Розробка управлінського рішення в менеджменті

Управлінське рішення – це аргументоване єдино вірне рішення, яке прийняте в результаті проведеного аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтернативи із великої кількості варіантів досягнення конкретної цілі.

Якість управлінського рішення – це сукупність параметрів рішення, що забезпечують реальність його реалізації при оптимальному здійсненні поставленої мети.

Процес прийняття рішення складається з наступних етапів:

- виявлення проблеми та формулювання цілі;

- пошук інформації та її обробка;

- виявлення можливості ресурсного забезпечення;

- ранжирування цілей;

- формування задач (завдань);

- оформлення необхідної документації;

- реалізація завдань.

До параметрів якості управлінського рішення відносяться:

1) показник ентропії, тобто показник кількісної невизначеності проблеми.

Якщо проблема формулюється тільки якісно, то показник ентропії наближається до одиниці;

Якщо усі показники виражені кількісно, то показник ентропії наближається до нуля.

2) ступінь ризику вкладання інвестицій.

Прийняття управлінського рішення щодо вкладання інвестицій з метою реалізації нового проекту невід’ємно залежить від розрахованого ступеню ризику вкладання інвестицій.

Чим нижче ступінь ризику вкладання інвестицій, тим вище якість управлінського рішення;

3) ступінь ймовірності реалізації рішення за показниками якості, витрат та строків;

4) ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на основі яких вона була розроблена (або ступінь точності прогнозу).

 

Прийняття будь-якого якісного управлінського рішення дуже складний і трудомісткий процес, що потребує значних витрат часу і коштів.

До основних умов забезпечення високої якості управлінського рішення належать:

- застосування наукових підходів менеджменту;

- вивчення впливу економічних законів на ефективність управлінського рішення;

- забезпечення якості усіх параметрів системи розробки рішень;

- застосування методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання і економічного обґрунтування кожного рішення;

- структуризація проблеми;

- забезпечення багатоваріантності рішень;

- правова обґрунтованість рішень, що приймаються.

Безумовно, що обирають єдине вірне управлінське рішення з великої кількості розроблених варіантів. Для чого їх необхідно проаналізувати.

Здійснюючи аналіз управлінських рішень необхідно дотримуватись певних принципів.

До принципів аналізу відносять:

1) принцип єдності аналізу та синтезу передбачає розподіл на складові частини аналізованих явищ з метою вивчення їх властивостей і взаємозв’язку між ними;

2) принцип визначення ведучої ланки, тобто ранжирування факторів за їх значущістю при досягненні поставленої мети;

3) принцип співставлення варіантів аналізу за різними параметрами: обсягу, якості, строкам, методам отримання інформації тощо;

4) принцип оперативності аналізу спрямовано на скорочення часу виконання робіт за рахунок реалізації принципів раціональної організації часткових процесів (пропорційність, ритмічність, паралельність, безперервність) і за рахунок автоматизації інформаційного забезпечення;

5) принцип кількісної визначеності полягає у кількісному визначенні параметрів управлінських рішень.

При аналізі управлінських рішень застосовуються різні методи в залежності від цілей аналізу.

Методи аналізу управлінських рішень:

1) метод порівняння дозволяє оцінити роботу фірми на основі порівняння показників та їх відхилення від планових, встановити причини та визначити резерви;

2) індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, елементи яких не вимірюються. Він дозволяє за допомогою втілення індексів порівнювати між собою складні явища, або здійснювати це на основі приведення аналізованих величин до загального виміру, тобто до їх грошової оцінки, або до трудових витрат тощо;

3) балансовий метод ґрунтується на співставленні взаємопов’язаних показників господарської діяльності з метою аналізу їх взаємного впливу та визначення резервів підвищення ефективності виробництва;

4) метод елімінування полягає у дослідженні впливу одного фактору на узагальнені показники господарсько-виробничої діяльності, при цьому виключається з розгляду дія інших факторів;

5) графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів з розрахунком необхідних показників та оформлення результатів аналізу у вигляді діаграм та графіків;

6) функціонально-вартісний аналіз – це метод системного дослідження з метою підвищення корисного ефекту на одиницю сукупних витрат на протязі життєвого циклу об’єкта (застосовується при плануванні використання ресурсів та підвищення рівня якості товару);

7) економіко-математичні методи аналізу застосовується для вибору оптимального варіанту управлінського рішення на основі аналізу діяльності підприємства в існуючих умовах.

Основну роль у прийнятті та реалізації управлінських рішень відіграють методи менеджменту.

Розробка і реалізація управлінських рішень здійснюється з використанням наступних методів менеджменту: адміністративних, економічних, соціально-психологічних, балансових, сітьових (сітьові методи планування та управління).

Адміністративні методи менеджменту поділяються на:

1) систему законодавчих актів країни, до них належать державні закони, укази, постанови, державні стандарти, положення затверджені державними органами для обов’язкового застосування на території усієї країни;

2) систему нормативно-директивних та методичних документів фірми і вищестоящої організації. До них належать стандарти, методики, положення, інструкції, а також накази, розпорядження затверджені керівництвом підприємства або вищестоящою організацією;

3) систему планів, програм, завдань, розроблених для стабільної роботи підприємства.

Економічні методи менеджменту поділяються на:

1) методи, що регулюються державою, до них належать податкова система країни та кредитно-фінансовий механізм країни;

2) методи, що регулюються фірмою, до них належать економічні нормативи функціонування фірми, система матеріального заохочування робітників, система відповідальності за якість та ефективність роботи, застосування сучасних методів менеджменту, таких як системний аналіз, прогнозування, оптимізація.

Соціально-психологічні методи менеджменту спрямовані на виконання визначеної мети колективом підприємства за умов збереження здоров’я робітників, гарного морально-психологічного клімату в колективі і виконання трудового законодавства.

Балансові методи менеджменту ґрунтуються на складанні балансів, які використовуються для визначення структури видатків, бухгалтерського обліку, фінансового аналізу.

Сітьові методи планування і управління (СПУ) – це графоаналітичні методи управління процесами в системах на основі застосування сітьових моделей. Застосування сітьових моделей в системі менеджменту дає можливість наочно представити аналізований процес, виявити його особливості і структуру, підготовити науково обґрунтований план виконання усього комплексу робіт для вирішення поставленої задачі.

Одним з методів СПУ є метод лінійних графіків. Його застосування дає можливість визначати тривалість виконання комплексу робіт, керувати даним процесом і перерозподіляти ресурси для більш ефективного їх використання. За допомогою комп’ютерних програм можливо обробляти великі обсяги даних і отримувати своєчасну та повну інформацію про фактичний стан робіт, що дозволяє корегувати прийняті рішення, прогнозувати виконання робіт та їх резерви часу.

Сітьова модель комплексу робіт складається із:

1) орієнтованого на кінцеву мету графіка (графа), який відображає склад і послідовність виконання робіт і називається сітьовим графіком;

2) методики розрахунку параметрів основних елементів моделі, що дозволяє проаналізувати процес, виявити резерви і на основі цього прийняти оптимальні управлінські рішення, тобто з характеристик, що визначають час, вартість та кількість необхідних ресурсів.

Основними елементами сітьової моделі процесу є робота і подія.

Робота – це трудовий процес, що потребує витрат часу та ресурсів, або процес очікування, який не потребує затрат ресурсів, але вимагає витрат часу.

Приклад процесу очікування: висихання фарбованих поверхонь або термообробка чи усадка виробів.

Робота характеризується назвою (тобто описом та номером) і обсягом (тобто тривалістю та трудомісткістю).

Подія – цефіксований момент часу, який означає одночасно закінчення попередньої роботи та початок наступної.

Робота на сітьовому графіку відображається у вигляді стрілки:

Подія – у вигляді кола:

 

Подія, з якої починається креслення сітьового графіка і яка не має вхідних робіт, називається вихідна подія та їй присвоюється номер “0”.

Подія, яка не має вихідних робіт і якою завершується побудова сітьового графіка, називається завершальна подія. Всі інші події сітьового графіка, називаються проміжними.

Шлях сітьового графіка – це послідовність взаємопов’язаних робіт і подій.

Шлях від вихідної події до завершальної є повним.

Повний шлях, що має максимальну тривалість називається критичним.

Критичний шлях представляє собою послідовність взаємопов’язаних робіт, які не мають резерву часу. Тобто до цих робіт повинна бути звернена підвищена увага.

Основними параметрами сітьової моделі є критичний шлях, резерви часу подій та резерви часу робіт.

Для розрахунку даних параметрів на представленому рисунку сітьового графіка, з вже пронумерованими подіями, над кожною роботою зазначається її тривалість (в днях) (рис. 2.1).

 

6

2

5

3 4

7

 

Рис. 2.1. Графічне зображення сіті з тривалістю виконання робіт

Переваги застосування сітьового моделювання процесів

 

Застосування сітьового моделювання процесу, що аналізується, дає можливість визначити очікувану тривалість усього комплексу робіт не залежно від складності зв’язків між роботами та їх кількістю, виявити залежність робіт між собою та першочерговість їх виконання.

При управлінні комплексом робіт на фазі планування на основі розробленої сітьової моделі процесу, визначаються терміни завершення окремих етапів комплексу і відповідні контрольні події, складається перелік поставок усіх необхідних матеріалів, інструментів та обладнання з визначенням їх термінів. На цій основі розробляються плани реалізації комплексу робіт в установлений термін.

Сітьова модель процесу використовується, також, для управління ходом робіт на фазі регулювання. При цьому постійно аналізується поточний стан процесу, який реалізується в імовірнісних умовах і підданий впливу випадкових факторів. На стадії регулювання, при аналізі процесу, отримана інформація про зміни, що виникли в ході виконання процесу, використовується для необхідних перерахунків і обновлення сітьової моделі. Адаптована сітьова модель процесу дозволяє приймати актуальні управлінські рішення, які сприяють ефективному здійсненню комплексу робіт.

Застосування сітьових моделей в процесі управління дає можливість представити процес, яким управляють, в наочній формі, визначити особливості ситуації, що складається, виявити структуру робіт, проаналізувати взаємозв’язок між виконавцем та роботою, підготувати науково обґрунтований скоординований план виконання усього комплексу робіт, по вирішенню поставленої задачі. Такий план, що засновано на аналізу сітьової моделі та визначенні критичних робіт, дає можливість перерозподіляти ресурси для найбільш ефективного їх використання.

Наочна форма в порівнянні з цифровою та текстовою формами дозволяє графічно представити інформацію, що сприяє найбільш легкому засвоєнню матеріалу. Сітьові графіки, що використовуються при управлінні процесом, заключають в собі не тільки ілюстрацію відповідної цифрової та текстової інформації про керований процес, але й відіграють роль інструменту для вирішення задач управління.

Сітьові моделі відображають імовірнісний характер будь-якого виробництва, що забезпечує більш реальне відображення процесів, що моделюються. Сітьову модель можливо багато разів перераховувати і корегувати в зв’язку з новою інформацією, що надходить, без перебудови початкового варіанту сітьового графіка.

Для розрахунків параметрів та побудови графіків сітьових моделей процесу застосовуються комп’ютерні програми, які дозволяють швидко обробляти великі масиви звітних даних та забезпечити керівництво фірми своєчасною і вичерпною інформацією про фактичний стан робіт, що полегшує коректування прийнятих рішень, допомагає прогнозувати хід виконання робіт на критичному шляху та концентрувати на них увагу менеджерів різних рівнів управління.

Тема 2.4. Системний підхід

 

Системний підхід дозволяє проаналізувати підприємство з позиції його зовнішнього оточення, а також поряд із цим розглянути і його внутрішню структуру.

В основі системного підходу лежить дослідження аналізованих об'єктів як систем.

Система – це сукупність елементів, зв'язаних один з одним певними залежностями, об'єднання яких утворює єдину цілісність.

Більш докладно про систему, її елементах і існуючих між ними залежностях зупинимося в наступному розділі, а зараз продовжимо аналіз системного підходу при дослідженні підприємства й процесів, які в ньому відбуваються.

Послідовність системного підходу (або системного аналізу) при прийнятті рішень

починається з чіткого формулювання конкретних цілей, при цьому аналізована проблема розглядається як єдина система часткових рішень;

потім проводиться аналіз альтернативних шляхів досягнення мети;

і завершується системний аналіз вибором оптимального рішення, тобто такого з можливих варіантів рішення, що максимально відповідає необхідним вимогам при мінімальних фінансових витратах для його наступної реалізації.

Основні принципи системного підходу:

1) цілісність, тобто властивості системи не можуть розглядатися як сума властивостей її елементів, тільки як їхній взаємний вплив усередині системи, що формує індивідуальні властивості системи;

2) структурність системи, тобто аналіз системи здійснюється на основі визначення її структури;

3) взаємозалежність системи та середовища, під впливом якого вона формує свої властивості і взаємодіє з ним;

4) ієрархічність системи визначається метою аналізу, тобто кожна складова системи може розглядатись в одному випадку - як система, а досліджувана система як один з елементів більш глобальної системи, а в іншому випадку - навпаки;

5) багатоваріантність опису системи, тобто аналізована система може бути представлена безліччю різних моделей (математична, статистична, алгоритмічна).

При системному підході об’єкт чи система розглядається за принципом „чорний ящик” (рис. 2.2).

 

 

 

Зовнішнє середовище

 

процес в системі

"Вхід" "Вихід"

 

 

 

 

Зворотній зв'язок

 

Рис. 2.2. Основні елементи принципу "чорний ящик" при аналізі зовнішніх зв’язків системи

 

 

На основі маркетингових досліджень формуються параметри виходу системи (товару чи послуги), тобто визначається що виготовляти, з якими показниками якості, з якими витратами, за якою ціною тощо.

Потім визначаються параметри входу, тобто зазначаються вид і параметри необхідних для протікання процесу в системі матеріальних та інформаційнихресурсів.

Параметри входу та процес в системі формуються під впливом зовнішнього середовища, тобто політичного, економічного, технічного, соціального середовища.

Одним з головних компонентів системи, що відповідає за постійне її вдосконалення та розвиток є зворотній зв’язок.

Зворотній зв'язок є інформаційним каналом від споживачів продукту, який є компонентом "виходу" системи, до його виробника.

На основі існування зворотного зв’язку коригуються параметри входу і процесу у системі (інформація від споживачів товарів).

Для забезпечення високої якості параметрів "виходу" системи, тобто для забезпечення конкурентоспроможності товару, необхідно забезпечити високу якість параметрів "входу", якість процесу в системі і зовнішнього середовища.

Застосовуючи системний підхід можливо також дослідити внутрішню структуру об’єкту або процесів, що в ньому протікають.

Застосовуючи системний підхід можливо відтворити структуру підприємства, будь-якого його підрозділу, визначити взаємозалежність їх елементів, визначити їх приналежність до рівнів структури (рис. 2.3).

На основі визначеної структури здійснюють аналіз досліджуваного об’єкту, з’ясовують існуючі особливості об’єкту і знаходять ефективне вирішення поставленої задачі.

 

 

№ рівня (k) 0 рівень (k=0)   1 рівень   2 рівень

 

 

ТОРГОВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО

№ елементу

n=1

Відділ № 1

Відділ №2

 

 

n=1 n=2

Товарна група 1

Товарна група 2

Товарна група 1

Товарна група 2

 

 

Рис. 2.3. Схема структури торговельного підприємства

 

 

Також застосовуючи системний підхід можливо відобразити структуру будь-якого показника, наприклад структуру „дерева” показника ефективності товару (рис. 2.4).

 

0 рівень показника     1 рівень   2 рівень   3 рівень

Е = КС/ВС

n=1

КС

ВС

 

1 n=1 2 n=2

 

 

1.5

1.1

1.4

1.2

1.3

2.1

2.2

2.3

2.4

2.5

 

 

 

2.1.4

2.1.3

2.1.2

2.1.1

1.3.3

1.3.2

1.3.1

 

 

Рис. 2.4. Структура показника ефективності товару,

де 0 рівень – показник ефективності товару;

1 рівень: елемент 1 – сумарний корисний ефект товару (К_с);

елемент 2 – сумарні витрати на протязі ЖЦТ (В_с);

2 рівень: елементи 1.1 – 1.5 – узагальнюючі показники якості товару

(наприклад: довговічність, міцність, морозостійкість тощо);

елементи 2.1 – 2.5 – витрати по кожній із стадій ЖЦТ (життєвого циклу товару);

3 рівень: елементи 1.3.1 – 1.3.3 – часткові показники якості товару;

2.1.1 – 2.1.4 – елементи витрат.

 

Побудова структури показників представляє трудомісткий процес, але саме це дозволяє значно підвищити якість системи управління досліджуваним об’єктом.

Системний підхід – головний науковий підхід на основі якого здійснюється побудова, функціонування і розвиток будь-яких систем та об’єктів.