Види ефективності господарського рішення

Організаційна ефективність

Факт досягнення організаційних цілей, пов'язаних із реалізацією потреб людини в організації жит­тя, безпеці, управлінні, стабіль­ності, завдяки якомога меншій кількості працівників за міні­мальний час

Економічна ефективність

Співвідношення вартості додат­кового продукту, отриманого в результаті реалізації рішення, та витрат на його розробку й реалізацію

 

Технологічна ефективність

Факт досягнення певних резуль­татів (галузевого, національного або світового технологічного рів­ня виробництва), запланованих у бізнес-плані, за більш короткий час або з меншими фінансовими витратами

Соціальна ефективність

Факт досягнення соціальних ці­лей, що реалізують потреби лю­дини в інформації, знаннях, са­мовираженні, за більш короткий час силами меншої кількості пра­цівників, з меншими фінансовими витратами

 

Психологічна ефективність

Факт досягнення психологічних ці­лей, що реалізують потреби лю­дини в коханні, сім'ї, вільному часі для більшої кількості працівників за коротший час або з меншими фінансовими витратами

Правова ефективність

Ступінь досягнення правових ці­лей, що реалізують потреби лю­дини в безпеці та порядку, за більш короткий час, силами мен­шої кількості працівників або з меншими фінансовими витратами

 

Екологічна ефективність

Факт досягнення екологічних цілей організації та персоналу, що реалі­зують потребу людини в безпеці, здоров'ї, за більш короткий час, силами меншої кількості праців­ників або з меншими фінансо­вими витратами

Етична ефективність

Факт досягнення моральних цілей організації, персоналу, що реалі­зують потребу людини в дотри­манні норм поведінки, за більш короткий час, силами меншої кіль­кості працівників або з меншими фінансовими витратами

Політична ефективність

Факт досягнення політичних ці­лей організації, персоналу, що реалізують потребу людини в вірі, патріотизмі, за більш корот­кий час, силами меншої кіль­кості працівників або з мен­шими фінансовими витратами

Рис. 1.1. Види ефективності господарських рішень

> бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу); можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, люд­ськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);

> забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, по­ставленим перед об'єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);

> мати кількісну та якісну визначеність (обов'язкове встанов­лення конкретних, виражених у кількісних показниках, результа­тів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність харак­теризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);

> забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалі­зації;

> мати конкретний зміст і обгрунтованість;

> враховувати реальний масштаб часу;

> забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рі­шення);

> бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму до­сягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);

> мати правомірність (дотримання правових норм його при­йняття); законність рішення (несуперечність чинним норматив­но-правовим актам);

> досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанту, що забезпечить максимальний результат за мінімальних витрат);

> бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, а й політичного, правового, психологічного та ін­шого характеру);

> можливість верифікації та контролю виконання.
Прийняття ефективного рішення залежить також від наявності

певних умов та усунення перешкод (рис. 1.2).

Для вибору найкращого ГР необхідно скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. Якщо порівнювати проце­си, у яких використовуються однакові ресурси, то краще те рі­шення, де вищий результат (чи нижчі витрати ресурсів). Набагато складніші ситуації, коли досягаються різні ефекти за використан­ня різних ресурсів. У таких випадках часто використовують кри­терій ефективності, що виглядає як деякий відносний, питомий ефект, тобто результат, що припадає на одиницю використовува­них ресурсів [5]. Індикаторами такої оцінки служать багато показ­ників ефективності: продуктивність праці, фондовіддача, матері­алоємність, собівартість, рентабельність тощо.

Перешкоди прийняття ефективного рішення

— недооцінка важливості, складнос­ті, можливих наслідків проблем, не­вміння вчасно розпізнати проблему; затягування прийняття рішення;

— надмір поточних проблем;

— невиважена внутрішня політика;

— брак бажання, наполегливості (погане керівництво чи брак ресур­сів);

— короткозорість;

— слабка система звітності; неадек­ватні факти чи їх надлишок;

— нездатність уповноважити (брак довіри);

— некомпетентність;

— згладжування гострих кутів (не­рішучість), страх «обпектися»;

— надлишок людей, залучених до процесу прийняття рішень (управ­ління комітетом);

— низька пріоритетність рішень; суб'єктивізм

Умови прийняття ефективного рішення

— правильне визначення суті про­блеми та усунення неякісних рі­шень;

— округлення інформаційних даних не більш як до десятих;

— врахування особистих упере­джень;

— гуманність як передумова рі­шення;

— вжиття профілактичних заходів;

— здатність прийняти будь-які нас­лідки рішення;

— динамічність та дисциплінова­ність персоналу;

— наявність запасного варіанту дій;

— імовірність змін (вони розгляда­ються як можливий варіант розвит­ку подій, а не як загроза);

— послідовне й наполегливе вико­нання рішень (сильне лідерство)

Господарське рішення

Рис. 1.2. Умови та перешкоди прийняття ефективного рішення

В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований. Вихо­дячи з цього, основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати [5]:

• пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на да­ний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збі­гатися з основною метою організації^-);

• урахування невизначеності та надійність (урахування у при­йнятті та реалізації рішень факторів невизначеності й випадковості);

• прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогноз­ний характер можливих наслідків реалізації рішень — економіч­них, соціальних, екологічних тощо);

• єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності, для досягнен­ня загальної мети вони повинні сприяти один одному);

• взаємопов'язаність (усі елементи системи пов'язані не тіль­ки між собою, але і з навколишнім середовищем);

• ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й вико­нання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв'язку підпорядку­вання й відповідальності);

• функціональність (спільне аналізування структури управ­ління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою).

Визначення ефективності прийнятих ГР пов'язано з такими труднощами [24]:

■/ суб'єктивізмом цілей, що ставляться перед ОПР виконав­цями організації, та можливостями приховати їх від підлеглих і оточення;

S об'єктивністю сукупності факторів, що впливають на ОПР у процесі розробки, прийняття та реалізації рішення;

■S відсутністю сталих методик, що нормативно визначають (рекомендують) зміст і порядок дій ОПР, і механізму недопу­щення їх невиконання, а також відповідальності за вчинене з бо­ку ОПР.

Рішення приймається в інтересах певних осіб, а наскільки діє­вим воно виявиться, залежить від виконавців, їх підготовленості та, звичайно ж, від обставин. Господарське рішення буде ефектив­ним, якщо його реалізовано відповідно до запропонованих вимог. Однак у процесі реалізації довгострокових цілей важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінце­вих результатів.

ВИСНОВКИ

Поняття «рішення» у теорії та на практиці найчастіше розуміється як процес, акт вибору, результат вибору. Рішення як таке має сенс лише тоді, коли існують альтернативи вибору та визначено мету цього вибору. Господар­ське рішення є результатом складної системної діяльності людей. ГР — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економіч­ного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіан­тів досягнення конкретної цілі підприємства. Господарське рі­шення має бути оптимальним, ефективним і результативним.

Сутність господарських рішень проявляється в певних аспек­тах, що засвідчують вплив цих рішень на економічні, організа-

ційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Необхід­ність класифікації зумовлено потребою у визначеності терміно­логічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й об­ґрунтування рішень. Але на даний момент не існує чіткої та ста­лої класифікації ГР.

Приймаючи певне господарське рішення, необхідно визначи­ти оптимальні форми його розробки та реалізації. Формами роз­робки господарських рішень є: акт, акцепт, бюлетень, вказівка, декларація, договір, закон, заява, кодекс, модель, наказ, норма, постанова, розпорядження тощо. Реалізація рішень, прийнятих суб'єктом господарювання, може відбуватися в таких формах, як: ділова бесіда, засідання, інформаційний лист, методика, навчан­ня, рекомендаційний лист, порада, нарада.

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожного керівника, ОПР звернути увагу на якість та ефективність при­йняття рішення. Якість господарського рішення визначається су­купністю параметрів рішення, що задовольняє конкретного спо­живача (групу споживачів) та забезпечує реальність його реалі­зації. Ефективність господарського рішення — це ресурсна ре­зультативність як результат розробки, прийняття та реалізації рі­шення на підприємстві. Основними вимогами до ГР є: своєчас­ність прийняття, потреба у встановленні механізму реалізації, оп-тимальність, можливість реалізації, гнучкість, можливість вери­фікації та контролю виконання, оригінальність і змістовність.

 

/ О

^Po*Wr