ТОП 10:

Основні етапи розвитку інформаційних технологій



Призначення ІТ в документознавстві — це автоматизація розв’язування різноманітних задач опрацювання документів, рисунків, таблиць, діаграм тощо.

Для розв’язування за допомогою комп’ютерної техніки будь-якої задачі потрібно створити певні умови. Цю проб­лему вирішують розробленням і впровадженням нових засобів, визначених держа­вним стандартом з використанням інформаційних технологій, зокрема, правового, інформаційного, програмного, математичного, методичного, організаційного, технічного, лінг­вістичного та ергономічного забезпечення.

За час виникнення і розвитку ІТ мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик комп’ютерної техніки, що в той чи інший період використовували для автоматизації різноманітних задач. Тому періодичність розвитку ІТ можна обмежити кількома основними етапами.

Між цими етапами немає чіткої межі, хоча певний вплив на їх зміст мав склад технічної бази управління. У кожному етапі, в свою чергу, можна виділити підетапи, що різняться деякими особ­ливостями.

Початок створення комп’ютерних ІТ відносять до 1963 року, коли на великих підприємствах почали використовувати комп’ютери для розв’язування задач організаційно-економічного управління. Пер­ші такі системи обмежувалися розв’язуванням деяких функціо­нальних управлінських задач, наприклад, задач бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованого опрацювання інформаційних ресурсів на початку 60-х років ХХ ст. характеризувалася частковістю та локальністю. Протягом 60-років ХХ ст. поступово переходять від локаль­них систем опрацювання даних, призначених для тих чи інших ділянок управлінських робіт, до систем, що охоплюють широке коло задач управління.

В ІТ першого покоління (1963-1972 роки), які в іноземній літературі пов’язані з «системами опрацювання даних», «електронними системами опрацювання даних», у вітчиз­няній – «АСУ – позадачний підхід», для кожної задачі окремо готували дані, створювали математичну модель і розробляли програмне забезпечення. До програм розв’язування задачі крім інших вносили і процедури формування та ведення інформаційного фонду, необхідного для розв’язування задачі. Такий пі­дхід, що зумовлював інформаційну надмірність, математичну надмірність був позначений тривалістю, працеємкістю та процесом розроблення ПЗ кожної задачі. Крім того, дуже незначні зміни в організації інформаційного фонду задач зумовлювали пот­ребу доопрацювання ПЗ.

Подальшим розвитком інформаційних технологій країни є створення АСУ на основі ідеології автоматизованих бан­ків даних. Це другий етап розвитку ІТ, який розпочався 1972 року, коли були поставлені питання створення АСУ. Розширилися технічна та програмна бази АСУ, що позначилося на урізноманітненні варіантів їх побудови з орієнтуванням на окремі класи та моделі комп’ютерів. Зросла також багатоваріантність ІТ у зв’язку зі збільшенням кількості техно­логічних режимів експлуатації комп’ютерів та всього комплексу технічних засобів, зокрема почалося запровадження напівавтоматизованого ре­жиму та режиму телеопрацювання даних.

Проте відмінність ІТ другого покоління (1972-1986 років), які в іноземній літературі називали управ­лінськими (адміністративними) інформаційними технологіями, від ІТ першого покоління полягає в тому, що перші ма­ли спільне інформаційне забезпечення всіх задач — базу даних. Організація єдиної бази даних стала можливою лише завдяки то­му, що були створені спеціальні програмні продукти — системи управління базами даних (СУБД). Основне призначення СУБД — створення та підтримання в актуальному стані бази даних, а також зв’язок її з програмами розв’язування економічних задач (при­кладні програми користувачів).

У середині 80-х років ХХ ст. було накопичено значний досвід створення та використання інформаційних технологій організаційного управління. Так, 1988 року функціонувало близько 6000 АСУ різ­них рівнів та проблемної орієнтації, у тому числі 2600 АСУ підп­риємств і об’єднань — АСУП. Створено значну кількість автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП), систем автоматизованого проектування конструкцій та тех­нологій (САПР).

Економічна ефективність багатьох діючих АСУ дуже значна. Середнє значення річного економічного ефекту АСУ становило 640 тисяч рублів, а коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень досягав 0,88.

Крім прямого економічного ефекту впровадження АСУ мало великий вплив на зміну характеру діяльності управлінського пер­соналу. Підвищилася оперативність, наукова обґрунтованість і об’єктивність управлінських рішень, що приймали; виникла можли­вість розв’язувати принципово нові економічні задачі, які до впровадження ІТ не розв’язував апарат управління; збіль­шено час на творчу роботу працівників за рахунок скорочення обсягів виконання рутинних операцій вручну; у результаті автоматизації процесів інформаційного обслуговування підвищилася інформованість управлінського персоналу. Проте докорінних змін у поліпшенні якості управління об’єктами господарювання не відбулося. Досвід функціонування ІТ першого і другогопоколінь виявив у них низку серйозних недоліків.

1. Значна кількість функцій управління економікою, що сто­сується неструктурованих і слабо структурованих процедур, зали­шилася без комп’ютерного підтримання. По суті в АСУ вирішені за­дачі щодо жорстких детермінованих алгоритмів, які не характерні керованим структурам.

2. Стандартний набір економічних задач і підсистем АСУ не забезпечив їм необхідної гнучкості, через що модифікація та роз­ширення функціонального складу системи були пов’язані зі значними трудовитратами.

3. Чітка централізація опрацювання інформаційних ресурсів в діючих АСУ не забезпечувала можливості здійснювати процеси оперативного управління та регулювання в реальному часі.

4. Недостатню кількість оптимізаційних задач у складі АСУП в основному пояснюють незацікавленістю користувачів у застосуванні оптимізаційних методів; відсутністю надійних та вірогідних інформаційних ресурсів для використання оптимізаційних розрахун­ків, неможливістю впровадження локальних оптимізаційних задач.

5. В АСУ, як правило, відсутні замкнені комплекси задач уп­равління (планування, обліку, аналізу, регулювання). Різні типи АСУ (АСУП, САПР, АСУ ТП) діяли на об’єктах господарювання автономно, без взаємозв’язку.

6. Системи не забезпечували оперативної взаємодії керівників різних рівнів. Пакетний режим функціонування АСУ (як основний) не забезпечував можливості створювати системи підтримання прийняття управлінських рішень, що передбачають можливість добору альтернативного рішення.

7. Впровадження технологій не супроводжувалося необхідною перебудовою організаційних структур управління в умовах використання автоматизованого опрацювання даних.

Зазначені недоліки ІТ першого та другого поколінь спонукали до пошуків сучасніших форм та методів їх проектування, розроб­лення концептуальних основ ІТ нового покоління.

Тому наступний етап створення інформаційних технологій, що розпочався приблизно з середини 80-х років ХХ ст., характеризують ство­ренням інтегрованих систем. Це багаторівневі ієрархічні автомати­зовані інформаційні технології управління, використання яких забезпечує комплексну автома­тизацію останнього на всіх рівнях.

Складність функціонування таких великих соціально-еко­номічних систем, як народне господарство країни, зумовлює не­можливість реалізації процесу управління за допомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс (гру­па) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх функціональ­них задач управління. При цьому йдеться не просто про об’єд­нання та зв’язок локальних АСУ між собою, а про забезпечення інформаційного обміну між ними та доступу з однієї АСУ до інформаційних баз інших АСУ.

Отже, інтегровану автоматизовану систему управління (ІАСУ) можна розглядати як ієрархічно організований комплекс ор­ганізаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних і ін­формаційних засобів, які мають модульну структуру, на основі чого стає можливим наскрізне узгоджене управління інфор­маційними потоками об’єкта управління. Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття «інтеграція». Інтеграцію можна визначити як спосіб організації окремих компонентів в цілісну систему, яка забезпечує узгоджені та цілеспрямовані їх взаємозв’язки, що зумовлює велику ефективність функціонування всієї системи.

Інтеграцію в АСУ можна розглядати в кількох аспектах: функціональному, організаційному, інформаційному, програмному, технічному, економічному. Функціональна інтеграція забезпечує єдність цілей і узгод­ження критеріїв та процедур виконання виробничо-господарських і технологічних функцій, спрямованих на досягнення поставле­ної мети. Основою функціональної інтеграції є удосконалення функціональної структури всієї системи, декомпозиція системи на ло­кальні частини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми та протоколи узгодженого функціонування підсистем.

ІНТЕГРАЦІЯ – спосіб організації окремих компонентів в одну систему, що забезпечує узгоджене їх функціонування.

Функціональна інтеграція полягає у єдності цілей, узгодженості критеріїв і процедур виконання господарських і технологічних функцій для досягнення поставленої мети.

Організаційна інтеграція полягає в організації раціональної взаємодії персоналу управління на різних рівнях ієрархії ІАСУ та різних локальних її підсистем, що зумовлює узгодження дій пер­соналу в напрямку досягнення поставлених цілей та погодженість управлінських рішень.

Інформаційна інтеграція передбачає єдиний комплексний пі­дхід до створення та ведення інформаційної бази всієї системи й її компонентів на основі одного технологічного процесу збирання, збе­рігання, передавання та опрацювання інформаційних матеріалів, який забезпечує узгод­жені інформаційні процеси у всіх локальних АСУ та підсистемах ІАСУ.

Програмна інтеграція полягає у використанні узгодженого та взаємопов’язаного комплексу моделей, алгоритмів і програм для забезпечення спільного функціонування всіх компонентів ІАСУ.

Технічна інтеграція — це використання комплексу сумісних комп’ютерних засобів, автоматизованих робочих місць спеціалістів та локальних мереж ПК, об’єднаних в одну розпо­ділену інформаційну систему, що забезпечує ре­алізацію всіх компонентів автоматизованої системи управління.

Економічна інтеграція є узагальнюючим комплексним показ­ником інтеграції системи та полягає у забезпеченні цілеспрямованого й узгодженого функціонування всіх компонентів ІАСУ для досяг­нення найбільшої ефективності функціонування всієї системи.

Сучасний етап розроблення інформаційних технологій пов’язаний зі створенням ІТ нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримання прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи «штучного інтелекту».

Основою створення таких систем є децентралізація структури ІАСУ та організація розподіленого опрацювання інформаційних ресурсів.

Технічною передумовою створення таких систем є значне по­ширення ПК. Ці машини характеризують низь­кою вартістю, невеликими габаритами, підвищеною надійністю, простотою в обслуговуванні та експлуатації, що забезпечує можливість наблизити їх до місць виникнення та використання інформаційних матеріалів.

Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління галузями діяльності людей (виробництво, наука, культура тощо). Структурно вони реалізовані у вигляді мереж комп’ютерів або мереж автоматизованих робочих місць.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.202.44 (0.006 с.)