Термінологічні аспекти перекладу

а) Термінознавство як наука

Науково-технічна термінологія - широкий та інтенсивний розвину­тий шар лексики, що активно взаємодіє з іншими шарами словникового запасу мови, в першу чергу із загальновживаною лексикою. Тому ви­вчення закономірностей утворення термінологічної лексики, її структу­ри й семантики є одне з важливих завдань сучасної лінгвістики, в т.ч. й [гсрекладознавства.

Усе це сприяло тому, що в надрах сучасної лінгвістики зародилася нова дисципліна - термінознавство, яка поступово уточнює свої само­стійні функції на стикові декількох наук - лінгвістики, логіки й відповід­них науково-технічних спеціальностей. Але не варто робити поспішні висновки про те, що термінознавство претендує на виокремлене місце в системі наукового світосприймання, оскільки, впливаючи певною мі­рою на вказані науки, воно повністю залежить від їх завдань, проблем, статусу. Найзагальніша мета термінознавства - турбота про те, щоб про­цес утворення і вживання термінологічних найменувань зробити більш керованим, сприяти раціоналізації професійного спілкування, взаємо­розуміння спеціалістів. До завдань термінознавства як науки належить не тільки дослідження словникового запасу окремих галузей науки, не лише розробка правил утворення імен та понять, але, перш за все, роз­криття й дослідження мовних фактів, які зустрічаються в професійній діяльності. Тому варто визнати, що термінознавство є частиною при­кладного мовознавства, розташовуючись на стикові між мовознавством і природознавством.

Кажучи про термінологію, лінгвісти зазвичай розрізняють: а) на­уку про терміни (в даному випадку популярним стає термін "терміно­ знавство "; б) спеціальну лексику у складі всіх слів окремої мови (як от: "німецька термінологія", "термінологія української мови" тощо); в) спеціальну лексику, яка обслуговує окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "термінологія обчислювальної техніки", "лінгвістична термінологія"). Така багатозначність не в останню чергу зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка коорди­нат як в мові в цілому, так і в підмові зокрема. Термін є невід'ємним

 

36

37 -

елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між яким існує обов'язковий і невід'ємний зв'язок. Сукупність зв'язків всередині такого цілого зумовлює його структуру.

Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів кілька вимог. Най­важливіші з них:

1) термін має відповідати правилам та нормам відповідної мови;

2) термін має бути систематичним;

3) для терміна характерна дефінітивність, тобто кожен термін спів-ставляється з чітким окремим визначенням, яке орієнтує на від­повідне поняття;

4) терміну властива відносна незалежність від контексту;

5) термін повинен бути точним;

6) термін має бути коротким, хоча дана вимога часто вступає в про­тиріччя з вимогами точності, тобто повноти терміна;

7) термін має прагнути до однозначності. Тут варто зробити одне суттєве уточнення: такої однозначності варто добиватися в ме­жах однієї терміносистеми, тому що на рівні декількох підмов полісемія термінів - явище доволі розповсюджене;

8) для термінології характерна синонімічність, що заважає взаємо­розумінню;

9) терміни експресивно нейтральні, хоча правильніше говорити не про експресивність терміна чи виразу, а швидше про інтенсив­ність деяких семантичних складників. Причинами такої інтен­сивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність того, хто говорить, або ж спроба приховати свої наміри (напри­клад, "чорна діра", "чорна скринька", "котячезолото", "сліпа долина" тощо);

10) термін повинен бути милозвучним (тобто вимоги евфонії); тому не слід заохочувати створення термінів, утворених із діалектиз­мів і просторікувань на кшталт "лизуха", "задохлик", "ситня".

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, "відбірними" одиницями загальновживаного мовлення, що володіють якостями, лише їм притаманними, а складають повноцінну частину загального складу мовлення, де властивості слів проступають більш визначено, регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування і

взаєморозуміння. Отже, можна говорити про переважний характер властивостей терміна порівняно із загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї чи іншої особливості в межах розрізнюваних сфер мови; можна стверджувати про бажані якості термінологічної одиниці, але не можна вважати її неповноцінною чи непотрібною лише тому, що в неї відсутня ця якість, хоча даний термін давно застосову­ється користувачами.

Для словотвірної архітектоніки термінологічних одиниць характер­ні в цілому ті ж принципи, що й для загальновживаних одиниць. Можна запропонувати наступну класифікацію словотвірних типів термінів.

1. Терміни - кореневі слова:

а) власна непохідна лексика ("ніс ");

б) запозичена непохідна лексика ("атом ").

2. Похідна лексика:

а) терміни, утворені шляхом суфіксації ("жабка ");

б) терміни, утворені шляхом префіксації ("'в/дбш ").

3. Терміни -складні слова ("бетонозамішувач ").

4. Терміни-словосполучення ("обчислювальнамашина "). Варто за­уважити, що багато лінгвістів не визнає наявність в мові поліос-новних термінів, називаючи їх концептуальними об'єднаннями. Така точка зору має перевірятися вимогами до терміна, наведе­ними вище: якщо всі вимоги збережені, тоді немає причини від­мовляти терміну в його термінологічності, незалежно від його лексичної довжини.

5. Терміни-абревіатури ("РОЦ .- регіональний обчислювальний центр").

6. Буквенні умовні позначення ("гамма-промені").

7. Символи (знаки) - наприклад, математичні, хімічні, астрономіч­ні та інші.

8. Номенклатура.

Правильним є розмежування професіоналізмів і термінів, які разом складають поняття спеціальної підмови. Розташовуючись поряд один з одним, терміни, однак, мають більш упорядкований і нормалізова­ний характер, тоді як професіоналізми є напівофіційними лексичними одиницями, які застосовуються вузьким колом спеціалістів, причому винятково в розмовній мові.

 

38

39

До номенклатурних одиниць належать назви різних типів устатку­вання, машин, марок виробів тощо. Номен виступає як відносно віль­ний "ярлик" предмета, конвенційно "прикріплений" представниками відповідної галузі знання, що не претендує на розкриття чи хоча б част­кове відображення в його формі лексичного значення.

В епоху широкого розвитку терміносистем серед першочергових за­вдань постає проблема нормалізації, оскільки мова науки й техніки, як і будь-який інструмент пізнання, має бути точною і повністю служити поставленим цілям.

Не треба, однак, забувати, що в мові науки і техніки ми маємо справу із більш стабільним, інформаційно насиченішим шаром лексики - тер­мінологічними одиницями, норма яких хоча й узгоджується з нормами загальновживаної мови, має свої суттєві особливості.

При цьому ми повністю усвідомлюємо, що результати лінгвістичної нормалізації повинні мати не більш, аніж рекомендований характер, лінгвіст не може стверджувати про правильність/неправильність бу­дови терміна, а швидше за все про її (будову) перспективність/непер-спективність, цілеспрямованість/нецілеспрямованість. Останнє слово залишається за спеціалістом у відповідній галузі науки й техніки, саме він може стверджувати, чи відображають негативні сторони плану ви­раження терміна гносеологічні задатки останнього, чи вони зумовлені іманентними властивостями терміносистеми в цілому.

Лінгвістику й мовну практику здавна цікавить проблема "іноземних" слів, що виростає інколи до рівня соціальної. Найбільш суперечливим та складним у цьому відношенні є розмежування запозичень та влас­них слів. Набутий досвід дає можливість запропонувати перекладачам у цьому зв'язку кілька порад:

1. Не варто шукати іноземне слово, якщо в рідній мові вже функціо­нує звична і вмотивована лексична одиниця з тим же значенням.

2. Якщо синонім, утворений на базі ресурсів рідної мови, збігається за вмотивованістю й кількістю лексичних складників з інтернаці­оналізмом, то вживання першого більш доцільне через розуміння й органічне засвоєння внутрішньої форми рідного слова.

3. Термінологічні лакуни (прогалини) бажано заповнювати наявни­ми інтернаціоналізмами.

4. У випадку неоднакової вмотивованості термінів-синонімів пере­вагу слід віддавати більш вмотивованим термінам.

Зауважимо, що під вмотивованістю тут розуміємо лексикосеман-тичну відповідність між внутрішньою формою (буквальним значен­ням) термінологічної одиниці та її лексичним значенням (дефініцією, тлумаченням).

б) Аспекти термінографії

Термінографією зазвичай називається теоретична й практична робо­та зі створення термінологічних словників. Такі словники бувають най­різноманітніших типів, починаючи від вокабулярію інтернаціональних терміносистем і закінчуючи багатотомними енциклопедичними словни­ками, які охоплюють різні галузі науки й техніки. Велику роль у профе­сійній практиці відіграють перекладні словники - дво- і багатомовні.

Одномовні поділяються на енциклопедичні словники й довідники та на філологічні словники. Серед дво- і більше мовних словників ви­діляють: 1) індивідуальні словники (словники лексики авторів або тво­рів); 2) словники чужомовних слів; 3) етимологічні словники; 4) тлу­мачні словники.

Найпоширенішим двомовним словником є двомовний (прямий і зворотний), який забезпечує переклад спеціальної літератури. Голо­вним питанням при створенні подібного словника є питання про на­явну в ньому лексику. При цьому може виникнути низка труднощів. Наприклад, при перекладі лексичних одиниць часто спостерігається розбіжність значень. Значення німецького слова " Nadel " ширше, аніж значення українського слова "голка"; навпаки, в українській мові ди­ференціюються кольори "синій" і "голубий ", тоді як у німецькій для обох кольорів вживається лише одне слово " blau ". Часто спостеріга­ється розбіжність зовнішніх чи внутрішніх форм. Це все потребує гли­боких знаць та досвіду перекладача.

На укладача термінологічного словника в процесі роботи очікують великі труднощі. Відсутність досвіду автора, нерозуміння мети і за­вдань словника, поспішність у роботі можуть породити певні недоліки даного словника, найважливішими з яких є:

 

40

41

• г. а) включення до словника випадкових одиниць, вузьких професіо-

налізмів, що не є термінами; * б) нагромадження в словнику різних завдань, функцій; < в) перенасичення (чи, навпаки, ігнорування) додатковими інформа­ційними характеристиками термінів;

г) відсутність чіткої позиції автора щодо меж термінологічності
одиниці, в результаті чого до словника можуть потрапити термі­
нологічні описи, що мають вид дефініцій;

д) суб'єктивність чи ненауковість визначень в тлумачних словниках
і їх неузгодженість з дефініціями інших словників;

є) недостатня сучасність словника, перенасичення застарілими да­ними.

Зрозуміло, список подібних недоліків може бути продовжений. Та вже й цих характеристик достатньо, щоб уявити собі всю складність та особливу важливість робіт, пов'язаних із створенням термінологічних словників будь-якого типу.

Представники української лексикографічної школи укладають слов­ники, шукаючи розумний компроміс між надмірною космополітизаці-ею, характерною для російських однокомпонентних термінів, з одного боку, та надмірним пуризмом німецької мови.

Серед головних засад побудови українських однокомпонентних та багатокомпонентних термінів найважливіша полягає в необхідності позбутися "полону" російського посередництва, аби механічно не по­вторювати помилок, характерних для російських термінів. Це викликає необхідність урахування етимології іншомовних слів, що уможливить уникнути побудови зовнішньої форми іншомовних терміноелементів через посередництво третіх мов, головним чином англійської чи росій­ської. Відновлення слова в його первинній формі дозволить зберегти семантичний ряд однокореневих терміноелементів, уникаючи, таким чином, етимологічної паронімії, та не допустити спотворення греко-латинських коренів шляхом їхнього перелицювання на англійський чи французький лад. Виняток ми робили тільки для добре засвоєних термінів (дистриб 'ютер, ф 'ючерсна угода та деякі інші), які широко вживаються в галузі ринкової економіки.

42

Знання галузевими фахівцями етимології іншомовних терміно­елементів дозволить краще зрозуміти їхню мотивацію та уникнути, таким чином, їх неправильного вживання.

Зараз власне українські принципи стандартизації ще остаточно не розроблені, тому ми вважаємо, що укладання подібних словників сприятиме цьому процесові. Подібні завдання ставлять, зокрема, два словника з нашої серії термінологічних словників - російсько-україн­сько-англійський словник економічних термінів та чотиримовний тлу­мачний словник термінів ринкової економіки, підготовлені за сприяння Державного комітету України з питань науки та технологій, а також Харківського лексикографічного товариства. Ці словники розрахова­ні насамперед на фахівців - економістів, бухгалтерів, бізнесменів, але вони можуть також бути корисні викладачам та студентам економічних спеціальностей вузів.

Українські терміни в обох словниках розташовані як за алфавітним, так і за гніздовим принципом, що полегшить та прискорить пошук по­трібного слова, бо гніздовий принцип часто буває дуже суб'єктивним, адже при цьому кожне слово може виявитись ключовим. Кожен термін має свій порядковий номер, що дає змогу пропонувати алфавітні по­кажчики відповідних російських, англійських та німецьких термінів, а також українських термінів за чисто алфавітним принципом. Тим са­мим ці словники можна використовувати як тлумачні та перекладні на будь-яку із запропонованих мов, а також як економічні розмовники.

За основу відбору й формування українських термінів ми брали фактор поширеності терміна в інших мовах та показник його вмотивованості.

У галузі правопису ми також намагалися відновити історичну спра­ведливість та повернути літеру ґ на її законне місце, вживаючи її по­слідовно на місці літери д у європейських мовах, включаючи слова грецького походження. З іншого боку, ми не копіювали російське х на місці європейського Hh і тому пропонували писати й вимовляти гедж, голдинґ, гайринґ, ноу-хау.

Користуючись можливістю врахування досвіду інших національних термінологій, аби уникнути їх похибок, ми сформували свої принципи побудови українських терміносистем, спираючись, по-перше, на до­свід провідних мов світу, по-друге, на позитивні сторони радянської

43

термінологічної школи, по-третє, на досвід українського термінотво­рення в Україні та за її межами.

в) Методичні рекомендації щодо термінологічного планування в Україні

Виходячи з позитивного досвіду термінотворення як у розвинених країнах, так і в країнах третього світу, а також позитивного досвіду радянської термінологічної школи та позитивного досвіду термінотво­рення в Україні, з одного боку, а з іншого - виходячи з міркувань про­відних світових авторитетів у галузі термінологічного планування та спираючись на міжнародні документи, що торкаються питань терміно­логічного планування, можна викласти загальні засади термінологіч­ного планування в Україні.

Насамперед, необхідно врахувати як позитивний, так і негативний досвід інших мов. При цьому слід брати до уваги як зовнішню форму нових термінів, так і їх мотивацію. Якщо, наприклад, відповідний тер­мін у багатьох європейських мовах виглядає однаково - бажано, щоб інтернаціональний елемент зберігся також і в українській мові.

Щодо загальних засад термінотворення, можна сформулювати такі основні принципи відбору зовнішньої та внутрішньої форми нових термінів:

1. Терміни - кореневі слова слід передавати залежно від того, до якої лексики мови оригіналу вони належать - одвічної чи запо­зиченої. В першому випадку подібні терміни можна перекладати буквально, як, наприклад, англ. mouse — укр. миша (як комп'ю­терний прилад), причому тут не слід лякатися полісемії, бо ця полісемія носитиме інтернаціональний характер, що зближува­тиме її в такому разі з калькою, а калька, як відомо, також несе в собі інтернаціональний елемент. Якщо даний термін побудовано на основі запозичених елементів, і, тим паче, якщо він не вмо­тивований у мові, з якої іде переклад, - то слід звернутися до його етимології. Передавати його в такому випадку слід у тому вигляді, в якому він з'явився у мові-продуценті (особливо це сто­сується елементів греко-латинського походження). І, звичайно, слід дивитися на те, який він має вигляд в інших мовах.

 

2. Похідні терміни, утворені за допомогою афіксів з деривативним значенням, передавати бажано залежно від етимології (тобто, якщо даний термін складається з греко-латинських елементів -бажано їх зберегти). Перекладати такі терміни під кальку вдаєть­ся не завжди, тому, швидше, їх слід перекладати описово.

3. Терміни, утворені при допомозі складання основ, також можна перекладати під кальку, але це іноді призводить до виникнення за­надто громіздких термінів-монстрів. У такому випадку більш вда­лими способами будуть переклади словосполученням або збере­ження первинного вигляду (знов-таки з урахуванням етимології).

4. Терміни-словосполучення однозначно треба перекладати під

кальку.

5. Терміни-абревіатури також треба перекладати та створювати влас­
ні абревіатури. Лише у випадку, коли та чи інша абревіатура вигля­
датиме однаково в багатьох мовах, - в українській її також треба
зберігати та передавати за допомогою зворотної транслітерації.

Крім того, до нових термінів, незалежно від їхньої будови, повинні ставитись такі ж самі вимоги, що й до будь-яких вже існуючих термі­нів, тобто слід дотримуватися принципу евфонії тощо.

Звичайно, вищеназвані принципи лише приблизні, і все залежить від конкретної ситуації, від конкретного терміна. Але головною метою розробки подібних принципів є, по-перше, запобігання виникненню невдалих термінів-монстрів, а по-друге, слід виробити певний баланс між власними та запозиченими елементами, щоб, з одного боку, укра­їнська термінологія не засмічувалась незасвоєними та малозасвоєними іншомовними запозиченнями, якщо в даній ситуації цілком можливо вживати власну лексику, а з іншого, - щоб вона не ізолювалася штучно від світового співтовариства, в чому й полягає проблема співвідношен­ня інтернаціонального та національного.

Тому не слід впадати в крайнощі. З одного боку, можна захоплю­ватись пуризмом чесько-ісландського взірця, і з іншого - механічним перенесенням іноземних елементів на вітчизняний ґрунт, як це було за часів Петра І. Тут необхідно встановити рівновагу.

Іноземні елементи треба переносити лише тоді, коли у мові-реципі-єнті неможливо передати коротко та чітко відповідний термін засобами

 

44

45

рідної мови. В крайньому разі, як компроміс, можна запровадити дублет­ні варіанти для деяких термінів, коли б "чужий", іншомовний варіант міг би вживатись у науковій літературі, а "свій" - у науково-популярній.

Необхідно також враховувати й етимологію даного іноземного тер-міноелемента, щоб не передавати, наприклад, слова греко-латинського походження на англійський чи французький манер, спотворюючи їх таким чином, як це, зокрема, вийшло зі словом distributor, яке в нас виглядає як дистриб'ютор лише тому, що його було запозичено саме через англійську мову. Це лише просте запозичення з англійської, яке не має нічого спільного з інтернаціоналізмами, до того ж, порушуєть­ся семантичний зв'язок з однокореневими словами, в даному випадку - зі словами "дистрибуція ", "дистрибутивний " тощо. При таких роз­біжностях ці слова багатьма носіями української мови через незнання етимології вже не сприйматимуться як однокореневі. Подібні розри­ви спостерігаються також у словах "лайнер " та "комбайн ", які вже не сприймаються як однокореневі до слів, відповідно, "лінія", "лінійний" та "комбінація", "комбінувати".

Таким чином, якщо термін претендує бути інтернаціональним, - він повинен бути у своєму первісному вигляді без будь-яких іншомовних фонетичних забарвлень, які при запозиченні автоматично стають пере­крученнями. Особливо це стосується греко-латинських елементів.

У термінотворчій роботі слід робити так, щоб будь-яке запозичен­ня було інтернаціоналізмом, інакше це може спричинити виникнення "фальшивих друзів перекладача", що не є бажаним у термінології, бо це може призвести до різного роду плутаний та непорозумінь. Інтер­національні терміни в різних мовах повинні бути однаковими як за зо­внішнім виглядом, так і за значенням.

Спочатку необхідно сформулювати загальні принципи створення нових термінів та чергування запозичених (інтернаціональних) термі-ноелементів з національними (пуризмом).

З точки зору науково-технічного перекладу виникає запитання: на­скільки бажаними є терміни-інтернаціоналізми порівняно з власними термінами? Відповідь не може бути однозначною. При цьому не мож­на виставляти на перший план як почуття національної гідності, так і якоїсь економічної вигоди. Мовний механізм спроможний до саморе-

гуляції. Про це свідчить, наприклад, той факт, що в період становлен­ня науки помітною стає тенденція до використання загальноприйня­тої інтернаціональної термінології. Динаміка мовних процесів з часом призводить до витіснення чужих для рідної мови систем утворень та замінює їх хоч і довшими термінологічними сполученнями з ресурсів рідної мови, проте з "прозорішою" внутрішньою формою.

Обидва явища, як відомо, мають як свої плюси, так і мінуси. На­самперед, запозичення та інтернаціоналізми сприяють взаєморозумін­ню між народами, полегшують через наявність спільного лексичного, зокрема, термінологічного фонду роботу з науковою літературою, на­писаною іншими мовами. З іншого боку, безглузде зловживання запо­зиченнями засмічує мову "зарозумілими" іншомовними словами, які не сприймаються більшістю носіїв даної мови, що робить наукову літе­ратуру занадто важкою для сприйняття навіть фахівців, а наукова лек­сика перетворюється у своєрідне арґо, зрозуміле лише вузькому колу посвячених. І, навпаки, пуризм відіграє позитивну роль у тому аспекті, що він робить терміни більш зрозумілими, а головне - вмотивовани­ми, з прозорою внутрішньою будовою, що значно полегшує сприйнят­тя фахової літератури носіями тієї чи іншої мови. Іншою позитивною рисою пуризму є те, що він не дає можливості засмічувати лексику рідної мови занадто великою кількістю малозрозумілих іншомовних слів. Проте зловживання пуризмом робить важкою для сприйняття як іноземну фахову літературу для носіїв відповідної мови, так і націо­нальну - для іноземців.

г) Термінологічні паралелі та проблеми "фальшивих друзів перекладача"

Як відомо, під мовними паралелями припускають присутність спіль­них елементів (зокрема, лексичних) у двох не обов'язково споріднених мовах. Такі мовні паралелі можуть бути випадковими та закономірни­ми. Випадкові лексичні паралелі можуть бути викликані випадковим співзвуччям слів з двох не обов'язково споріднених мов типу англ. та перс, bad, або лат. habere та нім. haben (хоча слова з обох мов збігають­ся у значенні, хоча етимологія в них різна); або англ. tip та укр. тип (випадкова співзвучність при повній відсутності спільності у значен-

 

46

47

ні). Закономірні лексичні паралелі спричинені свідомим запозиченням лексичних елементів однією мовою з іншої.

Лексичні паралелі можуть бути спричинені й ознаками територі­альної спільності, коли в межах певного ареалу (територіального, ре­лігійного, культурно-історичного тощо) існує більш-менш спільний лексичний фонд. У європейських мовах є так званий пан-європейський елемент, що полягає в наявності у більшості європейських мов спіль­них лексичних елементів. Багато європейських мов, і не лише євро­пейських, мають значну низку запозичень, які є результатом міжнарод­них контактів з іншими політичними, культурними та економічними ареалами. Це спричинило появу мовних анклавів зі спільними надна­ціональними елементами: а) спорідненість індоєвропейських мов, що відбивається на зовнішній схожості багатьох лексичних елементів у різних європейських мовах; б) взаємні запозичення або запозичення з третіх мов; в) спільні запозичення з неєвропейських мов; г) мовні уго­ди наднаціональних установ (церква, офіційні організації); ґ) мовна стандартизація у міжнародних мовах науки і техніки; д) обмін інфор­мацією через міжнародні агенції новин. У свою чергу, ідентичну лекси­ку (мовні паралелі) можна розділити на три категорії залежно від сфер ужитку: 1. Загальновживані слова (типу банан, телефон). 2. Так звані утилітарні слова, які можна розцінити як основні лексеми важливих концептуальних та спеціалізованих галузей; ці слова статистично не є дуже важливими, але вони необхідні для позначення того чи іншого по­няття в різних суміжних галузях (такі слова, як фіорд, сервіс /у тенісі/ тощо). Фахові мови, у свою чергу, підрозділяються на три підкатегорії: наукова мова, професійні діалекти та мова торгівлі (споживчої сфери).

Мовні паралелі можуть виникати на рівні науково-технічної термі­нології у зв'язку з тим, що при створенні нових термінів досить часто запозичується елемент іншомовного походження. Е. Ф. Скороходько визначив чотири види відповідностей лексичних паралелей у націо­нальних терміносистемах:

1. Іноземний термін та термін рідної мови є абсолютними еквівален­тами (англ. airplane — укр. аероплан; англ. biology -укр. біологія),

2. Термін рідної мови є відносним еквівалентом іноземного (англ. bulldos er - бульдозер з неповоротним відвалом).

 

3. Термін рідної мови є частковим еквівалентом іноземного.

4. Термін рідної мови є частковим відносним еквівалентом (термі­ни двох мов висловлюють поняття, що перетинаються).

Ідеальні інтернаціональні форми мають абсолютно тотожні значен­ня в різних мовах. Такі форми можуть бути зрозумілі безпосередньо особам, що не володіють іноземними мовами. Проте на практиці такі ідеальні форми інтернаціоналізмів зустрічаються вкрай рідко. При пря­мому запозиченні будь-якого терміноелемента носії різних мов-реци-пієнтів звертають увагу на семантичні ознаки форми, яку вони засво­юють. Це призводить до семантичної невідповідності в різних мовах однакових лексичних одиниць. Лексичні паралелі можуть мати абсо­лютно однакову внутрішню форму лише при прямому запозиченні тер­міна з тієї мови, для якої ця лексична одиниця теж є словом іншомов­ного походження, запозиченим з третьої мови. В усіх інших випадках семантична невідповідність більшою чи меншою мірою обов'язково має прояв. Виникають так звані "фальшиві (хибні) друзі перекладача" ("ложные друзья переводчика", misleading words). Особливу небезпеку вони складають при технічному перекладі, вводячи перекладача чи про­сто читача в оману помилковими асоціаціями з певними термінами рід­ної мови, схожими за зовнішнім виглядом, але відмінними за змістом.

Специфічну групу становлять "фальшиві друзі перекладача" у спо­ріднених мовах: укр. гора - болт, гора (ліс); укр. неділя - рос. неделя; англ. also {також:) - нім. also (отже); англ. gift (подарунок, дар) - нім. Gift (отрута); ісп. рото (флакон) - рум. рот (дерево). До прямих за­позичень такі "фальшиві друзі перекладача" ніякого відношення не ма­ють. Вони можуть бути спричинені різними напрямками семантичного розвитку в різних споріднених мовах однієї й тієї ж лексичної одиниці, наприклад, шляхом переосмислення.

Інша річ - "фальшиві друзі перекладача", які виникають саме при, прямому запозиченні іншомовних елементів. Особливо небезпечно, коли вони зустрічаються в науковій термінології. Наявність різного роду семантичних невідповідностей можна пояснити тим, що міжна­родний термін, засвоєний носіями тієї чи іншої мови, потрапляє під вплив національної культури, додаючи до вихідної сукупності значень нові значення. А це, у свою чергу, означає, що дуже часто такі запо-

 

48

49

зичення призводять до розбіжностей у значеннях одного й того ж еле­мента в різних мовах, бо, за словами Ю. С. Маслова, після запозичення іншомовні елементи набувають нового, вже не інтернаціонального зна­чення, а інколи навіть втрачають спільне значення.

Причина виникнення семантичних розбіжностей у лексичних пара­лелях криється ще й у тому, що при запозиченні одного й того ж терміна різними мовами враховуються, як правило, різні семантичні відтінки. Бо будь-яка мова розвивається у своїх власних специфічних умовах, запозичуючи певну кількість інтернаціональних терміноелементів для задоволення певних потреб у номінації того чи іншого поняття. Тому не може здаватися дивним той факт, що будь-який інтернаціональний елемент (переважно греко-латинського походження), який у мові-дже-релі вже має кілька значень, тією чи іншою мовою запозичується да­леко не в усіх значеннях, а лише у певних, які при порівнянні можуть або збігатися частково, або зовсім не збігатися. Схожість форм при роз­біжностях у значенні не може давати підстав називати такі лексичні паралелі справжніми інтернаціоналізмами.

Е. Ф. Скороходько називає основні причини виникнення "фальши­вих друзів перекладача". Такими причинами випадкової схожості зо­внішньої форми (при різній внутрішній формі) можуть бути: 1) вико­ристання однакових слів у різних мовах при утворенні термінів шляхом переносу назви; 2) асоціації первинного значення зі схожими ознаками різних об'єктів термінування; 3) надання переваги в різних мовах різ­ним сторонам змістової структури міжнародних термінів. Труднощі для перекладу таких термінів полягають у тому, що перекладач, знаючи про наявність подібного лексичного елемента в рідній мові, помилково вва­жає його змістовим еквівалентом іноземного терміна, особливо якщо ці терміни мають щось спільне у значенні. Е. Ф. Скороходько називав часткові інтернаціоналізми відносними еквівалентами, розуміючи під ними терміни, що висловлюють поняття, родове відносно поняття, яке висловлюється перекладеним терміном. "Фальшиві друзі перекладача" з числа міжнародних термінів Е. Ф. Скороходько розділив на групи за­лежно від їхнього походження:

1. Терміни, що набули у різних мовах різного значення через зміни значення при запозиченні (напр., boiler).

■'■■■■ 2. Терміни' - "фальшиві друзі перекладача", які змінили значення значно пізніше, вже у мові-реципієнті, бо будь-який запозичений іншомовний термін з часом не сприймається як чужий елемент ■   і в подальшому підпорядковується всім законам розвитку лек-*   сики даної мови, змінюючи значення подібно до корінних слів, /г   і, таким чином, порушується змістова відповідність між даною парою термінів. 3. "Фальшиві друзі перекладача" що виникли через те, що те чи інше слово зазнало змін значення у мові-продуценті, в той час як у мові-реципієнті дане слово зберегло попереднє значення. Інколи при запозиченні термін набуває вужчого значення, інколи -навпаки, ширшого. Інколи значення переноситься на інший об'єкт за певними суміжними ознаками. Серед причин виникнення "фальшивих друзів перекладача" Д. С. Лотте визначив такі:

1. Надання слову технічної визначеності, повної чи тільки у поєд­нанні з іншими елементами.

2. Звуження значення, тобто перенесення терміна з родового по­няття на видове.

3. Розширення значення.

4. Зміщення значення (за аналогією).

5. Перенос терміна за зовнішньою аналогією.

Зміна значення частіше за все носить еволюційний характер. Такі зміни значення, за словами Д. С. Лотте, бувають кількох видів:

1) Поступова зміна значення терміна відповідно до поступової змі­ни самого значення.

2) Різка (стрибкова) зміна значення терміна у певний період, зумов­лена різкою зміною поняття, генетично пов'язаного в тій чи ін­шій мірі зі старим.

3) Поява в терміна нових значень шляхом його переносу на інше поняття, за аналогією чи системністю.

4) Розрив між значенням слова, що вживається як самостійний тер­мін та як елемент, що входить до складового терміна або термі-на-словосполучення.

Розбіжності між значеннями терміна запозиченого та терміна-про-тотипа можуть мати місце також у момент запозичення. Найчастіше це

 

50

51

буває через свідомий вибір якогось одного значення, або навіть (хоча це трапляється вкрай рідко) навмисна зміна.

За наявністю або відсутністю хоча б одного спільного значення "фальшиві друзі перекладача" поділяються на часткові інтернаціона-лізми та псевдоінтернаціоналізми. В. В. Акуленко стверджував, що ін­тернаціоналізм не обов'язково означає ідеально досконалий еквівалент, і навіть частково "фальшиві друзі перекладача" в цілому можуть зали­шатися інтернаціоналізмами. При цьому "фальшиві друзі перекладача", які в різних мовах мають щось спільне у значенні (різними є лише від­тінки цього значення), суттєво відрізняються від псевдоінтернаціоналіз-мів, тобто міжмовних омонімів, які не мають у змісті нічого спільного, а є лише окремим випадком "фальшивих друзів перекладача".

Виходячи з цього, можна дійти висновку, що переважна більшість інтернаціоналізмів є частковими інтернаціоналізмами, а повні інтерна-ціоналізми - це також окремий випадок часткових інтернаціоналізмів.

Звичайно, ступінь розбіжності між значеннями тих чи інших лек­сичних паралелей не однаковий. Тому всі лексичні паралелі, не пов'я­зані з мовною спорідненістю, можна розділити на дві категорії - інтер-націоналізми та псевдоінтернаціоналізми. Інтернаціоналізми, у свою чергу, теж можна розділити на дві групи - повні та часткові.

Таким чином, з'являються три види лексичних паралелей: 1) повні інтернаціоналізми, тобто слова, що повністю збігаються в усіх значен­нях в обох мовах; 2) часткові інтернаціоналізми, тобто слова, значення котрих збігаються лише частково, і 3) псевдоінтернаціоналізми, зна­чення яких у цих двох мовах не збігаються взагалі.

Таким чином, "фальшиві друзі перекладача" поєднують у собі як часткові інтернаціоналізми, так і псевдоінтернаціоналізми.

Протягом останніх десятиліть помітнішою стає тенденція до збли­ження значень міжнародних термінів та поступового подолання семан­тичних розбіжностей. Звичайно, цей процес буде довготривалим, до того ж, остаточно позбутися "фальшивих друзів перекладача" немож­ливо, але щодо побудови та стандартизації нових термінів зробити це цілком реально. Часто це підкріплюється відповідними міжнародни­ми документами. Так, Міжнародна Організація Стандартів (ISO) роз­робила спеціальний документ - International Unification of Concepts

and Terms (ISO/R 860-1968/E/). У ньому, зокрема, говориться, що для успіху в кооперації, контактах та обміні термінологічною інформацією технічні терміни повинні мати однакове значення в усіх мовах, де вони використовуються.

§ 1.6. Загальні особливості науково-технічного перекладу