Шляхи поліпшення використання капітальних вкладень

На рівень ефективності використання капітальних вкладень впливає значна кількість чинників, у тому числі тих, що визначають структуру та тривалість відтворювальних процесів і спроможність економічних методів управління ними. Високий рівень ефективності капітальних вкладень забезпечується прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної структури. Чим вища частка вкладень в активну частину основних фондів, тим більша віддача капітальних. Проте ця частка вимагає ретельного економічного обґрунтування, і дії мають бути цілеспрямованими для оптимізації її структури.

 

Підвищення ефективності капітальних вкладень найчіткіше виявляється у збільшенні обсягу валової продукції підприємства, підвищенні продуктивності праці й зниженні собівартості продукції.

 

Основними заходами, внаслідок яких можна забезпечити підвищення ефективності, є:

 

- забезпечення комплектності й пропорційності капітальних вкладень. Необхідно зберігати раціональну відповідність між вкладеннями в сільськогосподарську техніку і в заходи з поліпшення родючості землі. У тваринництві має існувати раціональне співвідношення затрат на будівництво приміщень із затратами на формування основного стада, а також на впровадження комплексної механізації. Для забезпечення комплексності, раціональності й пропорційності капітальних вкладень потрібно, щоб вони були науково обґрунтовані, з використанням прогресивних нормативів капітальних вкладень;

 

- скорочення вартості будівництва виробничих об'єктів, якого можна досягти з допомогою використання дешевих матеріалів місцевого виробництва, прогресивних методів ведення будівельно-монтажних робіт, поліпшення проектування сільськогосподарських об'єктів і зниженням кошторисної вартості проектно-конструкторських робіт;

 

- скорочення розриву в часі між капітальними вкладеннями й освоєнням основних фондів. Середній нормативний термін будівництва сільськогосподарських об'єктів не повинен перевищувати двох років. Однак часто будівництво розтягується на термін у 2-3 рази більший. Це пов'язано як зі слабкою потужністю будівельних організацій, так і з недостатньою концентрацією капітальних вкладень, їх розпорошеністю;

 

- реконструкція будівель і споруду унаслідок чого можна ущільнити забудову. Блокування виробничих приміщень з допоміжними об'єктами в єдиний комплекс дає змогу знизити приведені затрати в молочному тваринництві в розрахунку на одну корову до 8-10 %, а затрати на реконструкцію скуповуються в 2-2,5 разу швидше порівняно з вкладеннями у нове будівництво;

 

- матеріальне стимулювання працівників за поліпшення якості й економічного ведення будівельно-монтажних робіт, що сприяє скороченню термінів капітальних вкладень.

Покращення використання основних засобів на підприємстві можна досягти шляхом:

- звільнення підприємства від зайвого устаткування, машин та інших основних засобів або здачі їх в оренду;

- своєчасного і якісного проведення планово-попереджувальних та капітальних ре ремонтів;

- придбання високоякісних основних засобів;

- підвищення рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу;

- своєчасного оновлення, особливо активної частини, основних засобів з метою недопущення-ня надмірного морального і фізичного зносу;

- підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємства, якщо в цьому мається економічна доцільність;

- поліпшення якості підготовки сировини і матеріалів до процесу виробництва;

- підвищення рівня механізації та автоматизації виробництва;

- забезпечення там, де це економічно доцільно, централізації ремонтних служб;

- підвищення рівня концентрації, спеціалізації і комбінування виробництва;

- впровадження нової техніки і прогресивної технології - малоотходной, безвідходної, енерго-і паливозберігаючих;

- вдосконалення організації виробництва і праці з метою скорочення втрат робочого часу і простою в роботі машин і устаткування.

 

Шляхи поліпшення використання основних засобів залежать від конкретних умов, сформованих на підприємстві за той чи інший період часу.

- скорочення вартості будівництва виробничих об'єктів, якого можна досягти з допомогою використання дешевих матеріалів місцевого виробництва, прогресивних методів ведення будівельно-монтажних робіт,

- скорочення розриву в часі між капітальними вкладеннями й освоєнням основних фондів. Середній нормативний термін будівництва сільськогосподарських об'єктів не повинен перевищувати двох років. Однак часто будівництво розтягується на термін у 2-3 рази більший. Це пов'язано як зі слабкою потужністю будівельних організацій, так і з недостатньою концентрацією капітальних вкладень, їх розпорошеністю;

 

- реконструкція будівель і споруду унаслідок чого можна ущільнити забудову. Блокування виробничих приміщень з допоміжними об'єктами в єдиний комплекс дає змогу знизити приведені затрати в молочному тваринництві в розрахунку на одну корову до 8-10 %, а затрати на реконструкцію скуповуються в 2-2,5 разу швидше порівняно з вкладеннями у нове будівництво;

 

- матеріальне стимулювання працівників за поліпшення якості й економічного ведення будівельно-монтажних робіт, що сприяє скороченню термінів капітальних вкладень.

ВИСНОВКИ

 

У визначенні показників ефективності науковці пішли різними шляхами. Представники одного з них вважають за доцільне будувати систему показників ефективності. А остаточний висновок має зробити експерт, який аналізує цю систему показників, ураховує певні неформальні обставини, власний досвід. Інші вчені пропонують відразу обмежити множину факторів впливу і визначати комплексний показник ефективності. Відомі і методики, в яких спочатку визначається система показників, а потім до неї застосовуються певні правила згортання для отримання інтегральної оцінки.

Таким чином, капітальні вкладення-грошові кошти держави, підприємств і фізичних осіб, що спрямовуються на створення, оновлення основних фондів, на реконструкцію і технічне переозброєння підприємств. Капітальні вкладення грають дуже важливу роль в економіці будь-якої держави. Вони є основою для:

Ø розширеного відтворювального процесу;

Ø прискорення НТП (технічного переозброєння та реконструкції діючих підприємств, оновлення основних виробничих фондів, впровадження нової техніки і технології);

Ø підвищення якості продукції та забезпечення її конкурентноздатності, оновлення номенклатури і асортименту продукції;

Ø зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, збільшення обсягу продукції і прибутку від її реалізації.

Плануванню інвестицій повинен передувати глибокий аналіз їх економічного обгрунтування з урахуванням ризику та інфляційних процесів.

Відбір об'єктів для капіталовкладень повинен проводитися за критерієм-максимум ефективності при найменших витратах коштів і часу.

Кожен проект капітальних вкладень повинен мати чітко поставлені цілі:

Ø докорінне поліпшення якості продукції;

Ø поліпшення її споживчих властивостей, що гарантує ефективність продукції у споживача на світовому ринку і в країні;

Ø випуск екологічно чистої продукції;

Ø оздоровлення навколишнього середовища;

Ø комплексна переробка сировини і маловідходних або безвідходних виробництва;

Ø облік експортних потреб за допомогою кількісних показників.

Якщо жодна з поставлених цілей не досягається, а екологія об'єкта навіть погіршується, то від такого проекту слід відмовитися.

Для того щоб оновлення основних виробничих фондів проходило циклічно (кожні 5-10 років), потрібно вирішити проблему організації інвестиційного процесу-стиснути його в часі. Це означає, що кожен етап або стадія розробки проекту, будівництва, освоєння на повну проектну потужність виробничих об'єктів повинні здійснюватися в строго регламентовані терміни, а загальний термін реалізації інвестиційного проекту (програми) повинні бути в два-три рази менше тих термінів, протягом яких здійснюється будівництво в останні десятиліття в нашій країні. Це велика економічна проблема, тому що надмірна тривалість інвестиційного процесу знижує ефективність капітальних вкладень і зменшує поповнення національного доходу за рахунок вкладених у справу інвестицій.

Важливим питанням інвестиційного проекту є вибір найбільш ефективної форми організації дійового або нового підприємства (спеціалізація, кооперування, диверсифікація, комбінування, концентрація). Вибір кращого варіанта повинен бути доведений економічно. Район і місце розміщення нових виробничих потужностей у багатьох ситуаціях вибираються за допомогою економіко-математичних методів по групі підприємств на перспективний період.

Потрібно вивчати позитивний і негативний досвід організації виробництва в попередні періоди нашої економіки. Краще з цього досвіду слід повніше використовувати в практиці розвитку продуктивних сил.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Абчук Ст. Шлях до успіху, або курс бізнесу. — СПб: Світ і сім'я, 1998.

 

2. Аістова М. Д. Реструктуризація підприємства. — М., 2002.

 

3. Амоша А. Н. Економічна ефективність поліпшення умов праці. — Донецьк: НЕП HAH України, 1998. — 378 с.

 

4. Афонін В. В. Управління розвиток підприємства: Навч. посібник. — М 2002.

 

5. Бланк І. А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. — К: Ніка-центр Ельга, 2002. -528 с.

6. Бойчик I. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. — К: Атіка, 2004.-480 с.

 

7. Васильків В. Р. Організація виробництва: Навч. посібник. — К: КНЕУ, 2003. -524 с.

 

8. Волков О. В., Скляренко В. К. Економіка підприємства: Курс лекцій. — М., 2003.

 

9. Воронцовський А. В. Управління ризиками: Навч. посібник. — Спб., 2004.

 

10. Горфинкель В. Я. Економіка підприємства: Підручник. — 3-е изд. — М: ЮНИТИ, 2003. — 742 с.

 

11. Горфинкель В. Я. Економіка фірми: Підручник. — М: ЮНИТИ, 2003. — 543 с.

 

12. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV // zakon1.rаda.gov.ua

 

13. Грей До Управління проектами: Практ. керівництво. — М., 2003.

 

14. Гриньова В. М. Державне регулювання економіки. — Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. — 756 с.

 

15. Гріньов А. В. Організація та управління на підприємстві. — Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. — 329 с.

 

16. Грузинов В. П. Економіка підприємства (підприємницька): Підручник. — М, 2002.

 

17. Грехем X. Т. Управління людськими ресурсами: Навч. посібник,— М, 2003.