Поняття про запаси, їх класифікація та оцінка

 

 

Для здійснення процесу виробництва підприємство повинно ма- ти, крім засобів праці і робочої сили, в необхідних розмірах предмети праці, які на відміну від засобів праці приймають участь тільки в од- ному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на створений продукт. Предмети і продукти праці являють собою оборо- тні засоби в матеріальній формі і відносяться до групи запасів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку ін- формації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламенту- ються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, вико- нання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що під- приємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Щоб правильно організувати бухгалтерський облік запасів їх поділяють на такі класифікаційні групи:

1) сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі ви- роби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування вироб- ництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання неза- кінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано до- ходу;

3) готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначе- на для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отри-

мані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використову- ються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

6) поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9 “Запаси”, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісово- го господарства після її первісного визнання.

У сільському господарстві до продукції сільськогосподарського виробництва відносять продукцію рослинництва, тваринництва, про- мислових підсобних і інших виробництв. За призначенням дану про- дукцію поділяють на виробничі запаси (насіння і посадковий матері- ал, корми, органічні добрива та ін.) і товарну частину продукції.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на ба-

ланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними сила- ми підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визна- чається за П(С)БО 16 “Витрати”.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: сум, що сплачу- ються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих  податків;  сум  ввізного мита; сум  непрямих  податків  у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних і інших витрат. Транспортно-заготівельні витрати включають затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів понаднормові втрати і нестачі запасів, фінансові витрати, витрати на збут, загально- господарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

У разі відпуску запасів у виробництво, продажу та іншого ви- буття оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів, перед- бачених П(С)БО 9 “Запаси”:

– ідентифікованої  собівартості відповідної одиниці запасів –

оцінюються запаси, які відпускаються для спеціальних замовлень і

проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного;

–  середньозваженої собівартості – оцінка проводиться по кож- ній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці за- пасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одер- жаних у звітному місяці запасів;

–  собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) – оцінка базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

–  нормативних затрат – оцінка полягає у застосуванні норм ви- трат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємс- твом з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін;

– ціни продажу – собівартість реалізованих товарів визнача- ється як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

На дату балансу запаси відображаються у бухгалтерському облі- ку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, яка включає очікувану ціну реалізації за- пасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних ви- трат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відобража- ються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась, або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Важливе значення в забезпеченні схоронності, правильного ве- дення обліку та ефективного використання матеріальних цінностей має організація складського обліку. Матеріальні запаси повинні збері- гатися в спеціальних приміщеннях (складах), забезпечених ваговою і вимірювальною тарою. Розмір запасів матеріальних цінностей пови- нен відповідати нормам і потребам виробництва. Їх відпускають із складу в межах встановлених лімітів. Відповідальність за прийняття, зберігання і витрачання цінностей на складах несуть матеріально від-

повідальні особи, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Перед бухгалтерським обліком продукції та інших матеріальних цінностей стоять такі завдання: своєчасне, повне і правильне оформ- лення первинними обліковими документами операцій по оприбутку- ванню і витрачанню товарно-матеріальних цінностей; дотримання необхідних норм запасів і витрачання продукції і матеріалів; суворий контроль за оприбуткуванням, зберіганням і витрачанням сировини і матеріалів за цільовим призначенням; своєчасне виявлення виробни- чих запасів, які не використовуються на підприємстві і їх можна реа- лізувати для покращення фінансового стану; правильне визначення собівартості придбаних матеріалів і виготовленої (вирощеної) проду- кції; прийняття необхідних заходів щодо запобігання нестач, краді- жок і псування товарно-матеріальних цінностей.

Тільки правильно організований бухгалтерський облік продукції і матеріалів може забезпечити виконання цих завдань.