Методи передачі даних і доступу до даних

При передачі даних відбуваються наступні дії:

1. Файл, що передається потрапляє до мережевої карти, де він зашифровується (перетворюється в пакети даних або в кадри (frame));

2. Мережевий адаптер пересилає так утворені пакети даних мережевим кабелем до інших робочих станцій чи сервера.

Мережі мають дві основні характеристики: архітектура (стандарт мережі) та топологія.

Топологія – поняття, яке відноситься до фізичного розташування кабеля.

Методи передачі інформації в локальних мережах: цифровий та аналоговий.

При цифровому методі (вузькополосний) дані передаються на однаковій частоті. В таких мережах в будь-який момент часу можлива лише передача даних. Це дозволяє робити передачу з високою швидкістю. Такі мережі мають невелику довжину кабелю та низькку ціну.

При аналоговому методі (широкополосний) на різних частотах одночасно передається велика кількість інформації одним і тим же кабелем. Такі мережі використовують в спеціальних системах. Дозволяють передавати не лише цифрову, але й аудіо- та відео- інформацію.

 

Методи доступу – сукупність правил, за якими робочі станції (вузли) мають доступ до загальних ресурсів.

При детермінованому методі доступу – регламентується доступ вузлів за допомогою спеціальних механізмів, які гарантують передачу даних.

При недетермінованому методі доступу (випадковому) – всі робочі вузли мережі працюють в режимі конкуренції за середовище передачі.

Переваги мереж над окремими комп’ютерами:

ü Поліпшується швидкість та надійність передачі;

ü Збільшується число користувачів інформацією;

ü Розширюється якість і кількість інформаційних послуг;

ü Комплексно вирішуються складні народногосподарчі задачі.

 

Internet

Internet була розроблена підрозділом Міністерства оборони США, як система зв’язку військового призначення, але з часом вона була перероблена в систему підтримки наукових досліджень. Феноменальне значення Internet полягає в організації основ створення всесвітньої “бібліотеки без стін”.

Для допомоги в здійсненні пошуку і перегляду необхідної інформації в Internet є кілька інтерактивних програмних засобів. Найпотужнішим і найгнучкішим з них є WWW (world wide web – всесвітнє павутиння), або гіпертекстовий інформаційний броузер. WWW дозволяє переходити за посиланнями гіпертекстової інформації, поглиблюючи і розширюючи відомості щодо виділених понять, фрагментів зображення.

Переглядаючи статтю з хімії можна, вказавши на назву хімічного елемента, одержати додаткові статті, які описують його властивості, чи зображення фрагменту періодичної системи елементів. Вивчаючи біографію Гогена, можна переглянути його картини, а також їх збільшені фрагменти. Знайомлячись з партитурою Моцарта, ви можете почути її мелодію тощо.

До середини 90-х років Internet використовувалася в основному для пересилання електронної пошти, тобто повідомлень і файлів від одного користувача іншому. Були доступні і інші можливості, засновані на електронній пошті: ТЕЛЕКОНФЕРЕНЦІЇ – обмін думками за допомогою електронних листів з приводу тих чи інших тем; СЕРВЕРИ НОВИН – розсилка новин з тих чи інших тем в вигляді електронних листів; ФАЙЛОВІ СЕРВЕРИ – сховища файлів, які користувач Internet може отримати в вигляді електронного листа.

Простота використання WWW призвела до того, що до Internet почав підключатися найрізноманітніший користувач: домогосподарки і бізнесмени, феміністки і революціонери, гітаристи і священники. Всім їм мережа Internet стала цікавою, корисною, а багатьом навіть життєво необхідною. Кількість користувачів Internet стала лавиноподібно збільшуватися – в кілька разів за рік. На серверах WWW стала розміщуватися найрізноманітніша інформація: відомості про фірми, реклама товарів, поради з експлуатації та технічна документація на товари тощо. Політичні партії, громадські організації публікують матеріали про свою діяльність, програми тощо. В WWW можна прочитати наукові праці співробітників університетів, відомості про прийом та випуск студентів, навчальні плани тощо. Багато газет і журналів виходять як в друкованому, так і в електронному вигляді. Є багато інформації з фінансів, бізнесу, спорту, культури, хобі, розваг тощо.

На жаль, лінії зв’язку і інші технічні засоби не встигають за бурхливим зростанням навантажень, що викликані мільйонами користувачів Internet. Тому іноді на деякі WEB-сервери буває важко потрапити, а чекати перекачування сторінок з малюнками доводиться по 5 – 10 хвилин, а то і більше. Якщо ситуацію не вдасться змінити на краще, це може призвести до розчарувань в Internet і зниження її популярності.

Для отримання доступу до Internet можна заключити договір з однією з множини організацій – власників мереж, що входять в Internet (вони називаються первісними провайдерами) або їх ділерів. Інший варіант – скористатися послугами другорядних провайдерів, тобто фірм, що орендують канали доступу до первісних провайдерів і продають послуги доступу до Internet в роздріб. Послуги другорядних провайдерів можуть коштувати значно дешевше, але якість їх може бути помітно гірше. Це не дивно, іноді пропускна здатність каналу доступу до Internet у другорядного провайдера не набагато вище, ніж швидкість одного модему користувача.

Розповсюджені два види доступу до Internet. В найдешевшому варіанті (так званий оффлайновий доступ) користувач обмежується доступом до електронної пошти, а також заснованих на ній послугах. При цьому виді доступу користувач лише готує електронні листи для програми доступу до вузла мережі. Ця програма з’єднується через модем з вузлом провайдера, передає йому підготовлені листи, отримує листи адресовані користувачу, після чого відразу ж від’єднується від вузла мережі (“вішає слухавку”)

В дорожчому діалоговому (онлайновому) варіанті доступу до Internet користувач може працювати з WWW, спілкуватися (звичайно шляхом набору повідомлень на клавіатурі) з іншими користувачами тощо.