Програми 1 робочі органи оон

Нині до цієї групи спеціалізованих органів ООН належить 14 структурних одиниць, які є складовою частиною органів Гене­ральної Асамблеї ООН, тобто не мають статусу автономних ор­ганізацій. Це програми і робочі органи ООН (Programmes and Bodies of the United Nations) (див. рис. 5.8).

5.6.1. Програма розвитку ООН (ПРООН)

Програма розвитку ООН — ПРООН (United Nations Develop­ment Programme — UNDP) — один із значних міжнародних кана­лів надання багатосторонньої технічної і передінвестиційної до­помоги — почала своє функціонування з 1966 р. Вона об'єднала «Розширену програму технічної допомоги ООН» і Спеціальний фонд. Основна мета програми — сприяння прискоренню еконо­мічного і соціального розвитку країн, що розвиваються, шляхом надання їм технічної допомоги в національних планах розвитку по лінії ООН. Під «технічною допомогою» в ООН розуміють здійснення як невеликих термінових програм, так і виконання комплексних проектів. «Проект» — це комплекс взаємопов'я­заних видів діяльності, спрямованих на досягнення конкретної мети в межах визначеного бюджету, терміну виконання і з єди­ним органом управління. ПРООН орієнтує свої програми на ви­корінення злиднів, створення робочих місць, поліпшення стано­вища жінок та охорону довкілля.

Проекти ПРООН включають: 1) проведення оглядів і дослі­джень можливості здійснення проектів і оцінки інших потенцій­них можливостей зростання виробництва і збуту товарів і послуг;

2) розширення і розвиток систем освіти, розвиток професійної і технічної підготовки, ліквідацію неписьменності; 3) створення можливостей для застосування сучасних методів і технологій ви­робництва; 4) зміцнення національних систем планування соці­ально-економічного розвитку.

Допомога ПРООН надається тільки на прохання урядів. Проек­ти включаються до національних і регіональних планів.

Проекти відрізняються значною диференціацією як за вартіс­тю, так і за термінами: від кількох тисяч до кількох мільйонів до­ларів, від кількох тижнів до восьми-десяти років. ПРООН, як правило, фінансує не більше половини вартості проекту, друга частина фінансується країною — отримувачем допомоги.

Нині ПРООН є найбільшою організацією, що фінансується за рахунок добровільних внесків. Країни самі визначають розмір і форму таких внесків. Основними донорами Програми з групи промислове розвинутих країн є: США, Японія, Нідерланди, Да­нія, Швеція, Німеччина, Норвегія; з країн, що розвиваються, — Індія, Китай, Саудівська Аравія, Таїланд.

Джерелами фінансування технічного сприяння по лінії ПРООН, як правило,є:

—центральний бюджет Програми;

—багатосторонні цільові фонди, що управляються ПРООН спільно з іншими міжнародними організаціями (Глобальний еко­логічний фонд, Багатосторонній фонд Монреальського протоко­лу, Фонд розвитку ООН для жінок, Фонд ООН з капітального розвитку тощо);

—додаткові ресурси (бюджетні кошти самої держави-отриму­вача, виділені на дво- чи багатосторонній основі «непрацюючі» позикові кошти тощо).

Понад 80% бюджету ПРООН спрямовуються в країни з річ­ним доходом на душу населення 750 доларів або менше.

Крім програм по окремих країнах реалізуються також регіональ­ні й міжрегіональні проекти, але їхня частка в загальному обсязі ді­яльності невелика. Програма практично ніколи не здійснює вико­нання проектів самостійно, а передає їх відповідним спеціалізо­ваним установам чи регіональним комісіям ООН. Діяльність про­грами охоплює зараз понад 175 країн, у яких здійснюється понад 6500 проектів. Річний бюджет ПРООН становить 1 млрд дол. США.

Виконавча рада є керівним органом програми. Вона складає­ться з представників 36 країн, які обираються строком на три ро­ки. Рішення Виконавчої ради приймаються на основі консенсусу. Головною посадовою особою Програми є Адміністратор, який призначається Генеральним секретарем ООН строком на чотири роки і затверджується Генеральною Асамблеєю.

5.6.2. Програма добровольців ООН

Програма добровольців ООН була заснована в 1971 р. Гене­ральною Асамблеєю і перебуває під керуванням ПРООН. Про­грама направляє спеціалістів-добровольців відповідного фаху для здійснення програм, які потребують виконання робіт на серед­ньому і вищому рівнях складності. Спеціалісти-добровольці пра­цюють у проектах, які здійснюються за допомогою ПРООН і спеціалізованих установ ООН, а також у національних програмах розвитку, затверджених урядами. Добровольці направляються в країну тільки на прохання і за згодою її уряду.

5.6.3. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД)

Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД) заснована в 1964 р. в Женеві як постійний орган Генеральної Асамблеї. Ни­ні ЮНКТАД — головний орган Генеральної Асамблеї, в якому

проходять обговорення і переговори з питань міжнародного еко­номічного співробітництва. Завдання конференції полягають у сприянні міжнародній торгівлі, особливо країн, що розвиваються (див. розділ 6.2.1).

5.6.4. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)

Програма ООН з навколишнього середовища — ЮНЕП (United Nations Environment Programme — UNEP). Конференція ООН з питань людського середовища в Стокгольмі (1972 р.) про­голосила, що кожна людина має право на здорове навколишнє середовище, а тому зобов'язана захищати та поліпшувати стан довкілля для майбутніх поколінь. 5 червня (дата початку Стокго­льмської конференції) відзначається як Всесвітній день довкілля для майбутніх поколінь. Пізніше Генеральна Асамблея створила програму ЮНЕП, штаб-квартира якої знаходиться в Найробі (Кенія). Головне завдання програми — сприяти вжиттю заходів з охорони довкілля і поширенню знань про навколишнє середови­ще в усьому світі. ЮНЕП координує діяльність усіх установ ООН, пов'язаних з проблемами охорони довкілля, і працює спі­льно з урядами, науковими і діловими колами і неурядовими ор­ганізаціями. В діяльності ЮНЕП виділено шість пріоритетних глобальних напрямів: населені пункти й охорона здоров'я, збе­реження екологічних систем суходолу, довкілля і розвиток, океа­ни, енергія, стихійні лиха.

У Програмі діє Система моніторингу глобального довкілля, яка надає інформацію про клімат, атмосферу, океани, відновлен­ня ресурсів, різноманітні забруднення довкілля та його наслідки. Система охоплює понад 140 країн світу.

Керівним органом є Рада керуючих (58 членів), яка обирається на три роки. Робота Ради проходить як на пленарних засіданнях, так і в двох комітетах: з проблем програмної діяльності і з фінан­сових питань. Для фінансування діяльності створено фонд дов­кілля, який формується на добровільних засадах. Секретаріат ЮНЕП готує сесії ради управляючих, координує програмну дія­льність, здійснює адміністративне керівництво фондом. ЮНЕП має регіональні філії та бюро в різних містах світу.

Основним джерелом багатостороннього кредитування еколо­гічних проектів у країнах, що розвиваються, став Всесвітній фонд охорони довкілля, яким керують Всесвітній Банк, ПРООН і ЮНЕП.

5.6.5. Всесвітня продовольча програма (ВПП)

Всесвітня продовольча програма — ВПП (World Food Prog­ramme — WEP) — створена спільно ООН і ФАО в 1962 р. з ме­тою надання багатосторонньої продовольчої допомоги для під­тримки проектів розвитку, надання та координації надзвичайної допомоги, що надається в рамках ООН. Допомога надається пе­реважно країнам з низьким рівнем доходу на душу населення і таким, що відчувають суттєву нестачу продовольчих ресурсів або у випадку надзвичайних ситуацій через стихійні лиха. ВПП під­порядкований Міжнародний продовольчий резерв для надзви­чайних ситуацій, обсяг якого становить 500 000 т зерна.

ВПП приймає пожертвування від країн-донорів у формі това­рів, послуг і грошових коштів та розподіляє їх серед країн-отримувачів по проектах, ухвалених Комітетом з політики і про­грам продовольчої допомоги. Головними донорами Програми є США (500 млн дол.), ЄС (235 млн дол.), Німеччина, Нідерланди, Японія та ін.

У рамках ВПП створено Міжнародну інформаційну систему з продовольчої допомоги (INTERFAILS) для контролю і координа­ції світових потоків продовольчої допомоги, яка містить інфор­мацію про строки, джерела і канали фінансування; умови поста­чання; види продовольчих резервів; типи товарів і способи їх транспортування; статистичні дані.

Керівним органом ВПП є Комітет з політики і програм продо­вольчої допомоги, до компетенції якого входять розробка загаль­них напрямів продовольчої допомоги; реалізація програм і проек­тів; виконання функцій форуму для міждержавних консультацій по національних і міжнародних програмах продовольчої допомо­ги. Комітет підзвітний ЕКОСОР і Раді ФАО. Секретаріат реалізує програми ВПП, використовуючи адміністративні служби ФАО, ООН та інших міжурядових організацій.