Загальні принципи побудови бухгалтерського обліку та необхідність його поділу на фінансовий і управлінський

 

 

Впровадження ринкових механізмів, різноманітність форм влас- ності, реформування економічних взаємовідносин в народному гос- подарстві України і його складовій частині – агропромисловому ком- плексі – вимагають внесення корінних змін у систему бухгалтерсько- го обліку з метою одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень та запобігання ризику у фінансовій діяльності підприємства.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фі- нансову звітність в Україні” облік поділяється на бухгалтерський і внутрішньогосподарський (управлінський). В країнах з розвинутою ринковою економікою бухгалтерський облік прийнято поділяти на дві частини: фінансовий облік і управлінський облік. Цей поділ не є са- моціллю, а випливає з необхідності інформаційного забезпечення зо- внішніх та внутрішніх користувачів в умовах ринку.

Залежно від потреб користувачів облік поділяється на: фінансо-

вий; управлінський; податковий.

В умовах ринкової економіки турбота про збереження таємниці технології виробництва, формування собівартості та прибутковості окремих видів виготовленої продукції примушує підприємців створи- ти два автономні підрозділи бухгалтерії: зовнішню – фінансову та внутрішню – управлінську. Тому в даний час більшість науковців стверджують, що такий поділ об’єктивно зумовлений відмінностями в меті, завданнях та принципах організації зовнішньої та внутрішньої бухгалтерій.

Якщо метою фінансового обліку є надання користувачам (зов- нішнім і внутрішнім) для прийняття рішень повної, правдивої та не- упередженої інформації про фінансове становище, результати діяль-

ності та рух грошових коштів підприємства, то метою управлінського обліку є підготовка інформації про діяльність підприємства для внут- рішніх користувачів в процесі управління підприємством.

Виходячи із поставленої мети, фінансовий і управлінський облік мають різні завдання і об’єкти.

Що стосується внутрішньої облікової системи (управлінського обліку), то питання про те, створювати її чи ні, зазвичай, вирішує без- посередньо адміністрація (власник) підприємства.

Загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами побу-

дови бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві є:

–  автономності підприємства як юридичної особи, відокремле- ної від її власників. У фінансовій звітності відображається тільки майно підприємства;

– двоїстості (подвійності) відображення майна (активів) під- приємства у нерозривному зв’язку з джерелами його утворення (па- сивів);

–  вартісного вимірювання активів і пасивів за історичною собі-

вартістю на момент оцінки в національній валюті;

– індивідуалізації та персоніфікації господарських фактів на рахунках по кожному об’єкту індивідуально і кожному суб’єкту (вла- снику);

–  доказовості шляхом оформлення кожної господарської опера- ції (явища, факту) в первинних документах, бухгалтерських регістрах та звітності;

–  безперервності реєстрації за історичний (звітний) період всіх господарських операцій;

– періодизації даних за певний визначений період щодо стану майна за відповідними активами і пасивами;

–  історичної собівартості оцінки активів, виходячи з фактичних витрат на їх придбання або виробництво;

– постійності застосування обраної облікової політики протя- гом тривалого часу. Зміни облікової політики мають бути обґрунтова- ні і детально описані в примітках до фінансової звітності;

–  нарахування та відповідності доходів і витрат. Доходи і витра- ти відображаються в обліку в тому періоді, в якому вони були здійс- нені;

– продажу (реалізації), при якому моментом реалізації та ви-

знання доходу є момент відвантаження продукції і передачі права вла-

сності на неї від постачальника до покупця;

–  обачності  (обережності),  при  якому  доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком визначеною подією, тоді як витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймові- рною можливою подією;

– суттєвості, при якому в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські операції.

Управлінський облік також побудований на загальноприйнятих принципах бухгалтерського фінансового обліку. В той же час, управ- лінський облік як система, має і свої властиві принципи:

– оцінки результатів діяльності структурних підрозділів (бри- гади, ферми, цеху). Передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу у формуванні прибутку підприємства, починаючи від здійснення витрат і виробництва до реалізації продукту;

– прийнятності  й  багаторазового  використання  інформації  в усіх видах управлінської діяльності;

– бюджетного методу управління. Бюджетом (кошторисами) охоплюються процеси постачання, виробництва і реалізації. В кошто- рисах знаходять відображення витрати на виробництво і доходи від окремих видів діяльності як структурних підрозділів, так і підприєм- ства в цілому.

Управлінський облік, як і фінансовий, виконує інформаційну, контрольну і управлінську функції. Разом з тим, управлінському облі- ку властива специфічна прогнозна функція. На підставі аналізу і оці- нки фактичних результатів діяльності управлінський облік забезпечує перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому.

Таким чином, об’єктивна необхідність розподілу бухгалтерсько-

го обліку на фінансовий і управлінський випливає із:

– прагнення до збереження суворої таємниці облікових даних,

насамперед управлінської бухгалтерії;

– різниці між користувачами інформаційних даних обох бухгал- терій (фінансової та управлінської) і законодавчої регламентації звіт- ності;

– пріоритету внутрішніх користувачів інформації, що зумовив виникнення управлінського обліку;

– подвійного характеру обліку, що зумовив поділ на внутрішній

(управлінський) і зовнішній (фінансовий).