Общие законы и закономерности менеджмента

 

Под законами и закономерностями менеджмента понимают систему правил и требований, отражающих наиболее существенные связи и отношения различных сторон управления применительно к социальным, эргатическим системам, к которым относятся организации и предприятия в любой сфере деятельности. Законы менеджмента занимают важное место в системе познаний объективного мира, хотя и созданного человеком, поэтому они имеют объективный характер, то есть они существуют независимо от сознания одного индивидуума. В наиболее общем виде формирование законов менеджмента схематически покажем на рис. 2.2.

 

Рис. 2.2. Схема формирования системы законов менеджмента

 

При определенной относительности, законы менеджмента все же отражают объективно существующие, необходимые, существенные, устойчивые, повторяющиеся отношения между явлениями в природе и обществе. Эти законы и закономерности формируют определенные правила и требования к системам управления организациями и предприятиями, которые отображают устойчивые взаимоотношения формы и содержания, целостности и элементного состава, целей и средств их достижения, внешней и внутренней среды управляемых объектов и др.

Рассмотрим важнейшие законы менеджмента.

Закон соответствия социального содержания управления, его целей, форм и методов отношениям и формам собственности.

Данный закон формирует соотношение между двумя сторонами управления любым предприятием: с одной стороны, оно отражает объективный процесс руководства персоналом по производству потребительских стоимостей, с другой – производственные отношения в процессе создания стоимости. Первая особенность означает, что управление является исторически обусловленной потребностью производства, поскольку персонал в условиях своей деятельности должен вступать в отношения управления, подчиняться руководителю, его приказам и распоряжениям. Другая особенность, означает, что возникновение отношений управления обусловлено природой общественного производства, уровнем развития кооперации труда, то характер этих отношений определяется отношениями собственности, свойственные данной общественно-экономической формации. Так, приватизація підприємств торгівлі зумовила різноманіття організаційно-правових форм цих підприємств і ослабила централізоване керівництво їх діяльністю.

Закон единства и целостности системы управления.

Данный закон гласит, что система управления должна обладать организационным и функциональным единством. Она должна содержать все необходимые элементы, объективно соответствующие целям и задачам управления. Функциональная целостность означает, что система управления должна реализовывать все функции управления, необходимые для достижения целей системы. Единство системы управления означает, что она образует собой единую систему, а не сумму частей, фрагментов, блоков. Это означает, что вся система управления должна быть построена на основе единых принципов, подходов, единых интересов, что не означает унификацию, единообразие звеньев, уровней и подходов в управлении.

Закон відповідності системи менеджменту цілям організації.

Цей закон обумовлює головнішу вимогу до будь-якої системи менеджменту – її відповідність цілям, що поставлені перед керованою організацією чи підприємством. Як слідство дії даного закону у системах менеджменту здійснюють:

функцію цілеполагання, що охоплює єдиною системою цілі окремих підсистем і елементів управління;

оцінку функціонування системи, підсистеми і елементів управління на основі вимірювання ступеня досягнення мети;

безперервність функціонування системи управління, що обумовлено необхідністю постійного досягнення мети, яка змінюється.

Закон сохранения пропорциональности и оптимальной соотносительности всех элементов системы управления.

Данный закон является прямым следствием общесистемного закона необходимого разнообразия. Суть его состоит в обеспечении соответствиясубъекта управления характеру деятельности управляемого объекта. В соответствии с этим законом любая система управления, независимо от степени сложности и места в общей системе управления, представляет собой комплекс элементов, между которыми должна поддерживаться пропорциональность и оптимальная соотносительность. Соотносительность системы управления означает, что субъект и объект управления должны соответствовать друг другу по функциональным и структурным возможностям, уровням, направлениям, целям и задачам развития. В частности, предполагается устанавливать и поддерживать между ними оптимальное соотношение, в том числе по численности занятого персонала, его профессиональному соответствию, уровню технической оснащенности производства и управления, так и по множеству других характеристик.

Закон зависимости эффективности решения и задач управления от объема использования информации.

Закон определяет устойчивую зависимость качеством принимаемых управленческих решений от объема используемой для этого информации. Действие закона проявляется в том, что с увеличением объема поступающей информации эффективность принимаемого решения возрастает, однако после накопления определенного объема информации дальнейшее ее увеличение может не приводить к существенному повышению эффективности принимаемых решений. Это объясняется тем, что дополнительный объем информации требует дополнительных затрат на ее обработку, осмысление, сопоставление и анализ. Качество же принимаемых решений повышается тем менее интенсивно, чем более они приближаются к наилучшим.

Следование данному закону позволяет:

рационально организовывать информационный поток, документооборот при построении информационных систем;

обосновывать структуры информационного поля в автоматизированных системах управления;

планировать мероприятия по повышению живучести, надежности и помехозащищенности средств и систем связи, сбора, обработки, передачи и отображения информации.

Закон соответствия потребного и располагаемого времени при решении задач управления.

Этот закон отражает одно из важных требований к управлению – его оперативности, поскольку запоздалые решения теряют смысл.

Закон единства и соподчиненности критериев эффективности менеджмента.

Значимость всякого управленческого решения зависит от того, насколько оно соответствует поставленным целям, а в качестве показателей такого соответствия выступают критерии эффективности. На различных уровнях управления могут быть использованы различные критерии эффективности, на нижних уровнях управления нередко для оценки степени достижения цели достаточно одного показателя, тогда как на более высоких уровнях управления потребуется несколько показателей или некоторая критериальная функция, сводящие различные критерии эффективности к единой шкале соизмерения.

Закон требует единства и соподчиненности используемых критериев эффективности, а для этого, во-первых, локальные критерии (критерии оценки частных мероприятий) должны быть соподчинены с критериями, используемыми на более высоких уровнях.

Закон совместимости технических средств управления соподчиненных и взаимодействующих систем.

Этот закон отражает одно из важнейших условий эффективности взаимодействия различных подсистем управления при совместном решении задач управления – обеспечение совместимости используемых различных технических средств в едином контуре управления по всей совокупности важнейших характеристик: пропускной способности, формам и параметрам входных и выходных сигналов, энергопотреблению, транспортной базе и другим. Требование совместимости предусматривает исключение взаимных помех при одновременной работе различных средств, используемых в системе управления. Значение данного закона особенно высоко в условиях высокого уровня автоматизации управления.

Закон соответствия содержания и форм прямой и обратной связи природе отношений между ее подсистемами и элементами.

Следование закону позволяет сформировать эффективную систему связей субъекта и объекта управления таким образом, чтобы прямые связи, отображающие команды, идущие от субъекта к объекту управления, и обратные связи, отражающие степень достижения целей управления, были сопоставимы по форме и содержанию между собой. Отсутствие сопоставимости форм и содержания прямых и обратных связей, приводит к неуправляемости системы в целом.

Закон единства действий законов управления.

Поскольку протекание управленческих процессов в различных подразделениях и звеньях формируются в соответствии с различными законами менеджмента, данный закон формирует требование достигать единства действия всей совокупности законов управления в каждой системе менеджмента.

Закон спеціалізації управління.

Даний закон передбачає розділення управлінської діяльності на основі застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій як фах, кваліфікація, повноваження, компетентність.

Закон інтеграції управління.

Цей закон у якості додатку до попереднього закону націлює на досягнення єдності зусиль всіх підрозділів, служб, працівників при виконання завдань організації шляхом використання процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва тощо.

Закон відповідності системи управління умовам зовнішнього середовища (або еластичності систем управління).

Дія даного закону обумовлена відкритістю сучасних організації і підприємств як систем, що диктує до їх систем менеджменту таких вимог як:

відповідність особливостям існуючої економічної формації;

відповідність державному устрою;

відповідність системі вищого рангу;

відповідність системі кооперації із зовнішнім середовищем;

екологічна відповідальність вимогам зовнішнього середовища.

Закон економії часу в управлінні.

Цей закон є прямим слідством загального закону економії часу і націлює при створенні систем менеджменту організацій і підприємств на підвищення ефективності керованої праці, зменшення її трудомісткості шляхом впровадження більш ефективних, сучасних методів і прийомів праці.

Закон безперервності вдосконалення системи менеджменту.

Дія даного закону обумовлює безперервність вдосконалення системи управління організацією через неминучий розвиток її виробничої системи і організації в цілому через:

неминучість науково-технічного прогресу, що зумовлює запровадження новітніх технологій та виробничих засобів, модернізацію обладнання;

зростання кваліфікації робітників, перепідготовки виробничих і управлінських кадрів;

реконструкцію – процес істотного й постійного перетворення всієї організації відповідно до зміни зовнішніх і внутрішніх умов, в результаті чого діюча система з часом перетворюється практично на іншу.

Закон оптимального поєднання централізації з децентралізацією управління.

Дія даного закону полягає в забезпеченні оптимального співвідношення форм централізованого, децентралізованого та змішаного управління при будуванні систем менеджменту організацій, делегуванні вищим керівництвом частини своєї влади низовим рівням.

Закон демократизації управління.

Цей закон зобов’язує формування систем менеджменту організацій із застосуванням участі працівників в управлінні, забезпеченням двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних навиків підлеглих.

Закон пропорційного розвитку системи управління.

Цим законом передбачається здійснення послідовної, безперервної еволюції як системи менеджменту в цілому, так і всіх її підсистем.

Закономірність переваги свідомого планомірного управління над регулюванням у процесі здійснення діяльності.

Дія даного закону є прямим слідством системного закону зворотного зв’язку і констатує, що система управління з плановою регуляцією процесів, які протікають в ній, і потенційно, і фактично є ефективнішою за системи управління із стихійною регуляцією цих процесів. Додержання даної закономірності здійснюється шляхом відтворення у системі менеджменту функції планування, яка за формою та змістом повинна відповідати складності виконуваних задач.

Закономірність посилення процесів ділення і кооперації праці в управлінні. Закономірність відображає, з одного боку, подальше горизонтальний й вертикальний розділ праці в управлінні, які пов'язані з розвитком підприємств, зміною їх галузевої приналежності, збільшенням обсягів діяльності, масштабів управлінських систем, появою нових функцій і видів діяльності. З іншого боку, подальший поділ праці обумовлює необхідність у збільшенні її кооперації.

Закономірність актуалізації функцій управління.

Дана закономірність пов’язує необхідність актуалізації і з’яви нових функцій управління та припинення інших у зв’язку зі зміною задач, які вимушена вирішувати кожна організація чи підприємство, що функціонують у мінливому зовнішньому середовищі.

Закономірність оптимізації числа ступенів управління.

Дія даної вимоги полягає в необхідності оптимізувати кількість рівнів управління, усунення зайвих ланок управління з метою підвищення його гнучкості й оперативності. Одним з проявом даного закону є додержання оптимальних діапазонів контролю, які вимірюються кількістю підлеглих у кожного керівника на різних щаблях системи управління.

Вопросы и задания для самоконтроля

1. Яке основне значення терміна «менеджмент»?

2. Яку еволюцію розвитку поняття «менеджмент» пройшло у ХХ віці?

3. Назвіть прізвища перших фахівців з менеджменту?

4. Чи є, на Вашу думку, менеджмент єдиною основою управління в бізнесі та в публічному адмініструванні?

5. Дайте Ваше трактування закону економії часу в управлінні?

6. У чому сенс закону відповідності системи управління умовам зовнішнього середовища (або еластичності систем управління)?

7. Що означає закон демократизації управління?

8. Охарактеризуйте закон пропорційного розвитку системи управління.

9. В чому сенс закономірності посилення процесів ділення і кооперації праці в управлінні?

10. Що означає закон відповідності соціального змісту управління, його цілей, форм та методів існуючим відносинам власності?

11. Надайте приклад реалізації закону актуалізації нових функцій управління.