Організації 3 регулювання зовнішньої заборгованості

Всесвітній банк і ОЕСР ведуть облік та узагальнюють статис­тичну інформацію про зовнішній борг, відповідно, з боку борж­ників і кредиторів. Паризький клуб і Лондонський клуб кредито­рів займаються регулюванням, відповідно, державної і приватної зовнішньої заборгованості

7.6.1. Паризький клуб

Паризький клуб (Paris Club) створений у 1956 p. як не­формальна урядова організація країн-кредиторів. Він не має чіткої організаційної структури та членства і формально від­критий для всіх країн, які є кредиторами і приймають практи­ку роботи цієї організації. Основними членами Паризького клубу є розвинуті країни — члени ОЕСР. Головою Паризького клубу традиційно є високопосадова особа міністерства фінан­сів Франції, а його секретаріат знаходиться у французькому казначействі.

Діяльність Клубу полягає в спостереженні за державною за­боргованістю і проведенні багатосторонніх переговорів з країна­ми-боржниками з проблеми реструктуризації їхніх боргів. За ре­зультатами переговорів з боржниками члени Паризького клубу підписують Узгоджений протокол (Agreed Minutes) реструктури­зації боргу, в який включаються: умова про консолідацію плате­жів на обслуговування боргу і прострочених платежів; дату, ста­ном на яку підписані угоди про кредити підлягають реструкту­ризації; консолідаційний період, протягом якого повинна відбу­тися реструктуризація боргу; частка боргу, яка підлягає реструк­туризації; умови першого внеску по реструктурованій заборгова­ності і графік платежів. Умови узгодженого протоколу набира­ють чинності тільки після того, як країна-кредитор і країна-боржник домовляться на двосторонній основі щодо переліку кре­дитів, які підлягають реструктуризації.

Умови, на яких реструктуруються борги країн, що розвиваю­ться, періодично переглядаються Паризьким клубом. Найвідомі-шими серед них є Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліон­ські умови.

Торонтські умови (Toronto Terms), які діяли в 1988—1991 pp.. стосувалися реструктуризації боргів найменш розвинутих країн, відповідно до яких країни-кредитори повинні були обрати одну з таких альтернатив взаємовідносин з цими країнами:

—часткове списання боргів (списання 33 % чистої поточної вартості боргу і перенесення платежів по іншій частині на 14 ро­ків під ринкову ставку з восьмирічним періодом);

—збільшення терміну погашення боргу (перенесення строків платежів на 25 років, включаючи 14 років пільгового періоду);

—використання пільгової відсоткової ставки (перенесення платежів по боргах на 14 років під ринкову відсоткову ставку, зменшену на 3,5 пункта, з восьмирічним пільговим періодом).

Застосування цих умов було явно недостатнім для більшості країн-боржників, оскільки лише частково полегшило борговий тягар.

Лондонські умови (London terms), узгоджені в рамках Паризь­кого клубу, діяли в 1991—1994 роках. Вони також пропонували­ся найменш розвинутим країнам. За цими умовами країни-кре­дитори могли списати близько 50 % чистої поточної вартості боргу через:

—перенесення платежів на 23 роки з шестирічним пільговим періодом під пільгову відсоткову ставку;

—скорочення платежів для обслуговування боргу, відповідно до яких його розмір скорочується завдяки використанню пільго­вої відсоткової ставки, з виплатою іншої частини протягом 23 ро­ків з п'ятирічним пільговим періодом;

—виплати всього боргу протягом 25 років з шістнадцятиріч­ним пільговим періодом.

Згідно з Неапольськими умовами (Naples terms), що діють з 1995 p., країни, які отримали раніше пільги на основі Торонтсь-ких або Лондонських умов, можуть отримати подальші пільги від кредиторів у вигляді списання 67 % чистої поточної вартості їх­нього боргу. Якщо середньодушовий дохід країни становить більш як 500 дол., а відношення суми боргу до експорту не пере­вищує 350 %, може бути списано не більш як 50 % вартості бор­гу. Рішення приймається по кожній окремій країні. Можливі три варіанти списання боргів:

—скорочення боргу з виплатою частини, що залишилась, протягом 23 років, включаючи шість років пільгового періоду;

—скорочення платежів для обслуговування боргу, відповід­но до яких його розмір скорочується завдяки використанню пі­льгової відсоткової ставки, з виплатою іншої частини протягом 33 років;

—комерційний варіант, який передбачає виплату всього боргу протягом 40 років з 20-річним пільговим періодом.

Крім того, для країн-боржників, які проводять протягом не менше трьох років політику стабілізації економічних реформ за підтримки МВФ, може бути використаний варіант проведення операції із запасами боргу (stock-of-debt operation), суть якого по­лягає в тому, що весь державний зовнішній борг країни може бу­ти скорочений одночасно на пільгових умовах. Наприкінці 90-х років Неапольські умови застосовувалися за ініціативи МВФ і Всесвітнього банку для скорочення боргів найбідніших країн з високою заборгованістю.

Ліонські умови (Lyon terms), узгоджені в грудні 1996 p., мо­жуть застосовуватися для найменш розвинутих країн з високою заборгованістю разом з Неапольськими умовами на другому ета­пі реструктуризації. Вони передбачають скорочення чистої поточ­ної вартості боргу на 80 % з виплатою іншої частини протягом 40 років за восьмирічного пільгового періоду.

7.6.2. Лондонський клуб кредиторів

Лондонський клуб кредиторів (London Club) — консультатив­ний комітет найбільших банків-кредиторів, який засідає у зв'язку з переговорами їх з урядами країн-боржників з питань реструкту­ризації їхньої приватної заборгованості. Як правило, переговори ведуться одним із банків від імені і за дорученням інших банків, що беруть участь у консультативній раді. Лондонський клуб не має чітко визначеної структури і збирається у складі тих банків, які мають найбільші вимоги до країни-боржника, справу якої во­ни розглядають. У рамках Лондонського клубу банки укладають з урядом країни-боржника угоду або про щорічну реструктуриза­цію боргу, або про багаторічну реструктуризацію. Умовою під­писання угоди про реструктуризацію є, як правило, прийняття країною програми МВФ з структурної перебудови економіки і здійснення економічних реформ. Реструктуризації підлягають лише виплати основного боргу. Всі інші прострочені суми по­винні бути виплачені в момент підписання угоди про реструкту­ризацію. Лондонським клубом передбачені такі заходи щодо ре­структуризації боргу: викуп із знижкою урядом країни-боржника приватного боргу своїх компаній у іноземних банків; обмін із знижкою боргів на інші активи, як-от: акції національних компа­ній; скорочення платежів для обслуговування боргу і надання но­вих позик для виплати старих боргів. У 90-ті роки через механізм Лондонського клубу пройшли такі країни, як Аргентина, Болівія, Бразилія, Болгарія, Мексика, Нігерія, Філіппіни, Польща та інші.

Ключові терміни

Багатостороннє агентство з га­рантування інвестицій (БАГІ) Банк міжнародних розрахунків (БМР) Бреттон-Вудські інститути

Механізм додаткового фінансу­вання

Механізм компенсаційного фі­нансування і фінансування у ви­падку непередбачених обставин

Всесвітній банк

Генеральна угода про запозичення Глобальні облігації Група Всесвітнього банку Департамент загальних рахунків Європейський банк реконструк­ції та розвитку (ЄБРР) Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) Інвестиційні кредити

— спеціальні інвестиційні кре­дити

— кредити розвитку галузі/сек­тора

— кредити фінансовим посе­редникам

— надзвичайні постконфліктні кредити

— кредити технічної допомоги

— адаптаційні програмні кре­дити

— кредити на навчання та но­вації

Квота

Кредити

— інвестиційні

— системні

— моновалютні

— на основі валютного пула

— по ставці ЛІБОР

— з фіксованою ставкою Кредитні транші

Лондонський клуб кредиторів Механізм фінансування структур­ної перебудови (МФСП)

Механізм резервних кредитів (кредитів «стенд-бай») Механізм розширеного фінансу­вання

Механізм фінансування буфер­них запасів

Механізм фінансування систем­них трансформацій Механізм розширеного фінансу­вання структурної перебудови (МРФСП)

Міжнародна асоціація розвитку (МАР)

Міжнародна фінансова корпора­ція (МФК)

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) Міжнародний валютний фонд Міжнародний центр розв'язання інвестиційних спорів (МЦЗІС) Паризький клуб кредиторів Проміжний рахунок позичених ресурсів

Рахунок загальних ресурсів Рахунок спеціальних виплат Резервний транш Системні кредити

— на структурне регулювання

— на структурну перебудову сектора

— на відбудову

— на скорочення заборгованості Траст-фонд МРФСП Чорноморський банк торгівлі і розвитку — ЧБТР

 

Контрольні запитання і завдання

1. Охарактеризуйте складові сучасної системи міжнародних валют­но-кредитних інститутів.

2. Назвіть історичні умови та послідовність створення Міжнародно­го валютного фонду.

3. Які цілі і функції має МВФ?

4. Опишіть організаційну структуру МВФ і функції його підрозділів.

5. Опишіть існуючий порядок вступу до Міжнародного валютного фонду. Які зобов'язання бере на себе країна, вступаючи до МВФ?

6. Як визначається розмір квоти країни? На що цей розмір впливає в подальшому?

7. Охарактеризуйте фінансову структуру МВФ.

8. З чого складаються фінансові ресурси МВФ?

9. З яких джерел формується дохід МВФ?

10. Назвіть і охарактеризуйте форми діяльності МВФ.

11. Назвіть і охарактеризуйте механізми здійснення безпосереднього фінансування.

12. Які механізми поетапного фінансування використовує МВФ?

13. Які форми фінансування МВФ існують на сьогодні? Охарактери­зуйте їх.

14. Розкрийте суть обов'язкових умов, що їх висуває МВФ до країн, які потребують кредитів МВФ.

15. Назвіть найпоширеніші звинувачення на адресу МВФ з боку країн—отримувачів допомоги.

16. Опишіть історію і сучасний стан співробітництва України з МВФ.

17. Які організації входять до складу групи Всесвітнього банку?

18. Охарактеризуйте цілі й основні напрями діяльності Міжнародно­го банку реконструкції та розвитку.

19. Які види кредитів надає МБРР? Дайте характеристику кожно­му з них.

20. Охарактеризуйте джерела фінансових ресурсів МБРР.

21. Опишіть організаційну структуру МБРР та її складові.

22. Що Вам відомо про діяльність Всесвітнього банку в Україні?

23. Охарактеризуйте Міжнародну асоціацію розвитку й особливості її діяльності.

24. Охарактеризуйте цілі та діяльність Міжнародної фінансової кор­порації.

25. Які питання розв'язують Багатостороннє агентство з гарантуван­ня інвестицій та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів?

26. Охарактеризуйте Банк міжнародних розрахунків та його діяльність.

27. Розкрийте сутність поняття «регіональний банк розвитку». Які регіональні банки Ви знаєте?

28. Якими є основні завдання Європейського інвестиційного банку?

29. Охарактеризуйте цілі, функції, фінансові ресурси, діяльність і ор­ганізаційну структуру Європейського банку реконструкції і розвитку.

30. Якою є стратегія ЄБРР щодо України?

31. Коли і з якою метою створений Чорноморський банк торгівлі і розвитку? Опишіть стратегію Банку, джерела фінансових ресурсів, ор­ганізаційну структуру та діяльність.

32. Чим розрізняються функції Паризького і Лондонського клубів? Які умови реструктуризації боргів Ви знаєте?

Запитання і завдання для обговорення

1. Чим відрізняються Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк і що між ними спільного?

2. Чи можуть колишні соціалістичні країни Європи, об'єднавшись, впливати на рішення МБРР та заблокувати прийняття небажаних для них політичних чи економічних рішень?

3. Запропонуйте шляхи виправлення ситуації із співвідношенням прибутку і валових адміністративних витрат у МБРР.

4. Чи є спільні риси та особливості в стратегіях співробітництва Міжнародного валютного фонду, групи Всесвітнього банку, Європей­ського банку реконструкції та розвитку з Україною?

5. Як Ви оцінюєте ефективність та перспективи співробітництва України з міжнародними валютно-кредитними організаціями?

1. Абетка української політики: Довідник. — К.: Смолоскип, 1997. — Вип. З / Авт.-упоряд.: М. Томенко, Л. Бадешко, О. Воробйов та ін. — 2000. — 268 с.

2. Алексеев Г. ЮНКТАД в канун своего 25-летия // Внешняя торговля. — 1989. — № 9.

3. Анулова Г. МВФ и МБРР во всемирном хозяйстве: взгляд с новых пози­ций // МЭ и МО. — 1990. — № 1.

4. АСЕАН в системе международных экономических отношений / С. А. Былиняк и др.; РАН. Ин-т востоковедения. — М.: Наука, 1994.

5. Ашавский Б.М. Межправительственные конференции. — М.: Междунар. отношения, 1980.

6. Бабаев Н.С. Международное агентство по атомной энергии (МАГАТЕ). — М.,1987.

7. Белошапка В.А. Транснациональные корпорации в международном биз­несе: Конспект лекций. — К.: КГЭУ, 1994.

8. Береслаеський С. Чорнобильська АЕС очима ЄБРР // Економіст. — 1998.—№6.

9. Борю Ю. Европейский Союз: углубление и расширение интеграции // МЭиМО.—1998.—№8.

10. Бородаевский А. США в ГАТТ // Внешняя торговля. — 1990. — № 7.

11. Будзінський Т. Закономірності європейської інтеграції: від економіки до політики // Економіст. — 1999. — № 2.

12. Бутрос Бутрос Гали. Укрепление потенциала Организации Объеди­ненных Наций // МЭ и МО. — 1993. — № 4.

13. Валитова Т., ВардомскийЛ. О причерноморской интеграции // Внешняя торговля. — 1992. — № 1.

14. Вебер А. Быть или не быть.... Глобальное управление как мировая про­блема // МЭ и МО. — 1993. — № 4.

15. Виноградова Л. Экономическая интеграция в СНГ и опыт Третьего ми­ра // МЭ и МО— 1995. —Х° 9.

16. Всемирная торговая организация (справочно-аналитический обзор) // Внешняя торговля. —1999. — № 3. — С.4-7.

17. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє / Пер. з англ. Л.Л. Лещенко. — К.: Наук. думка, 1990.

18. ГАТТ в системе всемирной торговли // Діловий вісник. — 1994. — № 1.

19.Геген Даніель. У лабіринті Європейського союзу / Пер. з франц. Г.Козлова, С.Середи. —К.: Основи, 1995.

20. Генеральна угода з тарифів і торгівлі: структура і діяльність / Під ред С.Г. Осики, A.I. Гончарука. — К., 1994.

21. Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело: Учеб­ник. — М.: Внешторгиздат, 1990.

22. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регули­рование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности:

Учеб. пособие. — М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 2000. — 624 с.

23. Горский В., Чеботарева Е. Европейские сообщества: новый этап разви­тия // Внешняя торговля. — 1992. — № 7.

24. Горшков А. Участие стран Центральной и Восточной Европы в МФР и МБРР // Внешняя торговля.— 1992. — № 6.

25. Григорян С. Эволюция правовой системы ГАТТ // Внешняя торговля. — 2000.—№2.—С. 29-31.

Іб.Грязник С.П. Европейский банк реконструкции и развития // Деньги и кредит.—1990.—№9.

27 '.Гудима Б. Дорогою до спільного дому: Стосунки між Україною і Євро­пейським Союзом у світлі набуття чинності Угодою про партнерство та спів­робітництво між Україною та ЄС // Політика і час. — 1998. — № 5.

28. Гуменюк Б. Міжнародні організації // Політика і час. — 1998. — № 2.

29.Дениэ.чсДжонД., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции / Пер. с англ. — М.: Дело Ltd, 1994.

30.Дергачов В. Чорноморський район економічного співробітництва // Економіка України. — 1994. — № 2.

31. Десять широко распространенных заблуждений по поводу деятельности

Международного валютного фонда. — Вашингтон: Международный валютный фонд,1992.

ЗІ.Дехтяренко Г., Раков В. Новый кредитный институт в Европе // Внеш­няя торговля. — 1990. — № 8.

33. Дипломатія сучасної України: Енциклопедичний довідник. — К., 1997.—83с.

34.Должникова Л.Д., Корлякова Л.Л. Программы структурной адаптации МБРР // Деньги и кредит. — 1992. — № 3.

35. Доронин И. Вступление республик бывшего СССР в МВФ II Внешняя торговля. — 1993. — № 9.

36.Дюмулен И. ГАТТ и государственное регулирование внешнеэкономиче­ских связей СССР // Внешняя торговля. — 1990. — № 1.

37 '.Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципы, правовые нормы и правила // Внешняя торговля. — 1993. — № 7 — 8.

38. ЕБРР в Украине: от дипломатии к банковской деятельности // Финансо­вая Украина. — 1995. — 25 мая.

39. Европейское сообщество — ваш сосед // Комиссия европейских сооб­ществ. Европейская документация. — Брюссель, 1992.

40. ЄБРР підвищує статус в Україні // Урядовий кур'єр. — 2000. — 20 січ. (№ 10).

41. Задля миру і демократії: Відповіді Генерального секретаря ООН Бутро­са Галі на запитання Українського національного інформаційного агентства // Урядовий кур'єр. — 1995. — 26 верес. (№ 114).

42. Зайцева О.Г. Международные межправительственные организации. — М.: Наука, 1983.

43. Зайцева О.Г. Международные организации: принятие решений.— М.:

Наука, 1989.

44. Збори ЄБРР у Києві. Свіжий погляд Заходу на Україну // Економіст. — 1998.—№6.

AS. Иванов И. Расширение Евросоюза: сценарий, проблемы, последствия // МЭиМО.—1998.—№9.

46. Иванов Н. О новых рекомендациях МВФ по платежному балансу // Вопр. экономики. — 1994. — № 9.

47. Илюхина P.M. Лига наций 1919 — 1934. — М.: Наука, 1982.

48. Івченко О. Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретро­спектива та сучасний стан. — К.: РІЦ УАННП, 1997. — 688 с.

49. Інвестиційні проекти, що підтримуються Європейським банком реконс­трукції та розвитку (на 13.02.1998 р.)//Фондовий ринок. — 1998. —№ 17.

50. Інвестори, не хвилюйтеся, якщо з вами Багатостороннє агентство гаран­тування інвестицій // Діловий вісник. — 1998. — №10.

51. Кавасс И., Скрынька Д. Всемирная торговая организация и Соглашения Уругвайского раунда (краткий обзор) // Зовнішня торгівля. — 1999. — №1-2.

52. Кавасс Я., Скрынька Д. Присоединение Украины к ВТО: короткий ана­лиз исторического развития // Зовнішня торгівля. — 1999. — №3-4.

53. Киреев А. П. Международная економика: В 2 ч.: Учеб. пособие для ву­зов.— Ч. 2. Международная макроекономика: открытая економика и макроеко-номическое программирование: — М.: Междунар. отношения, 1999. — 488 с.

54. Кисільова Т. Держстандарт і надалі відстоюватиме національні інтереси // Діловий вісник. — 1999. — № 1.

55. Кінах Я. Наша ділова активність — по всій Україні // Діловий вісник. —

1998.—№4.

56. Коваленко И.И. Международные неправительственные организации. — М.: Междунар. отношения, 1976.

57. Кольяр К. Международные организации и учреждения / Пер. с франц. — М.: Прогресс, 1972.

58. Коионечко А. Экономические приоритеты ЧЭС // Зовнішня торгівля. —

1999.—№1-2.

59. Коньков И. Совет таможенного сотрудничества // Внешняя торговля. — 1990.—№9.

60. Крылов С.Б. История создания Организации Объединенных Наций. — М.: Изд-во ИМО, 1960.

61. Кучер Б.И. Международный экономический правопорядок (вопросы правового регулирования международных экономических отношений). — К.:

Выщашк., 1980.

62. Лановенко Н. Участь України в інтеграційних процесах Чорноморського регіону: Транзитні послуги//Зовнішня торгівля. —2000. —№ 1. —С. 106—108.

63. Лебедев Е.А. Международная торговая палата. — М., 1976.

64. Лобанцова С. Банки стран Латинской Америки // Внешняя торговля. — 1993.—№7—8.

65. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. — К.: Віпол, 1996.

66. Лукас М., Крайкемайер А. Новая роль Совета Европы // МЭ и МО. — 1993.—№6.

67. Лукина И.В. Международный валютный фонд: история и современ­ность // Деньги и кредит. — 1992. — № 4.

68. Максимова Л.М., Пескова И.Я. Международные экономические отно­шения: Учеб. пособие. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.

69. Маштабей В. Я. Курс на інтеграцію: До підсумків Другого саміту Україна — Європейський Союз // Політика і час. — 1998. — №11-12.

70. МВФ пошел на поводу у правительства // Фондовый рынок. — 1998. — №5.

71. Межгосударственные региональные организации Азии в международ­ных отношениях / Отв. ред. М.С. Капица. — М., 1991.

72. Международная организация труда: Справ, пособие. — М.: НИИ труда, 1983.

73. Международные неправительственные организации и учреждения:

Справочник / Г.Г. Агапова. — М.: Междунар. отношения, 1982.

74. Международные неправительственные организации и учреждения: Спра­вочник / Под ред. В. С. Шапошникова. — М.: Междунар. отношения, 1981.

75. Международные организации по стандартизации и качеству: Справоч­ник. — М.: Изд-во стандартов, 1973.

76. Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. А. А. Титаренко. —М.: Междунар. отношения, 1990.

77. Международные спортивные объединения и туристские организа­ции. — М.: Физкультура и спорт, 1973.

78. Международные туристские организации: Справочник / Сост. В. Д. Уваров, К. Г. Борисов. — М„ 1990.

79. Международные экономические организации: Справочник / Под ред. И.О. Фаризова. — М.: Изд-во МГУ, 1989.

80. Международные экономические отношения / Под ред. Р.И. Хасбулато­ва.,=-М.: Новости, 1991.

: 81.) Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С. Філіпенко, І.В. Бураковський, B.C. Будкін та ін. — К.: Либідь, 1994.

82. Мільнер Л. де. Що таке МВФ і як він може допомогти Україні // Урядо­вий кур'єр. — 1994. — 17 лют.; 19 лют,

83. Мільнер Лоренс де. МВФ і стабілізація в країнах Балтії // Урядовий кур'єр. — 1994. — 18 жовт.

84. Моисеев А.А. Международные кредитно-фіинансовьіе организации:

Правовые аспекты деятельности: Учеб. пособие. — М.: НИМП, 1999. — 272 с.

85. Морозов Г. И. Актуальные проблемы деятельности международных ор­ганизаций: Теория и практика. — М.: Междунар. отношения, 1982.

86. Морозов Г.И. Международные организации: Некоторые вопросы тео­рии. — М.: Мысль, 1974.

87. Морозов Г.И. Организация Объединенных Наций в наши дни:

К 40-летию ООН. — М.: Прогресс, 1985.

88. Москвин В., Ознобищев С. О методологии изучения международных организаций // МЭ и МО. — 1992. — № 6.

89. МФК — надежда предпринимательства // Фин. Киев. — 1994. — № 26.

90. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право: Новые тенден­ции в международно-правовом регулировании. — 2-е изд. — М.: Дело, 1999. — 272с.

91. Низшюва Н., Стырник И. На чем настаивает МВФ? // Фондовый ры­нок.—2000.—№13.

92. Онучко В. Крупнейший в мире центр безвозмездной помощи // Offshore Express.—1996.—№10.

93. ООН и современные международные отношения / Г.П. Жуков и др. — М.: Наука, 1986.

94. Организация Объединенных Наций: Краткий справочник / Сост. В.Н. Березовский и др. — М.: Междунар. отношения, 1985.

95. Основные сведения об Организации Объединенных Наций / Пер. с англ. — М.: Междунар. отношения, 1991.

96. Оцінка програми діяльності ЄС в Україні: Кінцевий звіт. — Т. 1: Осно­вний звіт, 1998. — Липень.

97. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посібник. — К.: Вид-воКДЕУ, 1996.

98. ІІебро М. Международные экономические, валютные и финансовые от­ношения / Общ. ред. Н.С. Бабинцевой. — М.: Прогресс, 1994.

99. Петренко С. Європейський вимір вільної торгівлі // Урядовий кур'єр. — 2000. — 26 лют.

100.Підсумки 13-ої Наради міністрів закордонних справ країн—учасниць Чорноморського економічного співробітництва (м. Тбілісі, ЗО квітня 1999 року) // Зовнішня торгівля. — 1999. —№ 3-4. — С. 102—104.

101. Поручник A.M. Интеграция Украины в мировое хозяйство. — К.:

КГЭУ, 1994^

\02.П'ятнііцький Д., Он'пцук О. Третя конференція міністрів СОТ взяла тайм-аут // Економіст. — 2000. — №3. — С. 117—119.

103 .Салтыков Б. ЮНЕСКО: Роль в современном мире, перспективы // Ли-тературн. жизнь. — 1995. —№ 10.

104.Сарафанов М. Международный валютный фонд — основные направ­ления деятельности // Внешняя торговля. — 1990. — № 8.

Ю5.Семененко И. Группы интересов в Европейском Союзе: региональный аспект //' МЭ и МО. — 1998. — №4.

ЇОб.Сингхс/ниа Ш. Международная торговая палата в изменяющемся мире // Діловий, вісник. — 1995. —№ 1.

107 '.Сискос Є. Европейский Союз и трансформация экономики Украины. — К.: ІСЕМВ НАНУ, 1997. — 223 с.

108.Система сертификации 9000: Проблемы и решения // Внешняя торгов­ля,—1999.—№ 1.

ї09.Сменковский А. Украина — МВФ: Игра в одни ворота // Фондовый ры­нок. ~ 2000. — №14.

1 10.Смыслов Д.В. Международный валютный фонд: современные тенден­ции и наши интересы. — М.: Финансы и статистика.

111. СОТ — це економічна ООН // Голос України. — 1994. — 27 трав. 1 \2.Софіи/епко 1. Світовий банк // Політика і час. — 1994. — № 1.

113.Справочник экономиста-международника / В.В. Волошин, А.Н. Фило-ненко, С.Н. Березовенко. — К.: Политиздат Украины, 1990.

1 14.Степаненко В., Масіна О. Всесвітній банк і Україна // Економіка. За­кон. Ринок. — 1994. —№ 1.

\\5.Сырцова Л. ОЭСР — международная экономическая организация // Внешняя торговля. — 1990. — № 12.

116.SGS-1CS — междунардная служба сертификации // Діловий вісник. — 2000.—№5.

117 '.Тернет Стюарт. Україні важливе приєднання до ГАТТ // Діловий віс­ник. — 1994.—№ 3.

118.Тернистый путь во Всемирную торговую организацию // Діловий вісник. — 1998. —№2.

1 ї9.Тихоненко В. Качество в Украине // Діловий вісник. — 1999. — № 4.

120. Туйгунов А. Как вступают в ГАТТ // Внешняя торговля. — 1990. —№ 6.

121. Удовенко Г. З місією миру // Урядовий кур'єр. — 1995. — 21 жовт. (№ 159).

122. У країна та Організація Об'єднаних Націй: 50 років співробітництва. — К.:

Представництво ООН в Україні, 1995.

123. Уругвайский раунд ГАТТ завершен // Діловий вісник. — 1994. —№ 2.

124. Устинов У.Н. Мировая торговля: Статистико-аналитический справоч­ник. — М.: Экономика, 2000. — 358с.

125.Фадеева Т.М. Федералистская модель Европейского Союза: концепции и практика // МЄ и МО. — 2000. — № 6.

126. Филее А. МВФ и СНГ: новая ситуация // Внешняя торговля. — 1992. — №2.

127 '.Филимонова Т. ЕАСТ и общеевропейское сотрудничество // Внешняя торговля. — 1989. — № 6.

12 8. Финансирование с ЕБРР: Справочник для компаний и предпринимате­лей, рассматривающих возможности финансирования проектов или инвестиро­вания в странах Центральной и Восточной Европы и СНГ. — Европейский банк реконструкции и развития, 1996.

129. Финансовая организация и деятельность МВФ. — 3-е изд. — Вашинг­тон, США, МВФ, 1994. — 168 с.

ІЗО.Форпіин К. Адрес ЮНКТАД — Женева // Междунар. жизнь. — 1995. — №9.

ІЗ I.Хасбулатов Р. И. Мировая экономика. —М.: ИНСАН, 1994.

132.Хоманець В. Інформація про чергове засідання Ради міністрів закор­донних справ країн—членів ОЧЕС. Кишинів, 27 квітня 2000 р. // Зовнішня тор­гівля. — 2000. — № 2 — С. 92.

133 .Хоманець В. Чорноморське економічне співробітництво. Нові перспек­тиви // Зовнішня торгівля. — 1999. — № 3-4, — С. 105—108.

ІЗА.Хоманець В. Чорноморський Банк Торгівлі і Розвитку відчиняє двері для бізнесу // Зовнішня торгівля. — 1999. — № 1-2, — С. 85.

135,Хорошковський B.I. Всесвітній банк: кредитні ресурси Міжнародного банку реконструкції та розвитку: — К.: Укр. тов-во «Інтелект нації», 1999. — 196 с.

ІЗб.Хоциалов E.G. ГАТТ: Его основные условия и история создания: Учеб.-метод. пособие. — М.: МВЭС РФ, 1993.

137 .Цыганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998.—124с.

138. Чекай В., Шитов В. ПРООН: 25 лет деятельности // Внешняя торгов­ля.—1990.—№ 8.

139.Чи слід нам поступати в СОТ? // Політика і час. —1998. — № 2. — С.18—21.

140. Шейнин Э. Поможет ли ЕБРР экономическим реформам в России? // Внешняя торговля. — 1992. — № 11 — 12.

ІАІ.Шеликов Ю. НАФТА: истоки, надежды, перспективы // Мировая эко­номика и междунар. отношения. — 1994. — № 11.

}42.Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середо­вище, форми, бізнес та інтеграція: Навч. посібник. — Чернівці, 1996.

ї43.Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торгов­ли. — М.: Юрид. лит., 1993.

144.Шреп.чер Х.-А. Международные экономические организации: Справоч­ник. —М.: Междунар. отношения, 1999. —456 с.

ї45.Яковенко А. ОПЕК — символ больших денег // Междунар. жизнь — 1999.—№6.

146.Annual Report of the European Bank of Reconstruction and Development 1991.—London., 1992.

147. David D. Driscoll. What is the International Monetary Fund? // International Monetary Fund. — Washington, 1993.

W.David D. Driscoll: The IMF and the World Bank. How Do They Differ? // International Monetary Fund. — Washington, 1990.

149.Esha Ray. Funding the IMF. Why an Increase in Quotas? // International Monetary Fund. — Washington, 1990.

150.European Union: Commission of the European Communities, 1993. 151.International Bank for Reconstruction and Development. By-Laws (As amended through September 26, 1980). — Washington, D.C. 1995.

152. International Development Association. Articles of Agreement (Effective September 24, 1960). — Washington, D.C. 1993.

153. International Finance Corporation. Articles of Agreement (As amended through April 28, 1993). — Washington, D.C., 1993.

154. International relations: the global condition in the late twentieth century / Frederic S. Pearson, J. Martin Rochester, — 3 rd ed. Copyright 1992 by McGraw — Hill, Inc.

155.The United Nations and Ukraine: 50 years of cooperation. // Ukrainian Business Journal. — 1995. — № 9.

Додаток