Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку

 

 

Реформування економіки України передбачає корінні зміни в си- стемі бухгалтерського обліку. Система бухгалтерського обліку в Укра- їні має ґрунтуватись на кращих традиціях і правилах застосування світової практики ведення та організації бухгалтерського обліку, збе- рігаючи при цьому його національні особливості. Тому у 1998 році в Україні була прийнята спеціальна Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Го- ловне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами бухгал- терського обліку.

Завданнями реформи є:

– створення системи національних положень (стандартів) бух- галтерського обліку і звітності, яка забезпечить потрібною інформаці- єю користувачів, передусім інвесторів;

– забезпечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рі- вні та станом економічно-правового середовища і ринкових відносин в Україні;

– надання методичної допомоги у впровадженні та використанні реформованої моделі бухгалтерського обліку.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у від- повідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандар- тами бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами:

– законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку;

– формування нормативної бази (положення (стандарти));

– методичне  забезпечення  (інструкції,  методичні  вказівки,  ко-

ментарі);

– кадрове  забезпечення  (підготовка,  перепідготовка  та  підви-

щення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку);

– міжнародне співробітництво (вступ і активна робота в міжна-

родних спеціалізованих професійних організаціях).

Метою нормативного регулювання бухгалтерського обліку є за-

безпечення доступу всіх зацікавлених користувачів до інформації та звітності, яка дає об’єктивну картину фінансового становища і ре- зультатів діяльності суб’єкта господарювання. Регулюванню з боку держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку, пов’язані з уза- гальненням інформації та складання звітності, потрібної зовнішнім користувачам. Порядок, форми, строки і структура інформації та зві- тності для внутрішніх користувачів регулюються суб’єктом господа- рювання.

Основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Зако- ні України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укра- їні”, прийнятому Верховною Радою 16 липня 1999 року, та конкрети- зовано у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського об- ліку. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ве- дення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У ньому передбачено такі розділи:

Розділ І. Загальні положення, в яких дається визначення термі- нів, сфера дії Закону, мета бухгалтерського обліку та фінансової звіт- ності, основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звіт- ності, валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Розділ ІІ. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фі- нансової звітності, в якому визначені керівні органи регулювання бу- хгалтерського обліку та роль Методологічної ради з бухгалтерського обліку.

Розділ ІІІ. Організація та ведення бухгалтерського обліку, в яко- му висвітлені питання організації бухгалтерського обліку на підпри- ємстві, первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку, інвентаризації активів і зобов’язань.

Розділ ІV. Фінансова звітність, де передбачені загальні вимоги до фінансової звітності, консолідована та зведена фінансова звітність, звітний період, подання та оприлюднення фінансової звітності, конт- роль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фі- нансову звітність.

Розділ V. Прикінцеві положення. В цьому розділі вказується, що Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року і необхідність внесення змін в інші законодавчі та нормативно-правові акти, які випливають з цього Закону.

Таким чином, Законом передбачена поступова зміна традиції державного  управління  бухгалтерським  обліком  на  його  державне

регулювання.

Важливим кроком на шляху реформування системи бухгалтер- ського обліку в Україні є затвердження Міністерством фінансів Укра- їни Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо- бов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Ін- струкції про його застосування.

Планом рахунків називається систематизований перелік рахун- ків, який визначає організацію всієї системи поточного бухгалтерсь- кого обліку на підприємствах і в організаціях. Він є одним з важливих нормативних документів, що регламентують єдність методології бух- галтерського обліку.

План рахунків включає окремі розділи (класи) рахунків, в якому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування син- тетичних рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахун- ків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку. Всього передбачено дев’ять класів балансових рахунків і один клас (нульовий) – позабалансових рахунків:

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.

Клас 5. Довгострокові зобов’язання.

Клас 6. Поточні зобов’язання.

Клас 7. Доходи і результати діяльності.

Клас 8. Витрати за елементами. Клас 9. Витрати діяльності. Клас 0. Позабалансові рахунки.

Ведення рахунків класів 0–7 є обов’язковим для всіх підприєм- ств. Застосовувати чи не застосовувати рахунки класів 8 “Витрати за елементами” і 9 “Витрати діяльності” вирішують самі підприємства. Так, малі підприємства можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 або, за своєю ініціативою, ви- користовувати рахунки класів 8 і 9 одночасно. Всі інші підприємства ведуть облік витрат з використанням рахунків класу 9 або, за власним бажанням, – рахунків класів 8 і 9 паралельно.

У Плані рахунків є зарезервовані коди, які можуть бути вико-

ристані при введенні нових синтетичних рахунків за відповідними

клопотаннями перед Міністерством фінансів України. Можуть вводи- тись нові субрахунки для здійснення обліку специфічних операцій, але при цьому вони не повинні порушувати загальноприйнятої нуме- рації (кодування) Плану рахунків. Підприємство самостійно визначає додаткову систему аналітичного обліку.

Новий План рахунків дає змогу формувати інформацію про ак- тиви, власний капітал і зобов’язання для відображення їх у Балансі, Звіті про фінансові результати та в інших звітних формах.

Кожний господарюючий суб’єкт у розвиток Плану рахунків, за- твердженого Міністерством фінансів, має підготувати такий робочий план рахунків, який забезпечував би ведення обліку та складання зві- тності відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з обліку.

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів для суб’єктів малого під- приємництва ухвалений Методологічною радою з бухгалтерського обліку і затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року № 186 (з наступними змінами і доповненнями) Спрощений план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій, який передбачає 27 рахунків синтетичного обліку.

Протягом 1999–2007 років Міністерством фінансів України бу- ло затверджено 32 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, в яких конкретизовано принципи нової системи бухгалтерського облі- ку в Україні (таблиця 1).

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” – визнача- ються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та ви- моги до визнання і розкриття її елементів.

П(С)БО 2 “Баланс” – визначаються зміст і форма Балансу та за-

гальні вимоги до розкриття його статей.

П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” – визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” – визначаються зміст і форма Звіту про рух грошових коштів, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Таблиця 1