Функції, структура та повноваження Державної казначейської служби України

У більшості країн касовим виконанням державного бюджету займається безпосередньо Міністерство фінансів або спеціально утворені державні органи, як-то Державне казначейство, Бюджетне управління, Адміністративно-бюджетне управління тощо. Головною функцією Державної казначейської служби України є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів

Основним завданням ДКСУ на сьогодні є формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів шляхом подання відповідних пропозицій та забезпечення реалізації цієї політики.

До інших функцій Казначейства відноситься:

- забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень та дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, ведення обліку і складання звітності про виконання бюджетів;

- управління наявними фінансовими ресурсами (ліквідність ЄКР, покриття касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, надання кредитів тощо);

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників(одержувачів) бюджетних коштів та інших клієнтів через систему електронних платежів НБУ;

- відкриття та закриття рахунків поточного та наступного бюджетних періодів;

- безспірне списання коштів бюджетів за рішенням суду, безспірне вилучення коштів місцевих бюджетів згідно Бюджетного кодексу;

- повернення коштів помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень;

- нарахування штрафів за неповне або несвоєчасне повернення коштів надміру сплачених податків;

- здійснення розподілу коштів між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за призначенням;

- проведення взаємних розрахунків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами;

- ведення бази даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- ведення обліку бюджетних асигнувань та доведення до розпорядників витягів із розпису державного бюджету;

- здійснення реєстрації та облік бюджетних зобов’язань розпорядників коштів;

- ведення бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджетів, складання звітності про виконання бюджетів та подання її органам влади у обсязі та строки, визначені бюджетним законодавством;

- здійснення погашення та обслуговування державного боргу;

- контроль за веденням бухгалтерського обліку та поданням звітності, за надходженнями та видатками бюджетів, за дотриманням вимог бюджетного законодавства, правил валютного контролю, порядком закупівлі товарів та послуг за державні кошти тощо;

- попередження учасників бюджетного процесу про неналежне виконання бюджетного законодавства

- зупинення операцій з бюджетними коштами та ініціювання зупинення бюджетних асигнувань у разі вчинення учасником бюджетного процесу порушення бюджетного законодавства;

- узагальнення практики застосування законодавства та нормативно-правових документів з питань, що належать до його компетенції, та подання пропозицій щодо їх удосконалення;

- надання консультаційної допомоги учасникам бюджетного процесу з питань свої компетенції;

- забезпечення функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної, внутрішньої платіжної системи та системи захисту інформації.

Державне казначейство України у межах своїх повноважень наділене певними контрольними функціями, які уповноважують його здійснювати контроль за:

- здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

- відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджетів;

- відповідністю платежів узятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням;

- витрачанням бюджетних коштів (відповідність підтвердних документів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

- дотриманням правил валютного контролю за операціями бюджетних установ;

- дотриманням порядку проведення державних лотерей;

- дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

- здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства.

Здійснюючи такі функції Казначейство отримує всі важелі управління державними фінансами і набуває статусу головного фінансового агента держави.

Банківська система акумулює бюджетні кошти на рахунках Казначейства, зберігає і перераховує їх за його дорученням, приймає, зберігає та видає готівку. Основний обсяг банківських операцій Казначейства проводить НБУ, який обслуговує ЄКР. Для будь-якої держави належно організована взаємодія центробанку і Казначейства вигідна з багатьох причин:

- надійність – саме центробанк забезпечує надійну і стабільну роботу як всієї банківської системи країни, так і кожного банку зокрема;

- економічність – обслуговування у центробанку дешевше ніж у інших банках;

- можливість взаємозаліків – центробанк є кредитором держави і остання може оперативно зменшувати свою заборгованість залишками на ЄКР;

- контрольованість – значні фінансові потоки бюджетних коштів роблять необхідним додатковий контроль за ними, як і проведення відповідних оперативних змін в грошово-кредитній політиці, яку проводить центробанк;

- інформативність – зосередженість бюджетних коштів в системі одного банку значно полегшує збір і підвищує достовірність інформації про їх рух.

Міністерства і відомства мають право розподілу асигнувань за напрямками видатків коштів, затверджених у бюджеті. Органи Казначейства не втручаються в права розпорядників коштів, не здійснюють економічний та організаційний контроль їх діяльності.

Положення Про Державну казначейську службу України чітко окреслює її права:

- відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для видачі готівки в НБУ та інших уповноважених банках;

- розміщувати в банках за рішенням Міністра, погодженим із НБУ, тимчасово вільні кошти ЄКР та кошти валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів;

- складати протоколи про порушення бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, зупиняти проведення операцій з бюджетними коштами, а також ініціювати зупинення асигнувань;

- списувати позички, надані місцевим бюджетам;

- вимагати від посадових осіб органів влади, бюджетних установ і організацій дотримання казначейського обслуговування бюджетів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності;

- порушувати питання про притягнення до відповідальності за допущення порушення бюджетного законодавства, звертатися до суду;

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

- одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

- скликати наради, створювати комісії та робочі групи, проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Казначейства України;

- співрацювати з міжнародними фінансовими організаціями, з казначейськими службами інших країн щодо вивчення досвіду їх діяльності та готувати пропозиції щодо впровадження такого досвіду в Україні;

- користуватися інформаційними базами даних державних органів, державними системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами.

Організаційна структура Казначейства враховує адміністративно-територіальний устрій країни. У центрі (м. Київ) знаходиться Державна казначейська служба України, в Автономній республіці Крим – Головне управління Казначейства, на рівні областей – 25 Головних управлінь та окремі Головні управління у м. Києві та м. Севастополі. На рівні районів і міст функціонує 632 управління Казначейства та 2 відділення Казначейства у м. Армянську АР Крим і м. Теплодар Одеської області. Всі вони формують систему територіальних органів ДКСУ, мають статус юридичних осіб публічного права і відповідні атрибути - самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Голова Казначейства призначається (звільняється) Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, і несе персональну відповідальність за діяльність Казначейства, затверджує його організаційну структуру, визначає обов’язки і повноваження своїх заступників, призначає і звільняє начальників територіальних органів, забезпечує взаємодію ДКСУ з органами Міністерства фінансів України тощо.

Для погодженого вирішення питань та обговорення найважливіших напрямків діяльності в ДКСУ утворюється Колегія у складі Голови Казначейства України (голова колегії), першого заступника та заступника Голови ДКСУ за посадою, визначених осіб Мінфіну. У разі потреби до складу колегії можуть входити керівники структурних підрозділів ДКСУ та інші особи.

Рішення про утворення та ліквідацію колегії, постійних або тимчасових консультативних або дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Головою Казначейства України.

Внутрішня типова структура Головного управління, як правило, включає:

- відділ видатків та контролю за виконанням видатків;

- відділи розмежувань та оперативного обліку державних і місцевих доходів;

- відділ бухгалтерського обліку і звітності;

- операційний відділ;

- розрахункова палата;

- відділ організації роботи та контролю підвідомчих органів;

- відділ кадрів;

- адміністративно-господарський відділ.

Чисельність працівників Головного управління складає 110-160 чол. Очолює Головне управління начальник (призначається на посаду Міністром фінансів України за поданням голови ДКСУ), який здійснює керівництво діяльністю Головного управління і несе персональну відповідальність за результати його діяльності. При начальнику створюється колегія, персональний склад якої затверджується головою ДКСУ.

Основним завданням територіальних органів Державного казначейства України є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень та дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, ведення обліку і складання звітності про виконання бюджетів.

Начальники районних, міських, районів у містах управлінь призначаються на посаду і звільняються Міністром фінансів України за поданням голови Державного казначейства України. Чисельність працівників районних і міських управлінь – до 50 чол. Їхнім основним завданням є забезпечення казначейського обслуговування бюджетів, розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень та дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, ведення обліку і складання звітності про виконання бюджетів.

Отримуючи надходження на відповідний субрахунок ЄКР у вигляді податків чи бюджетних асигнувань, Казначейство оперативно здійснює оплату рахунків підприємств і організацій, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам коштів. При цьому, оплата здійснюється після попереднього контролю рахунків на підставі поданих розпорядниками коштів належно оформлених документів у межах залишку коштів. Попередньо контролюється відповідність витрат бюджетному розпису і затвердженому кошторису доходів і видатків розпорядника коштів, а також достовірність підтверджувальних документів на здійснення платежів. Рух коштів за видатками реєструється по кожному розпоряднику та одержувачу бюджетних коштів на реєстраційних рахунках, які відкриваються їм у органах Казначейства за кодами бюджетної класифікації видатків.

У частині касового виконання бюджетів за доходами органи Державного казначейства мають додаткові повноваження на відкриття рахунків з кожного виду надходжень згідно з бюджетною класифікацією за доходами, транзитні рахунки – ЄКР, розподіл доходів між бюджетами, повернення надмірно зарахованих до бюджету сум. За видатками – на бюджетний період відкривають реєстраційні рахунки розпорядникам коштів та ведуть реєстр останніх, здійснюють касове планування згідно з бюджетним розписом, оплачують витрати розпорядників коштів. Як за доходами, так і за видатками Казначейство здійснює бухгалтерський облік та складає звітність. У цьому і полягає суть казначейського виконання бюджетів.

Органи Державного казначейства, відповідно до своїх повноважень та при відповідних обставинах, мають право відмовити у оплаті рахунків, призупинити у встановленому порядку бюджетні асигнування, вилучити кошти до бюджету, зупинити операції або блокувати їх на термін до 30 днів.