Програма кредитування, запропонована всесвітнім Банком Україні

Тип кредитування	2000 фінансовий рік	2001 фінансовий рік
Кредитування «нижчого рівня»	• Проект енергозбереження у м. Києві • Проект із теплопостачання у м. Севастополі • Проект видобування шахтно­го метану • Проект захисту водно-боло­тистих угідь Донецький екологічний проект	• Розвиток приватного сектора (позика за гнучкою системою) • Розвиток комуналь­ного господарства • Фінансування роз­витку села
Кредитування «середнього рів­ня»	• Реформа державного управ­ління • Інституціональна позика за гнучкою системою	• Управління держав­ними ресурсами (по­зика на структурну перебудову) • Проект фінансових послуг • Проект міжбюджет-ного фінансування (позика на структур­ну перебудову)

Сьогодні ситуація в Україні відповідає другому сценарію. Для переходу до реалізації першого сценарію необхідне задоволення з боку Банку рівнем і стабільністю макроекономічних показників і прогрес у діях уряду стосовно впровадження ефективної програми реформування апарату Кабінету Міністрів, програми дерегулю-вання підприємницької діяльності зменшенням кількості офіцій­них інспекцій та аудиторських перевірок приватних підприємств, приватизація достатньої кількості великих підприємств.

У листопаді 1996 p. Рада директорів Всесвітнього банку за­твердила надання кредитної лінії для фінансування проекту роз­витку експорту, розрахованого до кінця 2001 року. Цей проект спрямований на сприяння розвиткові експортного виробництва України кредитуванням приватних та приватизованих підпри­ємств, які вже експортують або планують розвивати експортну діяльність, а також наданням технічної допомоги в розвиткові маркетингової діяльності, створенні інформаційної інфраструк­тури. Проектом передбачалось кредитування експортної діяльно­сті українських експортерів обсягом близько 60 млн дол. та на­дання технічної допомоги на суму майже 5 млн дол. США.

До сфери діяльності Представництва Всесвітнього банку в Україні належить також координація співпраці з іншими донора­ми у розробці і впровадженні реформ в Україні. З цією метою ор­ганізуються регулярні зустрічі галузевих груп. Штаб-квартира Банку спільно з Європейською комісією проводить періодичні конференції з питань координації допомоги донорів.

Сьогодні в кредитному портфелі Представництва Всесвітньо­го банку в Україні — приблизно 40 проектів, які перебувають у стадіях розробки та впровадження, іноді у співпраці з іншими ба­гатосторонніми агенціями та донорами.

7.3.2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР)

(International Development Association — IDA)

MAP була створена в 1960 p. як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменш розвинутим країнам на більш «ліберальних» засадах, ніж ті, які пропонував МБРР. Формально МАР вважається незалежною від МБРР, оскільки має свій Статут і фінансову базу, однак фактично вона являє собою фонд ресур­сів, яким керує МБРР.

До складу МАР входять 160 країн, які поділяються на дві кате­горії: категорія І — більш економічно розвинуті країни (26 країн);

категорія П —менш економічно розвинуті країни (134 країни). Щоб стати членом МАР, країна має стати членом МБРР і, відпо­відно, МВФ.

Цілі МАР подібні до цілей МБРР:

—надання довгострокових кредитів найбіднішим країнам;

—сприяння економічному розвиткові, підвищенню рівня життя в найменш розвинутих країнах—членах Асоціації;

—сприяння підвищенню продуктивності праці в країнах з найнижчими річними доходами на душу населення.

У межах програми спеціальної допомоги здійснюється під­тримка країн з низькими доходами і великими боргами, розташо­ваних південніше Сахари.

Ресурси МАР відокремлені від коштів МБРР і формуються з трьох джерел: переказів з чистого прибутку МБРР, внесків дер­жав-членів та внесків найбільш розвинутих країн. Часткою ре­сурсів є повернення раніше наданих кредитів.

Один раз на три роки група країн-кредиторів (34 держави) призначає офіційних представників для проведення консультацій щодо чергового залучення коштів. Так, у 1993 р. було прийнято рішення про проведення десятого залучення коштів МАР (термін

дії — до кінця 1996 p.), які використовуються для здійснення економічних реформ, удосконалення менеджменту та економіч­ного середовища. Спеціальний фонд МАР для скорочення боргів (у розмірі 100 млн дол. США) надає найбіднішим країнам пільго­ві кредити для скорочення надмірного зовнішнього боргу.

Для отримання кредитів від МАР країна повинна відповідати чотирьом критеріям: річний дохід на душу населення не може пе­ревищувати 835 доларів США; достатня економічна, фінансова і політична стабільність для виправдання отримання довгостроко­вих кредитів на цілі розвитку; надзвичайно великі труднощі з пла­тіжним балансом і відсутність перспектив самостійного розв'язан­ня проблеми; реальне прагнення розвитку і відповідна економічна політика. Майже 40 країн світу нині належать до цієї категорії.

Кожен проект, що фінансується, підлягає політико-економіч-ній експертизі для визначення шляхів якнайефективнішого вико­ристання фінансової допомоги.

Майже всі «кредити» («credits») MAP, як їх називають, щоб відокремити від «позик» МБРР, надаються в національній валюті держави строком на 35—40 років без відсотків, за винятком не­великої суми для покриття адміністративних витрат (0,75 %). По­гашення основної суми починається після закінчення 10-річного пільгового періоду. Протягом наступних 10 років погашається по 1 % суми кредиту на рік і протягом решти ЗО років — по 3 % на рік. Виконавчі директори щорічно друкують норми та умови на­дання кредитів МАР.

Організаційна структура МАР складається з Ради керуючих, Ви­конавчого директорату та президента. Склад Ради керуючих і Ви­конавчого директорату такий самий, як і у МБРР. Адміністративну діяльність здійснює за сумісництвом персонал МБРР. Штат співро­бітників МАР розподілено по чотирьох функціональних секторах:

операції, фінансування, політика, планування та дослідження.

Всього за роки свого існування МАР реалізувала понад 3 ти­сячі проектів, надавши позики на суму 115,9 млрд дол. США. Тільки за 1999 фінансовий рік було надано 6,8 млрд дол. на під­тримку 145 нових проектів у 53 країнах.

7.3.3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК)

(International Finance Corporation — IFC)

МФК була створена в 1956 р. з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері. МФК є членом групи Всесвітнього

банку, але юридичне і фінансове є незалежною від МБРР. До складу МФК входять 174 країни.

Цілі МФК полягають у наданні допомоги в фінансуванні при­ватних підприємств, які можуть, у свою чергу, сприяти розвитко­ві країни; поєднанні можливостей інвестицій національного та зарубіжного капіталу з новітніми методами управління; стиму­люванні залучення приватного капіталу (національного й інозем­ного) для капіталовкладень у виробничу сферу країн-членів. Нині МФК є найбільшим у світі інвестором у приватний сектор.

З 1961 р. МФК отримала право безпосередньо вкладати свої ресурси в акції місцевих підприємств у країнах, що розвивають­ся. На відміну від МБРР і МАР Статут МФК дозволяє їй брати участь в акціонерному капіталі підприємств і надавати довго­строкові позики без урядових гарантій. У багатьох країнах ство­рені за допомогою МФК фінансові інститути складають основу ринків капіталів, що зароджуються. Виконуючи свої завдання, МФК мобілізує і доповнює приватний капітал, але не підміняє його. Зобов'язання МФК, як правило, не перевищують 25 % вар­тості проекту.

До джерел фінансування МФК належать внески членів до ста­тутного капіталу, відрахування від прибутків, кошти від поверну­тих кредитів та кошти, залучені на міжнародних фінансових рин­ках. 20 % коштів позичається у МБРР.

Характерними рисами МФК є надання всіх позик приватним підприємствам та інвестування в співробітництві з приватним бі­знесом, відсутність права домагатися урядових гарантій під свої інвестиції, здійснення фінансування за ринковими цінами.

Рішення щодо фінансування певного проекту МФК приймає, виходячи з аналізу двох аспектів: ефективності для країни-члена та прибутковості для інвесторів. Обсяги фінансування індивідуаль­них проектів — від 1 млн. дол. до 100 млн дол. США, але типовим є фінансування проектів у 10—20 млн доларів. Позики надаються строком на 3—15 років з пільговим терміном до чотирьох років в основних валютах за фіксованими чи плаваючими ставками. По­гашення позик відбувається в тій валюті, в якій вони були отрима­ні. Ставки відсотків різняться по країнах і проектах. Пріоритетни­ми для інвестування є підприємства виробничої сфери.

Крім діяльності, зорієнтованої на заохочення приватних капі­таловкладень, МФК в останні роки активізувала зусилля у сфері технічної допомоги. В 1986 р. Корпорація заснувала консульта­тивну службу з іноземних інвестицій. Її призначення — надання урядам країн-членів консультативної допомоги в питаннях під-

вищення економічної ефективності іноземних інвестицій; роз­робки стратегій, правил і процедур інвестування; законодавства, що створює сприятливий клімат. Створено базу даних по нових ринках, країнам-членам надається відповідна інформація. У краї­нах Східної Європи та СНД Корпорація забезпечує технічною підтримкою процеси приватизації та розвитку ринків капіталів.

До організаційної структури МФК входять: Рада керуючих, Директорат, Президент, виконавчий віце-президент. Банківська консультативна рада, Ділова консультативна рада.

Вищим органом МФК є Рада керуючих. Кожен керуючий МБРР (із заступником) автоматично є керуючим МФК, якщо йо­го країна є її членом. Щорічні збори МФК проходять одночасно зі зборами Всесвітнього банку. Директорат спрямовує поточну діяльність і складається з 24 директорів Всесвітнього банку, оскільки країни, що їх вони представляють, одночасно є членами МФК. Президентом МФК за посадою є президент Всесвітнього банку. За загальне управління і поточні операції відповідає вико­навчий віце-президент, який у своїй роботі спирається на 7 віце-президентів. З них три віце-президенти по операціях здійснюють нагляд за роботою регіональних і галузевих департаментів. Крім того, кожний віце-президент керує окремою сферою діяльності. В МФК створені п'ять регіональних (Африки — південніше Са­хари, Азії, Середньої Азії, Близького Сходу і Північної Африки, Європи, Латинської Америки і Карибського басейну), чотири га­лузевих (агробізнесу; хімії, нафтохімії та добрив; інфраструкту­ри; нафти, газу та гірничодобувної промисловості) департаменти та один функціональний департамент — Департамент ринків ка­піталу і корпоративних фінансових послуг, який надає платні консультаційні послуги державним підприємствам і урядам з пи­тань приватизації та приватним компаніям з питань фінансової реструктуризації.

Банківська консультативна рада (Banking Advisory Council) складається з 10 керівних працівників провідних міжнародних фінансових інститутів, які на регулярних зустрічах з управлінсь­ким складом МФК розробляють і обговорюють політику і діяль­ність Корпорації.

Ділова консультативна рада (Business Advisory Council), до складу якої входять відомі промисловці, банкіри та державні дія­чі країн-членів, надає консультативну допомогу МФК у питаннях бізнесу і фінансів. Консультативне бюро з розробки проектів для Африки надає консультації підприємцям цих країн у питаннях розширення та модернізації існуючих підприємств або створення

нових. Консультативне бюро з розробки проектів для південної частини Тихого океану надає допомогу підприємцям у країнах цього регіону в розробці техніко-економічних обґрунтувань про­ектів для банків з метою отримання необхідних коштів.

У 1999 р. МФК здійснила інвестування на суму 3,6 млрд дол. у 79 країнах.

З початку діяльності в Україні (1992 р.) МФК зосередила зу­силля на двох основних напрямах роботи: консультаційні послу­ги (пілотні проекти великої приватизації Одеського м'ясокомбі­нату, Київської птахофабрики, Херсонського м'ясокомбінату), технічна допомога (проекти підтримки приватного підприємниц­тва, малої приватизації, підготовки великих підприємств до при­ватизації та проект приватизації землі і реструктуризації сільсь­кого господарства).

7.3.4. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ)

(Multilateral Investment Guarantee Agency-MIGA)

БАГІ засноване в 1988 p. як організація групи Світового бан­ку, юридичне і фінансове незалежна від МБРР. До складу БАГІ входять 149 країн.

Метою створення цієї організації було сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. У Статуті БАГІ зазначені такі цілі діяльності:

— заохочення іноземних інвестицій у виробничу сферу, особ­ливо в країнах, що розвиваються, як доповнення до діяльності ін­ститутів групи Всесвітнього банку;

— надання гарантій, включаючи страхування та перестраху­вання некомерційних ризиків на інвестиції однієї держави—чле­на БАГІ в іншій країні-члені.

БАГІ виконує три функції: надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам; консультує уряди країн, що розвиваються, з питань розробки та реалізації стратегій, програм і процедур, які стосуються міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги і виступає як спонсор діалогів між міжнарод­ними діловими колами і конкретним урядом — організатором зу­стрічей з питань інвестицій. В рамках БАГІ створена служба ін­вестиційного маркетингу для надання країнам-членам допомоги в маркетинговій діяльності для забезпечення інвесторів необхід­ною інформацією, здійснення заходів до залучення іноземних ін­весторів. Основною є функція гарантування інвестицій.

БАГІ пропонує гарантії від втрат, пов'язаних з такими явищами:

—неконвертованістю місцевої валюти, яка зумовлює немож­ливість переведення її в іноземну валюту і вивезення за межі країни;

—експропріацією власності в країні перебування, зумовленою діями уряду країни перебування, спрямованими на обмеження або ліквідацію прав власності або контроль над нею, а також пра­ва на застраховані інвестиції;

—воєнними діями або внутрішніми заворушеннями, які ве­дуть до руйнації або завдання шкоди активам підприємств, або створення перешкод для їхньої діяльності;

—розірванням контракту, тобто відмовою від зобов'язань по контракту або будь-якими його порушеннями з боку країни пере­бування щодо іноземного інвестора, коли останній не має мож­ливості звернутися до суду або арбітражного суду з приводу по­рушення контракту.

Гарантії БАГІ надаються, як правило, на 15 років, але цей термін може бути продовжений. Максимальний ліміт покрит­тя — 50 млн дол. за один проект. Право на гарантії мають інвес­тиції в усіх галузях, крім оборонної промисловості, виготовлення тютюнових виробів та виробництва алкогольних напоїв, інвести­цій спекулятивного характеру і пов'язаних з азартними іграми (наприклад казино).

Під час отримання заяви від країни БАГІ оцінює проекти що­до їх фінансового, економічного обгрунтування, відповідності стандартам з охорони навколишнього середовища, відповідності потребам розвитку країни-акцепта. Щомісяця до БАГІ надходить більш як ЗО заяв для надання страхових гарантій.

Джерелом фінансування є статутний капітал, який нині стано­вить понад 1 млрд дол. США. За час свого існування агенцією було видано понад 300 гарантій на загальну суму 5,5 млрд дол. За 1999 р. було надано гарантій на 1,3 млрд доларів.

Членом БАГІ може бути будь-яка країна—член МБРР і Швейцарія.

Організаційну структуру БАГІ створюють Рада керуючих. Дире­кторат та президент. Усі повноваження з керівництва БАГІ нале­жать Раді керуючих. За поточну діяльність відповідає Директорат, який складається з 20 членів. Головою Директорату є президент МБРР. Виконавчий віце-президент БАГІ призначається Директора­том на пропозицію президента МБРР і веде поточні справи під за­гальним наглядом Директорату. Посадові особи та інші штатні співробітники МБРР працюють в Агенції по сумісництву.

Україна вступила до Багатостороннього агентства з гаранту­вання інвестицій, підписавши її Конвенцію 19 липня 1994 року. В Україні БАГІ співпрацює з Державною кредитно-інвестицій­ною компанією, опікуючись фондом передекспортних гарантій для заохочення інвестицій в АПК.

7.3.5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС)

(International Center for Settlement of Investment Disputes)

МЦУІС створений у 1966 p., має на меті стимулювання приват­них інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами. МЦУІС надає також кон­сультації, проводить дослідницьку роботу і здійснює випуск ви­дань з питань правового регулювання іноземних інвестицій.

Станом на ЗО червня 1999 p. членами МЦУІС були 131 країна. Участь МЦУІС у розв'язанні можливих спірних питань передба­чається умовами багатьох інвестиційних контрактів, а також ба­гато- і двосторонніх угод.