Проблеми перекладу умов комунікативного вживання: лексика в просторі, часі та суспільстві

Як бачимо, незалежно від волі мовця слова якоїсь (наприклад, ні­мецької чи української) мови, розповсюдженої на певній території, з'являються у процесі суспільної комунікації, відображаючи функціо­нування та розвиток навколишньої дійсності. Це означає, що слова (з вираженою в них інформацією) існують у часі, просторі та суспільстві. Саме ці обставини накладають безумовний відбиток на їх використан­ня в тексті, особливостях їх значення, які слід врахувати для адекват­ного перекладу тексту. Враховуючи величезний обсяг словникового матеріалу (2-10 млн слів), що не завжди має перекладні еквіваленти в

інших мовах, тим більше при словниках, які не перевищують 500 тис. слів, зупинимося на типових класифікаціях словникових груп, які до­поможуть узагальнити особливості їх перекладу.

§ 4.6.1. Слова в просторі (реалії, діалектизми): особливості їх перекладу ■і

§ 4.6.1.1. Безеквівалентна лексика та реалії і способи її перекладу

Оскільки мовні картини світу (МКС) різних мов не накладаються, то зарубіжні перекладознавці (Е. Е. von der Weppen; A. F. Segui; R. Ar-ntz/ H. Picht; W. Koller) розрізняють п'ять основних міжмовних груп за денотативною відповідністю належних до них слів: 1 (слово) - 1 (від­повідник: нім. Kalendarjahr = укр. календарний рік); 1 - багато (анг. Control = нім. Regelung - Steuerung — Bedienung - Regler - Bedienung ­ sorgan); багато - 1 (анг. Control-control unit-regulator-governer = нім. Regler); 1-0 (нім. Bundesgerichtshofs?) та 1 - частина (нім. Geist - анг. mind - укр. дух). Враховуючи думку Й. В. Гете, що "при перекладі слід добиратися до неперекладного, тільки тоді можна по-справжньому зрозуміти чужу культуру, чужу мову", зупинимося при подальшому аналізі переважно на тих словах, які не мають еквівалентів або мають неповні еквіваленти в зіставлюваних мовах.

Нині ще не склалося єдиного погляду на проблему такої лексики. На думку болгарських вчених С. Влахова і С. Флоріна, такі слова, які не мають еквівалентів в тій чи іншій мові, можна віднести до безеквіва- лентної лексики і назвати їх екзотизмами, але не реаліями, оскільки, їх не можна назвати носіями колориту країни, чи народу вихідної мови, а надають лише екзотичний відтінок мови-переймача. На їхню думку, не можна на підставі чужинності об'єкта відносити до реалій такі сло­ва, як "пальма" чи "сніг" тільки тому, що в тій чи іншій країні вони не мають матеріального втілення. За спостереженнями інших дослідни­ків, безеквівалентна лексика включає екзотизми-"реалії" (америк. drive in при McDonalds, що позначає обслуговування клієнта в автомобілі), тимчасово безеквівалентні терміни (нім. штрейкбрехер, анг. комп'ю­тер), випадкові безеквіваленти, що утворилися внаслідок своєрідного

 

146

147

членування МКС (укр. доба - нім. 24 'Stunden?) та структурні екзотизми {einheiraten "через шлюб увійти у чийсь бізнес"; wegloben "позбутися поганого працівника, давши йому направлення на іншу роботу").

Поза сумнівом, мова, що є своєрідною частиною національної куль­тури, відображає майже всі її етнонаціональні елементи, які не мають еквівалентів у мовах сусідніх країн і тому їх можна віднести до без-еквівалентної лексики. Проблеми реалій, що передають національну фонову інформацію, стають все більше предметом ґрунтовного аналізу в теорії та практиці перекладу англійської, іспанської мов (Р. П. Зорів-чак; А. В. Фьодоров; В. С. Виноградов, С. Влахов та С. Флорін та ін.), а також і для німецької мови.

На підставі численних дефініцій академік ВШ Р. П. Зорівчак вивела своє визначення реалії у книжці "Реалія і переклад" (1989): "Монолек-семні і полілексемні одиниці, що вміщують як основне лексичне зна­чення традиційно закріплений комплекс краєзнавчої інформаціїї, чужої для об'єктивної дійсності мови сприймача". На основі численних до­сліджень у перекладознавстві виділяють: а) побутові реалії; б) етно­графічні та міфологічні реалії; в) реалії світу природи; г) реалії дер­жавно-адміністративного укладу та суспільного життя; д) ономастичні реалії; є) асоціативні реалії тощо. Значну кількість реалій (групи а-д) передають дослівним запозиченням. Розглянемо основні групи реалій.

Побутові реалії (група а) стосуються житла {іглу для ескімосів, яранга у чукчів, фазенда в Бразилії та асьєнда в Аргентині) та особли­востей побудови {фахверк у Німеччині), інструментів {мачете - тесак з Латинської Америки), одягу {пончо - накидка-плащ з прорізом для голови в іспаномовних країнах), харчів {шнапс - німецька горілка, ма­ малыга - страва з кукурудзяної муки на Буковині та в Румунії), види за­нять та професій {родео - згін худоби в іспаномовних країнах; плото­гон в районі Карпат), грошових знаків та мір {марка та шилінг - назви колишніх грошових одиниць Німеччини та Австрії; фунт як 500 грамів у Німеччині; миля як величина відстані) тощо.

Етнографічні й міфологічні реалії (група б) охоплюють, на нашу думку, етнічні та соціальні групи {нижні й верхні німці, фризи та лужи­ чани; Ossi - Wessi: східняки та західники; бюргери), регіональні звер­тання {ґазда на Буковині), народні свята та танці (День Подяки в США;

вальс в Австрії, самба як негритянський танок, ламбада в Бразилії), на­зви богів, міфологічних та казкових персонажів {Вотан, Одін, Фрейя в Скандинавії та Німеччині, Крампус та Святий Ніколас у німецькомовних і Дід Мороз зі Снігуронькою в східнослов'янських країнах), позначення легендарних місць {Валгалла для Скандинавії) тощо. Цій групі властиві діалектичні реалії, які розуміються подвійно: як позначення слів, що на­зивають предмети і явища вузького ареалу або як діалектичні регіональ­ні назви для предметів чи уявлень загальнонародних. В українській мові часове позначення селянського календаря "на Івана Купала" - загально­народна реалія, а "на Зільського Івана" - реалія діалектична.

Реалії світу природи (група в) містять: назви тварин {гуанако як різ­новид лами; кетсаль як вид птахів; пірайя - назва риб); назви рослин {батат як назва коренеплодів); назви ландшафту {сельва як тропічний ліс; пампа як аргентинські та уругвайські степи).

Реалії державно-адміністративного укладу та суспільного життя (група г) охоплюють: адміністративні одиниці та державні інститу­ти {бундестаг та федеральні землі в Німеччині); суспільні організації та партії {ХДС - Христянсько-Демократичний Союз); промислові та аграрні підприємства і торгові заклади {АЛДІ, ЛІДЛ, Гофер - серія де­шевих німецьких та австрійських магазинів); основні військові та полі­цейські підрозділи {гестапо та сікурітате - колишні служби безпеки у нацистській Німеччині та соціалістичній Румунії), громадські професії та посади {бургомістр у Німеччині, бос у США).

Ономастичні реалії (група д) вказують на національну належність назви, що допомагає зберегти національний колорит оригіналу. До та­ких реалій належать: антропоніми загальні {Іван, Ганна - Ганс, Беа­та) та індивідуальні, що стосуються видатних діячів цієї країни {Біс-марк, Мольтке); топоніми звичайні {Кельн, Бонн, Відень) та мемора-тивні {Карлсбад як фешенебельний курорт для багатих; Сіті як ділова частина Лондона); імена літературних героїв {Фауст та Маргарита; Нібелунги; Робі Локамп), назви кампаній, аеропортів, палаців тощо {Мерседес-Бенц; Опель; БМВ; аеропорт Хілтон; стадіон Маракана в Ріо-де-Жанейро) тощо.

Асоціативні реалії (група є) включають, за В. С. Виноградовим: рос­линні символи {чортополох як символ Шотландії; дуб - символ Німеч-

 

148

149

чини; калина - символ України); анімалістичні символи {кетсаль: птах, поетичний символ свободи в Мексиці); кольорові символи {коричневий як колір неонацизму чи чорний - ХДС в Німечині); загальнокультур­ні фольклорно-літературні та історичні алюзії {як той, хто розгромив римлян у Тевтобурзькому лісі: вождь херусків Арміній (9 р.н.е.); той, хто прибив тези на двері церкви: М. Лютер (1517); мовні алюзії-натя­ки на відомий фразеологізм, прислів'я, крилату фразу тощо (типу Aller Anfang ist nцtig в рекламах на новий товар). Зазначимо, що кольорова символіка має політичний, поетичний та навіть автодорожній спектри. У такий спосіб зелений колір для німця може означати надію (поет.), партію зелених чи вільний рух, відкритий шлях (автодорож.).

Зберегти національну своєрідність оригіналу в перекладі є завдан­ням досить складним. "У процесі перекладу відбувається не тільки зі­ставлення різних мовних систем, а й зіткнення різних культур і навіть цивілізацій. Цей аспект перекладу виступає, зокрема, рельєфно при перекладі (точніше: відтворенні - ООД) реалій". У практиці перекладу загальноприйнятими вважаються п'ять основних способів відтворення реалій: а) транскрипція (транслітерація); б) гіпо-гіперонімічний пере­клад; в) уподібнення; г) перифрастичний переклад (дескриптивна пе­рифраза); д) калькування. Наш аналіз цих способів показує, що відтво­рення ґрунтується на трьох основних аспектах слова: на формальній транскрипції (а), змістовому гіперонімо-гіпонімічному й компонент­ному перекладі та комунікативному різнотипному коментарі.

(а) Транскрипція - це транслітерація іншомовного слова літерами мови перекладу, яка має за мету досягнути максимальне наближення до звукового складу оригінального слова. Ці слова, що в лексикології виступають екзотизмами, специфічно інформативні: автори оригіналь­них творів прив'язують їх до певної соціогеографічної чи локальної зони. Орієнтовні значення таких транскрипцій можна зрозуміти за кон­текстом {він мав 7 моргів поля). їх звукова форма {сеньор, бос, стріт, мсьє, авеню), незвична для мови перекладу, спонукає читача відчути "латиноамериканський", британський чи американський акцент пере­кладного твору. Транскрипція необхідна там, де слід підкреслити лек­сичну "короткість" позначення та підкреслити специфічність такої ре­алії, відсутньої у мові перекладу. Частина цих запозичень стала норма-

тивною для зображення того чи іншого регіону, увійшовши в перифе­рійний пласт словникового складу мови перекладу {анаконда, сельва, танго, пфеніг, марка, пунш), а інша є оказіональною, чи випадковою, з'являючись у мовленні одного чи декількох перекладних романів {гра­ на) чи фахових видань {фахверк). Низка транскрипцій можуть містити суфікси мови перекладу. Надмірне транскрибування реалій спрямоване на максимальне відтворення національного колориту може спотворити сприйняття тексту через постійні "натикання" на непотрібні екзотизми.

(б) Певною мірою ці проблеми допомагає зняти гіпо-гіпероніміч­
ний переклад. Цей "узагальнено-приблизний переклад" полягає у ви­
користанні родо-видових понять при відтворенні реалій оригіналу мо­
вою перекладу. У такому випадку перекладач, уникаючи непотрібної
деталізації перекладе латиноамериканське грапа (приклад В. С Вино­
градова) чи німецький шнапс як горілка. Часто перекладачі, вперше
згадуючи такі реалії, користуються транскрипцією, а згодом уживають
гіперонім (родове поняття) чи когіпонім (паралельне видове слово).

(в) Уподібнення (денотативна субституція) ґрунтується на викорис­
танні іншомовного когіпоніма. Іншими словами, перекладач викорис­
товує при перекладі іншомовний подібний термін, що підпорядкований
спільному родовому поняттю. У такий спосіб латиноамериканські бом-
бачі можна перекласти українським шаровари, що дозволяє досягти не
меншої відповідності, ніж у попередньому випадку. М. Шік, переклада­
ючи "Тихий Дон" М. Шолохова німецькою мовою, використав для від­
творення верхнього покрову заміжніх козачок - "шлички" - аналогіч­
не, проте не ідентичне позначення покрову заміжніх німок - Hдubchen
"чепчик". У деяких випадках використання таких когіпонімів більш
ніж неприпустиме. Так, М. Старицький, перекладаючи Лєрмонтовськє:
"Душа моя мрачна. Скорей, певец, скорей, Вот арфа золотая", напи­
сав: Душа болить, кобзарю. Гей, хутчій, /Ось кобза голосная, і тим спо­
творив образ біблійного Давида грою на кобзі.

(г) Міжмовна конотативна транспозиція (конотативна субститу­ція) - це заміна української реалії реалією іншомовного світу з іншим денотативним, але рівновартісним конотативним значенням. Прикла­дом може послужити укр. реалія "калина", яка в конотативному плані є символом дівочої цнотливості. Вона має в англійській мові відповідник "cranberry" (журавлина) з аналогічним конотативним забарвленням.

 

150

151

■(d) Дескриптивна перифраза, чи перифрастичний (описовий, де­скриптивний) переклад полягає у поясненні реалії якимось терміноспо-лученням (писанка: bemaltes Ei). Зазвичай дескриптивний переклад су-мішують з транскрипцією: вона поклала на стіл пучеро, суп з говядины.

Загалом така перифраза становить прихований коментар, який допо­магає читачеві зрозуміти особливості невідомої для нього реалії. Так, з часів середньовіччя в Німеччині на центральних чи ринкових площах {Marktplatz) будували неготичні ратуші (Rathaus) та відсутні в україн­ській архітектурі будинки з вузькими фасадами та загостреними фрон­тонами (Giebel), за якими ті отримали специфічну назву (Giebelhдuser). Відтворювати такі назви доводиться словосполученням із декількох слів: Und er verlieЯ die winklige Heimatstadt, um deren Giebel der feuchte Wind pfiff (Yh. Mann. Tonio Kroger): "І він покинув рідне місто з його кривими вуличками, де над гостроверхими дахами свистів сирий ві­тер". Інший тип будинку - Fachwerkhaus - відзначається специфічною кладкою стін, де проміжки між кліткоподібно закладеними брусками заповнюються цеглою та обмащуються глиною, також часто згадується в художній літературі: "Ungern verlieЯ er im Winter die warme Stube, im Sommer den engen Garten,... ьber dessen Goldregen- und Fliederbдumen das hцlzerne Fachwerke der alter Hдuser stand (H. Mann. Der Untertan): Він неохоче виходив зимою з теплої кімнати, а літом - з темного садка,... звідки було видно (дослівно) дерев'яний фахверк старих будинків; (перифр.) стіни старих будинків з їх дерев'яним клітчастим візерун­ком". Якщо ж немає гострої необхідності передавати такі деталі, пере­кладач закономірно звертається до гіперонімічного перекладу типу "er verlieЯ sein Fachwerkhaus: він вийшов зі свого дому".

(є) Варіантом парафрази є комбінована реномінація (найчастіше транскрипція з описовою перифразою, і значно рідше - з гіпероні-мом) - досить ефективний, хоча й багатослівний спосіб максимальної передачі семантики реалій, пов'язаний з лінійним розширенням тексту. Транскрибоване слово вміщує саму "незвичайність", "чужинність", а дескриптивна перифраза (або гіперонім) роз'яснює семантику реалії: м'ясниці - анг. myasnytsia, the winter season of wedding; борщ - нім. Borschtsch, Betensuppe aus roten Rьben.

(є) Іншим варіантом перифрази виступає контекстуальне розтлу- мачення реалій. Вона складає такий вид відтворення семантико-сти-

лістичних функцій реалій, який нерозривно пов'язаний із цілісністю художнього тексту і полягає в роз'ясненні суті реалій у найближчому контексті: "На копу скликають, на раду громадську" - "They>e calling the people to the kopa, the community council.'"

(ж) Саме в контексті увиразнюється й ситуаційний відповідник,
коли слово пан передається різноманітними варіантами залежно від
типу тексту та повідомлюваної інформації: pahn, owner, master, lord,
learned person тощо. Подібні німецькі відповідники можна підібрати
до слова богатир (Recke, Held, Herkules, Hьne). Ці ситуаційні відпо­
відники, що виступають когіпонімами, як правило, належать до різних
синонімічних груп, проте в межах тексту вони характеризують як кон­
текстуальні синоніми одне поняття.

(з) Калькування - особливий вид запозичення, коли структурно-се­
мантична модель мови-джерела відтворюється поелементно (повністю
чи частково) матеріальними засобами мови сприймача. При повному
калькуванні слова, або словосполучення перекладаються буквально:
сільрада - a village council. При частковому калькуванні вони частко­
во перекладаються, а частково будуються з іншомовного матеріалу чи
хоча б за іншомовним зразком: царство - Czardom (нім. Zarenreich).
Зазвичай калькування передає не стільки значення слів-реалій, як осо­
бливості авторсько-індивідуальних висловів, у т.ч. оказіональних слів
(див. розмовляючі імена на зразок Professor Unrat - професор Гнус).