Інформаційно-аналітична діяльність.

Можна вирізнити такі елементи інформації для державних установ: наукова, зокрема з природничих наук, охорони здоров’я, наукових кадрів, приклади можливих наукових, географічних відомостей, відомостей про транспорт та зв’язки, економічна інформація, військова, соціологічна, політична, про персоналії.

Процес опрацювання інформації в органах державної влади складається з таких етапів:

1. Збирання, зберігання та відбір інформації:

ü Загальне знайомство з проблемою,

ü Визначення понять, що будуть застосовуватися,

ü Збирання фактів.

2. Опрацювання, аналіз, створення вторинної інформації:

ü Процес побудови висновків (тлумачення фактів, побудовва гіпотез, побудова висновків).

ü Перевірка висновків.

3. Використання інформації для прийняття рішень.

4. Зовнішнє поширення.

Взагалі критерій хорошої інформаційної роботи не зводиться до того, що ви праві. Інформація повинна переконати оперативні та дослідні установи прийняти відповідні рішення. Якість інформаційної роботи – це адекватність інформаційної картини та реального світу.

Окремі важливі напрямки – це визначення надійних джерел інформації, з іншого боку, доступність та якість науково-технічної інформації в більшості визначає темпи розвитку як фундаментальних, так і прикладних наук, а тому й економічний прогрес країни.

Відбувається поступовий процес формування інформаційно-аналітичного середовища. В 1992 році розпочав свою діяльність Національний інститут стратегічних досліджень, який за статусом є “урядовою інституцією для проведення досліджень, аналітичного прогнозування та стратегій планування з метою забезпечення інформацією Ради Національної безпеки та охорони Президента України”. З 1997 року працює національний інститут українсько-російських відносин. В складних умовах продовжують наукову роботу відповідні Інститути, Націоанльна Академія Наук України. Формуються незалежні інформаційно-аналітичні центри. Проте необхідно відзначити, що процес становлення інформаційно-аналітичного середовища в Україні продовжується. Незалежна держава ще не повністю відповідає вимогам часу та потребує повної корекції в бік більшої незалежності науково-аналітичних інституцій від політичних впливів, формування професійних, фахових спільнот тощо.

Для дослідження інформаційної безпеки зробимо стислий нарис інформаційної сфери суспільства та визначення сфер життєдіяльності, найбільш вразливих до інформаційної загрози.

Тут і далі під інформаційною загрозою будемо розуміти загрози впливу на інформацію. Необхідно зауважити, що властивості інформаційної сфери такі, що реалізація інформаційного захисту небезпечна часто-густо не сама по собі, а через той вплив, який це може здійснити на так званий реальний світ.

З математичних основ теорії інформації, як кількісної (Шенон), так і якісної (Мазур) відомо, що вплив на інформаційні потоки можна здійснити трьома способами:

1. Несанкціоноване розповсюдження інформації, яка передається каналом (утікання, крадіжка, копіювання тощо).

2. Несанкціонована модифікація інформації, яка передається каналом (знищення, спотворення, підробка, нав’язування тощо).

3. Несанкціоноване блокування інформаційного каналу. Іноді, третій тип розглядають як частину другого, проте, на наш погляд, це не зовсім доречно.

Таким чином можна вважати, що існує три основні типи інформаційної загрози:

1. Загроза несанкціонованого розповсюдження інформації.

2. Загроза несанкціонованої модифікації інформації.

3. Загроза несанкціонованого блокування інформації.

Інформаційні загрози всіх типів можуть виникати на всіх етапах життєвого циклу інформації.

Утікання, крадіжка, несанкціоноване копіювання інформації можливе вже на етапі збору інформації (зазначимо, що проблема несанкціонованого копіювання не така вже молода, як це може здатися, її джерело ще в багатих традиціях наукового та мистецького плагіату).

Принципи модифікації повідомлення лежать в основі компаній з дезінформації противника.

При розгляді держави, як об’єкту забезпечення інформаційної безпеки, Д. Видрін каже ще про одну загрозу, яку називають інформаційною агресією. Він вважає, що „інформаційна агресія” – це лавина зовнішньо провокуюча неадекватне бачення світу чи то шлакової інформації, що забруднює канали передачі інформації, в якій губляться важливі для країни ідеї та відомості

Ця загроза – у зашлакуванні, забрудненні каналів передачі інформації якоюсь непотрібною зовнішньою інформацією, тобто у модифікації певних інформаційних потоків, яким же чином можна модифікувати інформацію:

1. Знищення інформації, тобто перервати її надходження взагалі. Наприклад, перший об’єкт утисків з боку влади є опозиційна преса.

2. Зашуміти (зашлакувати) канал великими обсягами побічної інформації зовсім не обов’язково хибної, цим досягти непрацездатності системи відбору інформації.

3. Здійснити нав’язування інформації (тобто конфузійно дезінформувати).

4. Здійснити підробку, змінивши інформацію (тобто здійснити стимуляційне дезінформування).

Ще однією інформаційною загрозою є збиття адекватності прийняття рішень. Досить ймовірна ситуація, коли істина інформація буде відкидатися як хибна, з причини помилковості критерію.

Розглядаючи державу, як об’єкт, ми маємо змогу вирізнити три напрямки впливів: аксіологічний (нав’язування чужих даному менталітету цінностей), телеологічний (нав’язування помилкових, таких, що не є можливими для даної країни цілей), культурний (нав’язування чужих моделей і стереотипів культури).

Утікання інформації при прийнятті рішень призводить до більшої адекватності інформаційної картинки світу опонентів (противників), що також веде до ускладнення ситуації.