Регіональні економічні комісії

Регіональні економічні комісії ЕКОСОР — це органи, які ма­ють на меті сприяння економічному й соціальному співробітниц­тву країн певного регіону. Такі комісії допомагають урядам країн

регіону у виборі шляхів і методів регіонального співробітництва, займаються науково-дослідною діяльністю, вивчають проблеми розвитку та поглиблення регіональної інтеграції, займаються пи­таннями підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, поширю­ють інформацію про взаємодію держав в економічній та соціаль­ній сферах, розробляють рекомендації щодо підвищення резуль­тативності співробітництва.

Свою діяльність регіональні комісії погоджують з ЕКОСОР, а також її спеціалізованими установами. Щорічно через ЕКОСОР ко­місії звітують про свою діяльність перед Генеральною Асамблеєю.

Організаційна структура регіональних комісій досить складна і розгалужена, що зумовлюється конкретними цілями і завданнями діяльності. Як правило, у структуру входять робочі органи, адміні­стративні утворення, наукові установи, центри з підготовки кадрів та численні комісії. Секретаріати всіх регіональних комісій є скла­довою частиною Секретаріату ООН.

Нині під егідою ООН діє п'ять регіональних комісій: СЕК — Європейська економічна комісія, ЕСКАТО — Економічна і соці­альна комісія для Азії і Тихого океану, ЕКЛАК — Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну, ЕКА — економічна комісія для Африки, ЕСКЗА — Економічна і соціальна комісія для Західної Азії.

5.4.1. Європейська економічна комісія (ЄЕК)

Європейська економічна комісія — ЄЕК (United Nations Economic Commission for Europe — UN/ECE). Створена у 1947 p. як тимчасовий орган ООН з економічного відродження Європи, Комісія в 1951 р. була наділена повноваженнями здійснювати свою роботу на постійній основі. Штаб-квартира Комісії знаходи­ться в Женеві (Швейцарія). У складі ЄЕК — 55 держав-членів. В її роботі мають право брати участь як спостерігачі або консультанти представники будь-якої країни — члена ООН, міжурядових і між­народних організацій.

ЄЕК відрізняється від інших чотирьох регіональних комісій тим, що це — найстаріший регіональний орган ООН, і тим, що об'єднує в основному промислове розвинуті країни. Це єдиний загальноєвропейський форум у системі ООН, що охоплює майже всі європейські країни, а також США, Канаду та Ізраїль.

Вищим органом Комісії є пленарна сесія, яка скликається що­річно, зазвичай на рівні заступників міністрів. На пленарній сесії розглядається загальна економічна політика в регіоні і приймаю -

ться рішення, що спрямовуватимуть майбутню діяльність усіх органів Комісії. У роботі сесії беруть участь представники дип­ломатичних служб, а також відомств, відповідальних за економіч­ну політику країн-учасниць. Поточною діяльністю Комісії керує Секретаріат на чолі з виконавчим секретарем, який призначається Генеральним секретарем ООН. До складу Секретаріату входять:

група з системних даних, економічна довідкова служба, відділ за­гального економічного аналізу, відділи економічного аналізу і прогнозування, торгівлі й техніки, енергетики, транспорту, нав­колишнього середовища і населених пунктів, сільського госпо­дарства і лісоматеріалів, статистичний відділ.

У структурі ЄЕС також діє понад 100 допоміжних робочих, галузевих і спеціальних органів та установ. Структура Комісії подана нарис. 5.4.

Рис. 5.4. Структура ЄЕК

Комітет з розвитку торгівлі визначає політику в галузі торгівлі в регіоні. До його компетенції належать питання з проблем внут-рішньорегіональної та міжрегіональної торгівлі; довгострокові угоди про економічне співробітництво та торгівлю; компенсацій-

на торгівля; перепони на шляхах розвитку торгівлі; інформація про ринки, маркетинг та ділові зв'язки; удосконалення процедур світової торгівлі; розробка стандартів ООН/ЕДІФАКТ (Правила електронного обміну даними ООН в управлінні, торгівлі та на транспорті); міжнародна договірна практика в галузі промисло­вості тощо.

Комітет з питань внутрішнього транспорту (КВТ ЄЕК ООН) займається питаннями міжнародного співробітництва в галузі транспорту і зв'язку, координації залізничного, автомобільного та водного транспорту. До його компетенції належать питання шляхового руху і безпеки, впливу транспорту на навколишнє се­редовище, а також розробка міжнародних стандартів на конструк­цію автотранспорту, суден, вагонів та контейнерів, питання спро­щення процедур міжнародної торгівлі. У КВТ розроблено і підпи­сано більш як 50 конвенцій і угод, у тому числі: Угода про міжна­родні перевезення небезпечних вантажів, Угода про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів і про спеціальні засоби, призначені для цих перевезень; Угода про дорожні знаки і сигнали, Угода 1958 р. про прийняття однакових умов офіційного затвердження та про взаємне визнання офіційного затвердження предметів устаткування і частин механічних транспортних засобів, Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів.

У складі КВТ на постійній основі працюють три основні ро­бочі групи (з питань автомобільного транспорту, водного транс­порту та залізничного транспорту), які мають розгалужену струк­туру допоміжних робочих груп.

Комітет з енергетики займається питаннями міжнародного співробітництва і координації діяльності в галузі електроенерге­тики, газу та вугілля і має відповідні робочі групи.

Комітет з сільського господарства займається вивченням і розв'язанням проблем розвитку районів, що перебувають у не­сприятливих умовах; раціонального використання ґрунтів і вод­них ресурсів; енергозбереження в сільському господарстві; охо­рони навколишнього середовища, а також узгодження і розробки стандартів, що застосовуються в міжнародній торгівлі у регіоні ЄЕК на конкретні види сільськогосподарської продукції, в тому числі на швидкопсувні продукти. В роботі Комітету беруть участь представники провідних міжнародних організацій (ЄС, ФАО, ЮНКТАД, ВООЗ, ОЕСР тощо). У складі Комітету працю­ють робочі групи і групи експертів, серед яких на постійній ос­нові функціонують робочі групи з питань якості й стандартизації, із статистики харчових продуктів; з насіннєвої картоплі тощо.

Охорона навколишнього середовища є важливою складовою діяльності ЄЕК, а з 1991 р. ці питання набули першочергового значення в роботі всіх органів Комісії. В ЄЕК створені Програма дій у галузі навколишнього середовища в Центральній і Східній Європі, Програма захисту навколишнього середовища в Європі, Загальноєвропейська стратегія з біологічної і ландшафтної різ­номанітності.

Традиційно пріоритетними в діяльності Комісії в останні де­сятиріччя є такі напрями: сприяння розвиткові європейської тор­гівлі, довгострокове економічне планування і прогнозування, на­уково-технічне співробітництво і захист довкілля. Якщо раніше головним завданням Комісії було сприяння співробітництву між країнами різних соціально-політичних систем, то нині спеціаліс­ти ЄЕК особливу увагу приділяють розробці рекомендацій і про­ектів допомоги в ринковому реформуванні економіки країн Схід­ної Європи і СНД. Потреби і пріоритети країн з перехідною економікою враховані в плані дій Комісії як самостійний напрям діяльності. В рамках технічного сприяння країнам з перехідною економікою проводяться міжнародні конференції і форуми, тех­нічні семінари, консультативні наради, ознайомчі поїздки, різні проекти і місії тощо. В рамках Секретаріату ЄЕК створена спеці­альна Координуюча група з оперативної діяльності, до компетен­ції якої входить виявлення і задоволення потреб країн з перехід­ною економікою та координація оперативної діяльності в ЄЕК в цілому.

ЄЕК співпрацює як з установами ООН (ФАО, ЮНІДО, МВФ, МБРР), так і з багатьма урядовими і неурядовими міжнародними організаціями (ЄС, ЄАВТ, ОЕСР, ІСО, СНД, ОЧЕС тощо).

ЄЕК щорічно звітує перед ЕКОСОР, яка координує роботу Комісії і керує нею, затверджує її робочі програми. Адміністра­тивний бюджет Комісії складається за рахунок регулярного бю­джету ООН, а для окремих проектів залучаються позабюджетні кошти.

5.4.2. Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО)

Економічну і соціальну комісію для Азії і Тихого океану — ЕСКАТО (United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific — ESCAP) — було створено в 1947 p. під назвою «Економічна комісія для Азії і Далекого Сходу» з ме-

тою відновлення післявоєнної економіки цього регіону. Нині­шню назву Комісія одержала в 1974 році. Комісія складається з 49 держав-членів і 10 членів, які мають статус асоційованого членства (не мають права голосу). Серед членів Комісії — такі країни, як Австралія, Великобританія, Нідерланди, Нова Зе­ландія, Сінгапур, Росія, США, Японія, Південна Корея та ін. Серед країн, що розвиваються, найактивнішу участь у діяльнос­ті ЕСКАТО беруть Індія, Філіппіни, Бангладеш, Малайзія, В'єтнам. Проблеми діяльності Комісії пов'язані зі специфіч­ними особливостями регіону діяльності: висока густота насе­лення (55 % населення Земної кулі), бідність (з понад 800 млн чол., які живуть у злиднях, 60 % мешкають у регіоні Комісії), цивілізаційна нерівність (значна різниця в рівнях доходів на душу населення) та ін.

Основна діяльність ЕСКАТО спрямована на сприяння комп­лексному розвиткові країн Азії, Далекого Сходу та Тихого океа­ну, розвитку промисловості, сільського господарства і транспор­ту в цих країнах; координацію національних програм і планів розвитку; рішення питань соціального розвитку, ліквідації негра­мотності і злиднів, розвитку житлового будівництва, народонасе­лення, міграції робочої сили, навколишнього середовища, розви­тку інвестиційної діяльності, передачі технологій, приватизації і підприємництва, участі в якості підрядника-виконавця у здійс­ненні проектів, що фінансуються ПРООН.

Вищим органом є щорічна пленарна сесія. Секретаріат ЕСКАТО знаходиться в Бангкоку (Таїланд). До його складу вхо­дять: управління з координації і контролю програм; відділи: сіль­ського господарства і розвитку сільських районів; планування розвитку; промисловості, населених пунктів і навколишнього се­редовища; міжнародної торгівлі і туризму; судноплавства, портів і внутрішніх водних шляхів; природних ресурсів; народонаселен­ня; соціального розвитку; статистики; транспорту і зв'язку; тех­нічного співробітництва; адміністративний; об'єднана група з транснаціональних корпорацій. Структура ЕСКАТО подана на рис. 5.5.

Постійні комітети ЕСКАТО вивчають економічні й соціальні проблеми з метою розробки відповідних рекомендацій.

Конференції ЕСКАТО присвячуються актуальним питанням регіонального розвитку і проводяться на рівні міністрів країн-членів. На конференції в 1991 р. була прийнята регіональна Стра­тегія соціального розвитку до 2000 р. і на подальший період, спрямована на поліпшення якості життя населення регіону.

Рис. 5.5. Структура ЕСКАТО

В рамках ЕСКАТО налагоджене субрегіональне співробітницт­во в окремих галузях між невеликими групами країн:

1) прийнята Бангкокська угода 1976 р. про лібералізацію внут-рішньорегіональної торгівлі між сімома країнами — Бангладеш, Китаєм, Індією, Республікою Корея, Лаосом, Папуа — Новою Гві­неєю, Шрі-Ланкою;

2) створено спільний фонд співробітництва для фінансування проектів у галузі розвитку з Республікою Кореєю;

3) створено в 1957 р. міжурядовий орган — Комітет з Меконгу (Таїланд), до якого увійшли Камбоджа, Лаос, Таїланд та В'єтнам, для спільної роботи в галузі сприяння, координації, нагляду і кон­тролю за плануванням, проведенням досліджень і реалізацією про­ектів освоєння водних ресурсів басейну нижнього Меконгу;

4) розроблена спеціальна програма для країн Центральної Азії (Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменистану та Узбе­кистану) спільно з СЕК/ООН (СПЕКА) для допомоги в розвиткові інститутів ринкового господарства і підприємництва.

5.4.3. Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну (ЕКЛАК)

Економічну комісію для Латинської Америки і країн Карибсь­кого басейну — ЕКЛАК (United Nations Economic Commission for Latin America and Carribbean) — було створено в 1948 p. з метою

постійного сприяння економічному та соціальному розвиткові регіону. Членами комісії є 33 держави регіону, а також 8 промис-лово розвинутих держав: Великобританія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Португалія, США і Франція. Швейцарія бере участь у роботі, користуючись консультативним статусом. У роботі Ко­місії беруть участь сім асоційованих членів. Штаб-квартира ЕКЛАК знаходиться в Сантьяго (Чилі). Комісія має філії в Мехі­ко, Вашингтоні, Ріо-де-Жанейро, Монтевідео, Боготі та Порт-оф-Спейні.

ЕКЛАК є виконавчим органом, який займається питаннями здійснення (виконання) регіональних, субрегіональних, міжгалу­зевих проектів, що фінансуються ПРООН.

Вищий орган — пленарна сесія, яка скликається раз на два ро­ки в одній із країн Латинської Америки і Карибського басейну. В період між сесіями Комісії працюють комітети. Виконавчим ор­ганом є секретаріат, до складу якого входять: відділ з планування та оперативного обслуговування програм; спільний сільськогос­подарський відділ ЕКЛАК/ФАО; відділ економічного розвитку;

центр економічного прогнозування; спільна група ЕКЛАК/ЦТК з транснаціональних корпорацій; спільний відділ ЕКЛАК/ЮНІДО з промислової техніки; група з питань науки і техніки; відділ міжнародної торгівлі і розвитку; відділ статистики і кількісного аналізу; відділ транспорту і зв'язку; відділ документації і публі­кацій тощо. Структура ЕКЛАК наведена на рис. 5.6.

Рис. 5.6. Структура ЕКЛАК 126

Комітет державних експертів високого рівня аналізує реаліза­цію в регіоні міжнародної стратегії розвитку. Комітет з розвитку і співробітництва країн Карибського басейну сприяє інтеграції на­ціональних економік. Регіональна конференція займається пи­таннями залучення жінок у процес економічного і соціального розвитку Латинської Америки і Карибського басейну. Регіональ­на рада з планування розробляє директиви для роботи Інституту економічного і соціального планування Латинської Америки і Карибського басейну (ІЛПЕС), створеного в 1962 р. для прове­дення досліджень, надання консультаційних послуг і сприяння співробітництву між службами планування країн регіону.

Комісія вивчає економічні і соціальні процеси, які відбуваються в країнах регіону; надає консультативну допомогу державам у роз­робці й реалізації проектів індустріального та аграрного характеру;

проводить дослідження в різних сферах, особливо таких, як валют­не та клірингове співробітництво, регіональне експортування гото­вих виробів; сприяє поглибленню інтеграції між країнами регіону.

За сприяння Комісії створені такі інтеграційні об'єднання, як Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, Центральноаме­риканський спільний ринок.

Особлива гострота боргової ситуації в Латинській Америці призвела до того, що імперативом діяльності Комісії в останні роки стали аналіз стану зовнішньої заборгованості регіону та ви­значення засобів для зменшення боргового тягаря.

5.4.4. Економічна комісія для Африки (ЕКА)

Економічна комісія для Африки — ЕКА (United Nations Economic Commission for Africa — ECA), — заснована 1958 p., є найбільшою за своїм складом регіональною комісією — 53 афри­канські держави. Крім того, в роботі Комісії мають право брати участь як спостерігачі або консультанти представники будь-якої іншої країни — члена ООН, органів і спецустанов ООН, міжуря­дових і неурядових організацій, акредитованих при ООН.

Вищим органом Комісії є конференція міністрів, яка прохо­дить двічі на рік у штаб-квартирі в Аддис-Абебі (Ефіопія). Допо­міжним органом конференції є технічний підготовчий комітет, до якого входять відповідальні працівники урядових установ дер­жав-членів. Комітет скликається напередодні сесій, до його функ­цій входить вивчення підготовлених секретаріатом ЕКА дослі­джень і розробка рекомендацій конференції міністрів. Крім того, періодично на рівні міністрів проводяться зустрічі з окремих

проблем економічного розвитку, зокрема фінансів, економічного планування, планування розвитку, соціальних питань, торгівлі, транспорту і комунікацій, ресурсів тощо.

Секретаріат як виконавчий орган забезпечує проведення конфе­ренцій і керує допоміжними органами ЕКА. До його складу вхо­дять: галузеві відділи — планування, торгівлі і фінансів, промисло­вості, сільського господарства, соціального розвитку, природних ресурсів, транспорту, зв'язку та туризму, державної адміністрації, управління і людських ресурсів, статистики, народонаселення, а та­кож чотири функціональних відділи — координації політики і про­грам розвитку, економічного співробітництва, технічного співробі­тництва та адміністративний. Структура ЕКА подана на рис.5.7.

Рис. 5.7. Структура ЕКА

Для розробки і здійснення програм розвитку й економічного співробітництва 1977 p. створено п'ять субрегіональних цент­рів, які розміщені в Лусаці (Замбія), Яунді (Камерун), Танжері (Марокко), Ніамеї (Нігер), Гізенії (Бурунді). Якщо в перші роки діяльності ЕКА основну увагу приділяла збору, аналізу і поши­ренню інформації, організації форумів з обміну досвідом, дослі­дницькій діяльності, то нині Комісія прагне сприяти налаго­дженню міжафриканської кооперації в гідроенергетиці, розвит­кові наземного, та повітряного транспорту, промислового будів­ництва, ефективного використання природних ресурсів, органі­зації внутрішньоафриканських платіжних, клірингових та валю­тних механізмів тощо. Під егідою ЕКА створені й успішно діють понад 20 економічних організацій.

Нині основна діяльність Комісії спрямована на розвиток і по­глиблення інтеграційних процесів у регіоні з метою припинення подальшого загрузання Африки у трясовину економічної кризи.

5.4.5. Економічна і соціальна комісія ООН для Західної Азії (ЕСКЗА)

Економічну і соціальну комісію ООН для Західної Азії — ЕСКЗА (United Nations Economic and Social Commission for Western Asia — ESCWA) — було створено 1973 p. на заміну Бю­ро ООН з економічних і соціальних питань у Бейруті (ЮНЕСОБ), що існувало з 1963 р. під егідою ЕКОСОР. Секретаріат ЕСКЗА у 1979 р. було переведено з Бейрута (Ліван) до Багдада (Ірак). Чле­нами ЕСКЗА є 12 арабських держав: Бахрейн, Єгипет, Ірак, Йор­данія, Ємен, Катар, Кувейт, Ліван, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, а також Організація визволення Палестини.

Організаційна структура Комісії майже аналогічна структурі інших регіональних комісій ООН: вищий орган ЕСКЗА — щорі­чні сесії, виконавчий орган — Секретаріат, допоміжні органи — галузеві і функціональні відділи.

Основними напрямами діяльності ЕСКЗА визнано: здійс­нення погоджених дій країнами-членами для економіч­ного розвитку країн Західної Азії і зміцнення економічних від­носин як між країнами регіону, так і з іншими державами;

вивчення економічних і соціальних проблем у регіоні; збір, оцінка і поширення економічної, технічної і статистичної ін­формації; надання країнам регіону дорадчих і консультативних послуг.