Схема аналізу роботи шкільного методичного об’єднання (предметної кафедри)

1. Загальна характеристика. Склад методоб’єднання (кількість учителів, що входять до методичного об’єднання (предметної кафедри), їх педагогічний стаж, кваліфікаційна категорія). Наявність методичного куточка в школі. Взаємодія з методкабінетом міського відділу освіти.

2. Основні напрями роботи.

- Організація самоосвіти вчителів (назва загальношкільної методичної проблеми дослідження; визначення для кожного вчителя проблеми (теми) для самостійного опрацювання, форми звіту ).

- Заходи по вивченню і підвищенню рівня знань, умінь і навичок учнів (підготовка завдань для вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів; проведення контрольних робіт (письмових, лабораторних, практичних), усної перевірки знань; організація взаємовідвідування уроків і взаємоперевірки учнівських робіт; розробка і впровадження методичних рекомендацій по вдосконаленню викладання й підвищення рівня знань учнів).

- Вивчення, узагальнення і впровадження перспективного педагогічного досвіду (організація роботи по виявленню й узагальненню нового, раціонального в досвіді окремих учителів; планування вивчення і творчого впровадження членами методоб’єднання елементів досвіду своїх колег та перспективного і новаторського досвіду кращих учителів міста, області, країни; участь учителів школи у конкурсі “Вчитель року”).

- Робота з учителями-початківцями (організація роботи з молодими вчителями).

- Факультативні заняття і позакласна робота (назва факультативу чи гуртка; керівник; учні яких класів залучені до його роботи; напрям (мета) роботи)

- Огляди педагогічної, методичної, науково-популярної літератури та періодики (форма ознайомлення – на засіданнях методоб’єднань, у методичному куточку).

3. Засідання методичного об’єднання (предметної кафедри) (періодичність засідань, їх тематика, форми проведення – пасивні (виступи з доповідями), активні (ділові та рольові ігри, диспути, творчі зустрічі, захист моделі сучасного уроку).

- Аналіз відвіданого засідання методичного об’єднання (предметної кафедри) (тема засідання; доповідач, співдоповідач; основні положення доповіді, співдоповіді).

 

 

Додаток 18

СХЕМА АНАЛІЗУ СТРУКТУРИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ У НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

 

1. Місце економічних дисциплін у навчальному плані закладу:

– в яких класах і в якому обсязі викладається курс “Основи економіки”, за рахунок яких складових (інваріантної і варіативної);

– які спецкурси економічного спрямування і в якому обсязі доповнюють вивчення предмета “Основи економіки”;

– вплив вибраного напряму (профілю) навчання на обсяг і структуру викладання економіки;

– історія впровадження економіки як окремого предмета в даному навчальному закладі.

2. Методичне забезпечення курсів економічного спрямування:

– обґрунтування вибору варіанта навчальних програм;

– рівень забезпеченості учнів підручниками (за даними шкільної бібліотеки);

– кваліфікація вчительських кадрів;

– наявність кабінету економіки, дидактичного матеріалу, унаочнень.

 

Додаток 19

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ

ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Експеримент дає змогу довести або спростувати робочу гіпотезу педагогічного дослідження.

Педагогічний експеримент має таку структуру:

1. Формулювання робочої гіпотези.

2. Розроблення програми експерименту та визначення його тривалості.

3. Вибір експериментальних об’єктів.

4. Розроблення методичної схеми проведення експерименту і визначення послідовності процедур.

5. Створення експериментальної ситуації, спостереження та контроль за нею.

6. Аналіз результатів (реального, пізнавального, фактичного, статистичного).

Визначення кількості експериментальних об’єктів залежить від теми й обсягу досліджуваної проблеми. Для експериментального дослідження до дипломної і курсової роботи достатньо вибрати один експериментальний та один контрольний класи. Основні вимоги до них — приблизно однаковий рівень знань, склад хлопчиків і дівчаток, соціальний склад.

За призначенням розрізняють такі види експериментів:

· констатуючий експеримент першого порядку;

· формуючий експеримент;

· констатуючий експеримент другого порядку.

Констатуючий експеримент першого порядку проводиться на початку дослідження (перший тиждень практики). Він спрямований на з’ясування основних показників результативності навчального процесу (рівня сформованості знань, умінь та навичок учнів, володіння ними прийомами самостійної пізнавальної діяльності, ступеня зацікавленості учнів предметом тощо). У ньому беруть участь експериментальний (основний) і контрольний класи. Експериментальний клас залучають до всіх процедур експерименту, а контрольний клас є еталоном, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту.

Формуючий експеримент відіграє основну роль в педагогічному дослідженні. Він здійснюється за допомогою експериментальної педагогічної моделі, яка вводиться в експериментальному класі. А в контрольному класі навчання продовжується за традиційною методикою. Тривалість експерименту становить чотири тижні.

Констатуючий експеримент другого порядку включає контрольне дослідження в експериментальному і контрольному класах. Констатуючі експерименти першого й другого порядку носять короткостроковий характер (до одного тижня).

Реалізуючи експериментальну методику, дослідник повинен вести спеціальний щоденник, де фіксуються спостереження за діяльністю учнів, результати контролю на різних етапах проведення експерименту.

Завершується експеримент переходом від емпіричного вивчення до обробки отриманих даних, логічних узагальнень, аналізу і теоретичної інтерпретації отриманого фактичного матеріалу.

Перед проведенням педагогічного експерименту студент повинен ознайомити вчителя та методиста з метою, робочою гіпотезою і методикою проведення експерименту. Такі дії потрібні для забезпечення якісної експериментальної перевірки основних положень наукової гіпотези дослідження.

 

 

Додаток 20

СХЕМА ЗВІТУ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

 

І. Навчальна робота

1. Загальні відомості про місце проходження практики.

2. Проведення уроків самим студентом (кількість проведених уроків, їх критична оцінка; чи вдалося провести уроки різних типів (якщо ні, вказати причину), чи були труднощі в підготовці та проведенні уроків, як їх подолали; які засоби використовувалися для активізації пізнавальної діяльності учнів тощо).

3. Проведення контрольних, самостійних робіт, перевірка зошитів, письмових робіт учнів.

4. Робота із невстигаючими учнями, її результати.

5. Індивідуальна та диференційована робота з учнями, її результати.

6. Труднощі у виконанні завдань педпрактики з навчальної роботи, шляхи їх подолання.

7. Рівень оволодіння вміннями та навичками проведення навчальної роботи.

8. Загальні висновки про навчальну роботу.

 

ІІ. Позакласна робота

1. Тематика та форми проведених позакласних заходів (чи були труднощі при їх підготовці й проведенні).

2. Методи і прийоми, використані під час позакласного заходу, участь учнів класу в його підготовці та проведенні.

3. Загальні висновки про позакласну роботу з предмета.

 

ІІІ. Методична робота

1. Відвідування уроків учителів, студентів групи (їх кількість, чи вдалося відвідати уроки різних типів, які методичні знахідки вчителів та студентів групи сприяли активізації розумової діяльності учнів на уроці).

2. Виготовлення наочності, навчальних посібників, дидактичних матеріалів, їх роль на уроці.

3. Виконання завдань з ознайомлення із методичною роботою у школі відповідно до визначених показників і критерії для студентів 4-го та 5-го курсів різних спеціальностей (див. розділ 4.7. “Оцінювання практики бакалаврів і спеціалістів із фаху”).

4. Ознайомлення із методичною літературою під час практики.

5. Загальний висновок про рівень методичної підготовки практиканта.

 

ІV. Виховна робота

Зміст звіту про виховну роботу повинен розкривати виконання завдань, визначених програмою практики з виховної роботи у навчально-методичному посібнику “Організація, зміст та оцінювання неперервної педагогічної практики майбутніх учителів / За заг. ред. А.М.Бойко. – Полтава, 2002”.