ТОП 10:

Держава як об’єкт забезпечення інформаційної безпеки.



Останніми десятиріччями якісних змін набуває процес прийняття рішень. Посилився другий інформаційний бар’єр: керівництво безпосередньою взаємодією не з самим образом, інформаційним фантомом цього об’єкту. Цей образ створюють інформаційно-аналітичні центри, що обслуговують конкретного лідера. Ці підрозділи, як забезпечують інформування особи, яка приймає рішення, так і готують проекти рішень, що будуть прийматися, прогнози ситуації.

Можна з деяким перебільшенням сказати, що рішення насправді приймається персоналом цих підрозділів, а роль лідера набуває до певної міри ритуального змісту. В Україні в 1998 році Верховна Рада прийняла Національну програму інформатизації, на яку в бюджеті 1998 року було виділено 15 мільйонів гривень, а в бюджеті 1999 року асигнувань не передбачено. Стан розвитку інформаційної інфраструктури в нашій країні яскраво ілюструється наступними фактами.

Сьогодні в Україні на 100 чоловік доводиться 19,2 телефони, а в розвинутих країнах – 45 – 50, 85 % комутаційного обладнання є аналоговим, морально і матеріально застарілим на теперішній час, в Україні є лише приблизно 1,5 мільйони телефонних номерів, підключених до цифрових АТС.

За інформацією Держстандарту обсяги капіталовкладень в телекомунікаційні системи України в І півріччі 1998 року склали 20, 6 мільйонів гривень, чи 4,6 % від загального обсягу, тоді як, з іншого боку, зараз в Україні йдуть процеси інформатизації, в тому числі вже п’ятий рік діє система електронних платежів Національного банку України (за незалежними оцінками одна з найкращих у Європі і в світі), комп’ютерні системи широко використовуються в усіх сферах суспільного життя, в країні вже понад 100 тисяч користувачів Інтернет, діє близько 500 WWW-серверів (в РФ – 21000).

За умов збереження сучасних темпів розвитку європейський рівень буде досягнуто через 30 – 35 років. Враховуючи вище наведене, а також результати дослідження вітчизняних фахівців можемо сформулювати такі цілі політики інформаційної безпеки:

§ Забезпечення реальних конституційних прав громадян, суспільства та держави,

§ Забезпечення захисту інформаційного суверенітету України,

§ Забезпечення рівня інформаційної достатності,

§ Забезпечення належної присутності країни в світовому інформаційному просторі.

3. Поняття “Інформаційної сфери”, та найбільш вразливі з точки зору інформаційної безпеки об’єкти соціуму.

Дуже важливим виглядає питання розвитку власних інформаційних технологій. Це пов’язано, перш за все, з питаннями захисту національних інтересів держави. Адже запозичені за кордоном системи є результатом вчорашньої наукової думки. Коли витрачається час та кошти на засвоєння та пристосування запозичених програмних систем, постачальники удосконалюють свої ІТ. Отже, реальний вихід – розробка власних ІТ, які б, з одного боку, містили останні світові наукові досягнення в галузі інформатики, лінгвістики, програмування, а з іншого боку – реально сприяли ефективному вирішенню завдань інформатики та інформаційно-аналітичної діяльності у державній структурі, згідно з їх широким спектром завдань, з оцінки ситуації, можна виділити основні загальні їх особливості:

ü Великий обсяг „старої” інформації, тобто такої, що накопичується за досить тривалий час і яка потрібна для порівняння поточного стану в предметній галузі зі станом минулого часу, виявлення закономірностей та тенденцій в розвитку ситуації тощо.

ü В загальному випадку текстова інформація, що надходить до аналізу може бути подана різними мовами.

ü Інформація, що надходить для аналізу, може мати невизначене походження, а також може бути неповною, мати змістове протиріччя, бути перекрученою, в тому числі, і навмисне.

ü Велика кількість різноманітних джерел та оперативне ознайомлення з їх змістом.

ü Аналіз поточної ситуації в тій чи іншій сфері в багатьох випадках потребує використання аналітичних обчислень методом змістового опрацювання інформації.

Враховуючи наведені особливості інформаційних потоків та інформаційно-аналітичної діяльності, у функціональному плані ІТ в цій сфері мають бути націленими на автоматизацію при вирішенні таких завдань:

ü Опрацювання єдиними інструментальними засобами різнорідної текстової інформації.

ü Сукупне опрацювання різномовної текстової інформації.

ü Інтегрування та накопичення знань у певній предметній галузі.

ü Виявлення за сукупністю наявних інформаційних закономірностей та тенденцій, їх прогнозування у певній предметній галузі.

ü Виявлення хибної та перекрученої інформації, протирічь поточної інформації зі знаннями в предметній галузі.

ü Узагальнення знань з певної предметної галузі.

ü Відбір необхідної інформації у банку даних чи знань мовою, зручною для користувача.

ü Цілеспрямоване формулювання аналітичного опису та довідок за інформацією, що є у базі знань з певної предметної галузі.

Найбільш перспективним напрямом, що спроможний забезпечити якісний ривок на рівні інформаційно-аналітичного забезпечення всіх сфер державної і суспільної діяльності, в тому числі управлінської діяльності, є створення інтелектуалоємних орієнтованих на знання інформаційних технологій і систем. При цьому слід під інтелектуалоємністю розуміти два аспекти: рівень опредмечування інтелектуальних зусиль, спрямованих на їх створення і рівень моделювання в інформаційній системі відповідних інтелектуальних функцій людини з аналізу інформації. Орієнтованість на знання передбачає, що основою функціонування цих систем є алгоритмізація вилучення знань, що містяться в природомовних текстових джерелах, їх формалізація та опрацювання.

Сучасний світ неможливо уявити без найширшого використання в усіх галузях суспільного життя ІТ, це не могло не вплинути на соціальну свідомість, на людину, як суспільну істоту взагалі.

Внаслідок інформаційної революції основні цінності, як для усього суспільства, так і для кожної людини поступово стають інформаційним ресурсом. Організація соціуму поступово трансформується шляхом перерозподілу владних повноважень між традиційними структурами та центрами управління інформаційними потоками. Беззупинно зростають відносна впливовість інформаційної еліти, деякі фахівці починають казати про інформаційну якісну зміну суспільства, вирішення всіх старих проблем масового інформаційного соціуму призводить до виникнення нових.

В склад системи національних інтересів на перший план поряд з енергетичними питаннями виходять проблеми інформації, що автоматично надає пріоритетного статусу колу захисту інформації і інформаційної безпеки.

Безпека інформації.

Важлива проблема інформаційної безпеки – це захист національних інформаційних ресурсів (чи то користуючись сталою термінологією) захисту інформації.

В Україні створена і діє достатньо розгалужена система забезпечення безпеки інформації, їх захисту. Створено певну законодавчу базу, яка складається з законів України „Про інформацію”, „Про захист інформації в автоматизованих інформаційних системах”, „Про державну таємницю” тощо. Діє низка Указів Президента та Постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють конкретні напрямки діяльності в галузі захисту інформації.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.66.217 (0.004 с.)