Наслідки ефективності виробництва

 

 

Для оцінки ефективності капітальних вкладень у межах першої групи методів пропонуєтьсядва метода:

 

метод розрахунку абсолютної ефективності капітальних вкладень;

метод розрахунку порівняльної ефективності капітальних вкладень.Перший метод використовується загальної оцінки інвестиційних проектів з метою визначення економічної доцільності здійснення підприємством конкретної інвестиційної діяльності. Для цього розраховується проектний або плановий показник – коефіцієнт абсолютної ефективності капітальних вкладень. Останній порівнюється з аналогічним нормативним показником і якщо він його перевищує, то на підставі цієї оцінки приймається відповідне управлінське рішення керівництвом підприємства. Нормативний коефіцієнт абсолютної ефективності капітальних вкладень встановлюється по галузям народного господарства України Міністерством економічного розвитку і торгівля України.

 

Коефіцієнт абсолютної ефективності капітальних вкладень розраховується за формулою 4.1.

Е = ∆П/К (4.1)

де ∆П – приріст прибутку за рахунок капітальних вкладень;

К – обсяг капітальних вкладень.

У методиці розрахунку абсолютної ефективності капітальних вкладень для вирішення тих же завдань пропонується розраховувати інший показник – строк окупності капітальних вкладень (Т). Останній є оберненим показником щодо коефіцієнта абсолютної ефективності капітальних вкладень.Метод розрахунку порівняльної ефективності капітальних вкладень використовується для вибору з альтернативних ефективних інвестиційних проектів оптимального. Для цього пропонується розраховувати показник приведених витрат (Z) за формулою 4.2.

Z = Ci + En * Ki (4.2)

де Ci – собівартість продукції за i-м варіантом капітальних вкладень;

En – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

Ki – обсяг капітальних вкладень за i-м варіантом інвестиційного проекту.

Ефективним пропонується вважати той інвестиційний проект, у якого показник приведених капітальних вкладень є мінімальним.

 

Зазначена методика пропонувалась для короткострокових інвестицій, а тому не враховувала економічну нерівнозначність різнотермінових капітальних вкладень, тобто ігнорувався чинник часу. За таких умов порушувався базовий принцип методу – забезпечення порівняльності умов інвестиційної діяльності.Для вирішення цієї проблеми було розроблено метод дисконтування різнотермінових капітальних вкладень. За цим методом забезпечувалась економічна рівноцінність у часі капітальні вкладення, мали освоюватися у відповідні роки реалізації інвестиційного проекту. Для цього розраховувались коефіцієнти дисконтування. Капітальні вкладень різних років потрібно було поділити на відповідні коефіцієнти, і таким чином ці вкладення приводились на момент закінчення інвестиційного проекту.

Коефіцієнт дисконтування (α) розраховувався за формулою 4.3.

α = 1/(1 + еd)ᵗ־ˡ (4.3)

де еd – нормативний коефіцієнт приведення різночасних капітальних кладень(ставка дисконтування);

t– рік освоєння капітальних вкладень у межах терміну реалізації інвестиційного проекту.

Динамічні методи оцінки ефективності капітальних вкладень базуються на тому положення, що ефект від інвестиційного проекту не завжди може бути виміряний першим роком функціонування господарського об’єкту, крім того у наслідок причин кон’юктурного характеру він не може бути постійним, тому треба порівнювати визначати ефективність капітальних вкладень через відшкодування одноразових витрат масою прибутку та амортизаційних відрахувань за певний термін, які як і капітальні вкладення дисконтуються у часі.

 

Для оцінки ефективності капітальних вкладень пропонуються наступні показники:

чистої приведеної вартості;

індексу доходності;

терміну окупності інвестицій.

Показник чистої приведеної вартості розраховується як різниця між дисконтованою сумою грошового доходу за певний термін функціонування господарського об’єкту та дисконтованою сумою капітальних вкладень. Інвестиційний проект визнається ефективним, якщо зазначений показник є величиною позитивною.Дисконтований грошовий дохід (DD) розраховується за формулою 4.4.

k

DD = ∑Dj * α (4.4)

J=1

де Dj – річний грошовий дохід j-того року експлуатації господарського об’єкту;

k – термін експлуатації господарського об’єкту.

Індекс доходності (ID) визначається як співвідношення дисконтованого грошового доходу та капітальних витрат.

Показник терміну окупності інвестицій (TD) є оберненою величиною до показника індексу доходності.

При визначенні показників порівняльної ефективності необхідно здійснювати порівняння затрат і одержаного ефекту в варіантах з урахуванням відтинків часу вкладень та отримання ефекту на основі визначення будівельного лагу. Він зауважує розрив між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту, показує період знаходження в незавершеному будівництві середньорічної суми капітальних вкладень. Розмір будівельного лагу залежить від тривалості будівництва об'єкта й розподілу капітальних вкладень за роками будівництва.За економічним змістом отриманий результат показує, за якої частки обсягу реалізованої продукції досягається беззбитковість виробництва. Чим менші постійні витрати за стабільного показника реалізованої продукції, тим меншим буде показник норми беззбитковості.Шляхи поліпшення використання капітальних вкладень. На рівень ефективності використання капітальних вкладень впливає значна кількість чинників, у тому числі тих, що визначають структуру та тривалість відтворювальних процесів і спроможність економічних методів управління ними. Високий рівень ефективності капітальних вкладень забезпечується прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної структури. Чим вища частка вкладень в активну частину основних фондів, тим більша віддача капітальних. Проте ця частка вимагає ретельного економічного обґрунтування, і дії мають бути цілеспрямованими для оптимізації її структури.Підвищення ефективності капітальних вкладень найчіткіше виявляється у збільшенні обсягу валової продукції підприємства, підвищенні продуктивності праці й зниженні собівартості продукції.Основними заходами, внаслідок яких можна забезпечити підвищення ефективності, є:

- забезпечення комплектності й пропорційності капітальних вкладень. Необхідно зберігати раціональну відповідність між вкладеннями в сільськогосподарську техніку і в заходи з поліпшення родючості землі. У тваринництві має існувати раціональне співвідношення затрат на будівництво приміщень із затратами на формування основного стада, а також на впровадження комплексної механізації. Для забезпечення комплексності, раціональності й пропорційності капітальних вкладень потрібно, щоб вони були науково обґрунтовані, з використанням прогресивних нормативів капітальних вкладень;

- скорочення вартості будівництва виробничих об'єктів, якого можна досягти з допомогою використання дешевих матеріалів місцевого виробництва, прогресивних методів ведення будівельно-монтажних робіт, поліпшення проектування сільськогосподарських об'єктів і зниженням кошторисної вартості проектно-конструкторських робіт;

- скорочення розриву в часі між капітальними вкладеннями й освоєнням основних фондів. Середній нормативний термін будівництва сільськогосподарських об'єктів не повинен перевищувати двох років. Однак часто будівництво розтягується на термін у 2-3 рази більший. Це пов'язано як зі слабкою потужністю будівельних організацій, так і з недостатньою концентрацією капітальних вкладень, їх розпорошеністю;

- реконструкція будівель і споруду унаслідок чого можна ущільнити забудову. Блокування виробничих приміщень з допоміжними об'єктами в єдиний комплекс дає змогу знизити приведені затрати в молочному тваринництві в розрахунку на одну корову до 8-10 %, а затрати на реконструкцію скуповуються в 2-2,5 разу швидше порівняно з вкладеннями у нове будівництво;

- матеріальне стимулювання працівників за поліпшення якості й економічного ведення будівельно-монтажних робіт, що сприяє скороченню термінів капітальних вкладень.

2. Порівняльна ефективність капітальних вкладень

Порівняльна ефективність капітальних вкладень – економічна категорія, яку визначають зіставленням величини одноразових (капітальні вкладення) та поточних (повна собівартість річного обсягу продукції) витрат порівнюваних варіантів технічних або господарських рішень, розміщення підприємств та їх комплексів, впровадження нових видів техніки, будівництва нових або реконструкції діючих підприємств тощо.При порівнянні двох варіантів проектних, господарських або технічних рішень всі можливі співвідношення одноразових і поточних витрат зводяться до одного з трьох випадків:

К1<К2, С1<С2;

К1=К2, С1=С2,

К1>К2, С1>С2,

де К1, К2 – капітальні вкладення в порівнюваному варіанті, С1, С2 – собівартість річного обсягу продукції для тих же варіантів. У першому випадку, коли й одноразові, і поточні витрати для одного з варіантів менші, ніж для іншого, немає потреби визначати економічно ефективніший варіант, оскільки він очевидний. У другому випадку, коли одноразові й поточні витрати для обох варіантів рівні або різняться лише точністю підрахунків, за показниками економічної ефективності ці варіанти рівнозначні. Тому для вибору кращого варіанта керуються не економічними критеріями, а соціальними, естетичними та ін. У третьому випадку, коли для одного з вартні їв одноразові витрати менші, а поточні більші, ніж для іншого, виникає потреба зіставлення додаткових капітальних вкладень з економією собівартості річного випуску продукції. Для цього визначають термін окупності додаткових капітальних вкладень (Т) за формулою: Т=(К1-К2)/(С2-С1). Чисельник цієї формули (К1-К2) характеризує додаткові капітальні вкладення для одного з варіантів, а знаменник (С2-С1) зменшення собівартості річного випуску продукції для того ж варіанту. Величина, обернена Т, характеризує коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень Е й обчислюється за формулою: Е=1/Т=(С2-С1)/(К1-К2). Показники Т і Е порівнюють з нормативними показниками Тн і Ен. Якщо ТЕн, варіант, який вимагає більших капітальних вкладень, ефективніший. При порівнянні трьох і більше варіантів капітальних вкладень слід спочатку зіставити два будь-які варіанти і вибрати ефективніший. Відтак цей варіант зіставляють з третім і вибирають ефективніший. Таке зіставлення здійснюють доти, поки не порівняють усі варіант й найефективніший варіант, обраний після зіставлення останньої пари. Велику кількість варіантів аналізують за формулою приведених витрат, яка випливає з формули розрахунку коефіцієнта порівняльної ефективності капітальних вкладень. Для цього остання формула подається в такому вигляді: (1/Тн)?(К1-К2)=(С2-С1). Після ділення лівої та правої частин (1/Тн) і групування отримаємо К1+Тн?С1=К2+Тн?С2, або Ен?К1+С1=Ен?К2+С2. Кращим варіантом є той, за яким сума приведених витрат (П) мінімальна, тобто вираз, поданий вище, записується таким чином: П=С+Ен?К?min. Ця формула має назву формули приведених (зведених) витрат. Слід мати на увазі, що всі порівнювані варіанти капітальних вкладень повинні надаватися до зіставлення об'єкти мусять мати аналогічне призначення, однакову потужність, ідентичні умови будівництва, рівноцінну вихідну базу для обчислення показників їх вартості тощо.