Менеджмент з позиції взаємодії із зовнішнім середовищем

В управлінській думці уявлення про значення зовнішнього середовище і необхідності враховувати сили, зовнішні по відношенню до організації, з'явилося наприкінці 50-х років. Системний і ситуаційний підходи – взаємозв'язок із зовнішнім світом, вибір методу визначається конкретними внутрішніми і зовнішніми факторами.

Елвар Елбінг: "Зовнішнє оточення організації все більше стає джерелом проблем для сучасних керівників. По суті справи, керівники найважливіших для суспільства організацій – ділових, освітніх, державних – під впливом деяких подій у світі були змушені зосередити увагу на динамічному середовищі і його впливу на внутрішній устрій організації".

Керівникам приходиться враховувати зовнішнє середовище, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні постачань ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання організації, менеджер зобов'язаний уміти виявляти істотні фактори в зовнішньому середовищі, що вплинуть на його організацію і повинен запропонувати придатні способи реагування на зовнішні впливи. Характеристики зовнішнього середовища наступні:

1. Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища – це рівень сили, з яким зміна одного фактора впливає на інші фактори. Так само, як зміна будь-якої внутрішньої перемінної може позначатися на інші, зміна одного фактора оточення може обумовлювати зміну інших.

2. Складність зовнішнього середовища – це число факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіантності кожного фактора.

3. Рухливість середовища – це швидкість, з яким відбувається зміна в оточенні організації. Швидкі зміни відбуваються в авіаційно-космічній промисловості, виробництві комп'ютерів, біотехнології і сфері теле комунікацій.

Перша проблема, з якою зустрічається керівник – визначення зовнішнього середовища. Керівництво повинне обмежити урахування зовнішнього середовища тими аспектами, від яких вирішальним чином залежать цілі організації. Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, що діють за межами організації і складається із середовища прямого й непрямого впливу (рис. 3.2).

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Середовище непрямого впливу		Середовище прямого впливу
Макросередовище		Мікросередовище (безпосереднє оточення)
P		Політико-правові фактори			Споживачі / клієнти
					Постачальники
E		Економічні фактори
					Конкуренти
S		Соціально-демографічні, культурні фактори
		Ділові партнери
					Ринок робочої сили
T		Техніко-технологічні фактори
		Контактні аудиторії

 

Рисунок 3.2 – Структура зовнішнього середовища підприємства

 

З огляду на складність функціонування в умовах високо рухомого середовища, організація чи її підрозділи повинні спиратися на більш різноманітну інформацію, щоб приймати ефективні рішення щодо своїх внутрішніх перемінних.

4. Невизначеність. Невизначеність зовнішнього середовища є функцією кількості інформації, яку використовує організація чи керівник із приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості в цій інформації.

Середовище прямого впливу включає фактори, які безпосередньо впливають на операції організації і відчувають на собі прямий же вплив операцій організації. До цих факторів потрібно віднести постачальників, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачів і конкурентів.

Аналіз мікросередовища припускає аналіз тих факторів зовнішнього середовища, із якими підприємство знаходиться в безпосередній взаємодії. У стратегічному аналізі пріоритетними факторами мікросередовища є:

- споживачі / клієнти (комерційний успіх будь-якого підприємства визначається взаємодією з клієнтурним ринком);

- постачальники;

- конкуренти;

- ділові партнери (фінансові кола, інвестори й ін.);

- ринок робочої сили;

- контактні аудиторії (засобу масової інформації (ЗМІ), зелені, державні установи).

Під середовищем непрямого впливу (макросередовище) розуміються фактори, які можуть не робити прямого негайного впливу на операції, але проте позначаються на них. Тут маються на увазі такі фактори, як стан економіки, соціокультурні і політичні зміни, науково-технічний прогрес, міжнародні події. Прийнято вважати, що макросередовище складається з так званих PEST-факторів.

Аналіз макросередовища підприємства припускає вивчення й оцінку наступних факторів:

- політико-правових (законодавство, правові норми, податкова політика, політична ситуація);

- економічних (інфляція, економіка, безробіття, податки);

- соціально-демографічних, культурних (смертність, народжуваність, чисельність, міграція, традиції, утворення, порожні-вікові характеристики населення);

- науково-технічних (науково-технічний прогрес (НТП), технології, інновації)

- природних (особливості регіону, клімат).

У результаті аналізу макросередовища і безпосереднього оточення складається перелік можливостей і погроз із боку зовнішнього середовища. При цьому дається оцінка ступеня впливу цих факторів у балах, і розробляються можливі варіанти відповідних дій підприємства.