Фінансування закладів освіти

 

Освіта забезпечує інтелектуальний, культурний, духовний, соціальний, економічний розвиток суспільства. Видатки на освіту в країнах з різним рівнем розвитку становлять від 2,5 до 10% ВВП. У більшості країн послуги у сфері початкової і середньої освіти надає держава за рахунок коштів відповідних бюджетів та додаткових джерел фінансування. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про освіту» держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10 % національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність. При цьому кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Додатковими джерелами фінансування закладів освіти можуть розглядатися:

- кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

- плату за надання додаткових освітніх послуг;

- кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

- дотації з місцевих бюджетів;

- кредити банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

- валютні надходження;

- добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

- інші кошти.

Видатки на освіту (код 0900) включають видатки на дошкільну, загальну середню, професійно-технічну,вищу, післядипломну та позашкільну освіту, програми матеріального забезпечення навчальних закладів, дослідження і розробки у сфері освіти та інші заклади та заходи у сфері освіти. За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на:

- загальну середню освіту;

- заклади професійно-технічної освіти державної форми власності;

- вищі навчальні заклади державної форми власності;

- післядипломну освіту;

- позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком Кабінету Міністрів України;

- інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком Кабінету Міністрів України.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України розробляє пропозиції щодо обсягів фінансування освіти з державного бюджету, визначає економічні та фінансові норми і нормативи на утримання державних навчально-виховних закладів організовує збирання і аналіз статистичної інформації і бухгалтерської звітності.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансується дошкільна та загальна середня освіта (школи, дитячі садки, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи), заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, а також заклади професійно-технічної та вищої освіти, що перебувають у власності АРК та територіальних громад.

В Україні активно розвивається і приватний освітянський сектор, для якого держава розробляє стандарти та систему норм, які визначають обов'язковий мінімум змісту освітніх програм, обсяг навантаження на учнів (студентів), а також мінімум кількості годин на вивчення тих чи інших предметів.

Основним методом державного фінансування закладів освіти є виділення асигнувань, що передбачає скла­дання кошторисів доходів та видатків для кожного закладу освіти за встановленими для навчальних закладів нормативами (на заробітну плату, на утримання тощо). Кошториси лежать в основі організації фінансування бюджетних установ, у тому числі і закладів освіти, яким відкрито бюджетне фінансування. Окремі видаткові статті кошторисів розраховуються з використанням нормативного методу, методу прямого рахунку тощо.

Фінансуваннязакладів освіти може здійснюватися у вигляді: прямого фінансування (з одного або декількох рівнів державного та місцевих бюджетів), додаткових асигнувань за окремими програмами (підтримка кращих студентів, харчування малозабезпечених дітей тощо), дотацій або субвенцій (вирівнювання диспропорцій між регіонами, виділення матеріальних ресурсів, надання пільг тощо). При цьому враховуються певні кількісні та якісні показники діяльності навчального закладу.

Останнім часом практика державного фінансування освіти в Україні зазнає значної трансформації. При визна­ченні обсягів фінансування все частіше використовуються програмно-цільові методи, хоча має місце і планування «від досягнутого рівня». Вимагає поліпшення і нинішній механізм планування видатків на освіту, при якому сума фінансування просто доводиться з обласного бюджету до районів, де розподіляється на школи, забезпечуючи в першу чергу обов'язкові витрати.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 29.12.2000 р. передбачено нормативний порядок формування обласних, міст Києва, Севастополя та АРК бюджетів. Цей порядок встановлює нормативи видатків на освіту, охорону здоров'я, культуру, соціальний захист тощо Розрахунок обсягу видатків на дошкільну та середню освіту визначається залежно від нормативу видатків на одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Формула,за якою здійснюється фінансування закладів загальної середньої освіти, включає два типи відмінностей. Перший тип стосується відмінностей між закладами, які обслуговують різні категорії учнів: денні загальноосвітні середні заклади;
вечірні школи; загальноосвітні школи-інтернати; школи-інтернати для дітей з вадами фізичного і розумового розвитку; дитячі будинки, школи-інтернати для дітей-сиріт. Ці відмінності проявляються у різних коефіцієнтах коригування основного розрахункового нормативу, що пропонуються для різних навчальних закладів.

Другий тип відмінностей стосується місцезнаходження закладів середньої освіти: у міській чи сільській місце­вості. Особливо виділений учнівський контингент населених пунктів, які віднесені до гірських. Ці відмінності представлені у різних формулах, що пропонуються для розрахунку відповідних бюджетів на освіту.

Фінансування освіти в Україні здійснюється за рахунок бюджетних коштів, платних послуг, кредитних ресурсів та спонсорської допомоги. Кошти державного та місцевих бюджетів, кошти від здобувачів освіти, котрі отримують її на платній основі, надходять стабільно, на відміну від коштів міжнародних організацій, грантів, стипендій, разової фінансової допомоги, коштів від здачі в оренду приміщень, які носять разовий і другорядний характер. Певна нестабільність надходження коштів із основних джерел ускладнює можливість прогнозування фінансування освіти узагалі.

Обмеженість бюджетного фінансування зумовлює наявність платних послуг, як додаткового джерела фінансування, що спрямовується насамперед на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням цих послуг, сплату податків, обов’язкових зборів та платежів. Доходи від надання платних послуг спрямовуються на витрати: на заробітну плату з нарахуваннями, матеріальну допомогу малозабезпеченим учням і студентам, виплату стипендій, харчування, господарське утримання закладу та інші невідкладні витрати. Прибуток, який залишається в закладах освіти після цих виплат, спрямовується на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень та матеріальне заохочення працівників.

При наданні платних послуг чи не найважливішим завданням є визначення вартості цих послуг. Основними чинниками, що зумовлюють вартість навчання є матеріальна база навчального закладу, склад та якісний рівень професорсько-викладацького складу, престижність спеціальності та місцезнаходження закладу тощо.

У якості інших джерел фінансування може використовуватися, зокрема, кредитування. Цікавим з цього приводу є зарубіжний досвід. У Франції мають місце спеціальні студентські кредити, які надаються під 7-9% річних, на термін 9-10 років із пільговим періодом 4-5 років. Платною є освіта у Великобританії. Кредитування освіти тут практично відсутнє, за винятком одноразової допомоги для тих, хто навчається, і то лише за окремими спеціальностями. З 1990 року Міністерство освіти запровадило систему позичок, величина яких залежить від багатьох факторів, зокрема від місця проживання студента, майнового стану батьків тощо. Допомога для шкіл залежить від кількості учнів, від росту чисельності останніх у відповідному році, від освітніх програм тощо. Допомоги і позички можуть отримувати і місцеві відділи освіти.

У порівнянні з грантами і державними стипендіями, кредитування менш привабливе, але має свої переваги у порівнянні із платним навчанням. Фінансування освіти на кредитній основі підвищує відповідальність студентів за навчання та якісне опанування майбутньої професії. В Україні необхідно запроваджувати і розвивати пільгове кредитування студентів, створити державний фонд сприяння здібній молоді у здобутті вищої освіти, у тому числі, і за кордоном.

Система освіти в Україні сьогодні представлена дошкільною, шкільною, позашкільною, професійно-технічною, вищою, післядипломною освітою, аспірантурою, докторантурою та самоосвітою. Актуальним сьогодні є завдання оптимізації структури освіти і, звичайно, якомога повнішого фінансування закладів освіти. Крім цього, постійна нестача бюджетних коштів супроводжується недосконалою системою планування і нормування. Недоліки останньої безумовно впливають на якість складання кошторисів доходів і витрат навчальних закладів і, відповідно, на визначення і затвердження штатів, фонду заробітної плати, показників за контингентами, планування видатків на харчування, медикаменти, придбання інвентарю тощо.

При плануванні затрат на загальноосвітні школи насамперед визначається контингент учнів, а потім кількість класів. Ці показники відображаються у кошторисі на 1 січня планового року і 1 вересня, оскільки навчальний рік не збігається з бюджетним (календарним) роком. Кількість учнів і класів на 1 січня беруть за фактичним станом на останню звітну дату. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначають відповідно до плану прийому і випуску учнів, а кількість дітей, що підуть до школи у наступному навчальному році, — за даними спеціального обліку, який веде школа.

Кількість класів визначається по групах класів: І-IV, V-IX, Х-ХІ і залежить від кількості учнів і наповненості класів. Наповненість класів означає число учнів, які навчаються в одному класі. Граничне наповнення для І-ІХ класів становить 40, для Х-XI - 35 учнів. Зміни, пов'язані з випуском і прийомом учнів, відображаються на показниках, які визначені на 1 вересня планового року. У зв'язку з цим виникає необхідність визначення середньорічних показників, які враховують як перехідний, так і додатковий контингент.

Виходячи із середньорічної кількості класів, визначаються видатки на заробітну плату вчителів сільських шкіл, оплату послуг з утримання бюджетних установ та інші видатки. Планування цих видатків у міських школах має ту особливість, що заробітна плата вчителям міських шкіл за другу половину грудня поточного року виплачується у січні наступного бюджетного року. Тому в поточному році вони отримають заробітну плату за 3,5 місяця. За окремою формулою розраховується середньорічна кількість класів для розрахунку фонду заробітної плати міських шкіл.

Посадові оклади вчителям визначаються на підставі тарифікаційних списків, які складаються по кожній школі. У тарифікаційних списках вказується прізвище, ім'я та по батькові, посада, освіта, найменування документа про освіту, його номер і час видачі, кількість років педагогічної роботи, класи, які веде чи предмети, місячна ставка з урахуванням надбавок, кількість уроків на тиждень. Освіта вчителям встановлюється на підставі дипломів, свідоцтв або посвідчень про закінчення відповідного навчального закладу. Існує спеціальний перелік учбових закладів, закінчення яких дає право на встановлення заробітної плати і посадових окладів вчителям, викладачам, вихователям та іншим педагогічним працівникам залежно від освіти. Згідно з цим переліком навчальні заклади поділені на 4 групи:

- навчальні заклади, які надають вищу освіту;

- учительські інститути і прирівняні до них навчальні заклади;

- навчальні заклади, які надають середню спеціальну освіту;

- навчальні заклади, які надають середню загальну освіту.

Вчителям, вихователям та іншим працівникам освіти в педагогічний стаж зараховується педагогічна, керівна і методична робота в школах й інших учбових закладах, а також в органах, які здійснюють керівництво учбовими закладами. Заробітна плата педагогічним працівникам визначається виходячи із:

- затвердженого учбового плану;

- встановленого учбового навантаження;

- затверджених ставок заробітної плати, відповідно до кваліфікації;

- норм додаткової оплати.

Ставки заробітної плати педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл залежно від освіти поділені на 2 групи: для тих, хто має вищу освіту і тих, хто має середню спеціальну освіту. Для останньої групи встановлені ще дві підгрупи за стажем — працівники зі стажем педагогічної роботи до 8 років і понад 8 років.

Граничне навантаження вчителя І—IV класів на тиждень становить 20 годин, для вчителів V—XI класів - 18 годин.

Зміна розмірів ставок заробітної плати вчителям здійснюється при зміні розміру мінімальної заробітної плати, здобутті освіти, отриманні відповідної категорії за наслідками атестації.

Ставки заробітної плати і посадові оклади підвищуються вчителям, які мають звання «Заслужений вчитель», «Народний вчитель», вчителям-методистам, старшому вчителю, вихователю-методисту.

Доплати встановлюються за класне керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, завідування учбовими кабінетами, обслуговування обчислювальної техніки, завідування учбово-дослідними ділянками.

Місячна заробітна плата педагогічним працівникам визначається шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навантаження на тиждень і ділення отриманого добутку на встановлену норму годин на тиждень.

Для визначення фонду заробітної плати педагогічним працівникам на рік необхідно мати такі показники:

- загальну кількість ставок на всі класи;

- число ставок на один клас;

- середню місячну ставку вчителя;

- місячний фонд заробітної плати з кожної групи класів.

Розрахунок вищезазначених показників проводиться при наявності даних про кількість класів на 1.01. і на 1.09. та кількість годин, встановлених навчальним планом. Кількість педагогічних ставок визначається шляхом ділення загального числа годин учбових занять на тиждень з кожної групи класів на норму учбового навантаження вчителя.

Середня ставка заробітної плати вчителя і число педагогічних ставок на 1 клас розраховуються за даними тарифікаційних списків вчителів. Для цього місячний фонд заробітної плати з кожної групи класів ділиться на відповідну кількість педагогічних ставок.

Шляхом ділення педагогічних ставок на кількість класів визначається число ставок на один клас. Для визначення фонду заробітної плати вчителям на рік місячний фонд множиться на відповідну кількість місяців — для сільських шкіл 8 і 4 місяці, для міських шкіл 8,5 і 3,5 місяців.

Розмір фонду заробітної плати учбово-допоміжного і адміністративно-господарського персоналу залежить від типових штатів і посадових окладів (ставок). Чисельність цього персоналу на початок планового року визначається з урахуванням фактичної наявності і можливого доукомплектування в межах типових штатів, а на кінець року — з урахуванням змін числа класів, учнів й інших показників, залежно від яких встановлюються штати.

Середня ставка заробітної плати на місяць визначається з кожної групи посад учбово-допоміжного і адміністративно-господарського персоналу на підставі тарифікаційних списків, якщо ставки заробітної плати встановлені залежно від обсягу роботи, та згідно зі штатним розписом, якщо посадові оклади встановлені в твердих сумах.

Фінансування видатків закладів соціально-культурної сфери, як і фінансування промисловості та інвестицій, супроводжується загальним і повним контролем з боку Державного казначейства. Розпорядники чи одержувачі коштів не отримують грошей на свої рахунки. За їх розпорядженням оплачується отриманий товар, виконані роботи або забирається готівка з ЄКР на виплату заробітної плати та інші платежі готівкою.

Видатки на освіту включають асигнування на:

- дошкільну освіту;

- початкову і загальну середню освіту;

- утримання та розвиток вищих навчальних закладів І, ІІ, ІІІ та ІV рівня акредитації;

- перепідготовку і підвищення рівня кваліфікації;

- інше.

Основним джерелом фінансування закладів загальної освіти є місцеві бюджети. Середня - спеціальна освіта фінансується з державного бюджету, але поряд з бюджетними коштами використовуються кошти позабюджетних фондів, зароблені платними послугами. Міністерство освіти і науки розробляє пропозиції по фінансуванню розвитку соціально-культурної сфери, науки, матеріально-технічної бази закладів освіти, навчально-виховних установ, розробляє норми і нормативи їх утримання.

За класифікацією доходів і видатків фінансування освіти - розділ 200, який має такі групи:

1) Дитячі освітні заклади, школи, гімназії, спеціальні школи, школи інтернати, дитячі будинки, дитячі садочки.

2) Видатки фінансуються з місцевих бюджетів, за рахунок власних коштів, матеріальної допомоги підприємств, плати батьків. Багатодітні батьки, як і матері одиночки повністю або частково звільняються від оплати. Розмір плати, для прикладу, у садках залежить від часу перебування дитини у ньому.

3) Професійно-технічні училища, середні професійно-технічні училища, технікуми. Фінансуються, як правило з місцевих бюджетів та відомчих фондів, а також за рахунок коштів, що надходять від реалізації продукції, виготовленої учнями під час проходження виробничої практики.

4) ВНЗ, інститути підвищення кваліфікації, методична робота, технічна пропаганда та інші заходи.

Джерелами фінансування крім, бюджетних, є плата за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, за надання додаткових освітянських послуг, кошти за виконані науково-дослідні роботи, від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, дотації, кредити і позики банків, добровільні благодійні внески, оренда. Всі додаткові надходження є спеціальними (позабюджетними) коштами ВНЗ, не підлягають вилученню, належать навчальному закладу і використовуються ним.

Наукові дослідження фундаментального і пошукового характеру, або наукові програми державного значення фінансуються з державного бюджету.

Основні поняття та терміни:

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань — це зведен­ня показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань роз­порядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються голо­вним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Фінансування – це процес планового, цільового, безповоротного і безвідплатного виділення грошових коштів на цілі загальнодержавного значення (оборона, управління), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави. Джерелами фінансування є бюджети, позабюджетні цільові фонди, власні кошти державних та недержавних підприємств.

Принципи фінансування:

- кошти виділяються тільки з одного бюджету - за підпорядкованістю підприємства (виняток складають загально - державні заходи: боротьба з епідеміями, епізоотіями, катастрофами, стихійним лихом);

- кошти відпускаються за наперед встановленими нормативами;

- у першу чергу вишукуються власні та кредитні джерела покриття витрат.

План асигнувань із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл асигнувань, затвер­джених у кошторисі для загального фонду, за скороченою фо­рмою економічної класифікації, який регламентує взяття уста­новою зобов'язань протягом року.

Кошторис бюджетних установ -це осно­вний плановий документ, який надає повноваження розпоряднику коштів щодо отримання доходів і здійснення видатків, ви­значає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісяч­ний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавст­вом повинні бути визначені на основі нормативів.

 

Питання для самопідготовки та самоконтролю:

1. Дайте характеристику бюджетно-кошторисного фінансування.

2. Які основні принципи бюджетно-кошторисного фінансування?

3. Охарактеризуйте склад і структуру кошторису?

4. Поясніть необхідність кошторисів. Чи є їм альтернатива?

5. Як складаються і затверджуються кошториси бюджетних установ?

6. Яке призначення лімітної довідки про бюджетне фінансування?

7. Яким вимогам має відповідати проект кошторису бюджетної установи?

8. У яких випадках вносяться зміни у затверджені кошториси?

9. Яким чином здійснюється виконання кошторисів?

10. Що дає аналіз виконання кошторису бюджетної установи?

11. З яких джерел здійснюється фінансування закладів освіти?

12. У чому специфіка фінансування закладів освіти?

Література: 2,28,36,37,75.

 

Практичні завдання:

 

Задачі:

Задача 1

Головний розпорядник коштів довів до підвідомчої установи лімітну довідку про бюджетні асигнування на її утримання на поточний бюджетний рік із загального фонду державного бюджету 1 500 000 грн. Власні надходження установи складають 100 000 грн.

Проектом кошторису бюджетної установи були передбачені наступні затрати:

- фонд оплати праці працівників бюджетної установи – 750 000 грн.;

- нарахування на фонд оплати праці – 255 000 грн.;

- затрати на придбання канцтоварів – 25 000 грн.;

- оплата за спожиту електроенергію – 55 000 грн.;

- оплата за спожитий газ – 45 000 грн.;

- оплата за послуги зв'язку – 30 000 грн.;

- затрати на поточний ремонт приміщення – 60 000 грн.;

- придбання основних фондів – 180 000 грн.;

- затрати на капітальний ремонт опалювальної системи – 290 000 грн..

Складіть уточнений кошторис бюджетної установи з зазначенням кодів економічної класифікації видатків.

 

Задача 2

У дитячій лікарні працює 26 лікарів, середній місячний оклад яких складає 351 грн.. Лікарі отримують 10% надбавку за дільничну мережу, подвійний оклад за роботу в нічний час та святкові дні (кожний лікар відпрацьовує у середньому – 20 днів), а також матеріальну допомогу у розмірі посадового окладу.

Визначити потребу в коштах на виплату заробітної плати лікарям на наступний рік.

 

Задача 3

Наступного року у міській дитячій лікарні на стаціонарі планується використовувати 93 ліжка із середньою завантаженістю 320 днів. Кількість ліжкоднів для матерів – 4500. Норма витрат на харчування за один ліжко-день – 8 грн.. Норма витрат на медикаменти і перев’язувальні матеріали - 4.6 грн.

Визначити потребу стаціонару в коштах на харчування та медикаменти.

 

Задача 4

Наступного року у міській дитячій лікарні очікується використання 3000 Гкал. теплоенергії, 16 тис. куб. м. води та 120 тис. кВт/год електроенергії.

Розрахувати потребу в коштах лікарні на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, якщо вартість 1 Гкал. – 74.50 грн., 1 куб. м. води – 0.84 грн., 1 кВт/год – 0.19 грн., витрати на вивезення сміття – 4500 грн.

 

Задача 5

Розрахувати фонд заробітної плати педагогічного персоналу загальноосвітньої школи на наступний рік за нижченаведеними даними:

№ п/п	Показники	1-4 класи	5-9 класи	10-11 класи	Разом
1.	Кількість класів на 01.01.06 р.
2.	Кількість ставок на клас	1,4	2,3	2,62
3.	Середня ставка вчителя, грн.	202,87	204,25	214,44
4.	Кількість ставок на всі класи
5.	ФЗП на місяць (1-7), грн.
6.	ФЗП за сім місяців (1-7), грн...
7.	Кількість класів на 01.09.06 р.
8.	Кількість ставок на всі класи
9.	ФЗП на місяць (9-12), грн.
10.	ФЗП за чотири місяці (9-12), грн.
11.	ФЗП за рік, грн.
12.	Витрати на перевірку зошитів на один клас за тарифікацією, грн.	24,37	19,79	19,87
13.	ФЗП на перевірку зошитів за 1-7 місяці, грн.
14.	ФЗП на перевірку зошитів за 9-12 місяці, грн.
15.	ФЗП на перевірку зошитів, грн.
16.	ФЗП всього, грн..

Тести:

1 Бюджетно-кошторисне фінансування – це процес:

1) планового використання коштів;

2) цільового спрямування коштів;

3) безповоротного виділення грошових коштів;

4) усі відповіді вірні.

 

2. Бюджетні кошти виділяються за принципами:

1) підпорядкованості організації;

2) попереднього нормативного регламентування витрат;

2) за фактичними витратами;

3) усі відповіді вірні.

 

3. Процес бюджетно-кошторисного фінансування охоплює наступні стадії виконання бюджету за видатками:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядників бюджетних коштів;

2) затвердження кошторисів бюджетним установам;

3) взяття бюджетних зобов`язань;

4) здійснення платежів за виконані роботи, надані послуги;

5) усі відповіді вірні.

 

4. Бюджетні зобов’язання реєструються у:

1) бюджетній установі;

2) місцевому фінансовому управлінні;

3) органах Державного казначейства.

5. Кошторис розпорядника коштів другого ступеня затверджується:

1) головним розпорядником коштів;

2) керівником органу Державного казначейства;

3) начальником фінансового управлінні.

 

6. Кошторис бюджетної установи складається із:

1) трьох складових частин;

2) двох складових частин;

3) довільної кількості.

 

7. Відповідальність за достовірність розрахунків і своєчасність складання проектів кошторисів несуть:

1) працівники фінансових органів;

2) розпорядники бюджетних коштів;

3) працівники органів Казначейства;

4) усі вище перераховані;

 

8. Формування доходної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на підставі:

1) фактичних показників виконання доходних джерел минулого року;

2) планових показників минулого року;

3) обсягу наданих послуг;

4) враховуються усі вищезазначені чинники.

 

9. В яких випадках вносяться зміни до кошторису і плану асигнувань?

1) скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;

2) виникнення потреби перерозподілу асигнування розпорядника;

3) перерозподіл асигнувань при передачі повноважень;

4) унесення змін до державного бюджету;

5) унесення змін до рішень органу місцевого самоврядування;

6) усі відповіді вірні.

 

10. Ким затверджується кошторис розпоряднику коштів ІІІ ступеня?

1) розпорядником коштів ІІ ступеня;

2) керівником фінансового управління;

3) начальником органу Державного казначейства;

4) усі відповіді вірні.

 

11. Що є підставою для виділення коштів бюджетній установі?

1) кошторис;

2) план використання бюджетних коштів;

3) зареєстровані бюджетні зобов’язання;

4) усі відповіді вірні.

 

12. Ким вносяться зміни до спеціального фонду кошторису бюджетної установи за коштами власних надходжень?

1) керівником фінансового органу;

2) керівником органу Державної казначейської служби України;

3) керівником установи.

 

13. Зміни до кошторису бюджетної установи вносяться на підставі:

1) довідки про зміни до кошторису;

2) розпорядження начальника фінансового управління;

3) наказу органу ДКСУ;

4) наказу вищестоящого розпорядника коштів.

 

14. Форма кошторису затверджується:

1) Кабінетом Міністрів України;

2) Міністерством фінансів України;

3) Державною казначейською службою України;

4) вищестоящим розпорядником коштів.

 

15. Хто затверджує кошториси розпорядникам коштів 2 і 3 ступенів?

1) органи Державної казначейської служби України;

2) фінансові управління;

3) розпорядники коштів вищого рівня;

4) всі відповіді неправильні.