ТЕМА 1.1. Загальна характеристика системи менеджменту

 

Зміцнення економіки є головною і актуальною задачею будь-якої держави. Головним важелем економіки є становлення та розвиток підприємства, яке є основним елементом економіки не залежно від її статусу. Таким чином, сприяння підвищенню ефективної діяльності підприємства та зміцнення її стану в існуючих умовах є однією із стратегічних задач держави.

Звісно, яким би чином, якими б важелями не зміцнювати економіку держави, без зміцнення і подальшого розвитку підприємства, як базової одиниці економіки, не можливо вирішити проблему якісного її реформування з метою послідуючого зростання.

Отже, спрямувавши увагу на зміцнення та розвиток саме підприємства, визначивши методи управління, які сприяють підвищенню його ефективності, можливо значною мірою стабілізувати економіку країни.

Для вирішення таких задач, як аналіз діяльності підприємства, визначення факторів впливу на подальший його розвиток та ефективне управління підприємством, розроблено курс “Менеджмент”.

 

Курс “Менеджмент” спрямовано на вивчення структури системи менеджменту, наукових підходів до менеджменту, теоретичних основ управління, процесу управління і фаз системи управління, комунікацій в менеджменті і інформаційних потоків, структури системи управління і визначення множини задач управління, методів дослідження систем, моделювання в менеджменті, управління функціонуванням і розвитком організації, процесу прийняття управлінського рішення, методологій менеджменту та аналізу функцій управління організацією.

Проблема підвищення наукової обґрунтованості системи менеджменту приводить до необхідності використовувати в процесі навчання прогресивні методи вдосконалення системи управління підприємством, які розглядаються в представленому курсі лекцій.

Курс “Менеджмент” має допомогти студентові оволодіти знанням в сфері менеджменту, визначити проблеми, які виникають на різних стадіях управління об’єктом та з використанням наукових методів менеджменту приймати управлінські рішення, які гарантують життєспроможність підприємства.

 

Менеджмент (to manage) у прямому смислі, при перекладі, означає – керівництво людьми.

В Оксфордському словнику англійської мови менеджмент визначається як: 1) спосіб, манера спілкування з людьми; 2) влада або мистецтво управління; 3) адміністративні навички.

У науковій літературі, при визначенні поняття менеджменту, часто відсутній поділ значень менеджменту, що відноситься до управлінського процесу або до відповідної професійної діяльності.

Отже необхідно розмежувати ці поняття.

При вивчені курсу нас цікавлять дослідження пов’язані з процесом управління організацією, тобто з менеджментом як управлінським процесом.

Управління має місце у біологічних, фізичних, хімічних, соціально-економічних та штучно створених людиною технічних системах.

Об'єктами управління можуть бути будь-які систе ми – технічні, хімічні, біологічні, економічні, політичні й інші.

Термін " менеджмент " застосується лише до соціально-економічних систем. Сюди відносять організації будь-яких типів, хоча, якщо мова йде про державні органі управління будь-якого рівня, коректніше використовувати термін public administration або goverment – державне управління [2.1, с. 6].

Менеджмент – складна міждисциплінарна наука, що базується на знаннях в області техніки, екології, економіки, психології, соціології, організації виробництва, управління й багатьох інших наук.

Поняття " менеджмент " є більш вузьким у порівнянні з " управлінням ".

Менеджмент – це процес управління підприємством та сукупність принципів, методів, засобів, форм управління з метою підвищення його ефективності та прибутковості.

При визначенні менеджменту як виду діяльності людини, необхідно зазначити, що менеджмент – це вид професійної діяльності людей, які займаються організацією та координацією процесів по досягненню певних цілей, що розробляються та реалізуються з використанням наукових підходів, концепції маркетингу та людського фактору.

Необхідно також, відокремити такі поняття, як „менеджмент” та „система менеджменту”.

Система менеджменту – це система наукових підходів та методів, організаційної, функціональної та управляючої підсистем, яка сприяє прийняттю та реалізації конкурентоспроможних управлінських рішень.

Процес менеджменту пов’язаний з формуванням стратегії, створенням та розвитком виробничої системи, використанням нових методів для досягнення оптимальних результатів.

Метою менеджменту є забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Вже на самому початку розвитку суспільства думка людини призвела її до розуміння необхідності об'єднання зусиль для вирішення життєвих задач, направлених на задоволення тих чи інших потреб. З тих пір об'єднання (організації) – норма життя людей.

Вивчаючи науку управління неодноразово будемо звертатися до поняття організація, будемо використовувати також синоніми: підприємство, фірма тощо. Таким чином, необхідно спочатку надати визначення організації.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети.

Розрізняють організації формальні і неформальні, а також прості та складні.

Формальна організація представляє собою безособистістну систему, в основі якої лежить принцип доцільності, свідомого руху до поставленої мети. В ній передбачені тільки службові зв'язки між індивідами, що припускає стабільну структуру, ієрархію і суворо означені зони для кожного члена організації.

Неформальна організація – це стихійно складена система соціальних зв’язків, норм і дій. В ній люди взаємодіють не за приписом керівництва, а в результаті більш-менш довгострокового спілкування між особового і всередині групи. У такої організації відсутні єдині цілі. Її головними функціями є: комунікація, підтримка самодіяльності індивідів, укріплення почуття особистої тотожності, самоповаги, незалежності і разом з тим, єдності, взаємодії з іншими людьми.

Окрім поділу на формальні і неформальні, також підрозділяють організації на прості та складні.

Прості організації, особливо в сфері бізнесу, створюються, як правило, власником і підпорядковуються йому. За розміром вони не великі. Мають тільки одну або декілька спільних цілей.

Складні організації складаються із множини самостійних підрозділів (цехи – на заводі, факультети та інститути – в університеті і т.п.).

В складній організації в умовах ринкової економіки управління як функція власника неможлива. Виникає потреба в спеціальній діяльності – менеджмент (управління) і спеціальній професії – менеджер.

Необхідно надати визначення загальним характеристикам, ознакам складних організацій:

1. Наявність ресурсів. Основні ресурси – капітал, земля, матеріали, технології, інформація.

2. Залежність від навколишнього середовища. Навколишнє середовище – визначені економічні умови, споживачі, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, система цінностей в суспільстві.

3. Підрозділи. Це частини організації, які представляють собою групи людей, які виконують специфічні конкретні завдання для досягнення спільної мети.

4. Горизонтальний розподіл праці, тобто розподіл праці між зайнятими по видам виробництва, на складові компоненти.

5. Вертикальний розподіл праці, тобто координація діяльності складових (підрозділів) організації. Координація роботи співробітників – сутність управління. Без управління діяльність організації неможлива. Управління викликане потребою узгодження дій для отримання передбачуваного результату спільної діяльності людей і направлено на ефективне здобуття, розміщення і використання людських ресурсів для досягнення мети.

Об'єктом професійного менеджменту як самостійного виду діяльності є господарська діяльність організації в цілому або її конкретна сфера (виробництво, збут, фінанси, НДДКР та ін.) і суб'єктом – спеціаліст-менеджер.

Управління різноманітними рівнями організації – низовим, середнім та вищим – забезпечують відповідні менеджери.

Необхідно розрізняти поняття "менеджер" і "підприємець".

Менеджер не залежить від власності на капітал фірми, в якій він працює по найму.

Підприємець – це власник, який бере на себе ризик витрат, пов’язаний з організацією нового підприємства або з розробкою нової ідеї, нового продукту, нового виду послуг. Однак часто, особливо на початковій стадії господарської діяльності, підприємець одночасно являється і менеджером.

 

У сучасній літературі існує багато визначень менеджменту, серед них можна назвати наступні:

Менеджмент - це процес керівництва, управління окремим працівником, групою людей, організацією в цілому.

Менеджмент - це процес оптимізації людських, матеріальних і фінансових ресурсів для досягнення цілей підприємства.

Менеджмент - це процес планування, організації, обліку, контролю, необхідний для того, щоб спланувати і досягти мети організації.

Менеджмент - це уміння домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поводження інших людей.

Менеджмент - це діяльність, спрямована на досягнення визначеного кінцевого результату, за допомогою прийняття управлінських рішень.

Загальне у всіх визначень: менеджмент - це процес, спрямований на досягнення мети.

 

В ринковій економіці поняття менеджмент завжди знаходиться поряд з поняттям бізнес. Тобто сфера бізнесу не можлива без менеджменту. Але важливо не ототожнювати ці поняття.

Бізнес - це діяльність спрямована на одержання прибутку шляхом створення і реалізації визначеної продукції або послуг.

Бізнесмен і менеджер - це різні поняття. Бізнесмен - це той, хто "робить гроші", власник капіталу, що знаходиться в обороті, що приносить доход. Менеджер же займає постійну посаду, у його підпорядкуванні знаходяться люди.

 

В літературі існує різноманітна система поглядів на визначення поняття «менеджмент».

Необхідно назвати існуючі протилежні аспекти визначення Менеджменту:

1. Менеджмент як процес організації управління фірмою, який забезпечує здійснення підприємницької діяльності, що направлена на одержання прибутку (підприємницького доходу). Зміст менеджменту полягає в досягненні фірмою певних результатів у ході підприємницької діяльності.

2. Менеджмент як орган управління підприємством, тобто керівництво фірми, яке діє від її імені.

3. Менеджмент як різні рівні апарату управління. Велика фірма має в своєму апараті три рівні, кожен з яких у своїй назві англійською мовою має слово "менеджмент".

На західних підприємствах розрізняють:

- топ-менеджмент — вища ланка управління (генеральний директор та інші члени правління);

- мідл-менеджмент — середня ланка управління (керівники управлінь та самостійних відділів);

- ловер-менеджмент – нижча ланка управління (керівники підвідділів та інших аналогічних їм підрозділів).

4. Виробничий менеджмент. Різниця менеджменту виробничого підприє­мства від інших видів управління обумовлена метою такого підприємства.

Завданням його управління є виробництво товарів або надання послуг, іншими словами — задоволення соціальних потреб або потреб клієнтів че­рез ринок.

На відміну від інших видів менеджменту, виробничий менеджмент в усіх своїх рішеннях повинен керуватися економічними результатами діяль­ності. Будь-яке рішення, яке приймається в сфері виробничого менедж­менту, — це захід економічного характеру.

В даному аспекті менеджмент, скоріш за все — практична діяльність, ніж наука або професія, хоча він обіймає і те і інше. Його завдання спочатку зробити бажане можливим, а потім і реальним.

Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше всіх реагу­вав на зміну ситуації на ринку, то нині ним вважається спеціаліст, який не тільки активно реагує на зміни на ринку, але й сам змінює ринок, створює для свого підприємства нові ринки.

Головне в менеджменті — ставити цілі, які відповідають інтересам підприємства, роблять його рентабельним.

Менеджмент дозволяє підприє­мству бути більше, ніж сума його окремих компонентів — капітал і співро­бітники. Адже підприємство — це насамперед люди. Отож менеджмент пов'язаний саме з організацією роботи людей.

5. Менеджмент як процес прийняття управлінських рішень. Будь-яка си­туація, що виникла в процесі управління, є завданням для керівника — менеджера і вимагає від нього прийняття рішень стосовно зміни мети та програми дій. Будь-яке управлінське рішення є результатом зворотного зв’язку з ринком та іншими елементами зовнішнього середовища.

Прийняття рішень — прерогатива менеджерів усіх рівнів, які мають відповідні повноваження. Менеджер розглядає прийняте рішення з точки зору осіб, які відповідають за доведення рішення до виконавців і осіб, які забезпечують контроль виконання.

Аналіз інформації та прийняття на її основі управлінських рішень скла­дають технологію менеджменту.

Дисципліна „Менеджмент” допомагає оволодіти знаннями у сфері менеджменту, виявити проблеми, які виникають на різних стадіях управління підприємством та з використанням наукових методів менеджменту приймати управлінські рішення, які гарантують життєздатність підприємства.

Курс „Менеджмент” спрямовано на вивчення:

· структури системи менеджменту;

· наукових підходів до менеджменту;

· теоретичних основ системи управління;

· процесу управління і фаз системи управління;

· комунікацій в менеджменті і інформаційних потоків;

· структури системи управління і визначення множини задач управління;

· методологій менеджменту та аналізу функцій управління організацією;

· методів дослідження систем;

· моделювання в менеджменті;

· управління функціонуванням і розвитком організації;

· аналізу розвитку організації з визначенням інтенсивності;

· процесу прийняття управлінського рішення.

Для визначення структури управління будь-якої системи (підприємства, організації), необхідно проаналізувати основні процеси що відбуваються в системі, на основі яких виробляється деякий товар або надається будь-яка послуга.

Товар або послуга – це головний продукт заради якого створюється і існує організація, установа, підприємство.

В подальшому при вивчені курсу будемо застосовувати наступні поняття:

Основний функціональний процес організації, незалежно від того у якій сфері діяльності вона існує, визначається як виробничий процес.

Результат діяльності організації - товар або послугу будемо називати продуктом.