Орієнтовні схеми аналізу уроку

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

ОРІЄНТОВНІ СХЕМИ АНАЛІЗУ УРОКУ

 

Додаток 1.1

Схема аналізу уроку для студентів 3-го курсу

 

I. Загальні відомості про урок:

1. Тема уроку.

2. Дата; школа; клас; місце уроку в розкладі; прізвище, ім’я, побатькові вчителя; кількість учнів за списком, скільки присутніх; де проводиться урок (кабінет, клас).

3. Мета уроку (з’ясовується перед уроком у вчителя); правильність вибору мети відповідно до програмних вимог (навчальна, розвиваюча, виховна).

4. Готовність до уроку: санітарно-гігієнічний стан класної кімнати; обладнання (наочність, ТЗН); стан робочих місць учнів (наявність на столах зошитів, підручників, атласів й ін.); психологічна готовність до уроку.

II. Аналіз структури, змісту, методів, прийомів та організації навчання:

1. Вибір типу уроку відповідно:

– дидактичній меті уроку;

– формам організації діяльності учнів;

– тип уроку не визначений.

2. Способи постановки навчальних завдань та мотивації навчальної діяльності:

– різноманітність цих способів;

– наявність завдань і мотивів;

– відсутність завдань та мотивів.

3. Методи, що переважають на уроці:

– пояснювально-ілюстративний;

– репродуктивний;

– проблемного викладання;

– частковопошуковий;

– дослідницький.

4. Методичні прийоми, використані на уроці:

– використано словесні, наочні та практичні прийоми;

– прийоми сприяють реалізації методів;

– використано прийоми однієї групи, двох груп;

– одноманітність прийомів,

– доцільність вибраних прийомів.

5. Науковість викладеного матеріалу:

– інформація відповідає сучасному рівню географічних знань;

– висвітлювались нові наукові гіпотези та теорії;

– учитель припускався помилок при викладенні навчального матеріалу;

– помилки учнів не виправлялися вчителем.

6. Засоби навчання (ЗН) і методика використання їх на уроці:

– використання комплексу ЗН, раціональне їх сполучення;

– використання ЗН для самостійної роботи учнів;

– використання ЗН для пояснення окремих понять чи причинно-наслідкових зв’язків;

– використання ЗН для ілюстрації положень, які викладає вчитель;

– відсутність на уроці ЗН.

7. Формування на уроці уявлень та понять (емпіричних і теоретичних):

– здійснюється цілеспрямовано;

– відбувається стихійно;

– не здійснюється.

8. Формування вмінь та навичок:

– здійснюється в тісному зв’язку із здобутими знаннями, цілеспрямовано;

– відбувається стихійно;

– не проводиться.

9. На якому рівні організовано пізнавальну діяльність учнів:

– відтворення учнями знань та вмінь (на репродуктивному рівні);

– застосування учнями знань і вмінь за зразком, у знайомій ситуації;

– застосування учнями знань й умінь у новій ситуації.

10. Характер запитань та завдань, що пропонуються учням:

– запитання й завдання мають проблемний характер;

– переважання запитань і завдань на застосування знань та вмінь, їх узагальнення;

– наявність запитань і завдань, спрямованих на виявлення зворотного зв’язку;

– запитання й завдання в основному на відтворення знань та вмінь;

– відсутність запитань і завдань.

11. Прийоми організації розумової діяльності учнів:

– залучення різних видів пам’яті учнів;

– використання асоціативного мислення;

– формування та застосування прийомів запам’ятовування;

– відсутність будь-яких прийомів.

12. Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки:

– наявність внутрішньопредметних зв’язків;

– наявність міжпредметних зв’язків;

– відсутність таких зв’язків.

13. Реалізація краєзнавчого принципу на уроці:

– урок побудовано на краєзнавчому матеріалі;

– краєзнавчий матеріал застосовується фрагментарно;

– не реалізується зовсім.

14. Зв’язок уроку з життям:

– широко використовуються матеріали масової інформації;

– учитель спирається на події, що відбуваються на Полтавщині, в Україні та в світі;

– урок академічний, проводиться без зв’язку з поточними подіями.

15. Увага до психологічних аспектів навчання:

– створення сприятливого психологічного клімату на уроці;

– урахування індивідуальних психолого-вікових особливостей учнів;

– реалізація принципу відкритих перспектив;

– реалізація принципу емоційності навчання;

– відсутність такої уваги.

16. Структура уроку:

– доцільно підібрані макро- та мікрокомпоненти уроку;

– макро- і мікрокомпоненти уроку не сприяють досягненню поставленої дидактичної мети;

– урок не структурований.

17. Наявність у роботі вчителя системи уроків:

– урок як складова частина системи уроків тематичного блоку;

– показовий урок.

18. Учитель на уроці:

– рівень володіння навчальним матеріалом;

– володіння методичними прийомами;

– співпраця та нерозривність діяльності вчителя й учнів;

– артистизм;

– уміння імпровізувати;

– комунікативність;

– мова;

– уміння володіти собою.

19. Ефективність уроку:

– в учнів були сформовані уявлення та поняття;

– в учнів були сформовані нові вміння;

– на основі вмінь були сформовані навички;

– взаємодія вчителя й учнів сприяла їх інтелектуальному розвитку;

– учні засвоювали прийоми самостійного здобуття знань;

– учитель сприяв формуванню світогляду дітей;

– діяльність учителя була неефективною.

20. Додатково оцінюється:

– проблемний підхід до навчання;

– наявність сформованої педагогічної технології;

– застосування форм колективної навчальної діяльності;

– використання ігрових ситуацій;

– застосування сучасних засобів навчання;

– застосування саморобних наочних посібників.

21. Самоаналіз уроку вчителем:

– установлює в аналізі чіткий зв’язок між метою уроку та його результатами;

– бачить власні помилки і знає, як їх виправити;

– уміє знайти невдалі моменти свого уроку;

– учитель не бачить власних помилок.

 

 

Додаток 1.2

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ

I. Загальні відомості про урок:

1. Дата; школа; клас; місце уроку в розкладі; прізвище, ім’я, побатькові вчителя; кількість учнів за списком, скільки присутніх; де проводиться урок (кабінет, клас).

2. Тема уроку.

3. Мета уроку (з’ясовується перед уроком у вчителя); правильність вибору мети відповідно до програмних вимог (навчальна, розвиваюча, виховна).

4. Готовність до уроку: санітарно-гігієнічний стан класної кімнати; обладнання (наочність, ТЗН); стан робочих місць учнів (наявність на столах зошитів, підручників, атласів та ін.); психологічна готовність до уроку.

II. Тип і структура уроку (основні етапи уроку, раціональність розподілу часу на кожний з етапів уроку).

ІІІ. Аналіз змісту уроку:

1. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

2. Відповідність змісту теоретичного матеріалу програмі.

3. Пізнавальний потенціал уроку, зв’язок із сучасністю.

4. Докладне визначення змісту опорних знань.

5. Повторення і корекція раніше вивченого матеріалу, його зв’язок із поясненням нового матеріалу.

ІV. Аналіз методів і організації навчання:

Організаційний етап уроку (налаштування учнів на роботу на уроці, активізація знань, постановка завдань).

2. Контроль та корекція вивченого матеріалу:

- види контролю (індивідуальний, фронтальний, груповий, усний, письмовий);

- зміст і характер запитань та завдань (репродуктивний, проблемний);

- індивідуальні й диференційовані завдання для школярів залежно від їх можливостей, вікових особливостей і підготовки;

- ступінь залучення учнів до доповнень, виправлень, рецензування відповідей товаришів;

- поєднання колективної, фронтальної, групової та індивідуальної роботи учнів;

- умотивованість оцінки знань, умінь і навичок учнів.

3. Вивчення нового матеріалу:

- мотивація вивчення нової теми;

- постановка мети уроку;

- форми, методи і прийоми організації вивчення й закріплення нового матеріалу (їх доцільність та відповідність віковим особливостям учнів);

- використання наочності, доцільність застосування ТЗН, уміння школярів користуватися картами, приладами, підручниками;

- роль і місце самостійної роботи учнів;

- записи та малюнки на дошці (акуратність, лаконічність, грамотність).

4. Закріплення нових знань: доцільність вибору матеріалу для закріплення, засоби закріплення знань.

5. Прийоми підготовки учнів до виконання домашнього завдання як творчого продовження уроку (в який момент уроку оголошене, скільки часу витрачено на його пояснення, характер завдань і відповідність їх віку учнів).

V. Педагогічна майстерність учителя:

1. Педагогіка співробітництва, співдружності та співтворчості вчителя й учнів, а також школярів між собою (врахування індивідуальних особливостей, взаєморозуміння вчителя і вихованця, взаємна повага учнів, взаємодопомога); довір’я, вимогливість педагога, вміння бачити кожного учня, захопити спільною працею, викликати почуття радості пошуку, знахідок, упевненості.

2. Поведінка вчителя на уроці: вміння володіти собою і класом, стиль спілкування з учнями, володіння мімікою, рухами, мова викладання матеріалу.

VІ. Загальний підсумок уроку:

1. Реалізація освітньої, виховної, розвиваючої мети, завдань уроку, програмних вимог.

2. Якість знань, рівень сформованості умінь і навичок учнів.

3. Побажання до поліпшення проведення уроку.

 

 

Додаток 2

Додаток 3

І етап — організаційний

Завдання етапу: підготувати учнів до роботи на уроці.

Результати: оперативність під час оргхвилинки, повна готовність класу до роботи. Швидке включення всіх учнів у діловий ритм їх зосередженість.

Рекомендації: систематичність проведення оргхвилинок, послідовність висування вимог, зібраність, стриманість, вимогливість самого вчителя.

 

Засвоєння нового матеріалу

Завдання: організувати й спрямовувати пізнавальну діяльність учнів.

Результат: активна пізнавальна діяльність на наступному етапі.

Рекомендації: оцінка важливості для учнів нового матеріалу, вміння показати те, чого учні мають навчитися в ході уроку, вміння чітко та однозначно визначити мету уроку.

 

Додаток 4

СХЕМА ПЛАНУ-КОНСПЕКТУ УРОКУ

 

1. Тема уроку.

2. Мета уроку (навчальна, розвивальна, виховна).

3. Обладнання на уроці (наочні посібники, ТЗН).

4. Тип уроку.

5. Структура уроку відповідно до вибраного типу уроку.

6. Хід уроку з обов'язковим розкриттям діяльності вчителя (вказати методи навчання, сформулювати запитання до учнів, інші види завдань) та діяльності учнів (очікувані відповіді на поставлені запитання, прийоми організації пізнавальної діяльності учнів).

 

 

СХЕМА ПЛАНУ-КОНСПЕКТУ УРОКУ КОМБІНОВАНОГО ТИПУ

 

ТЕМА УРОКУ: (згідно з тематичним планом).

 

МЕТА УРОКУ: а) освітня (об’єкти, поняття, ідеї, процеси, закономірності, прийоми навчальної роботи) – що повинні знати учні;

б) розвивальна (розвиток логічного мислення, пам’яті, формування причинно-наслідкових зв’язків, уміння робити узагальнення, прийоми інтелектуальної та практичної діяльності, абстрагування тощо) – чого мають навчитися учні;

в) виховна (формування загальнолюдських цінностей, позитивного ставлення до навчання і праці; патріотичне, естетичне, економічне, екологічне, інтернаціональне виховання тощо) – які якості й риси характеру повинні формуватися в учнів.

 

ОБЛАДНАННЯ: оформлення дошки, картографічний матеріал, атласи, демонстраційний матеріал, роздатковий матеріал, ТЗН, підручники, хрестоматії тощо.

 

ТИП УРОКУ: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

 

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Організація уваги і роботи учнів 1-2 хв.

 

КОНТРОЛЬ ТА КОРЕКЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ 13-15 хв.

1. Активізація роботи учнів (повідомлення результатів попереднього письмового контролю знань, контролю виконання практичної роботи; мета перевірки домашнього завдання, повідомлення критеріїв оцінювання знань тощо).

2. Перевірка домашнього завдання (знань та вмінь учнів) у формі:

а) усного контролю (індивідуального, фронтального, групового, парного тощо);

б) письмового контролю (фронтального, індивідуального, у формі тестів тощо).

Додаток 5

Додаток 6

СХЕМА АНАЛІЗУ (САМОАНАЛІЗУ)

ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ

 

1. Загальна характеристика

1. Загальні відомості: клас, його склад і кількість учнів, місце й дата проведення, обладнання, відповідальна особа.

2. Актуальність та вмотивованість теми заходу, пізнавально-виховна мета заходу, форма проведення, доцільність її вибору, педагогічна обґрунтованість вибору форм і мети.

3. Врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їхніх інтересів, запитів і побажань.

4. Чіткість і конкретність формулювання мети заходу, сприйняття її учнями. Значення заходу в системі виховної роботи.

 

2. Підготовка позакласного заходу

1. Наявність плану підготовки і проведення заходу, визначення завдань, конкретність доручень учням, активність та ініціативність учнів у процесі підготовки.

2. Активність учителя та учнів. Співробітництво вчителя й учнів у процесі підготовки.

3. Доцільність підбору обладнання, якість оформлення аудиторії.

4. Ініціатори заходу: учнівський актив, класний керівних, батьки, інші вчителі, адміністрація школи.

 

3. Хід заходу

1. Точність і організованість початку заходу, Прийоми активізації учнів на початку заходу.

2. Змістовність заходу, його громадська спрямованість. Достовірність, науковість та емоційна насиченість фактичного матеріалу, зв’язок його з життям, опора на життєвий досвід учнів. Відповідність змісту віковим особливостям учнів.

3. Характер поведінки учнів (уважність, дисциплінованість, зацікавленість). Ставлення учнів до заходу, сприйняття ними основних ідей, рівень захопленості, прояв творчих здібностей.

4. Доцільність підбору методів і методичних прийомів. Наявність елементів дискусії. Застосування фронтальної, групової та індивідуальної форм організації діяльності. Використання наочності, ТЗН.

5. Рівень педагогічної майстерності студента-практиканта. Стиль педагогічного спілкування. Педагогічний такт. Культура мовлення. Прояв особистих якостей, авторитету вчителя, його вмінь, навичок.

6. Організованість завершення позакласного заходу. Участь дітей у підбитті підсумків.

 

4. Висновки і зауваження

1. Оцінка досягнення мети, пізнавальної, виховної та розвивальної ефективності заходу.

2. Недоліки в ході підготовки й проведення, причини, можливі шляхи їх усунення.

3. Побажання щодо поліпшення проведення подібних заходів.

 

 

Додаток 7

Уявні історичні подорожі.

1. Конкурси та вікторини.
2. Історичні ранки і вечори.
3. Лекції, бесіди.
4. Олімпіади.
5. Конференції.
6. Перегляд фільмів історичної тематики.
7. Історичний гурток.
8. Історичні товариства й клуби.
9. Випуск історичних газет.
10. Аукціони історичних знань.

12. Екскурсії, походи.

13. Усні журнали.

14. Тиждень історії в школі.

15. Історичний театр.

16. Конкурси малюнків на історичну тематику.

17. Зустрічі з персонажами художніх творів з історичної тематики “Впізнай героя”.

 

 

Додаток 8

Додаток 9

Додаток 10

Клас

1. Твої права в школі.
2. Твої права поза школою.
3. Обов'язки учнів.
4. Про повагу до батьків.
5. Символіка і життя.

Клас

1. Людина — найвища цінність.

2. Права учня.

3. Для чого існують закони?

4. Обов'язки учнів.

 

Клас

1. Людина і суспільство.

2. Конвенція про права дитини.

3. Що таке правопорушення?

4. Права та обов'язки семикласника.

 

Клас

1. Людина як результат взаємодії природи і суспільства.

2. Життя людини — найвища цінність.

3. Мораль і право.

4. Право людини на екологічно безпечне середовище.

5. Людина в сім'ї.

6. Підліток в сім'ї.

7. Наша держава — Україна.

8. Я і закон.

9. Роль Конституції в демократичному суспільстві.

 

 

Додаток 12

Додаток 13

З ГЕОГРАФІЇ ТА ЕКОНОМІКИ

1. “Кругосвітня подорож із Ф.Магелланом”.

2. “Заповідні куточки нашої Батьківщини”.

3. “Пригоди краплинки води”.

4. “Подорож мальовничими річками Полтавщини”.

5. “Рекорди природи”.

6. “Мандрівки по сторінках романів Жюля Верна”.

7. “Клуб відомих капітанів”.

8. “Загадкова Амазонія”.

9. “Карликові країни Європи”.

10. “Виживання в екстремальних природних умовах”.

11. “Суд над інфляцією”.

12. “Біржа праці”.

13. “У пошуках альтернативи”.

14. “Економічні ресурси”.

15. “Книжкова фабрика”.

Додаток 14

ПЛАНУ З ФАХУ

Дата	№/№ уроку	Тема уроку	Тип уроку	Триєдина мета уроку	Методи навчання	Повторювальний матеріал, який актуалізує опорні знання та вміння учнів	Види контролю знань і зворотного зв’язку	Планові знання, вміння і навички, формуванню яких присвячено урок

Додаток 15

СХЕМА АНАЛІЗУ ЕЛЕМЕНТІВ

Методи дослідження

1. Бесіда з учителем.

2. Аналіз відвіданих уроків.

3. Бесіда з учнями.

4. Тестування учнів (тести складаються студентами).

 

План вивчення елементів педагогічної технології вчителя

1. Біографічні дані вчителя, освіта, атестаційна категорія.

2. Предметний кабінет та його місце в системі роботи вчителя.

3. Нетрадиційні форми організації навчання.

4. Позакласна робота вчителя.

5. Переважаючі методи в системі роботи вчителя і рівень їх спрямування на активізацію самостійної пізнавальної діяльності учнів.

6. Різноманітність методичних прийомів та засобів, що використовує вчитель у своїй діяльності.

7. Форми організації навчання та їх ефективність (традиційні, нетрадиційні).

8. Елементи інноваційних технологій у роботі вчителя (запозичені, оригінальні).

9. Результати навчання учнів (якість знань учнів (абсолютний та якісний показники), сформованість і систематичність знань, володіння науковою термінологією, самостійність під час виконання навчальних завдань).

10. Рівень зацікавленості учнів вивченням предмета (творче ставлення до предмета).

 

Критерії оцінювання

Елементарний рівень – завдання 1-4.

Достатній рівень – завдання 1-7.

Високий рівень – виконання завдань у повному обсязі.

 

 

Додаток 16

ОРІЄНТОВНА ПРОБЛЕМАТИКА ВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УЧИТЕЛІВ ІЗ ФАХУ

 

 

1. Використання підручника на уроці.

2. Перевірка, контроль й оцінка знань учнів: методи та прийоми.

3. Формування понять у процесі викладання історії (географії, правознавства, суспільствознавства).

4. Організація самостійної роботи учнів на уроках.

5. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках.

6. Прийоми організації практичної діяльності учнів на уроках.

7. Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів у викладанні історії (географії, правознавства, суспільствознавства).

8. Контурні карти на уроках історії (географії).

9. ТЗН (комп’ютер) у викладанні історії (географії, правознавства, суспільствознавства).

10. Прийоми роботи з документами.

11. Міжпредметні зв’язки у викладанні історії (географії, правознавства, суспільствознавства).

12. Позакласна робота з фаху.

13. Особливості викладання історії (географії, правознавства, суспільствознавства) у спеціалізованих класах (школах).

 

Додаток 17

Додаток 18

СХЕМА АНАЛІЗУ СТРУКТУРИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ У НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

 

1. Місце економічних дисциплін у навчальному плані закладу:

– в яких класах і в якому обсязі викладається курс “Основи економіки”, за рахунок яких складових (інваріантної і варіативної);

– які спецкурси економічного спрямування і в якому обсязі доповнюють вивчення предмета “Основи економіки”;

– вплив вибраного напряму (профілю) навчання на обсяг і структуру викладання економіки;

– історія впровадження економіки як окремого предмета в даному навчальному закладі.

2. Методичне забезпечення курсів економічного спрямування:

– обґрунтування вибору варіанта навчальних програм;

– рівень забезпеченості учнів підручниками (за даними шкільної бібліотеки);

– кваліфікація вчительських кадрів;

– наявність кабінету економіки, дидактичного матеріалу, унаочнень.

 

Додаток 19

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ

ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Експеримент дає змогу довести або спростувати робочу гіпотезу педагогічного дослідження.

Педагогічний експеримент має таку структуру:

1. Формулювання робочої гіпотези.

2. Розроблення програми експерименту та визначення його тривалості.

3. Вибір експериментальних об’єктів.

4. Розроблення методичної схеми проведення експерименту і визначення послідовності процедур.

5. Створення експериментальної ситуації, спостереження та контроль за нею.

6. Аналіз результатів (реального, пізнавального, фактичного, статистичного).

Визначення кількості експериментальних об’єктів залежить від теми й обсягу досліджуваної проблеми. Для експериментального дослідження до дипломної і курсової роботи достатньо вибрати один експериментальний та один контрольний класи. Основні вимоги до них — приблизно однаковий рівень знань, склад хлопчиків і дівчаток, соціальний склад.

За призначенням розрізняють такі види експериментів:

· констатуючий експеримент першого порядку;

· формуючий експеримент;

· констатуючий експеримент другого порядку.

Констатуючий експеримент першого порядку проводиться на початку дослідження (перший тиждень практики). Він спрямований на з’ясування основних показників результативності навчального процесу (рівня сформованості знань, умінь та навичок учнів, володіння ними прийомами самостійної пізнавальної діяльності, ступеня зацікавленості учнів предметом тощо). У ньому беруть участь експериментальний (основний) і контрольний класи. Експериментальний клас залучають до всіх процедур експерименту, а контрольний клас є еталоном, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту.

Формуючий експеримент відіграє основну роль в педагогічному дослідженні. Він здійснюється за допомогою експериментальної педагогічної моделі, яка вводиться в експериментальному класі. А в контрольному класі навчання продовжується за традиційною методикою. Тривалість експерименту становить чотири тижні.

Констатуючий експеримент другого порядку включає контрольне дослідження в експериментальному і контрольному класах. Констатуючі експерименти першого й другого порядку носять короткостроковий характер (до одного тижня).

Реалізуючи експериментальну методику, дослідник повинен вести спеціальний щоденник, де фіксуються спостереження за діяльністю учнів, результати контролю на різних етапах проведення експерименту.

Завершується експеримент переходом від емпіричного вивчення до обробки отриманих даних, логічних узагальнень, аналізу і теоретичної інтерпретації отриманого фактичного матеріалу.

Перед проведенням педагогічного експерименту студент повинен ознайомити вчителя та методиста з метою, робочою гіпотезою і методикою проведення експерименту. Такі дії потрібні для забезпечення якісної експериментальної перевірки основних положень наукової гіпотези дослідження.

 

 

Додаток 20

СХЕМА ЗВІТУ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

 

І. Навчальна робота

1. Загальні відомості про місце проходження практики.

2. Проведення уроків самим студентом (кількість проведених уроків, їх критична оцінка; чи вдалося провести уроки різних типів (якщо ні, вказати причину), чи були труднощі в підготовці та проведенні уроків, як їх подолали; які засоби використовувалися для активізації пізнавальної діяльності учнів тощо).

3. Проведення контрольних, самостійних робіт, перевірка зошитів, письмових робіт учнів.

4. Робота із невстигаючими учнями, її результати.

5. Індивідуальна та диференційована робота з учнями, її результати.

6. Труднощі у виконанні завдань педпрактики з навчальної роботи, шляхи їх подолання.

7. Рівень оволодіння вміннями та навичками проведення навчальної роботи.

8. Загальні висновки про навчальну роботу.

 

ІІ. Позакласна робота

1. Тематика та форми проведених позакласних заходів (чи були труднощі при їх підготовці й проведенні).

2. Методи і прийоми, використані під час позакласного заходу, участь учнів класу в його підготовці та проведенні.

3. Загальні висновки про позакласну роботу з предмета.

 

ІІІ. Методична робота

1. Відвідування уроків учителів, студентів групи (їх кількість, чи вдалося відвідати уроки різних типів, які методичні знахідки вчителів та студентів групи сприяли активізації розумової діяльності учнів на уроці).

2. Виготовлення наочності, навчальних посібників, дидактичних матеріалів, їх роль на уроці.

3. Виконання завдань з ознайомлення із методичною роботою у школі відповідно до визначених показників і критерії для студентів 4-го та 5-го курсів різних спеціальностей (див. розділ 4.7. “Оцінювання практики бакалаврів і спеціалістів із фаху”).

4. Ознайомлення із методичною літературою під час практики.

5. Загальний висновок про рівень методичної підготовки практиканта.

 

ІV. Виховна робота

Зміст звіту про виховну роботу повинен розкривати виконання завдань, визначених програмою практики з виховної роботи у навчально-методичному посібнику “Організація, зміст та оцінювання неперервної педагогічної практики майбутніх учителів / За заг. ред. А.М.Бойко. – Полтава, 2002”.

 

Висновки та побажання

1. Що дала педпрактика студенту?

2. Позитивне в організації та проведенні практики.

3. Виявлені недоліки (конкретно які), пропозиції щодо шляхів їх подолання.

4. Пропозиції щодо підготовки, організації і проведення практики.

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Методика викладання історії

1. Абдуллина О.А., Загрязкина Н.Н. Педагогическая практика студентов. – М.: Просвещение, 1989. – 172с.

2. Баханов К. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя: Просвіта, 2004. – 322с.

3. Берельковский И.В., Павлов Л.С. Методика преподавания истории в школе: Пособие для учителей и студентов. – М.: Поматур, 2001. – 336с.

4. Борзова Л.П. Игры на уроках истории. – М.: Владос, 2004. – 160с.

5. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Методические рекомендации учителю истории. Основы профессионального мастерства. – М.: Владос, 2001. – 160с.

6. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория и методика преподавания истории. – М.: Владос, 2003. – 384с.

7. Гончарова Т.И. Уроки истории — уроки жизни. – М.: Педагогика, 1986. – 127с.

8. Дайри Н.Г. Основное усвоить на уроке. – М.: Просвещение, 1987. – 191с.

9. Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. – М.: Владос, 2001. – 160с.

10. Курилів В.І. Методика викладання історії. – Львів – Торонто: Світ, 2003. – 248с.

11. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 185с.

12. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. Всесвітня історія. 5-11 класи. – К.: Шкільний світ, 2001. – 86с.

13. Степанищев А.Т. Методический справочник учителя истории. – М.: Владос, 2000. – 320с.

14. Студеникин М.Т. Методика преподавания истории в школе. – М.: Владос, 2004. – 240с.

15. Шевченко С.Д. Школьный урок: как научить каждого. – М.: Просвещения, 1991. – 174с.

 

Методика викладання курсу “Людина і світ”

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: Генеза, 1996. – 368с.

2. Варді А. Загадковий світ людини. – К., 1998.

3. Задания и тесты по обществознанию: 10 кл. – М.: Школа-Пресс, 1999. – 80с.

4. Захарова Е.Н. Дидактические материалы к курсу “Человек и общество”. – М.: Школа-Пресс, 1998. – 142с.

5. Ладиченко Т.В. Методика викладання навчального курсу “Людина і світ”: 11 кл.: Книга для вчителя / Т.В.Ладиченко, Т.В.Бакка, О.В.Желіба; Київ. націон. ун-т ім. Т.Шевченка, Націон. педагог. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К.: Знання України, 2004. – 196с.

6. Людина в сучасному світі: Підручник для 11 кл. / Р.А.Арцишевський, С.О.Бондарук, С.С.Возняк та ін.. – Киів; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1997. – 224 с.

7. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: Онтологія людини. – К.: Абріс, 1995. – 338с.

8. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.

 

Методика викладання правознавства

1. Бабанов К. Технологія розвивального навчання // Історія в школах України. – 2001. – №1. – С.21-25.

2. Коляда І.А., Булда А.А. Основи правознавства. 9 кл.: Методичний посібник для вчителів. – К.: А.С.К., 2000. – 240с.

3. Комаров В. Розвиток мислення дев’ятикласників на уроках правознавства // Історія в школах України. – 2000. – №1. – С.29-34.

4. Комаров В. Формування поняття “Українська державність” на уроках історії та правознавства // Історія в школах України. – 1998. – №2. – С.36-38.

5. Конституція України і основи правознавства в школі: Книга для вчителя / За ред.. І.Б.Усенка. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 354с.

6. Машіка В. Нетрадиційні методи, форми та прийоми навчання в курсі “Основи правознавства” // Історія в школах України. – 1999. – №4. – С.26-29.

7. Мягкохліб Л.М. Позакласні заходи з правознавства. – Полтава: Оріяна, 2003. – 44 с.

8. Наровлянський О.Д. Дидактичні матеріали з основ правознавства: Навч. посібник для учнів 9 кл. середніх загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 160с.

9. Права людини: Метод. Рекомендації для вчителів загальноосвіт. шкіл, гімназій та ліцеїв / Т.Березовська, А.Булда, Л.Заболоцькі та ін. Під ред.. Л.Грузінов, Л.Заболоцької, І.Усенка, Г.Цвікальської. Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1998. – 160 с.

10. Практичне право: методичний посібник з курсу 8 (9) класу / За ред. О.І.Пометун / Інститут громадянського суспільства. – К., 2001. – 136с.

 

Методика викладання географії

1. Булава Л.М. Географія своєї області. Полтавщина: Посібник для учнів. – Полтава: Оріяна, 2004. – 27с.

2. Булава Л.М. Фізична географія України. 8 клас. Навчальний посібник. – Полтава: ПОІППО, 2000. – 104с.

3. Вішнікіна Л.П., Федій О.А. Соціально-економічна географія світу. Навчально-методичний посібник для учнів, абітурієнтів та вчителів. 10 клас. – Полтава: АСМІ, 2000. – 63с.

4. Географія України. 8 – 9 класи: Дидактичний комплекс до вивчення шкільного курсу / С.Г.Кобернік, Р.Р.Коваленко. – К.: Стафед – 2; Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2003. – 216с.

5. Душина И.В., Таможняя Е.А. Пятунин В.Б. Методика и технология обучения географии в школе. – М.: ООО «Издательство Астрель», 2002. – 205с.

6. Калита Л.М., Калита М.Р., Любченко В.Є. Географія для допитливих. Навчальний посібник для учнів середніх загальноосвітніх шкіл. – К.: Артек, 1998. – 239с.

7. Методика викладання географії в школі / С.Г.Кобернік, Р.Р.Коваленко, П.О.Масляк, О.Л.Скуратович / За ред. С.Г.Коберніка. – К.: ”Стафед - 2”, 2002. – 320с.

8. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О. Географія за Жюлем Верном. – К.: НВП “Український обрій”, 1993. – 56с.

9. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків та океанів. Методичний посібник для вчителя. – К.: Вирій, 2000. – 272с.

10. Пестушко В.Ю., Уварова Г.Є. Загальна географія. 6 клас. Методичний посібник для вчителя. – Харків: Веста: вид-во “Ранок”, 2004. – 168с.

11. Полтавська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина. – К.: ТОВ Мапа, 2004. – 20с.

12. Румынина Н.С., Сапроненкова Н.С. Практические работы по географии. VІ – Х классы / Под ред. И.И.Бариновой. – М.: Школа-Пресс, 2001. – 142с.

13. Современный урок географии. Ч.6. Методические разработки уроков для 7 класса: Материки и океаны / Под ред. И.И.Бариновой. – М.: Школьная пресса, 2003. – 111с.

14. Шатных А.В. Современный урок географи. Ч.3: Методические разработки уроков географи в 10 классе / Под ред. И.И.Бариновой. – М.: Школьная пресса, 2002. – 127с.

15. Я иду на урок географии: Физическая география материков и океанов: Книга для учителя. – М.: Издательство «Первое сентября», 2000. – 268с.

 

Методика викладання економіки

1. Горленко Г.О. Збірник задач з економіки. 10-11 класи з поглибленим вивченням економіки. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2001. – 115с.

2. Горленко Г.О. Практикум з економіки. 10-11 клас. – Кам’янець-Подільський: “Абетка-Нова”, 2001. – 75 с.

3. Збірник різнорівневих завдань для державної підсумкової атестації з економіки / За ред. І.Є. Тимченко. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. – 135с.

4. Матеріали програми курсів підвищення кваліфікації вчителів економіки // www.ucee.com.ua.

5. Спецвипуск: Економічна освіта у школі: проблеми і перспективи // Директор школи. – 2001. – № 46-47 (190-191).

6. Экономическая теория в школе: Кн. для учителя / Науч. ред. О.Ю. Мамедов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 544с.

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

ОРІЄНТОВНІ СХЕМИ АНАЛІЗУ УРОКУ

 

Додаток 1.1

Схема аналізу уроку для студентів 3-го курсу

 

I. Загальні відомості про урок:

1. Тема уроку.

2. Дата; школа; клас; місце уроку в розкладі; прізвище, ім’я, побатькові вчителя; кількість учнів за списком, скільки присутніх; де проводиться урок (кабінет, клас).

3. Мета уроку (з’ясовується перед уроком у вчителя); правильність вибору мети відповідно до програмних вимог (навчальна, розвиваюча, виховна).

4. Готовність до уроку: санітарно-гігієнічний стан класної кімнати; обладнання (наочність, ТЗН); стан робочих місць учнів (наявність на столах зошитів, підручників, атласів й ін.); психологічна готовність до уроку.

II. Аналіз структури, змісту, методів, прийомів та організації навчання:

1. Вибір типу уроку відповідно:

– дидактичній меті уроку;

– формам організації діяльності учнів;

– тип уроку не визначений.

2. Способи постановки навчальних завдань та мотивації навчальної діяльності:

– різноманітність цих способів;

– наявність завдань і мотивів;

– відсутність завдань та мотивів.

3. Методи, що переважають на уроці:

– пояснювально-ілюстративний;

– репродуктивний;

– проблемного викладання;

– частковопошуковий;

– дослідницький.

4. Методичні прийоми, використані на уроці:

– використано словесні, наочні та практичні прийоми;

– прийоми сприяють реалізації методів;

– використано прийоми однієї групи, двох груп;

– одноманітність прийомів,

– доцільність вибраних прийомів.

5. Науковість викладеного матеріалу:

– інформація відповідає сучасному рівню географічних знань;

– висвітлювались нові наукові гіпотези та теорії;