Найпоширеніші звинувачення на адресу мвф та контраргументи Фонду

Стандартні зви­нувачення на адресу МВФ	Контраргументи МВФ
Фонд застосо­вує однакові заходи в усіх країнах, не враховуючи їхньої еконо­мічної ситуа­ції	1. Коригувальні програми МВФ мають певні спільні риси з двох причин:
— схожість проблем, з якими країни звертаються до Фонду;
— універсальність ключових економічних показників, які дають змогу контролювати хід виконання програм.
2. Основним завданням усіх коригувальних програм, які підтримує Фонд, є пошук оптимальних засобів відновлення сталого платіжного балансу.
3. Усі коригувальні програми Фонду є свого роду спробою «від­крити» економіку країни, зняти обмеження з усіх видів економіч­ної діяльності, послабити державний контроль за економікою.
Коригувальні програми стримують економічне зростання	1. Заходи Фонду є більш ефективними, але і більш жорст­кими, ніж хаотичні реформи.
2. Коригувальні заходи потребують як зниження попере­днього рівня витрат, так і більш раціонального використан­ня обмежених ресурсів країни, гальмуючи неефективне економічне зростання.
3. Програми спрямовані на скорочення відносно непродук­тивних витрат.
4. Заходи для припинення неефективного економічного зростання можуть негативно відбитися на деяких прошар­ках суспільства, але вони є необхідними.
5. Коригувальні програми створюють реальну можливість для переходу до режиму ефективного використання ресурсів.

Продовження табл. 7.4

Стандартні зви­нувачення на адресу МВФ	Контраргументи МВФ
Комплекс за­ходів, які під­тримує Фонд, встановлює режим жорст­кої економії.	1. Наявність економічного дисбалансу та відсутність перс­пектив фінансування змушують країну саму застосовувати занадто жорсткі заходи.
2. Рано чи пізно (за допомогою МВФ чи без неї) така країна сама впровадить режим жорсткої економії.
3. Будь-які програми з оздоровлення економіки вимагають певних жертв.
4. Уряд країни, а не Фонд визначає політику розподілення витрат. У цій ситуації МВФ є джерелом інформації, а не виконавцем програм.
5. Коригування курсу валюти, якщо це входить до програ­ми, не-ставить у тяжке становище найбільш уразливі верст­ви населення.
6. Політика реформ сприяє зменшенню неефективності та втрат, створює умови для довгострокових структурних змін з метою досягнення динамічного економічного розвитку країни.
Філософсь­ка концепція МВФ зорієн­тована тільки на ринок та вільне підпри­ємництво	1. Незаперечним є те, що члени МВФ мають власну думку стосовно того, які саме заходи можуть забезпечити стійкий платіжний баланс.
2. Ідея пріоритетності вільної торгівлі може бути краще ре­алізована в ринковій економіці.
3. Якщо економічна діяльність залишається відносно віль­ною, вона стимулює зростання ефективності виробництва, забезпечуючи більший його розквіт порівняно з різного ро­ду обмеженнями і жорстким контролем.
4. Фонд намагається адаптувати інструменти управління макроекономікою, які існують у країні, до особливостей її економічної системи.
Програми Фонду не ефективні	1. Успішність заходів оцінюється за умови досягнення основної мети — відновлення сталого платіжного ба­лансу.
2. Для визначення справжньої ефективності програм треба використувати такі підходи:
— визначити те, що могло б статися без впровадження коригувальних програм;
— порівняти ситуацію до і після застосування програм;
— порівняти те, що було справді зроблене, і те, що пла­нувалося зробити.
3. Дослідження результатів здійснення програм МВФ свід­чить, що вони позитивно впливають як на ефективність ви­користання існуючих ресурсів, так і на їх збільшення.

Продовження табл. 7.4

Стандартні зви­нувачення на адресу МВФ	Контраргументи МВФ
Коригувальні програми по­гіршують ста­новище мало­забезпечених прошарків на­селення	1. Повернення до нормального платіжного балансу неможливе без певних тимчасових жертв, оскільки країна має перестати жити в борг і почати жити відповідно до своїх можливостей. Це змінює схему розподілення доходів і, безумовно, може не­гативно позначатися на інтересах різних груп населення.
2. Оскільки програма оздоровлення економіки формулює­ться самою країною і погоджується з МВФ, то і втілення її в життя є турботою уряду.
3. Тільки у виняткових випадках МВФ звертається до пря­мого коригування специфічних сфер, як-от: тарифи на га­лузеву заробітну плату, окремі урядові програми тощо. Ці сфери, зазвичай, є прерогативою національного уряду.
4. Дослідження показали, що як бідні, так і багаті тією чи іншою мірою піддаються впливу реформ, змінюють цінові стимули з метою підвищення конкурентоспроможності економіки країни або скорочують внутрішні витрати для вирівнювання платіжного дисбалансу.
МВФ надає фінансову підтримку ко­мерційним банкам	1. Для успішного вирішення проблеми зовнішньої заборго­ваності обидві сторони — боржник і кредитор — повинні співробітничати, тому МВФ останні десятиріччя інтенсив­но працював з банками, стимулюючи їхню участь у пере­гляді міжнародних боргів.
2. МВФ — це організація, яка займається суто кредитно-грошовими проблемами (тобто платіжним балансом), а не наданням допомоги в розвиткові країни.
3. Банки безпосередньо зацікавлені в тому, щоб країна, якій вони надають кредити, мала здорову фінансову систему, і в тому, щоб відносини між кредитором і боржником мали надійну основу. Співробітництво з країною, яка здійснює коригувальні програми за підтримки МВФ, дає банкам пев­ні гарантії, що така країна справді стала на шлях оздоров­лення економіки і зможе в майбутньому встановити нор­мальні фінансові відносини з банком.
4. МВФ співпрацює з банками в інтересах країн-боржників і для підтримки життєздатності фінансової системи в цілому.
Країни, що розвиваються, не мають ні­якого впливу на політику МВФ	1. Оскільки розмір внеску визначається економічним поте­нціалом країни і її значенням у системі міжнародної торгі­влі, а також з огляду на те, що країни, які мають найбільші фінансові частки в МВФ, повинні мати вирішальний голос при прийнятті рішень, то очевидно, що країни, які розви­ваються, неминуче матимуть менший вплив у МВФ, ніж індустріальне розвинуті.
2. Країни, що розвиваються, мають приблизно 40 відсотків загальної кількості голосів у Фонді. Цього достатньо як для того, щоб впливати на процес прийняття рішень, так і для того, щоб заблокувати неприйнятні для них принципові рі­шення, які приймаються кваліфікованою більшістю в 85 або 70 відсотків голосів.
3. Щодо багатьох проблем позиції країн—членів МВФ вза­галі не залежать від рівня їхнього економічного розвитку.

Закінчення табл. 7.4

Стандартні зви­нувачення на адресу МВФ	Контраргументи МВФ
МВФ впливає тільки на країни з нега­тивним платі­жним балан­сом	1. Положення угоди про створення МВФ передбачають не-упереджене ставлення до всіх його членів. Численні рішен­ня, які приймалися Радою директорів протягом багатьох років, підтверджують це.
2. Ясна річ, МВФ має сильніший вплив на політику тих країн, які користуються його кредитами, ніж тих, які не звертаються по допомогу.
3. На країни, які мають позитивний платіжний баланс або не звертаються по допомогу, МВФ має три можливості впливу:
— публічне висловлювання своєї позиції в друкованих джерелах МВФ;
— проведення щорічних консультацій з країнами;
—використання МВФ як форуму, де будь-яка країна-член може обговорювати політику уряду іншої країни і висловлювати з цього приводу свою позицію.
МВФ та Сві­товий банк проводять по­літику змови стосовно кра­їн, що розви­ваються	1. Ця підозра базується на недостатньому розумінні завдань і цілей обох організацій та принципів їхнього функціону­вання.
2. Співробітництво між МВФ та МБРР має єдину мету: якіс­не поліпшення послуг, які надаються цими двома організа­ціями країнам-членам.

Світовий досвід свідчить, що Міжнародний валютний фонд і Світовий банк успішно фінансували програми економічної пере­будови в різних країнах. Допомога МВФ Україні спрямована на стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи, а кош­ти Світового банку — на фінансування критичного імпорту і під­тримку бюджету та фінансування різних інвестиційних проектів.

Проте у відносинах з МВФ Україні треба враховувати не тіль­ки позитивні аспекти допомоги, а й комплекс звинувачень, що є, власне, концентрованим негативним досвідом багатьох країн.

7.2.9. Україна в МВФ

Статус члена МВФ Україна отримала 3 вересня 1992 року. Її квота в МВФ становила 997,3 млн СПЗ (приблизно 1523 млн дол. США), або 0,69 %. За результатами останнього перегляду квот на 1999 р. квота України становить 1921,0 млн СПЗ, або 0,647 %.

Міжнародний валютний фонд виділив для України системну трансформаційну позику (СТФ) та резервний кредит «стенд-бай».

Загальна сума позики СТФ, рішення про надання якої було при­йнято Фондом 26 жовтня 1994 р., становить 498, 65 млн СДР. Ще в 1994 р. Україна отримала перший транш (371 млн дол. США). За умовами МВФ кошти використовувались на збільшення офі­ційних резервів Національного банку, на проведення валютних інтервенцій для підтримки курсу національної валюти, а також для фінансування нестачі валютних коштів у економіці для по­криття потреби в імпорті. Згідно з умовами надання Фондом сис­темної трансформаційної позики строк боргового зобов'язання по ній становить 10 років, а термін відстрочки основних виплат (пільговий період, протягом якого необхідно сплачувати тільки відсотки) — 4,5 років.

Загальна сума резервного кредиту «стенд-бай», угода про на­дання якого укладена 7 квітня 1995 року, становить 997,3 млн СДР (100 % квоти). Кошти цього кредиту спрямовуються у валю­тні резерви НБУ для створення стабільності валюти і покриття потреб платіжного балансу. Строк боргового зобов'язання — 5 років, термін відстрочки основних виплат — 3,25 року. Відсотко­ва ставка по кредитах МВФ становить 6—7 % на рік.

Загальні закупівлі іноземної валюти України у МВФ в 1998 фінансовому році становили 181 млн СПЗ.

4 вересня 1998 р. була відкрита програма розширеного фінан­сування (EFF), яка передбачала кредит сумою 2,5—2,7 млрд дол. на 3 роки. Умови кредиту були сформульовані в Меморандумі про економічну політику на період з 11.07.98 р. до 30.06.01 р. Більшість із виставлених на той час умов уже були виконані Україною в процесі отримання кредитів «стенд-бай». За резуль­татами чергового аналізу стану виконання виставлених Фондом умов і аудиту Національного банку України фінансування за про­грамою EFF тимчасово призупинене. Уряд України докладає всіх зусиль до відновлення фінансування в межах цієї програми.

Крім фінансової, Україна отримує також консультативну і технічну допомогу, поточну інформацію і видання з міжнародних валютно-кредитних проблем.

ГРУПА ВСЕСВІТНЬОГО БАНКУ

Нині Група Всесвітнього банку (The World Bank Group — WB) об'єднує п'ять організацій:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку — МБРР (The International Bank for Reconstruction and Development — IBRD);

Міжнародну асоціацію розвитку — MAP (The International Development Association);

Міжнародну фінансову корпорацію — МФК (The International Finance Corporation — IFC);

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій — БАГІ (The Multilateral Investment Guarantee Agency — MIGA);

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів — МЦУІС (The International Center for Settlement Disputes).

Усі організації Групи Всесвітнього банку є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство. Президент МБРР є одночасно президентом кожної з організацій групи, а виконавчі директори керують МБРР, МФК і MAP. БАГІ та МЦУІС мають окремі ради директорів, але до складу цих рад входять також виконавчі директори МБРР.

7.3.1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)