Причини виникнення невизначеності

Наявність поми­лок в інформації:

— систематичних;

— випадкових;

— механічних

Рис. 4.1. Основні причини невизначеності

Економіка ринкового типу передбачає існування найрізноманіт­ніших видів невизначеності для всіх суб'єктів господарювання (рис. 4.2). Найпоширенішою є класифікація невизначеності за сту­пенем настання події. Ця класифікація дає можливість розрізнити повну та часткову невизначеність, повну визначеність. Часткова чи повна невизначеність пояснюється тим, що, по суті, економічні проблеми зводяться до задач вибору з деякої кількості альтернатив. При цьому економічні суб'єкти не мають повної інформації про стан систем для розробки оптимального рішення й достатніх мож­ливостей для адекватного обліку всіх доступних даних. Невизначе­ність інформації можливо зняти, визначивши ймовірність, з якою можна очікувати цю інформацію. Залежно від засобів визначення ймовірності розрізняють два типи невизначеності — статистичну та нестатистичну. Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді кажуть, що рішення приймається в умовах ризику, якщо не-статистична — то рішення приймається в умовах невизначеності. У чистому вигляді той чи інший вид імовірності трапляється рідко — найчастіше можна зустріти мішаний вид.

Залезкно від засобів визначення ймовірності

Статистична невизначеність

Невизначені параметри можуть спостері­гатися достатньо для визначення частоти появи події кількість разів за допомогою статистичних даних, імітації, моделюван­ня, експерименту.

Імовірність розглядається як об'єктивна ймо­вірність настання події. Визначається на ос­нові реальних даних через відносну частоту

Т

Нестатистична (апріорна, суб'єктивна) невизначеність

Подія повторюється не часто або зовсім не спостерігається, і її реалізація мож­лива тільки в майбутньому. Ймовірність розглядається як ступінь упев­неності, що ця подія відбудеться, тобто це суб'єктивна ймовірність. Визначається на основі опитувань, ймовірностей

т

Невизначеність (недостовірність, неоднозначність, невідомість)

За ступенем імовірності настання подій

За об'єктом невизначеності

 

Повна невизначеність

(близький до 0 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій) LimP, = 0 І -> п, де Р, — прогнозованість настання події і; t — час; п — кінцевий час прогнозування події. Повністю відсутня можливість будь-яким чином прогнозувати перспек­тиви розвитку як підприємства, так і рин­ку в цілому

Людська невизначеність

Пов'язана з неможливістю точного перед­бачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності у рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світо­гляді кожної особи

 

Повна визначеність

(близький до 1 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій) LimP, = 1

Можливість зі 100 %-ю ймовірністю про­гнозувати не тільки стратегію підпри­ємства на ринку, а й ситуацію, тенденції розвитку тощо

Технічна невизначеність

Пов'язана з надійністю обладнання, не-передбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автома­тизації, темпами оновлення, обсягами виробництва

 

Часткова невизначеність

(ступінь прогнозованості (імовірності) на­стання події знаходиться в межах від 0 до 1) 0 < LimP, < 1 Г-+П, Має конкретний практичний характер, порівняно з попередніми видами, що яв­ляють собою теоретичні припущення про можливості суб'єктів господарювання

Соціальна невизначеність

Зумовлена прагненням людей утворю­вати соціальні зв'язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, узятих на себе зобов'язань

Рис. 4.2. Схема видової класифікації невизначеності

Розвиток фірми в умовах ринкової економіки на кожному ета­пі повинен формуватися з врахуванням різних видів невизначе­ності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який рин­ковий суб'єкт, також наявні безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприєм­ством (фірмою) може бути наслідком:

• невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;

• невизначеності формування цілей підприємства та вибору пріоритетів у визначених цілях, що може бути зумовлено наявніс­тю ряду альтернативних цілей;

• помилок в оцінках дійсного стану справ усередині самого підприємства та його місця на ринку, до чого, у свою чергу, може призвести ряд причин об'єктивного та суб'єктивного характеру;

• неповної або помилкової інформації стосовно перспектив розвитку даного підприємства й ринку в цілому, рішень, прийня­тих на її підставі;

• можливих перебоїв у розробці чи реалізації стратегії розвит­ку підприємства; невизначеності контролю й оцінки результатів діяльності підприємства.

Таким чином, невизначеність виступає невід'ємним атрибу­том прийняття господарських рішень. Але слід зазначити, що во­на не завжди є негативним фактором, оскільки усвідомлення фак­ту її існування мотивує до самостійного розв'язання господар­ських завдань, веде до ініціативності та творчого пошуку.

На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

> збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань;

> обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з'ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;

> розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають міс­це, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових вели­чин, функціональних залежностей станів об'єкта управління та навколишнього середовища.

4.2. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності

Багато рішень у підприємницькій діяльності доводиться при­ймати в умовах, коли необхідно вибирати напрями дій з кількох можливих варіантів, результати здійснення яких важко спрогно-зувати. Невизначеність виступає основною характеристикою не-

достатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рі­шень знаннями щодо певної проблемної ситуації.

На теоретичному рівні ця ситуація досить добре розроблена, проте на практиці застосування формалізованих алгоритмів аналі­зу обмежене. Основні труднощі полягають у тому, що неможливо оцінити ймовірність появи наслідків прийнятих рішень. Для вибо­ру оптимальної стратегії в ситуації невизначеності використову­ють кілька критеріїв. Кожен з критеріїв передбачає як оптимальне рішення використовувати тільки одну конкретну стратегію («чис­ту» стратегію). Але в деяких випадках краще не дотримуватися одної стратегії, а застосовувати декілька («мішану» стратегію). За наявності кількох альтернативних станів зовнішнього середовища і внутрішніх умов підприємства, їм відповідають належні значення цільових функцій. Якщо жодна з альтернатив не домінуватиме, то постає задача вибору рішення із застосуванням правил і критеріїв теорії прийняття рішень. Наведемо кілька загальних критеріїв ра­ціонального вибору варіантів рішень з безлічі можливих. Критерії засновані на аналізі матриці можливих станів навколишнього се­редовища й альтернатив рішень.

Для прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику за допомогою статичної ігрової моделі вхідна інформація подається у вигляді матриці, рядки якої — це можливі альтернативні рі­шення, а стовпчики — стани системи (середовища).

Кожній альтернативі рішень і кожному стану системи (сере­довища) відповідає результат (наслідок рішення), який визначає витрати або виграш за вибору даної альтернативи рішення та ре­алізації даного стану системи.

У дискретному випадку дані задаються у формі матриці, пред­ставленої в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

МАТРИЦЯ ПРИБУТКІВ

 

	Si		sm
А,	«и		«Ія
А„	ап\		@пт

Aj — альтернатива /-го рішення (/ = п);

Sj — можливийу'-стан навколишнього середовища (/ = \,т);

a_tj — результат (наслідок рішення).

У загальному вигляді ац — неперервна функція аргументів А, та Si, що позначає вартість капіталу, прийняту альтернативою/ за стану навколишнього середовища /.

Матриця придатна для ситуації, коли:

• існує кінцева кількість розглянутих альтернатив дій і станів навколишнього середовища;

• має місце функція результатів, яка зараховує кожній альтер­нативі однозначний ефект у формі, наприклад, вартості капіталу, доходів, прибутків тощо;

• вартість капіталу чи отриманий прибуток (зазнаний збиток) буде єдино важливою цільовою величиною.

Альтернативи в зазначених умовах можуть вибиратися за од­ним із критеріїв, поданих у табл. 4.2, відповідно до правил при­йняття рішень. Нехай кожна альтернатива має однозначний ефект у формі вартості капіталу.

Для вибору оптимальної стратегії в ситуації невизначеності використовуються різні правила та критерії (див. табл. 4.2).

Таблиця 4.2