In der Kьrze liegt die Wьrze

Der Chefredakteur lieЯ den neuen, noch sehr jungen Lokalberichterstat­ter zu sich kommen. - "Hцren Sie", sagte er. "Alles, was Sie bringen, muЯ spannend, aber kurz sein, denn in der Kьrze liegt die Wьrze." - "Gut!" sagte der junge Berichterstatter und ging in die Stadt, um Material fьr seinen ers­ten Artikel zu sammeln.

Er brauchte nicht lange zu suchen, denn in der Stadt war gerade ein Un­glьck geschehen. Mit groЯer Sorgfalt schrieb er seinen Bericht und ver­suchte dabei sich so kurz wie mцglich zu fassen, obwohl er viel Material gesammelt hatte.

Als der Chef den fertigen Artikel las, bekam er einen Wutanfall und brьll­te: "Was, das soll ein Bericht sein? Das ist ja ein Roman! DreiЯig Zeilen, das ist viel zu lang!" Und er warf den Reporter zur Tьr hinaus.

Traurig setzte sich dieser hin und schrieb den Artikel um. Aus dreiЯig Zeilen wurden fьnfzehn. Stolz auf seine Leistung ging er dann wieder zum Chef, aber der war immer noch nicht zufrieden. Obwohl er den Artikel nicht gelesen hatte, sagte er: "Immer noch viel zu lang!"

Jetzt packte den Reporter die Wut. Er setzte sich wieder an die Schreib­maschine und hдmmerte auf die Tasten. Dann riЯ er das Papier aus der Ma­schine und stьrzte zum Chef.

Die Notiz war diesmal wirklich recht kurz ausgefallen und lautete: "Fritz Mosbacher nahm ein Streichholz und wollte nachsehen, ob noch Benzin im Tank seines Autos sei. Dies war der Fall. Die Einдscherung findet am Don­nerstag um elf Uhr statt."

Kerze und Kьchenschabe

In einem alten Leuchter brannte eine Kerze. Sie brannte und brannte, wurde immer kleiner, bis sie schlieЯlich erlosch.

Da kam aus einem Spalt eine Kьchenschabe hervorgekrochen und wand­te sich an den Leuchter mit den Worten:

"Wie kurzlebig ist doch solch eine Kerze! Wie leicht verbrennt Sie! Ihr Leben hat wahrhaftig nicht lange gewдhrt."

"Sie hat nur kurz gelebt, doch dafьr hell gebrannt. Und vielen hat sie Licht und Freude gespendet", wandte der Leuchter ein. Die Kьchenschabe

dachte ьber seine Worte nach, sagte aber nichts darauf und verkroch sich wieder in ihren Spalt. Man hatte inzwischen eine neue Kerze in den Leuch-lur gestellt und angezьndet Und eben das liebte die Kьchenschabe nicht.

Перекладіть німецькою мовою

А. 1. Мабуть, ви розробите до цього часу проект 2. Хто вирішив Вам допомогти? 3. Вона, мабуть, його знає. 4. Ти все-таки виконаєш свій обов'язок! 5. Я почекаю, поки ти не завершиш своєї роботи. 6. Коли нона прочитає книгу, хай поверне її мені. 7. Після іспитів дуже втомив­ся, проте через декілька днів відпочину. 8. Що таке праця? 9. Ви не зна­єте, де зараз студентка Петренко? Кажуть, вона вдома....- Та, ні! Вона, напевно, в читальному залі; 10. У Криму зараз дуже тепло. Там, напев­но, ще купаються. 11. Шкода, що ми запізнилися і мала розплакалася... Б. 1. Оглянувши хворого, лікар приписав йому ліки від кашлю. 2. Після того як старому зробили операцію, йому не можна було пев­ний час їсти та пити. 3. Дитина розсміялася, проте через кілька хвилин заснула. 4. Пройшло вже п'ять років з того часу, як я мешкаю в Києві. 5. Якщо хворий вже заснув, то не будіть його. 6. Мені доведеться багато працювати над мовою, бо я пропустив багато занять. 7. Чого ти захо­диш у кімнату так пізно, замість того щоб готуватися в бібліотеці?

В. Прораб випробовує стінку новобудови: "А тепер я розмовлятиму зовсім тихо. Іване, Іване, ти мене чуєш?" - Іван (з іншого боку стіни): "Чи чую я тебе? Та я бачу тебе - в трьох місцях!"

§5.8. Дієслово. Наказовий спосіб: вживання та переклад форм

Категорія способу є граматичною категорією дієслова, яка виражає відношення названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця. На про­тивагу дванадцяти граматичним способам у тюркських мовах, індоєвро­пейські мови мають три способи: дійсний, умовний та наказовий, який служить для передачі наказу, спонукання та прохання. Наказовий спосіб української мови (за винятком побажання до 3-ї особи: Хай/нехай він...!) відповідає німецькому імперативу з його чотирма формами (відповідно накази від 2-ї особи однини та множини, 1-ї та 3-ї особи множини).

 

248

249

Переклад 2-ї особи однини та множини, як правило, співвідносить­ся з українськими відповідниками: Wer Rosen mag, hьte die Knospen! Любиш троянди, плекай і бутониі Проте в деяких випадках доводить­ся звертатися до підрядних речень та спонукальних форм, аналогічних до українських конструкцій з нехай: Lass ihn grьЯen! Хай йому переда­дуть привіті Спонукальні форми цього типу були розповсюджені ще в Лютерівському перекладі "Біблії": Lass meine Bitte vor dir gelten! Lass mich nicht in dieses Haus bringen, dass ich nicht sterbe daselbst!

Подібні форми досить часто трапляються у фразеологізмах: Habe Glьck, und die ganze Welt ist dein Freund! Якщо маєш щастя, і ввесь світ тобі за другаї LaЯ die Henne gackern, wenn sie nur jeden Tag legt! Хай вже курка кудкудакає, аби кожен день яйця несла.

Традиційним є переклад 3-ї особи множини, що використовується як ввічлива форма: Leben Sie wohl, essen Sie Kohl, trinken Sie Bier, lieben Sie mir! Живіть, будь ласка, добреї і т. д.

При перекладі 1-ї особи множини доцільно вживати не стільки фор­му "Давайте прочитаймо, давайте підемо!", що склалася під впливом російської мови, як відповідно формою 1-ї особи множини "Lesen wir! Gehen wir! = Читаймо! Ходімої".

§ 5.8.1. ВПРАВИ