Історія створення, цілі та принципи діяльності оон

Світова громадськість широко відзначила в 1995 р. 50-річний ювілей Організації Об'єднаних Націй — організації, яка була і за­лишається головним світовим центром координації зусиль з під­тримання миру, зміцнення безпеки, розвитку міжнародного спів­робітництва.

За 2500 років від початку писаної історії людство пережило майже 1600 збройних конфліктів. Тому ідея міжнародної органі­зації безпеки має давню історію. Проте перша спроба виявилася невдалою, бо створена 1919 р. Ліга Націй не виконала своєї мі­сії — не змогла вберегти світ від війни. Страхіття Другої світової війни примусили народи замислитися над своїм майбуттям і ви­сунули на чільне місце необхідність створення таких умов спів­існування, які б назавжди ліквідували навіть можливість виник­нення нової світової війни. Спочатку організацію було створено як інструмент попередження передовсім збройних конфліктів, а нині вона займається вирішенням питань соціальних та економіч­них реформ у світі, захистом довкілля, проблемами біженців, гу­манітарної допомоги тощо.

«Об'єднані Нації» — назва, яка була запропонована президен­том США Франкліном Д. Рузвельтом. Вперше вона була викори­стана у «Декларації Об'єднаних Націй» від 1 січня 1942 р., коли представники 26 держав зобов'язалися від імені своїх урядів про­довжувати спільну боротьбу проти країн, що розв'язали Другу світову війну. Далі хронологія створення організації була такою:

—жовтень 1943 р. — у Москві проходить конференція союз­них держав (СРСР, США, Великобританії, Китаю), які в Декла­рації, прийнятій ЗО жовтня, проголосили «необхідність заснуван­ня у можливо короткий строк спільної міжнародної організації для підтримки міжнародного миру і безпеки, що базується на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав...»;

—серпень — жовтень 1944 р. — представники Радянського Союзу, Китаю, Великобританії, Сполучених Штатів Америки в Думбартон-Оксі готують концепцію та пропозиції щодо створен­ня організації;

— 25 квітня — 26 червня 1945 р. — у Сан-Франциско прохо­дить Конференція Об'єднаних Націй, присвячена створенню міжнародної організації; обговорюється проект Хартії ООН;

— 26 червня 1945 р. — підписання Статуту ООН представни­ками 50 країн;

—26 жовтня 1945 р. — Статут ООН було ратифіковано Ра­дянським Союзом, Китаєм, Великобританією, Сполученими Шта­тами Америки та Францією.

Цей день вважається офіційною датою створення ООН і щорічно відзначається як День Організації Об'єднаних Націй. На вересень 2000 р. членами ООН були 189 держав. Європейська штаб-квартира ООН розташована в Женеві, хоча Швейцарія не є членом ООН.

Спочатку уявлення про обсяг компетенції нової міжурядової організації у держав не збігалися. З радянського боку нова орга­нізація розглядалась тільки як організація для підтримки міжна­родного миру і безпеки, а для розв'язання питань економічних, соціальних та інших пропонувалося створити спеціальні органі­зації. Представники західних держав з самого початку розглядали ООН як організацію широкої компетенції, яка сприятиме не тіль­ки миру і безпеці, а й співробітництву держав у галузі економіки, соціального забезпечення, науки, культури тощо. При цьому пе­редбачалося, що компетенція організації в обох сферах повинна бути однаковою. В кінцевому підсумку після усунення цієї супе­речності було прийняте компромісне рішення про наділення ООН функцією координації міждержавного соціально-економіч­ного співробітництва.

Статутом ООН визначено такі цілі організації:

— підтримувати міжнародний мир та безпеку;

—розвивати дружні відносини між націями на основі пова­жання принципу рівноправ'я і самовизначення народів;

—здійснювати співробітництво для розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та для заохочення й розвитку поваги до прав людини й основних свобод;

— організовувати і погоджувати дії націй для досягнення цих спільних цілей.

Діяльність організації грунтується на таких принципах:

— суверенна рівність усіх держав-членів;

— вирішення країнами-членами своїх міжнародних спірних питань мирними засобами і так, щоб не загрожувати миру, безпеці та справедливості;

— утримання будь-якої держави від загрози силою або засто­сування сили проти інших держав;

— надання державами-членами допомоги ООН в усіх її діях, які здійснюються відповідно до Статуту, й утримання від допо­моги будь-якій країні, проти якої ООН вживає заходів превентив­ного або примусового характеру;

— забезпечення дотримання країнами, які не є членами ООН, тих самих принципів, оскільки це необхідно для підтримання міжнародного миру і безпеки;

—невтручання у справи, які стосуються внутрішньої компе­тенції будь-якої держави.

На основі Статуту виникла розгалужена система багатосто­ронніх договорів. ООН розробляє рекомендації, конвенції, захо­ди, які пропонує прийняти своїм членам для подальшого вклю­чення в законодавство або введення нормативних актів.

Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які беруть на себе зобов'язання дотримуватися Статуту і, на думку ООН, можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати. Нових членів прий­має Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки. Стату­том передбачено також призупинення прав та привілеїв держави-члена або навіть виключення за недотримання принципів Статуту.

Хартія ООН зобов'язує країни-члени регулярно сплачувати членські внески. Згідно з існуючими правилами щорічні внески в основний (так званий регулярний) бюджет організації треба вно­сити до 31 грудня відповідного року. Статтею 19 Статуту ООН передбачено, що країни, які не сплачують внески, можуть бути позбавлені права голосу в Генеральній Асамблеї.

Розмір внесків визначається Асамблеєю за рекомендацією ко­мітету з внесків (18 членів). Квоти внесків розраховуються відпо­відно до валового національного продукту і рівня доходів на душу населення країни-члена. Тому приблизно 75 відсотків коштів над­ходить від десяти найбагатших країн. Асамблея встановила мак­симум — 25 % бюджету і мінімум — 0,01 %. Так, США сплачують у регулярний бюджет ООН 25 % його суми, Японія — 11,38%, Німеччина — 8,9 %, Франція — 6,25 %, Великобританія — 4,86 %, Італія — 3,39 %, Канада — 3,09 %. Додатковим джерелом бю­джету є добровільні внески.

Квота Радянського Союзу становила 9,99 %, України — 1,25 %, Білорусії — 0,33 %. Після розпаду СРСР для Росії було встановлено

квоту 5,68 % регулярного бюджету. В 1996 р. з урахуванням еконо­мічного стану квоту було перераховано і знижено до 4,45 %. Украї­на також через постійного представника при ООН звернулась до Генерального секретаря з проханням переглянути шкалу внесків та сприяти розв'язанню проблеми заборгованості. Українську квоту за період 1995-1997 pp. було знижено з 1,87% до 1,09% бюджету. У відповідному співвідношенні обчислюються і ставки внеску до всіх міжнародних організацій системи ООН — МОП, ЮНЕСКО та ін.

Крім відрахувань у регулярний бюджет для держав-членів встановлюються також розміри внесків відповідно до модифіко­ваного варіанта основної шкали покриття витрат тимчасових Збройних Сил ООН. За станом на лютий 1996 р. держави-члени заборгували ООН 3,2 млрд. дол. США, з них 1,3 млрд дол. при­падає на регулярний бюджет, 1,9 млрд. — на фінансування опе­рацій для підтримання миру.

Маючи понад 70 інформаційних центрів на всіх континентах, ООН налічує 54 тис. службовців; 14 тис. співробітників працю­ють безпосередньо в штаб-квартирі організації у Нью-Йорку.

Офіційними мовами організації є англійська, іспанська, китай­ська, російська, французька. Арабська мова додана пізніше як офіційна мова Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки і Економічної та Соціальної Ради.

Регулярний бюджет за програмами ООН затверджується Ге­неральною Асамблеєю один раз на два роки. У 1994 — 1995 pp. регулярний бюджет ООН становив майже 1,1 млрд., а бюджет­ний дефіцит— 300 млн доларів.

Останні роки ООН переживає дві взаємопов'язані кризи — фінансову і бюджетну. Перша зумовлена тим, що деякі держави-члени не виконують своїх фінансових обов'язків згідно зі стату­том, друга — з необхідністю суттєвого скорочення бюджету. От­же, на порядку денному ООН стоїть питання реформування цієї організації. В доповіді Генерального секретаря ООН на 51-й сесії ГА «Оновлення ООН: програма реформ» запропоновані основні напрями оновлення, серед яких:

— створення нової структури керівництва та управління;

— забезпечення платоспроможності створенням спеціальних фондів:

— скорочення структур і підрозділів Секретаріату до п'яти їх об'єднанням, а також злиттям міжурядових органів;

— сприяння стабільному і сталому розвиткові;

— підвищення ролі ГА;

— електронізація ООН.

Генеральний секретар ООН має намір скоротити в наступні роки непрограмні витрати з 38% регулярного бюджету до 25% і спрямувати зекономлені кошти у так званий «дивіденд розвит­ку», тобто спеціальний фонд розвитку.

У ході 52-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН в 1997 р. схвале­но кардинальні рішення щодо глибокої структурної і функціо­нальної перебудови її системи. Генеральний секретар ООН К.Аннан ініціював розробку програми реформ, спрямованих на підвищення ефективності діяльності цієї організації, яку підтри­мали більшість держав-членів. Оновлення ООН є життєво важ­ливим для її адаптації до сучасних політичних реалій.

Органи системи Організації Об'єднаних Націй можна поділи­ти на такі основні групи: головні, допоміжні, спеціалізовані орга­нізації і установи, автономні організації.