ТОП 10:

Поняття та види операційних систем



Операційна система — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп’ютера або віртуальної машини; забезпечує управління інформаційним процесом і організує роботу користувача.

Основні функції ОС:

ü Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (введення та виведення даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам’яті тощо).

ü Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

ü Завантаження програм у оперативну пам’ять і їх виконання.

ü Управління оперативною пам’яттю (розподілення між процесами, організація віртуальної пам’яті).

ü Управління доступом до даних енергозалежних носіїв (жорсткий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

ü Забезпечення користувацького інтерфейсу.

Додаткові функції:

ü Паралельне або псевдопаралельні виконання задач (багатозадачність).

ü Розподілення ресурсів інформаційної системи між процесами.

ü Організація надійних обчислень (неможливість впливу процесу на перебіг інших), заснована на розмежуванні доступу до ресурсів.

ü Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.

ü Захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від дій користувача або програм.

ü Багатокористувацький режим роботи та розділення прав доступу (автентифікація, авторизація).

До складу операційної системи входять:

ü Ядро операційної системи, що забезпечує розподілення та управління ресурсами інформаційної системи;

ü базовий набір прикладного програмного забезпечення, системні бібліотеки та програми обслуговування.

Ядро системи — це набір функцій, структур даних та окремих програмних модулів, які завантажують в пам’ять комп’ютера при завантаженні операційної системи та забезпечують три типи системних сервісів:

ü управління введенням-виведенням інформації (підсистема введення-виведення ядра ОС);

ü управління оперативною пам’яттю (підсистема управління оперативною пам’яттю ядра ОС);

ü управління процесами (підсистема управління процесами ядра ОС).

Кожна з цих підсистем подана відповідними функціями ядра системи.

Драйвериприкладні програми, що працюють з пристроями, що входять до складу комп’ютера та підключені до нього. Коли користувач роздруковує малюнок, то як графічний редактор повідомляє принтеру, що саме і де друкувати на сторінці. Кожна модель принтера «розуміє» свою систему команд, і розробники графічного редактора не можуть знати кожну з них. Тому існує єдиний набір команд, визначений операційною системою, а разом із принтером (та будь-яким іншим пристроєм) постачається драйвер — програма, що перетворює стандартні команди операційної системи на специфічні команди конкретної моделі пристрою.

Драйвер — програмний модуль, що використовується іншими програмами для керування роботою пристроїв.Кожна модель будь-якого пристрою має власний набір драйверів для різних операційних систем. Відповідний драйвер має бути установлений, або інстальований, у системі до першого використання пристрою. Зазвичай набір драйверів постачається на оптичному диску разом із пристроєм або доступний для завантаження на спеціальних сайтах у мережі Інтернет.

На пристроях зовнішньої пам’яті — жорстких і оптичних дисках, флеш- накопичувачах тощо — зберігаються величезні обсяги даних. Звісно, дані на носіях розташовуються не хаотично, а в строгому порядку, згідно з певними правилами, сукупність яких називають файловою системою.

Інакше кажучи, файлова система визначає файлову структуру носія даних. Її можна порівняти з класичною бібліотекою: вся інформація в бібліотеці розподілена за книжками, у файловій структурі — за файлами. Для користувача книжка і файл є найдрібнішими неподільними одиницями даних — він не може взяти в бібліотекаря частину книжки або скопіювати чи перейменувати частину файлу.

Кількість файлів на жорсткому диску сучасного персонального комп’ютера також є порівнянною з кількістю книжок у бібліотеці середніх розмірів, а отже, для швидкого пошуку файлів їх необхідно систематизувати. Тому файли розподілені за каталогами (в операційній системі Windows їх називають папками), що нагадує книжки в бібліотеці, розташовані на стелажах. Каталог — це елемент файлової системи, який має власне ім’я та може містити файли й інші каталоги.

Зауважимо, що прикладним програмам нічого не відомо про фізичне розташування файлів. Коли програмі потрібно записати дані у файл або зчитати їх, вона звертається до драйвера файлової системи і «повідомляє» йому лише ім’я файлу та каталогу, де цей файл розташовано. З яких саме областей фізичного носія потрібно зчитати дані (або в які області записати), драйвер визначає самостійно, на підставі інформації про файлову структуру.

В ОС Windows останніх версій використовуються дві файлові системи: FAT32 та NTFS. Для користувача структура файлів і каталогів у цих системах виглядає однаково, але вона по-різному відображується на фізичну структуру дисків. Система NTFS забезпечує більше можливостей, зокрема дозволяє управляти правами доступу користувачів до файлів.

З погляду операційної системи диск є набором кластерів розміром 512 байт і більше. Кластер — це найменше місце на диску, яке може бути виділене для зберігання файлу. Файлова система забезпечує можливість визначити, які кластери зайняті файлами, які є вільними, а які пошкоджені. Один фізичний дисковий пристрій файлова система може подавати як кілька дисків, що їх називають логічними. З-поміж логічних дисків можна виокремити «головний» — системний диск, на якому містяться файли операційної системи.

Одні дії, виконувані прикладною програмою, унікальні, тобто властиві лише цій програмі, а інші виконуються численними програмами цілком однаково. Прикладами типових дій є створення файлу, запис даних у нього, отримання інформації про обсяг вільного простору на диску. Зрозуміло, що під час розробки нової програми недоцільно щоразу програмувати типові дії — раціональніше створити бібліотеку типових функцій, якими могли б користуватися програмісти. Такі бібліотеки мають майже всі сучасні операційні системи. Функції, що реалізуються за допомогою цих бібліотек, називають системними. В ОС Windows бібліотеки системних функцій зберігаються у файлах, що позначаються абревіатурою DLL (скорочення від Dynamic Link Library — бібліотека, що підключається динамічно).

Як уже зазначалося, операційна система надає користувачеві можливість управляти виконанням прикладних програм та вмістом запам’ятовуючих пристроїв. Щоб система «розуміла» користувача, потрібен посередник — інтерфейс, який подаватиме об’єкти та системні функції ОС у вигляді, легкому для сприйняття людиною. Інтерфейс мають і прикладні програми. Інтерфейс користувача — це програмні засоби, що забезпечують взаємодію користувача із системними та прикладними програмами.Інтерфейс користувача операційної системи може як входити до складу ОС, так і створюватися службовими програмами — операційними оболонками і файловими менеджерами. Для ОС Windows найвідомішими файловими менеджерами вважаються програми Far та Windows Commander.

 

 

Операційні системи можна класифікувати за багатьма ознаками.

За цільовим пристроєм.До другої половини 1990-х років операційні системи створювали лише для комп’ютерів, причому системи для персональних комп’ютерів і для мейнфреймів (надпотужних серверів фірми IBM) суттєво відрізнялися за призначенням і принципами роботи. Наприкінці XX ст. значно зросли можливості мобільних телефонів, з’явилися кишенькові ПК, комунікатори (кишенькові ПК із засобами мобільного зв’язку) тощо. Для них також було створено операційні системи. Так виник термін «смартфон» — мобільний телефон з операційною системою.

За кількістю програм, що виконуються одночасно . В однозадачних ОС у кожен момент часу може виконуватися лише одна програма, у багатозадачних — кілька. В однозадачній ОС, перш ніж запустити одну програму, користувач має завершити виконання іншої. Звичайно, це незручно, і тому майже всі сучасні ОС багатозадачні.

За типом інтерфейсу.У багатозадачних ОС поширений графічний інтерфейс, який забезпечує можливість користувачу управляти комп’ютером переважно за допомогою миші та в якому об’єкти системи подано у вигляді зображень на екрані. Цей інтерфейс для багатьох з нас звичний, оскільки його реалізовано в ОС Windows. Графічний інтерфейс набув поширення в 1990-х роках, а до того майже всі користувачі комп’ютерів працювали з текстовим інтерфейсом. У ньому команди вводили переважно за допомогою клавіатури, а об’єкти ОС подавали в текстовому вигляді, тобто їхніми назвами. У деяких випадках текстовий інтерфейс має переваги над графічним, і тому вважати його лише «історичною спадщиною» не варто.

Класичний різновид текстового інтерфейсу — командний рядок, тобто поле, в яке користувач вводить команди

Оскільки командний рядок є єдиною «точкою входу», через яку керують системою, цей тип інтерфейсу найбільше підходить для однозадачних ОС. У такій багатозадачній системі з графічним інтерфейсом, як Windows ХР, роботу з командним рядком забезпечує спеціальна утиліта.

За кількістю розрядів даних, що опрацьовують одночасно. Протягом останніх 15 років розрядність процесора типового комп’ютера збільшилася з 16 до 64. Проте потужності сучасних процесорів не можуть бути використані програмами автоматично, адже розроблена для 16-розрядного процесора програма одночасно опрацьовує лише 16 розрядів даних, навіть якщо вона виконується на 32- або 64-розрядному процесорі. Тому для повного використання можливостей потужних процесорів програмне забезпечення, зокрема й ОС, необхідно розробляти з урахуванням їхніх особливостей. Отже, розрядність операційної системи — це розрядність процесорів, на роботу з якими розраховане її ядро.

Відносно свого призначення,операційні системи бувають:

ü універсальні (для загального використання);

ü спеціальні (для розв’язання спеціальних задач);

ü спеціалізовані (виконуються на спеціальному обладнанні);

ü однозадачні (в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу);

ü багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

ü однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи);

ü багатокористувацькі (система впроваджує поняття «власник файлу» та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти)), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;

ü реального часу (система підтримує механізми виконання задач реального часу, тобто такі, для яких будь які операції завжди виконують за наперед передбачуваний і незмінний при наступних виконаннях час).

Відносно способу встановлення (інсталяції) операційні системи бувають:

ü вбудовані (такі, що зберігаються в енергонезалежній пам’яті ПК або пристрою без можливості заміни в процесі експлуатації обладнання);

ü невбудовані (такі, що інсталюють на один з пристроїв зберігання інформації ПК з можливістю подальшої заміни в процесі експлуатації).

Відносно відповідності стандартам операційні системи бувають:

ü стандартні (відповідають одному з загальноприйнятих відкритих стандартів, найчастіше POSIX);

ü нестандартні (в тому числі такі, що розробляють відповідно до корпоративних стандартів).

Відносно можливостей розширення операційні системи бувають:

ü закриті (не уможливлюють розширення функціональності ОС);

ü відкриті (будують за технологіями, що забезпечують можливості розширення функціональності ОС).

Відносно можливостей внесення змін до вихідного коду операційні системи бувають:

ü відкриті (англ. open source) – з відкритим програмним кодом;

ü власницькі (англ. proprietary) – комерційні з закритим кодом.

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.215.196 (0.011 с.)