуються, які закріплюються відповідно до програми.

II. Доцільність розподілу навчального часу на певні етапи уроку, чи відповідає хід уроку наміченому плану.

III. Зміст уроку;

1. Відповідність змісту уроку програмі.

2. Наукова спрямованість уроку.

3. Уміння вчителя виділити основне в навчаль­ному матеріалі, не перевантажувати урок другоряд­ним матеріалом.

4. Дотримання принципу науковості та доступно­сті.

5. Наочність (таблиці, гербарії, моделі, колекції, живі об'єкти, ТЗН).

6. Використання на уроках результатів робіт уч­нів, отриманих на інших видах навчальної діяльності (вдома, на екскурсіях, у куточках живої природи та ін.).

7. Практичні роботи з натуральними об'єктами:

— розпізнання;

— спостереження;

— визначення;

— співставлення;

— короткочасний експеримент (якщо він є на уроці).

8. Опора на раніше вивчене. "*"

9. Зв'язок теорії з практикою.

10. Ознайомлення учнів з екологічними пробле­мами.

11. Наступність у вивченні матеріалу,

12. Ступінь самостійної навчальної діяльності учнів:

— самостійність суджень;

— усвідомленість запам'ятовування;

— вміння використовувати наявні знання;

— закріплення (застосування знань у нестандар­тних ситуаціях, робота з підручником, обгрунтова­ність відповідей).

13. Диференціація навчання.

14. Контроль та оцінювання.

15. Домашні завдання (обсяг, посильність, інст­руктаж).

16. Реалізація завдань уроку.


 

Схема аналізу уроку хімії

 


1. Чи відповідає зміст уроку поставленій ме­ті, чи правильно дібраний матеріал для досяг­нення мети.

2. Чи відповідає теоретичний рівень викладу ма­теріалу рівню класу. Як виконується програма.

3. На якому науковому рівні викладається мате­ріал.

4. Чи здійснюється зв'язок із вивченим раніше. Як використовуються міжпредметні зв'язки.

5. Добір методів та засобів викладання матеріалу (проблемно-пошуковий, ілюстративний, евристич­ний тощо).



6. Застосування наочності.

7. Вимоги до хімічного експерименту:

— підготовленість та стан обладнання;

— дотримання техніки безпеки;

— уважне ставлення учнів до роботи;

— аналіз та фіксування дослідів

 

8. Мова вчителя.

9. Контроль та оцінювання. Форми контролю:

— письмові;

– усні;

— самостійні і контрольні роботи.

10. Диференціація навчання.

11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інст­руктаж із виконання.

 


 


 

 


Схема аналізу уроку фізики

 


1. Відповідність теми уроку програмі.

2. Відповідність змісту та структури поставленій меті.

3. Науковість викладу вчителем програмового ма­теріалу, його політехнічна спрямованість..

4. Здійснення зв'язку раніше вивченого мате­ріалу з новим (повторення, закріплення, узагаль­нення). ,

5. Методи та засоби передачі матеріалу, поста­новка демонстраційного експерименту, розв'я­зування задач.

6. Ефективність використання технічних засобів навчання.

7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).


8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобу­тих учнями теоретичних знань.

9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.

10. Здійснення диференційованого навчання.

11. Контроль за рівнем якості засвоєння учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.

12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.

13. Зацікавленість учнів темою, змістом та мето­дами ведення уроку.

14. Розвиток логічного мислення. Активізація ро­зумової діяльності учнів.

15. Досягнення мети, цілей та завдань уроку.



Аналіз уроку фізичної культури у початковій школі


 


Під час аналізу уроку зверніть увагу на таке:

1. Підготовка вчителя до уроку.

2. Місце проведення.

3. Інвентар, наочність, наявність ТЗН, картки.

4. Своєчасність початку уроку.

5. Зовнішній вигляд учителя, наявність плану уроку.

6. Зовнішній вигляд учнів.

7. Шикування, здача рапорту, привітання, поста­новка завдань уроку.

8. Дозування у часі частин уроку (підготовча час­тина — від 25 до ЗО хв, заключна частина — 5 хв).

9. Мова, тон учителя, володіння правильною терміно­логією.

10. Фізіологічна послідовність під час виконання фізичних вправ (від легкого до складного і від складного до легкого ).


11. Поведінка учнів під час уроку. Виховання свідомої дисципліни.

12. Професійно-методична підготовка вчителя.

13. Забезпечення на уроці індивідуального і дифере­нційованого підходу до учнів (робота за картками).

14. Оцінювання знань і вмінь учнів, його об'єк­тивність, коментування (заохочення, оголошення подяки).

Примітка. Навчальну частину уроку можна не оцінювати.

15. Фізичне навантаження на уроці.

16. Міжпредметні зв'язки.

Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити учнів до самостійних занять. У заключній частині уроку.



 

Аналіз уроку фізичної культури

 


Мета фізичної культури — сприяти вихованню в учнів свідомої дисципліни, викликати у них почуття любові до своєї школи, дружби, чесності та інших позитивних рис моралі. У зв'язку з цим набуває особливо важливого значення питання психолого-педагогічного і методичного аналізу навчальної та позакласної роботи учителів фізичної культури.

Здійснюючи контроль за фізичним вихованням, директори та їхні заступники керуються Постановою з питань фізичної культури і спорту, а також нака-­

 


зами та інструкціями Міністерства освіти. Міністер­ства охорони здоров'я, «Положенням про фізичне виховання в загальноосвітній школі». Педагогічний контроль повинен бути:

а) всебічним — охоплювати всі найважливіші сторони навчально-виховного процесу;

б) об'єктивним — ґрунтуватись на достатній кількості ретельно зібраних фактів;

в) результативним — сприяти досягненню кра­щих наслідків у роботі вчителів фізичної культури.


 


Основною формою організації навчальної роботи з фізичної культури є урок, від правильної організа­ції якого залежить рівень якості всієї фізкультурної, оздоровчої та спортивно-масової роботи в школі.

Урок фізичної культури може мати різну спрямо­ваність, залежно від поставлених перед ним завдань і будується відповідно до типового плану, який складається з трьох частин. Ці частини відрізняють­ся своїм змістом і завданням, але в той же час вони тісно взаємопов'язані і обумовлюють собою одне нерозривне ціле.

Перша частина уроку — підготовча (8—12 хв)

Завдання: організувати учнів, зосередити їхню увагу, створити добрий емоційний настрій, підготу­вати організм дітей до виконання вправ основної частини уроку, забезпечити помірний і всебічний вплив на м'язи, серцево-судинну і дихальну систе­ми, сприяти розвиткові координації рухів і вихован­ню почуття ритму.

Засобами для розв'язання завдань підготовчої ча­стини уроку є: шикування і перешикування, розра­хунок, різні строї, гімнастичні перестроювання, хо­дьба) повільний біг, виконання загальнорозвиваючих та підготовчих вправ на місці та під час руху, вправ з різними предметами — палицями, булавами, набив­ними м'ячами, скакалками та інше. Використовують рухливі, спортивні ігри за спрощеними правилами. Вибрані вправи та ігри повинні обов'язково своєю інтенсивністю сприяти розв'язанню завдань основ­ної частини уроку.

Друга частина — основна (28—32 хв)

Завдання: виховання сміливості, швидкості, спритності, сили, витривалості, удосконалення і тренування рухових навичок, уміння застосувати набуті навички в різних умовах, опанувати техніку виконання вправ та навичок страхування тощо.

Засоби для розв'язання завдань другої частини уроку: вправи на гімнастичних приладах, біг, стриб­ки, метання, вправи з рівноваги, лазіння та перелі­зання, спортивна гімнастика, акробатика, рухливі і спортивні ігри.

Третя частина — заключна (5 хв)

Її завдання полягають в тому, щоб привести ор­ганізм учнів у відносно спокійний стан, організувати клас до наступних занять, визначити домашні за­вдання, підбити підсумок уроку, оцінити учнів.

Засоби, що застосовуються в третій частині уро­ку: вправи в ходьбі, заспокоюючі вільні вправи, еле­менти строю, рухливі ігри, а також вправи на увагу, розслаблення і дихання, що сприяють підготовці організму до подальшої діяльності.

Основним методом контролю за навчально-виховною роботою на уроках фізичної культури є безпосереднє спостереження, за допомогою якого можна проаналізувати рівень якості загальної і спе­ціальної підготовки вчителя.

Вимоги до спостереження за уроками повинні обумовлюватись плановістю і цілеспрямованістю. Під час цього спостереження повинні проводитись

не від випадку до випадку, а за заздалегідь постав­леними завданнями і в певні терміни.

Метою спостереження може бути як загальне озна­йомлення з методикою роботи вчителя, так І перевірка будь-яких окремих моментів: виховання дисципліни, відповідність фізичного навантаження віковим особливо­стям учнів, використання наочних посібників, нестандар­тного спортивного інвентаря, ТЗН тощо.

Спостерігаючи окремі моменти роботи вчителя, необхідно враховувати й інші сфери його діяльності, щоб уникнути можливих помилкових висновків.

Для оцінювання рівня якості уроку з фізичної куль­тури слід, звернути увагу на: .

• Чіткість і конкретність поставлених учителем завдань уроку, які повинні бути (Сформульовані з урахуванням вікових та психологічних можливостей учнів відповідно до навчальної програми і фізичної підготовки окремо для основної і підготовчої меди­чних груп, хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат.

• Поведінку вчителя, його спортивну форму, впевненість, звернення до дітей, подачу команд і розпоряджень.

• Повноцінність змісту уроку. Перевіряючий оцінює наскільки ефективні засоби навчання, виб­рані вчителем, рухові дії, що сприяють розвитку особистості школярів, відповідність їх завданням уроку та навантаженню з погляду їх впливу на різні функціональні системи організму школярів та спів­відношення-засобів навчання необхідним рухам.

• Ефективність методики уроку. Під час оцінювання методу проведення уроку слід враховувати:

1. Який метод учитель обрав для організації кла­су відповідно до завдань уроку і змісту програмового .матеріалу.

2. Як розподілений навчальний матеріал за час­тинами уроку, характер переходу від однієї частини до іншої, рівень якості загальної і функціональної підготовки щодо основної частини, послідовність розв'язання завдань, цілісність уроку.

3. Як здійснюється контроль за станом наванта­ження учнів, забезпечення страхування і допомога.

4. Чи домігся вчитель поставленої мети і на яко­му рівні школярі засвоїли навчальний матеріал» їдо розглядався на уроці.

5. Оцінювання знань, умінь і навичок учнів під час проведення уроку.

6. Чи даються домашні завдання.

Кожен урок повинен бути пов'язаний зі змістом попередніх.

На наступних уроках слід звернути увагу на те, чи не вдається вчитель до шаблонності.

Наслідки спостережень за уроком записуються до книги відвідування уроків, систематизуються і уза­гальнюються, після чого підсумки перевірки повідо­мляються вчителю (попередньо дати йому можли­вість висловити свої думки щодо проведеного уроку або системи уроків, а потім перевіряючий дає свої зауваження і методичні поради).

 






Последнее изменение этой страницы: 2016-12-27; просмотров: 164; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 75.101.211.110 (0.008 с.)