Оцінювання ступеня політичного ризику за методикою всесвітнього банку

 

Рейтинг	Особливості ризику
PR-1	Низька ймовірність появи ризику в коротко-, середньо- та довго­строковому періоді. Ситуація в країні дуже стабільна, тому існує позитивне ставлення до виплати зовнішнього боргу, яке навряд чи зміниться
PR-2	Не передбачається ризику в коротко- та середньостроковому пері­оді. Довгостроковий ризик важко оцінити, але перспективи не є негативними. Існує достатньо часу для передбачення політичного ризику. Позитивне ставлення до виплати зовнішнього боргу на­вряд чи зміниться
PR-3	Ризик малоймовірний у коротко- та середньостроковому періоді. Довго­строкові перспективи не ясні, але вони не є негативними. Часу доста­тньо для того, щоб виявити політичний ризик. Ставлення до виплати зовнішньої заборгованості позитивне, але може змінитися

Закінчення табл. 7.2

 

Рейтинг	Особливості ризику
PR-4	Ризик малоймовірний у коротко- та середньостроковому періоді, але на довгостроковий період потенційно негативний. Достатньо часу для передбачення середньострокового ризику. Ставлення до виплати зовнішнього боргу може змінитися, але, ймовірніше, воно є позитивним
PR-5	Ризик малоймовірний у короткостроковому періоді. Є достатньо часу для захисту. Тенденція з ризиком у середньо- та довгостроко­вому періоді незрозуміла, але, наймовірніше, вона має негативний характер. Ставлення до зовнішньої заборгованості несприятливе
PR-6	Ризик малоймовірний у короткостроковому періоді, але занадто мало часу для захисту. Середньо- та довгострокові перспективи — негативні. Ставлення до виплати зовнішнього боргу спірне
PR-7	Ризик імовірний у коротко- та середньостроковому періоді. Є мож­ливість покращання ставлення до зовнішньої заборгованості в довго­строковій перспективі завдяки зміні уряду
PR-8	Ризик можливий у будь-який час. Політична ситуація дуже неста­більна; ставлення до виплати зовнішнього боргу вкрай негативне
PR-9	Ризик остаточно визначений. Відсутня будь-яка можливість щодо зміни політичного курсу уряду або ставлення до зовнішньої забор­гованості

Політичні ризики тісно пов'язані із соціальними ризиками (їх особливістю є те, що вони багато в чому зумовлюють один одно­го). Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю та ризику, пов 'язаному з працівниками підприєм­ства (окремим або групою). Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде врозріз з інтересами будь-яких соціальних груп, що можуть бути виражені в законах, активній реакції протестувальників від цих груп. Даний вид ризику шкодить конкурентоспроможності фір­ми, завдаючи шкоду торговій марці, привабливості підприємства та його продукції, ускладнює відносини фірми з органами держав­ної влади (неможливість отримання державного замовлення (кон­тракту), отримання субсидій, податкових пільг тощо). Виникнен­ня такої ситуації може спричинити конфлікти з окремими праців­никами, робочим колективом підприємства в цілому (страйки, не­виходи на роботу, блокування вивозу готової продукції з терито­рії підприємства тощо). Соціальні ризики можна передбачати, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства зі

зв'язків із громадськістю — значно знизити ступінь їхнього впливу. Окремий прояв соціальних ризиків являють собою ризи­ки, пов'язані із захворюванням, смертю окремого працівника (в основному це стосується тієї частини персона'лу, що є носієм ноу-хау даної фірми або займає ключові позиції в управлінні); недбальством, нечесністю та безвідповідальністю будь-якого учас­ника бізнесу. Управління цими ризиками значно ускладнено че­рез труднощі щодо прогнозування їх виникнення. Як окремий випадок соціальних ризиків можна розглядати і демографічні ри­зики, специфіка яких полягає в тому, що вони можуть спричини­ти виникнення інших видів ризиків (наприклад, ризиків, пов'я­заних із реалізацією продукції).

Екологічний ризик — ризик завдання збитку навколишньому природному середовищу. Відповідно до ДОСТУ це ймовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на приро­дне довкілля, котрі спричинять необоротну деградацію екосистеми, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу від запланованої діяльності, що випливає з екологічної оцінки не­сприятливих (або небезпечних) природних процесів і явищ, оп-тимізації використання природних ресурсів.

Адміністративно-законодавчі ризики — ризики, що чинять вплив на діяльність суб'єктів господарювання та виникають уна­слідок адміністративних і законодавчих змін. Джерела даної гру­пи ризиків: введення відстрочки (мораторію) на різні види пла­тежів, із зовнішніми включно; несприятливі зміни в податковому законодавстві; обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну); проблеми, пов'язані з обмеженням прав власності щодо продукції, створюваної підприємством; імовір­ність виникнення конфліктів підприємства із законодавством.

Введення відстрочки, або мораторію, на різні види платежів, із зовнішніми платежами включно, є причиною виникнення цілої групи ризиків практично для всіх суб'єктів господарювання, що працюють як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Встановлення подібних обмежень може проявлятися в різних фор­мах (заборона бартерних операцій, тимчасовий мораторій на пере­каз грошей у країну-партнера тощо). Як свідчить практика, не­сприятливі зміни в податковому законодавстві особливо харак­терні для нестабільних економік та економік, що розвиваються, і становлять собою наслідок макроекономічної нестабільності. Група цих ризиків може бути реалізована в двох основних фор­мах: збільшення наявних податкових ставок на діяльність суб'єк­тів господарювання та майно, що використовується ними при

цьому; розширення бази оподаткування, що виражається у вста­новленні податкових відрахувань на раніше не оподатковувану базу.

Ризики, джерелом походження яких є обмеження, що вво­дяться державою на конвертацію національної валюти в інозем­ну, можуть бути реалізовані через цілий ряд причин, суть яких полягає в установленні обмежень для підтримки паритету внут­рішньої грошової одиниці. Дана група ризиків особливо актуаль­на, коли підприємство займається зовнішньоекономічною діяль­ністю або значна частина його партнерів перебуває за межами держави його функціонування.

Для підвищення ефективності процесу управління ризиками доцільним є поділ групи ризиків, що виникають унаслідок невирі-шеності проблем із забезпеченням прав власності, на підгрупи, коротку характеристику яких подано в табл. 7.3.

Таблиця 7.3