Розділ 4. Функції менеджменту. Класична теорія

 

 

План

 

4.1. Поняття функцій менеджменту………105

4.2. Класифікація функцій менеджменту

4.3. Планування як загальна функція менеджменту

4.4. Організування як загальна функція менеджменту….110

4.5. Мотивування як загальна функція менеджменту…..120

4.6. Контроль як загальна функція менеджменту

4.7. Регулювання як загальна функція менеджменту

Тема 4.1. Поняття функцій менеджменту

Процес управління є загальною сумою всіх функцій [7, с.52].

Слово функція (від латинського funcitio - виконання, здійснення) означає обов'язок, коло або вид діяльності, призначення, роль.

Функції менеджменту - це відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на об'єкт управління в цілях досягнення поставленої задачі.

Функції менеджменту підприємством витікають із змісту основного функціонального процесу, визначаються об'єктом і складом задач, що вирішуються. Вони визначають специфіку управлінської праці, тісно зв'язані з іншими категоріями науки управління: структурою, методами, технікою, кадрами управління, інформацією і управлінськими рішеннями.

Функції повинні мати:

- чітко визначений зміст;

- опрацьований механізм здійснення;

- визначену структуру, в рамках якої завершується її організаційне відокремлення.

Під змістом розуміють дії, які повинні здійснюватися в рамках конкретної функції.

Зміст дій і функцій, здійснюваних в процесі управління залежить від типу організації (адміністративна, суспільна), розмірів і сфери її діяльності (виробництво, освіта, торгівля, побутові послуги), рівня керівництва в управлінській ієрархії (вищий, середній або нижчий), ролі його в середині організації (виробництво, маркетинг, фінанси, кадри) і цілого ряду інших факторів.

Функції управління не залежать від розміру та типу підприємства змінюється лише обсяг робіт по їх виконанню.

Так, незалежно від розміру підприємства на кожному з них виконується функція планування. На великому підприємстві для її виконання може бути створений плановий відділ, на невеликому дану функцію може виконувати один економіст, а у малих організаціях ці обов'язки покладаються на одного із спеціалістів по сумісництву.

Правильне виділення функцій дозволяє близькі та схожі за характером роботи об'єднувати в одну ланку управління. Це спрощує структуру і полегшує координацію діяльності функціональних підрозділів апарату управління підприємства, об'єднання. Функцію виконує визначена кількість працівників, кожний з яких в процесі щоденної праці здійснює окремі види робіт.

На основі складу і об'єму робіт по функціям визначають раціональну побудову апарату управління (відділів, служб, секторів) і чисельність спеціалістів по кожній функції, розробляють документи організаційного регламентування (положення про служби, посадові інструкції та ін.).

Функціональний розподіл процесів управління, їх класифікація мають вирішальне значення, оскільки це впливає на визначення задач і напрямків діяльності всього апарата управління.

 

Тема 4.2. Класифікація функцій менеджменту

Функції менеджменту в залежності від задач дослідження поділяють за наступними ознаками:

змістом процесу управління;

приналежності до сфер діяльності;

змістом виконуваних робіт і операцій всередині функції управління (загальне керівництво, спеціалізована діяльність, технічне обслуговування);

приналежності до різних видів управлінської праці (виробничої, економічної, технологічної, організаційної тощо).

Виділяють функції управління:

у суспільному виробництві: промисловістю, сільським господарством, транспортом;

у сфері обігу - управління фінансами, торгівлею, матеріально-технічним обслуговуванням.

Функції менеджменту діляться:

на загальні (універсальні), які придатні для різних процесів управління, тому що виражають сутність управління,

на конкретні (спеціальні) функції, які передають зміст управління.

Носіями загальних функцій є вся управляюча система в цілому, а конкретних - частини системи, які мають локальний, специфічний характер [21, с.97].

Усі сучасні дослідники процесу управління вважають класичний підхід, запропонований А.Файолем, основою класифікації функцій менеджменту.

На сьогодні найбільш розповсюдженою є точка зору, що процес менеджменту складається з п’яти взаємопов’язаних функцій: планування, організація, мотивація, контроль та регулювання. За теоретичними поглядами Університету процес менеджменту складається з функцій: планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання.

Кожна з цих функцій для організації життєво важлива. Разом з тим планування, як функція управління забезпечує основу для інших функцій і вважається головною, а функції організації, регулювання, мотивації, контролю і обліку орієнтовані на виконання тактичних і стратегічних планів.

Планування - головна функція менеджменту, яка передбачає прогнозування, визначення цілей, стратегії, політики і завдань того чи іншого формування; означає свідомий вибір рішення що роботи, як, кому і коли. Необхідно зазначити, що планування це перша фаза процесу управління, без якої неможливе його здійснення.

Організування як функція менеджменту направлена на формування управляючих та керованих підсистем, а також зв'язків і відносин між ними, забезпечуючи упорядкованість технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності кожного суб'єкта господарювання.

Мотивування - це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності для задоволення своїх потреб і досягнення цілей організації.

Контролювання - це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства встановленим стандартам та іншим нормативам, виявлення допущених відхилень від прийнятих рішень і визначення причин їх невиконання.

Регулювання - це вид управлінської праці, ціллю якої є подолання протиріччя між організацією і дезорганізацією, порядком і факторами, які порушують цей порядок через їх порівняння з початковими параметрами плану.

Також, необхідно зауважити, що регулювання це четверта, завершальна фаза (етап)процесу управління, якою завершується здійснення кожного чи будь-якого процесу управління.

 

Тема 4.3. Планування як загальна функція менеджменту

Планування є основною функцією менеджменту, яка зв'язує разом всі управлінські функції.

Планування - це вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Процес планування є основою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Його мета полягає у визначенні необхідної кількості ресурсів, впровадженні нововведень для адекватного реагування на зміни зовнішнього середовища.

Планування є необхідною передумовою успішної діяльності організації в майбутньому, є процесом підготовки обґрунтованих перспективних рішень.

В залежності від строку планового періоду розрізняють: короткострокові плани організації, середньострокові і довгострокові.

Класифікація планів надано в табл..4.1. [Мошек, с.77]

Таблиця 4.1.

Класифікація планів

№ з/п	Класифікаційні ознаки	Види планів
1.	Предмет планування	■ Планування цілей ■ Планування засобів ■ Планування процесів
2.	Строки планування	■ Довгострокове планування (більше, ніж 5 років) ■ Середньострокове планування (від 1 до 5 років) ■ Короткострокове планування (до одного року) ■ Оперативне (день, декада, місяць, квартал)
3.	Масштаби планування	■ Загальне планування організації (підприємства) ■ Планування по галузях діяльності ■ Планування проектів, завдань тощо
4.	Сфери планування	■ Фінансове планування ■ Планування виробничої діяльності ■ Планування робочої сили тощо
5.	Принципи планування	■ Повноти ■ Точності ■ Економічності ■ Безперервності ■ Гнучкості ■ Масовості
6.	Цілі планування	■ Внесення моменту свідомості організації господарської діяльності ■ Прищеплення працівникові здатності погоджувати щоденні дії з перспективою розвитку підприємства ■ Планові дані виступають критерієм контролю фактичних параметрів

Необхідно відрізняти прийоми та методи організаційного планування від планування економічних показників господарської діяльності (балансовий, техніко-економічних розрахунків, економіко-математичного моделювання тощо).

Організаційне планування застосовує наступні основні методи:

Метод послідовного опису операцій;

Графіки виконання;

Метод сітьового планування і управління;

Метод робочого календаря тощо.

До довгострокових відносять стратегічне планування.

Стратегічне планування представляє собою дії і рішення керівництва по розробці стратегій, які сприяють досягненню цілей організації.

Стратегічне планування спрямоване на прийняття управлінських рішень по комплексним проблемам діяльності організації:

визначенню розмірів інвестицій і джерел їх фінансування;

впровадженню прогресивних технологій;

диверсифікації виробництва і оновленню продукції, що випускається;

удосконаленню управління організацією.

Передумовами стратегічного планування є: стрімкі зміни у зовнішньому середовищі організації, які викликані сучасним етапом науково-технічного розвитку і посиленням конкуренції за ресурси і ринки збуту; принципіальні зміни ролі людини у виробництві і зростання її творчих можливостей.

Стратегічне планування - це системний, аналітичний підхід, який аналізує діяльність організації і навколишнє середовище, як єдине ціле.

Стратегічне планування сприяє швидкій адаптації організації до змін зовнішнього економічного, політичного, соціального середовища.

В стратегічному плануванні виділяють чотири основних види управлінської діяльності:

розподіл ресурсів,

адаптація до зовнішнього середовища,

внутрішня координація,

організаційно-стратегічне бачення [11, с.189] (Пітер Лоранж).

Розподіл ресурсів (організаційних) включає розподіл фондів, управлінських кадрів і технологічного досвіду.

Адаптація до зовнішнього середовища включає всі дії стратегічного характеру, які поліпшують відношення організації з оточенням. Необхідно адаптуватися як до сприятливих зовнішніх умов, так і до небезпечних, визначати відповідні варіанти, які забезпечать ефективне пристосування стратегії до зовнішніх умов.

Внутрішня координація включає координацію стратегічної діяльності для врахування сильних і слабких сторін організації в цілях досягнення ефективної інтеграції внутрішніх операцій.

Організаційно-стратегічне бачення -передбачає системне вивчення менеджерами минулих стратегічних рішень. Здатність менеджерів вчитися на досвіді дає можливість правильно скорегувати стратегічні напрямки організації і підвищити якість управління.

Ціль стратегічного планування - дати комплексне обґрунтування проблем, з якими може стикнутися організація в майбутньому, і на цій основі розробити показники розвитку на плановий період.

 

Рис. 4.1. Процес стратегічного планування

В основі розробки стратегічного плану знаходиться:

аналіз перспектив розвитку організації, задачею якого є визначення факторів, які впливають на її розвиток;

аналіз позицій в конкурентній боротьбі, яка дозволяє визначити конкурентоспроможність продукції і заходи по покращенню результатів роботи;

вибір стратегії на підставі аналізу перспектив розвитку організації по різним видам діяльності з урахуванням забезпеченості ресурсами;

аналіз напрямків диверсифікації видів діяльності, пошук нових, більш ефективних видів і визначення очікуваних результатів.

Розрізняють етапи процесу стратегічного планування в організа­ціях (табл..4.2).

Таблиця 4.2

Етапи процесу стратегічного планування

№ з/п	Зміст етапу
1.	Інформаційне забезпечення стратегічного планування
2.	Установлення місії та цілей організації
3.	Вибір методів аналізу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища
4.	Оцінка та аналіз факторів зовнішнього середовища
5.	Оцінка та аналіз факторів внутрішнього середовища
6.	Виконання розрахунків, обґрунтувань проектних рішень
7.	Формування варіантів стратегії
8.	Вибір стратегії на засадах формування управлінських рішень
9.	Оцінка стратегії на предмет відповідності установленим критеріям

При формулюванні стратегічних задач проводять їх ранжування, враховуючи: можливість наближення до досягнення головної мети, вирішення одночасно кількох інших проблем, отримання найбільших вигід, уникнення збитків.

Стратегії організацій та їх класифікація в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Класифікація стратегій

№ з/п	Вид стратегій	Коротка характеристика
1.	Генеральна стратегія	Відображає засоби реалізації місії фір­мами.
2.	Ситуаційна стратегія	Розробляється на випадок не передба­чуваного повороту подій, наприклад банкрутства. Така стратегія вказує шля­хи подолання проблем.
3.	Функціональні стратегії: продуктово-ринкова, маркетингово-конкурентна, інноваційна, поглинання, капітальних вкладень (інвестиційна), експортна тощо.	Це головні робочі стратегії, які від об­ражають шляхи досягнення специфіч­них цілей компанії, що стоять перед її окремими підрозділами і службами.

Виділяють наступні стратегії функціонування організацій (табл.4.4).

Таблиця 4.4.

Стратегія функціонування організацій

Стратегія лідерства у зниженні податків	Зводиться до отримання додаткових при­бутків за рахунок економії на постійних видатках, що утворюються внаслідок максимізації обсягів продажів стандартних товарів повсякденного попиту і завоювання нових ринків за рахунок зниження цін.
Стратегія диференціації	Концентрація зусиль на кількох пріо­ритетних напрямках, де досягаються переваги над конкурентами.
Стратегія фокусування	Будується на виборі одного з сегментів галузевого ринку і забезпеченні на ньому безумовних конкурентних переваг шляхом реалізації однієї з двох вищезгаданих стратегій.

 

 

Початковим етапом у формулювання стратегії найчастіше є SWOT-аналіз.

SWOT-аналіз – це метод за допомогою якого визначають позитивний чи негативний вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на діяльність організації. Сама абревіатура SWOT - аналізу визначає: Strengths (сильні сторони), Weaknesses (слабкі сторони), Opportunities (можливості) і Threats (загрози).

Сильні сторони організації — це навики та вміння, які дають змогу організації запланувати і забезпечити виконання її стратегії (наприк­лад, сильною стороною торговельної організації є застосування про­гресивних методів продажу товарів).

Слабкі сторони організації — це навики та вміння, які не сприяють вибору і втіленню стратегії, потрібної для виконання місії органі­зації (наприклад, до слабких сторін торговельної організації відно­ситься застосування застарілих методів продажу товарів).

Перешкоди для організації — це умови середовища, які ускладню­ють досягнення високих результатів (наприклад, у торговельних організаціях, які розташовані на перших поверхах житлових бу­динків, відсутні умови для розширення торговельної площі).

Окремим видом планування є бізнес-план організації.

Бізнес-план об’єднує в єдину систему функціонування виробництва і реалізацію продукції, надання послуг і розвиток бізнесу, формує ринки цільового характеру бізнесмена.

Бізнес-план складається з наступних розділів:

2. Резюме (загальна характеристика майбутньої діяльності).

3. Описання товару, послуг (основні характеристики товару, послуг).

4. План виробництва (характеристика виробничої бази, план продажу).

5. Конкуренція (характеристика основних конкурентів).

6. Організаційний план (структура управління, оплата праці, персонал).

7. Юридичний план (форма власності, правовий статус організації).

8. Оптимізація ризику та страхування (прогноз можливостей та втрат).

9. Фінансовий план (прогноз витрат і надходжень, доходів).

10. Стратегія фінансування (кредити).

11. Стратегія маркетингу (канали збуту продукції).

 

Місія організації – це основне і головне завдання будь-якої організації.

Приклад місії торговельного підприємства є задоволення потреб покупців (споживачів) у якісних товарах і послугах.