Менеджмент як господарське управління в умовах ринку.

Термін «менеджмент» по своїй суті є аналогом терміна «керування», однак «керування» поняття набагато більш широке, оскільки застосовується до різноманітних видів діяльності (керування автомобілем, керування державою). Термін «менеджмент» застосовується лише до керування соціально-економічними процесами на рівні підприємства, що діє в ринкових умовах.

Саме слово «менеджмент» («management») прийшло до нас з англійської мови. Його джерела – у дієслові to manage, що приблизно означає «об'їжджати коней» і, у свою чергу, походить від латинського manus – рука.

Поняття «менеджмент» можна розглядати з різних точок зору, кожна з який відкриває нові напрямки дослідження науки керування.

1. Менеджмент як чи функція вид діяльності людини, спрямованої на досягнення визначеної мети.

2. Менеджмент визначається як інформаційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені фахівці формують організації і керують ними шляхом постановки цілей і розробки способів їхнього досягнення.

3. Менеджмент розглядається як ієрархічна організаційна структура, у рамках якої реалізуються функції керування.

4. Менеджмент як наука й мистецтво.

Менеджмент – досягнення цілей підприємства за допомогою скоординованих зусиль, що працюють у ньому людей.

Менеджмент – це самостійний вид професійно – здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення намічених цілей за допомогою раціонального використання ресурсів.

Для менеджменту характерно:

- орієнтація підприємства на задоволення потреб ринку, на запити конкретних споживачів, на організацію виробництва і збуту тих товарів, що користаються попитом і здатні приносити передбачуваний прибуток;

- постійне прагнення до підвищення ефективності діяльності підприємства: при найменших витратах одержання оптимальних результатів;

- господарська самостійність, що забезпечує волю прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві результати діяльності підприємства;

- постійне коректування цілей і програм у залежності від стану ринку;

- кінцевий результат діяльності підприємства виявляється на ринку в процесі обміну;

- необхідність використання сучасної інформаційної бази з метою здійснення різноманітних розрахунків для прийняття обґрунтованих і оптимальних рішень.

Менеджмент базується на основних положеннях макроекономіки й мікроекономіки. Однак він не є сугубо економічною дисципліною. Важливу роль у його формуванні як науки зіграли психологія, соціологія, педагогіка, кібернетика, математика.

Разом з тим, сам менеджмент є основою для вивчення маркетингу, комерційної діяльності і ряду інших прикладних дисциплін, зв'язаних із керуванням торговим підприємством.

Основними елементами менеджменту є об'єкт, суб'єкт керування й відносини, що виникають між ними.

Об'єкт керування – елементи, на які спрямована управлінська діяльність.

Суб'єкт керування – обличчя, що здійснює управлінський вплив.

Управлінські відносини – визначені зв'язки, що виникають між суб'єктом і об'єктом керування.

Існує два види формальних управлінських відносин:

1) відношення субординації, що передбачають підпорядкування об'єкта суб'єкту керування;

2) відношення координації – відносини, що виникають між керівниками, структурними підрозділами й працівниками одного рівня, а також між ланками керування, що знаходяться на одному рівні.

Суб'єкт і об'єкт керування в сукупності разом із системою прямих і зворотних зв'язків утворять систему керування. У системі керування об'єкт керування називається керованою системою, а суб'єкт – керуючої.

Наприклад, у банку керуючою підсистемою є управлінський апарат на чолі з директором, а – керованої (відділи). У відділі у свою чергу керуючою підсистемою буде управлінський апарат на чолі з керівником відділу, а керованої – фахівці.

Управлінська діяльність представляє собою специфічний різновид трудового процесу. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати сутність і особливості управлінської роботи.

Управлінська робота – це вид суспільної роботи, основною задачею якої є забезпечення цілеспрямованої скоординованої діяльності, як окремих учасників загального трудового процесу, так і трудових колективів у цілому.

Специфічні особливості управлінської роботи у наступному:

1. Результат управлінської роботи – управлінські рішення, а не чи товари послуги.

2. Не пряма участь у створенні матеріальних благ (побічно через роботу інших облич).

3. Предмет роботи – інформація.

4. Засобу роботи – організаційна й обчислювальна техніка.

 

В нинішній час виникає необхідність управління комерційними підприємствами, що пояснюється наступними обставинами:

1. Повсюдне створення акціонерних товариств викликало необхідність введення нової посади – керуючого або менеджера. Менеджери не є власниками майна того або іншого АТ, вони можуть забезпечити його прибуткове використання в інтересах акціонерів.

2. Навколишнє оточення фірми, що постійно змінюється, вимагає від керівників спроможності до своєчасного реагування на ці модифікації, прийняттю управлінських рішень в умовах невизначеності, ризику.

3. Загострення конкурентної боротьби вимагає зацікавленої участі в справах фірми всіх її співробітників.

Особливості управління підприємствами в торгівлі і сфері послуг:

1. Залежність від зміни попиту споживачів

2. Реалізація широкого асортименту товарів безпосереднім покупцям. Постійне спілкування торговельних робітників з покупцями обумовлює такі вимоги до них, як чемність, коректна поведінка, мистецтво спілкування.

3. Невелика кількість управлінського персоналу в більшості підприємств.

В зв'язку з невеликими обсягом господарчої діяльності чисельність управлінського персоналу обмежена. В зв'язку з цим значно зростає обсяг управлінської праці, зв'язаної з плануванням, поставками, обліком, що вимагає глибокої і всебічної підготовки керівників, уміння виконувати різноманітні управлінський функції.

У теорії управління й на практиці керівників (менеджерів, керуючих) поділяють на лінійних і функціональних. До лінійних менеджерів належать особи, що діють на основі єдино начальництва, відповідальні за стан і розвиток організації (підприємства) чи її підрозділів (цехів, дільниць, бригад): це директори, начальники цехів, майстри, бригадири. До функціональних менеджерів зараховують працівників, що відповідають за певну сферу в системі керування і очолюють функціональні підрозділи. Тобто, керуючий маркетингом, головний економіст, начальник відділу праці і заробітної плати (рис. 1.4).

 

 

Рисунок 1.4 – Управлінські працівники за їх функціональною роллю

в процесі управління

 

Американський економіст Мінцберг виділив 10 управлінських ролей (видів діяльності) менеджерів, які він поділив на три групи.

Між особисті ролі:

– головний керівник;

– лідер;

– ланка, яка зв'язує із зовнішніми організаціями та особами.

Інформаційні ролі:

– отримувач інформації (внутрішньої і зовнішньої);

– розповсюджувач інформації;

– представник (при зовнішніх контактах організації).

Ролі, пов'язані з прийняттям рішень:

– підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації;

– ліквідатор порушень у діяльності організації;

– розподілювач ресурсів;

– відповідальний за переговори, які веде організація.

Специфіка управлінської праці, складність і різноманіття управлінських функцій обумовлюють особливі вимоги, що пред'являють до менеджерів (рис. 1.5).

 

 

 

Рисунок 1.5 – Специфіка діяльності менеджера

 

Ця проблема, завжди була в центрі уваги практиків і теоретиків керування. Цікава еволюція її з початку XX ст. і до цього часу. В період становлення системи управління підприємством (організацією) і далі протягом тривалого часу (приблизно до 70-х років) якості, якими повинні володіти менеджери, пов'язувалися з характером і змістом діяльності самої організації. Причому перелік цих якостей з часом постійно розширювався. Так, на думку класика наукового менеджменту Ф.У.Тейлора, майстер зобов'язаний мати такі якості, як «розум, освіту, спеціальні чи технічні пізнання, фізичну силу чи спритність, такт, енергію, рішучість, чесність, розважливість і здоровий глузд, міцне здоров'я».

У керівників великих підприємств повинно бути, відповідно до твердження іншого фахівця в галузі управління А. Файоля:

1. Здоров'я і фізична витримка.

2. Розум і розумова працездатність.

3. Моральні якості: свідома, тверда, завзята воля; активність, енергія і (у відомих випадках) відвага; мужність відповідальності; почуття обов`язку, турбота про загальний інтерес.

4. Значне коло загального пізнання.

5. Адміністративні здібності; дар передбачення й уміння розробляти програми дій; організаторські якості, особливо вміння будувати соціальний організм; розпорядливість, мистецтво керувати людьми, координувати і контролювати їхні дії.

6. Загальне знайомство з усім, що має відношення до істотних функцій.

7. Можлива більш глибока компетентність у характерній для даного підприємства професії.

 

 

З урахуванням усього вищезазначеного сьогодні до найважливіших вимог до менеджерів будь-якого рівня належать:

ü професійна компетентність, наявність загальної підготовки в галузі менеджменту;

ü знання техніки і технології виробництва в галузі, до якої належить організація за видом і характером своєї діяльності (особливо для менеджерів низової і середньої ланок);

ü про інформованість у теорії економіки і права, психології і педагогіки; володіння навичками адміністрування, уміння самостійно і вчасно приймати обґрунтовані рішення і наполегливо домагатися їх виконання шляхом впливу на підлеглих;

ü почуття нового, здатність передбачати тенденції розвитку фірми.

Винятково важливі, звичайно, організаторські якості:

ü цілеспрямованість,

ü вміння підбирати й ефективно використовувати працівників,

ü визначати їх задачі і функції,

ü делегувати їм обов'язки;

ü особиста організованість, без якої важко, зокрема, правильно розподіляти час на рішення поточних і перспективних завдань.

Стосовно вміння керувати людьми, то тут потрібно:

ü знання здібностей і можливостей підлеглих,

ü захист їх інтересів і турбота про умови їх праці і побуту,

ü здатність налагодити добрі взаємовідносини в колективі, засновані на взаємній повазі й довірі (створення сприятливого соціально-психологічний клімату).

Серед особистих якостей, що високо цінувалися і цінуються сьогодні, виділяють розум, енергійність, завзятість у досягненні мети, принциповість і рішучість, чесність, почуття обов`язку і відповідальності.

В умовах загальної економічної дестабілізації діяльність керівників значно ускладнюється, оскільки вони змушені часом контролювати безпрецедентні для західної практики, некеровані з її позицій ситуації. Менеджери повинні вміти приймати рішення в умовах найвищого ризику і невизначеності. Тут потрібні особлива оперативність, самостійність і відповідальність. За таких обставин менеджери зобов'язані володіти і навичками власне підприємницькими, зокрема здібностями швидко орієнтуватися в мінливій ринковій ситуації, перерозподіляти ресурси в найбільш вигідні сфери застосування. Менеджери змушені через це інтенсивно опановувати знання в галузі маркетингу і теорії фінансів, займатися «орієнтацією персоналу на клієнта», що, на думку ряду вітчизняних фахівців, є однією з «формул успіху» організації.