Основні методи аналізу господарських рішень

 

Метод	Характеристика
Метод порів­няння	Порівняння — розгляд одного явища в зв'язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи не­доліків між ними. Метод дає можливість оцінити роботу фірми, визначити відхилення від показників, з якими здійснюється порівнян­ня, встановити причини та виявити резерви. Основні види порівнянь: порівняння звітних і планових по­казників; планових показників і показників попереднього періоду; щоденних показників роботи підприємства; порів­няння з даними провідних підприємств, середньогалузеви-ми даними тощо
Індексний ме­тод	Метод заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рів­ня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий. Індекси — це відносні показники, завдяки яким відносні й абсолютні відхилення узагальнювального показника можна розкласти за факторами, виявити вплив на досліджуваний показник різних факторів, виразити послідовність зміни пе­вного економічного явища. В аналітичній роботі викорис­товуються кілька форм індексів (агрегатна, арифметична тощо). Застосовується для аналізу складних явищ, певні елемен­ти яких не можна виміряти кількісно (для оцінки вико­нання планових завдань, визначення динаміки явищ і процесів). Метод не дає розрахувати абсолютні відхилен­ня узагальнювального показника за наявності більш ніж двох факторів
Балансовий метод	Зіставлення взаємопов'язаних показників господарської ді­яльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, ви­значення резервів підвищення ефективності виробництва. У разі застосування балансового методу зв'язок між окре­мими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих у процесі різних зіставлень. Метод широко використовується в бухгалтерському обліку, статистиці, плануванні, для аналізу економічної діяльності
Метод ланцю­гових підста­новок	Метод використовується для розрахунку впливу окремих факторів на відповідний загальний показник чи функцію. Завдяки цьому методу можна одержати ряд проміжних зна­чень узагальнювального показника послідовною заміною базисних значень факторів на фактичні. Різниця двох про­міжних значень узагальнювального показника в ланцюзі підстановок дорівнює зміні узагальнювального показника, зумовленій зміною відповідного фактора.

Продовження табл. 3.4

 

Метод	Характеристика
	У разі використання методу варто забезпечувати строгу по­слідовність підстановки, оскільки довільна зміна кількісних та якісних показників призводить до хибних результатів. Чим істотніше відхилення фактичних показників від пла­нових, тим більше розходжень в оцінці факторів, розрахо­ваних з різною послідовністю підстановки
Графічний метод	Графік — геометричне зображення функціональної залеж­ності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв'язки й відносини. На графіках зручно знаходити значен­ня функцій за відповідним значенням аргументу. Графічний метод виступає засобом ілюстрації господар­ських процесів, розрахунку сукупності показників, оформ­лення результатів аналізу. Широко застосовуються сіткові графіки, «дерева рішень», що належать до графоматемати-чних методів
Факторний аналіз	Передбачає встановлення сили впливу факторів на функ­цію чи результативну ознаку (корисний ефект машини, елементи сукупних витрат), що має на меті ранжування фак­торів для розробки плану організаційно-технічних заходів щодо поліпшення функції
Функціональ­но-вартісний аналіз (ФВА)	Спрямований на підвищення корисного ефекту на одиницю сукупних витрат. Завдання ФВА: досягнення найкращого співвідношення між ефективністю роботи апарата управ­ління та витратами на його утримання; зниження собівар­тості вироблюваної продукції та підвищення її якості; під­вищення продуктивності праці управлінських працівників і робітників виробничих підрозділів; оптимізація викорис­тання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; змен­шення чи усунення браку. Фахівець абстрагується від реальної конструкції та зосеред­жує увагу на функціях, що мають виконувати вироби, технологічний процес та інші об'єкти аналізу. Стосовно ФВА, функція — призначення чи здатність до визначеної дії (впливу), задоволення потреби. До функцій об'єкта, що характеризують різні його властивості (споживчо-експлуатаційні, естетичні, ергономічні, екологічні, конс­труктивно-технологічні): головні (основні) і другорядні (допоміжні); корисні, нейтральні та шкідливі; необхід­ні (відсутні), дійсні та потенційні. На основі моделі виділяються зайві та дублюючі функції; паралельно ви­значається обсяг витрат на функції. Виключення з функ­ціональної сфери об'єкта аналізу зайвих та дублю­ючих функцій сприяє зменшенню витрат на його утри­мання.

Продовження табл. 3.4

Метод

Характеристика

Етапи проведення ФВА:

— підготовчий (популяризація методу, навчання фахівців основ ФВА, вибір об'єкта дослідження та визначення цілей аналізу, формування робочої групи, складання плану про­ведення аналізу конкретного об'єкта);

— інформаційний (збір і систематизація документації за об'єктом, виявлення та формування функцій: побудова схеми взаємозв'язку складових, визначення витрат на ство­рення та функціонування об'єкта, його складових, вияв­лення зон найбільшого зосередження витрат);

— аналітичний (аналіз і уточнення функцій; визначення основних, допоміжних, виявлення непотрібних функцій в об'єкті та його складових, розмежування й аналіз витрат, пов'язаних зі здійсненням функцій об'єкта, витрат на їх здійснення з аналогами; формулювання задач для пошуку нових ідей і варіантів оптимальних рішень);

— творчий (уточнення напряму задач пошуку нових техно­логічних рішень і вибір методів пошуку; організація та проведення нарад стосовно висування ідей; обробка і сис­тематизація результатів творчих нарад для оцінювання за­пропонованих ідей);

— дослідницький (виключення явно нездійсненних про­позицій та експертиза вибраних пропозицій; досліджен­ня й експериментальна перевірка різних можливостей виконання функцій у запропонованих варіантах, оцінка можливості реалізації вибраних пропозицій визначення витрат та економічності виконання функцій для різних варіантів рішень, ранжування варіантів і вибір оптималь­ного);

 

— рекомендаційний (оформлення й узгодження із зацікав­леними службами рекомендацій з реалізації пропозицій ос­таточно обраних варіантів рішень уточненням розрахунків ефективності, обговорення поданих рекомендацій коміте­том ФВА та прийняття рішень, складання проекту і затверд­ження плану-графіка впровадження рекомендацій, їх пере­дача відповідним службам);

— етап упровадження (узгодження плану-графіка впровад­ження рекомендацій ФВА з іншими розділами плану під­вищення ефективності виробництва, організація та кон­троль роботи з реалізації рекомендацій, заохочення діль­ниць розробки та впровадження рекомендацій, оформлення звіту про виконану роботу).

Під час проведення ФВА часто вдаються до побудови функціональних моделей об'єкта, що зображуються у вигляді схем, графіків, таблиць (матриць) або в іншому вигляді

Закінчення табл. 3.4

 

Метод

Характеристика

Матричні ме­тоди

Матричний метод належить до об'єктивних методів розроб­ки рішень. Метод реалізує вибір кращого рішення з набору альтерна­тив на основі компромісу ознак (критеріїв), досягнутих за­цікавленими сторонами. Компроміс може бути досягнуто між двома, трьома чи більше зацікавленими сторонами, то­му матриця ознак може бути двомірна, тривимірна і т. д. Найпростішою матрицею є двомірна матриця типу «ціль— засіб», «проблема—забезпечення». У базі даних має бути низка альтернативних рішень і різних критеріїв. Завдання керівника полягає в узгодженні значень критеріїв та вста­новленні їх пріоритетів. Матриця дає безліч варіантів рі­шення, комбінації розв'язання проблеми, але сама по собі не дає способу оцінки цих варіантів. Застосовується у разі виникнення повторюваних чи подібних ситуацій та може бути використаний для прийняття будь-яких рішень у будь-якій галузі. Прикладом використання двомір-них матриць може служити метод морфологічного аналізу

Таблиця 3.5

МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ

 

Метод	Характеристика
Методи елементарної математики	Використовуються в традиційних економічних розрахун­ках для обґрунтування потреб у ресурсах, розробки пла­ну, проектів тощо
Класичні методи математичного аналізу	Використовуються самостійно (диференціювання й інте­грування) та в рамках інших методів (математичної ста­тистики, математичного програмування)
Статистичні методи	Основний засіб дослідження масових повторюваних явищ. Для вивчення одномірних статистичних сукупностей слу­жать закон розподілу, варіаційний ряд, вибірковий метод. Для багатомірних статистичних сукупностей застосову­ються кореляційно-регресійний, дисперсійний, коваріацій-ний, спектральний, компонентний, факторний види аналізу
Економічні методи	Базуються на синтезі трьох галузей знань — економіки, ма­тематики й статистики. Основа — економічна модель — схематичне зображення економічного явища (процесів), їх характерних рис за допомогою наукової абстракції. Найпоширеніший метод аналізу економіки «витрати — ви­пуск». Основа методу — матричні (балансові) моделі, по­будовані за шаховою схемою, які наочно ілюструють взаємо­зв'язок витрат і результатів виробництва

Закінчення табл. 3.5

 

Метод	Характеристик»
Методи математичного програмування	Основний засіб розв'язання задач оптимізації виробни­чо-господарської діяльності. Завдяки цим методам оці­нюють напруженість планових завдань, дефіцитність ре­сурсів, визначають види сировини, групи лімітованого устаткування
Методи дослідження операцій	Дослідження операцій — розробка методів цілеспрямо­ваних дій (операцій), кількісна оцінка рішень і вибір найкращого з них. Мета дослідження операцій — сполу­чення структурних взаємозалежних елементів системи, що найбільшою мірою забезпечує найкращий економіч­ний показник. Методи: методи рішення лінійних програм; управління запасами; теорія ігор, теорія розкладу, теорія масового обслуговування; методи сітьового планування
Методи економічної кібернетики	Економічна кібернетика аналізує економічні явища та процеси як складні системи з погляду законів управління й руху інформації в них. Методи: системний аналіз; методи імітації; методи мо­делювання; методи навчання, ділові ігри; методи розпіз­навання образів

Математичні методи прискорюють проведення аналізу, спри­яють більш повному обліку впливу факторів на результати діяль­ності, підвищенню точності обчислення. Застосування математич­них методів вимагає: системного підходу до дослідження об'єкта, облік взаємозв'язків і відносин з іншими об'єктами (підприєм­ствами, фірмами); розробки математичних моделей, що відбива­ють кількісні показники системної діяльності працівників органі­зації, процесів, які відбуваються в складних системах; удоскона­лення системи інформаційного забезпечення управління підпри­ємством з використанням EOT.

Усі економіко-математичні методи (задачі) поділяються на дві групи: оптимизаційні (рішення за заданим критерієм) та неопти-мізаційні (рішення без критерію оптимальності) [24]. За ознакою отримання точного рішення всі математичні методи поділяються на точні (за критерієм чи без нього одержують єдине рішення) та наближені (на основі стохастичної інформації). До оптимально точних можна віднести методи теорії оптимізаційних процесів, деякі методи математичного програмування та методи дослі-

дження операцій; до оптимізаційних наближених — частину ме­тодів математичного програмування, дослідження операцій, еко­номічної кібернетики, евристичні; до неоптимизаційних точних — методи елементарної математики та класичні методи матема­тичного аналізу, економічні методи; до неоптимізаційних набли­жених — метод статистичних іспитів та інші методи математич­ної статистики.

Інструментарій методів аналізу:

• зведення (синтезування результату впливу різних факторів на узагальнювальний показник виробничо-господарської діяль­ності підприємства) та групування (виділення, за певними озна­ками, характерних груп серед явищ, які вивчаються; розрізняють: структурні (за продуктивністю, рівнем механізації, структурою продукції) та аналітичні (з двох взаємопов'язаних показників один розглядається як фактор впливу, а інший — як наслідок цього впливу); прості (за однією ознакою) та комбінаційні (за де­кількома ознаками);

• абсолютні (характеризують розміри економічних явищ по­казників; використовуються як база для розрахунку середніх та відносних величин) та відносні величини (використовуються для аналізу динаміки явищ, зміни показника, явища у часі; відобра­жають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, тер­міни зростання, структуру, питому вагу);

• середні величини (використовуються для узагальненої харак­теристики масових, якісно однорідних економічних явищ, показ­ників, процесів; види: середні арифметичні, середні геометричні, середньозважені, мода);

• динамічні ряди (відображають зміну значень показників у часі);

• суцільні (вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підпри­ємства) та вибіркові (передбачають вивчення господарської діяль­ності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності) дослідження;

• деталізація (розкладання узагальнювального (кінцевого) показника на окремі частини для визначення впливу кожної з них) та узагальнення (визначення зв'язку між частинами цілого та їх впливу на загальні результати).

Залежно від напряму аналізу доцільно використовувати певні методи та інструменти прийняття рішень (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ТА ІНСТРУМЕНТІВ ПРИЙНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ*

 

 

Методи/інструменти аналізу рішень	Напрями аналізу
Виконання плану ви­робництва й реалізації	Рівень якості товару	Забезпеченість ресурсами	Використання ресурсів	Організаційно-технічний рівень	Рівень соціального розвитку колективу	Охорона навколиш­нього середовища	Рівень нормативно-методичного забезпечення
Метод порівняння
Індексний метод		Д	—	Д	д	Д	—	—
Балансовий метод	д	Д			—	—	—	—
Ланцюговий метод	д	—	д
Графічний метод	д	д	д	Д	д	Д	д	д
Функціонально-вартісний аналіз	—		—		д	—	—	—
Економіко-матема-тичні методи		д	д		д	д	д	д
Зведення та групу­вання	д	д	д	д	д	д	д	д
Абсолютні та від­носні величини	д	д	д	д	д	д	д	д
Середні величини	д	д	д	д	д	д	д	д
Динамічні ряди	д	д	д	д	д	д	д	д
Суцільні та вибір­кові дослідження	—	д	д	д	д	д	д	—
Деталізація та узагальнення	д	д	д	д	д	д	д	д

Умовні позначення: о — основні методи; д — допоміжні методи.

а висновки

Ш

жр Вирішальну роль у прийнятті рішень віді­
грає підготовка, формування, методи та при-
т йоми їх обґрунтування, а також провідна

^^Чі,,,•'■ роль керівника як особи, що приймає рі-

шення.

Наукова обгрунтованість рішень та їх оптимальність залежить, з одного боку, від методів, які використовуються у процесі роз­робки рішень, з іншого — від рівня знань і ступеня опанування законами розвитку суспільства й управління. Тому для обліку та практичного застосування необхідно знати сутність і механізм прояву процесу обґрунтування рішень, а також ті умови, за яких вони починають діяти.

Найпоширенішими методами розробки господарських рішень є аналітичні, статистичні методи, методи математичного програ­мування, евристичні, експертні методи, метод сценаріїв, метод «дерева рішень».

Обґрунтування ГР — підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та ре­альним обмеженням. Процедура вибору методів для обґрунту­вання конкретних ГР має охоплювати: аналіз господарської зада­чі щодо її змісту, можливості формалізації; вибір методів для пошуку оптимального варіанту рішення; визначення правил і умов застосування обраних методів. Методи обґрунтування рі­шення, як правило, використовуються комплексно, що зумовлено наявністю формальних і неформальних факторів, які створюють ситуацію. Можливо виокремити три підходи до обґрунтування та вибору рішень: концепція математичного вибору рішень (норма­тивний підхід); якісно-предметна концепція (дескриптивний під­хід); комплексна концепція рішень.

Мета прогнозування — зробити зрозумілим процес розробки рішення; допомогти виявити базові тенденції в досліджуваній сфері; визначити основні критичні зони, врахувати ризики стрибко­подібних змін; запропонувати варіанти стратегій досягнення ме­ти управління. Основні задачі прогнозування: визначення прохо­дження процесу зміни об'єкта прогнозування протягом майбут­нього періоду; обґрунтування економічної доцільності розробки ГР, виходячи з наявних ресурсів та пріоритетів.

Частина

РИЗИК ТА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ В ОБҐРУНТУВАННІ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ

ЯК ПЕРШОПРИЧИНА РИЗИКУ

ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4.1. Сутність та види невизначеності

У процесі функціонування суб'єкти підприємництва зазна­ють впливу ряду чинників — соціально-політичних, адміністра­тивно-законодавчих, виробничих, комерційних, фінансових то­що. Майбутній розвиток ситуацій, кінцеві результати господар­ських операцій спрогнозувати дуже складно, оскільки прийнят­тя рішень в економіці на всіх рівнях управління відбувається в умовах неоднозначності розвитку, неможливості точного про­гнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Усунути невизначеність майбутнього в підприємницькій діяль­ності неможливо, тому що вона являє собою елемент об'єктив­ної дійсності.

Умови невизначеності є предметом досліджень й об'єктом по­стійного спостереження з боку економістів та спеціалістів інших сфер. Одним із перших учених, який займався вивченням про­блеми невизначеності в рамках сучасної економічної теорії, був Френк Найт.

З погляду економічної теорії невизначеність — це об'єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об'єктивні та суб'єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття госпо­дарського рішення, тим більший ступінь ризику.

Кількісно невизначеність може виступати як можливість від­хилення результату від очікуваного (або середнього) значення як у менший, так і в більший («спекулятивна» невизначеність) бік, або можливість тільки негативних відхилень кінцевого результа­ту події («чиста» невизначеність) [ЗО].

Основні причини невизначеності схематично подано на рис. 4.1.

Недетермінованість (наслідок неймовір­ності повного перед­бачення та прогнозу­вання) процесів, які ма­ли місце на підприєм­стві та в економічно­му житті

Повна відсутність ін­формації, суб'єктивний аналіз інформації під час планування поведін­ки суб'єкта господарю­вання

Відсутність правдивої інформації підприємств щодо своєї фінансово-господарської діяльнос­ті, приховування інфо­рмації

 

Вплив суб'єктив­них чинників на результати прове­дених аналізів (рі­вень кваліфікації працівників, що аналізують, тощо)