ТОП 10:

РОЗДІЛ 2. НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ



МЕНЕДЖМЕНТ

 

Курс лекцій

 

 

Київ – 2015

З М І С Т

 

ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………….… 5

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ………………………………………

1.1. Загальна характеристика системи менеджменту

1.2. Історія розвитку науки менеджменту

1.3. Сучасний розвиток менеджменту

1.4. Види та загальні підходи до менеджменту

1.5. Склад системи управління.

 

РОЗДІЛ 2. НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1. Наукові підходи до менеджменту

2.2. Розробка управлінського рішення в менеджменті..49

2.3. Системний підхід………………55

2.4. Застосування відтворювального підходу в менеджменті..63

2.5. Основні закони і закономірності менеджменту…68

2.6. Наукові принципи менеджменту ……………..73

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ …………….79

 

3.1. Фази системи управління………………………79

3.2. Простір та декомпозиція системи управління ………..82

3.3. Оцінка кількості задач управління організацією ………..90

3.4. Інформаційне забезпечення системи управління ………93

3.5. Комунікації в менеджменті …………………………..97

РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ. КЛАСИЧНА ТЕОРІЯ.

 

4.1. Поняття функцій менеджменту………105

4.2. Класифікація функцій менеджменту……..106

4.3. Планування як загальна функція менеджменту….108

4.4. Організування як загальна функція менеджменту….114

4.5. Мотивування як загальна функція менеджменту…..124

4.6. Контроль як загальна функція менеджменту

4.7. Регулювання як загальна функція менеджменту

 

РОЗДІЛ 5. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМ

5.1. Загальна характеристика системи

5.2. Підприємство як система

5.3. Методи аналізу систем

РОЗДІЛ 6. УПРАВЛІННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯМ І РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

6.1. Введення в процеси функціонування та розвитку

організації

6.2. Основні напрямки розвитку підприємства

6.3. Визначення резервів виробництва

6.4. Структура показників ефективності

6.5. Визначення інтенсивності розвитку підприємства

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

Класики менеджменту М.Х.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури почали свою найпопулярнішу книгу «Основи менеджменту» наступними словами: «Ми відправляємося в подорож. Більша частина території буде для нас незнайомої, а інша частина, що значно ускладнює справу, буде не збігатися з тим, що ми, за нашим переконанням, знаємо».

Саме ці ускладнення очікують нас при аналізі понять управління, його функцій, методів прийняття рішень, визначення структур управління, формалізації задач управління, виявлення множини підсистем і зв’язків між ними.

В інформаційному полі менеджмент-освіта України існує сотні, або навіть тисячі, книжок по менеджменту. Але, нажаль, однозначну відповідь на вирішення окреслених питань ми не отримаємо.

На думку М.Х.Мескона, еклектичний метод найбільше відповідає реальності, теорія й практика менеджменту постійно розвиваються й навіть стабільні концепції повинні мінятися. Навіть у найпростіших питаннях, яким, на перший погляд, здається визначення управління, в управлінській думці немає готових відповідей. Немає єдиної думки й по питанню управлінських функцій [2, с.21].

Різноманітність підходів до вивчення менеджменту одержало з легкої руки американського вченого Харолда Кунтца назву «джунглі менеджменту» [4, с.248, 249]. Уперше це було відзначено на початку 60-х років, коли Кунтц описав шість різних підходів. Пізніше, в 1980 р., він виявив, що «джунглі менеджменту» розрослися з 6 до 11 підходів. Цікаво було б знати його думку про динаміку «джунглів» за наступні 30 років. Однак, незважаючи на негативну оцінку «джунглів», ця динаміка веде до збільшення можливості в перспективі уніфікації менеджменту, зменшенню розриву між практикою й теорією менеджменту.

На запитання про місце сучасного менеджменту дослідники одностайно, прямо або побічно, відносять його до синтезу науки, мистецтва й досвіду.

Це - безперечно, але головне питання в тому, скільки в ньому науки, а скільки мистецтва й що є провідною ланкою – теорія або практика. Зі зменшенням частки науки в менеджменті знижується й практична корисність його вивчення.

Відсутність істотних теоретичних розробок у менеджменті в останні десятиліття дають підстави говорити про кризу теорії.

Незважаючи на популярність менеджменту, управлінський механізм в Україні залишається неефективним навіть при значному росту чисельності державного апарата. Насамперед, в управлінській кризі в країні обвинувачується управлінський менеджмент [1, с.147].

Повернемося до менеджменту як комбінації науки й мистецтва. Мистецтво, а конкретніше, інтуїція, емоції, необхідні в менеджменті, коли важко або неможливо виробити оптимальні або, принаймні, обґрунтовані раціональні рішення, тобто коли процес прийняття рішень недостатньо формалізований, коли не вистачає даних, знань і методів. А оскільки реальний мир не може бути пізнаний до кінця, хоча б тому, що він розвивається, то й менеджменту призначене завжди містити частку мистецтва. Але тільки розумну частку; частку, яка визначається стохастичністю процесів, неможливістю пророкування їх розвитку, об'єктивною нестачею інформації.

 

 

1. С. Клепко. Менеджмент-освіта і розвиток наукових досліджень у галузі менеджменту. Розбудова менеджмент-освіти в Україні: матеріали 4-ї щорічної міжнародної конференції (5-7 грудня 2002 року, м. Київ). – К., 2002 – 170 с.

 

2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.. – М.: Дело, 1992. – 702 с.

 

3. Кредисов А.И. История учений менеджмента. – Киев: ВИРА – Р, 2000. – 336 с

 

4. Koontz H/ (ed.) Toward a Unified Theory of Management. New York: McGraw – Hill BooK Co., 1964

 

5. Николаев В. Парадоксальные механизмы власти и предпренимательства. // Економічний часопис. – 2002 - №6 – с.25

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ

План

1.1. Загальна характеристика системи менеджменту

1.2. Історія розвитку науки менеджменту

1.3. Сучасний розвиток менеджменту

1.4. Види та загальні підходи до менеджменту

 

Сучасна школа науки управління (1950)

1. Розвиток існуючих методів управління, що забезпечує допомогу керівникові для прийняття управлінських рішень.

2. Забезпечення розуміння складних управлінських процесів на основі розробки моделей.

3. Досконалості структур управління і процесу управління.

Не дивлячись на те, що теорія та наука "Менеджмент" вже існує тривалий час, не існує в світі загального уявлення щодо управлінських функцій, самого поняття "управління", побудови структур управління, моделей прийняття рішень, методів і задач управління та зв’язків між ними.

Однозначну думку про цю проблему надають праці класиків менеджменту:

На думку М.Х.Мескона - навіть у самих простих питаннях, таким яким є визначення управління, нема готових відповідей. Не існує і єдиної думки щодо управлінських функцій.

На думку професора Л.І.Євєнко - діяльність по управлінню настільки складна, що необхідно з великою обережністю оцінювати її можливості. "Ніхто не знає простих рецептів вирішення управлінських проблем і саме це покладено в основу виникнення "ситуаційного підходу" до управління - майже самого великого наукового результату в цій галузі за останні десятиріччя".

Не варто недооцінювати значення ситуаційного, або кейсового підходу (від англ. сase, case study) в навчальних цілях, але не можливо його віднести до великих наукових результатів. Він, на думку професора А.І.Кредісова, скоріш за все виробляє спосіб мислення і аналізу, ніж представляє собою набір конкретних методів, що забезпечать рішення управлінських задач.

Різноманітність підходів до вивчення менеджменту з легкої руки американського вченого Харолда Кунтца отримало назву «джунглі менеджменту». Кунтц виявив існування 11 різних наукових поглядів на менеджмент. Це дослідження було зроблено 30 років тому. Цікаво було б дізнатися про його погляд на динаміку «джунглів» на цей час…

 

Рис. 1.1. Дерево мети

 

Таким чином система розбивається на підсистеми (організація на підрозділи), при цьому виявляються існуючі структурні елементи і аналізується їх взаємний вплив і зв'язок.

Керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємозалежних елементів, таких як люди, структура, завдання й технологія, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах середо­вища, яке змінюється.

2. Ситуаційний підхід виник в кінці 60-х років.

Ситуаційний, або кейсовий ( від англ. сase, case study) підхід запропоновано і детально розглянуто у книзі Мескона М.Х. і ін. «Основи менеджменту», де зазначено, що «в основі виникнення «ситуаційного підходу» до управління – чи не найбільшого наукового результату в цій області за останні два десятиліття, лежить відсутність відповідної теорії, або ніхто не знає простих рецептів вирішення управлінських проблем».

При ситуаційному підході аналізуються результати діяльності організації в різні періоди часу, досліджується динаміка змін цих результатів.

Застосування необхідного методу управління організацією в даний період часу виз­начається результатом аналізу ситуації. Оскільки існує багато факторів як у самій організації, так і в навколишньому середовищі, то й не можливо відокремити єдиний найкращий метод управління організацією у будь-яких ситуаціях і в різні періоди часу. Найефективнішим у конкретній ситуації є метод, який найбільш відповідає даній ситуації.

Під ситуацією розуміється конк­ретний набір обставин, які впливають на функціонування організації в да­ний час.

Використовуючи ситуаційний підхід, керівники можуть зрозуміти, які методи і засоби будуть найкраще діяти, щоб досягти цілей організації в конкретній ситуації.

Ситуаційний підхід визнає правильність традиційних теорій управління, а також пов’язаних з ними конкретних прийомів керівництва. Згідно цього підходу не існує якийсь один, кращий за всіх, спосіб управління організаціями. Велика кількість факторів як в самій організації, так і в навколишньому середовищі свідчать про дію "закону ситуації". Менеджер повинен володіти знаннями, які дозволяли б йому приймати рішення, виходячи із конкретно складеної ситуації.

По суті, ситуаційний підхід – це спосіб мислення про організаційні проблеми і їх вирішення.

Наукове дослідження змінних, виділення із більшості малозначимих змінних розумної кількості без втрати точності результату і можливості через управління ними впливати на ситуацію – такий найбільш важливий внесок ситуаційного підходу в менеджменті.

Суть ситуаційного підходу полягає у тому, що одні і ті ж самі функції по-різному реалізуються в конкретних ситуаціях. Тому задача менеджменту полягає в тім, щоб на основі усестороннього аналізу факторів, що формують ці ситуації, підібрати такі теорії, моделі та методи розв’язання проблем, які підходять для даної ситуації.

Основними ідеями цього підходу є:

1) ситуаційно-вірогіднісні фактори враховуються в стратегіях, структурах та процесах, в результаті чого досягається якісне виконання;

2) існує більш ніж один шлях досягнення цілі;

3) менеджери можуть пристосовувати свої організації до ситуації або змінювати ситуацію відповідно вимозі організації.

Для досягнення ефективного управління в кожній конкретній ситуації можна виділити чотири обов’язкових кроки:

- здійснити аналіз ситуації, що склалася в організації для визначення вимог до управління;

- здійснити вибір відповідного підходу до управління;

- управління має створювати потенціал в організації та необхідну гнучкість для можливого переходу до нового управлінського стилю;

- внести відповідні зміни, що дозволяють пристосуватися до ситуації.

Ситуаційний підхід, також як і системний, використовується не сам по собі, а як основа тих чи інших концепцій управління (концепція стратегічного управління, яка складається із стратегії функціонування, стратегії розвитку і т. ін. ).

 

Функціональний процес

Розглянемо процеси які можна віднести до функціональних.

До основного функціонального процесу організації, залежно від сфері її діяльності, можливо віднести «виробничий процес»або «процес надання послуг».

Одна з головних підсистем системи управління підприємством є процес виробництва. Це основний функціональний процес, який забезпечує виконання головної стратегічної мети підприємства (місії) по виготовленню основного продукту, тобто товару або послуги.

Виробництво – це процес перетворення вихідного матеріалу в заданий продукт шляхом залучення необхідних матеріальних та трудових ресурсів із застосуванням заданих технологій чи технік.

Результатом діяльності організації є продукт, тобто товар або послуга заради якого (якої) створюється і існує дане підприємство.

Виробничий процес (головний функціональний процес) складається з:

витратної частини, тобто ресурсів, що забезпечують виготовлення продукції;

процесу виробництва при відтворенні якого виготовляється заданий продукт;

та доходної частини, тобто реалізації виробленого продукту.

Головна економічна мета виробництва – отримання максимального прибутку. Одна з головних задач, що вирішується підприємством і впливає на досягнення цієї мети – це ефективне управління процесом виробництва.

Результатом виробництва – є виготовлена продукція (рис.1.2.).

Компонентами "входу" процесу виробництва є усі необхідні ресурси, процесом забезпечення яких займається організація виробництва.

 

Організація як процес

Слово "організація" має два різні значення: воно означає деякий процес, дію або являє собою узагальнене поняття установи, фірми, підприємства, об'єднання.

Для нас представляє інтерес організація як процес. У літературі по менеджменту важко знайти інше поняття, якому б приділялося стільки уваги. При цьому, організація (як процес) залишається одним із самих невизначених понять, що мають не тільки різноманітні, але часто й суперечливі тлумачення.

Зробимо спробу знайти місце організації в системі управління й конкретно описати поняття цього процесу.

Організація управління створює матеріальні фактори й, зрозуміло, є, як і у випадках організації матеріальних процесів, теж матеріальним процесом.

Розгляд процесів різної природи, а саме, матеріальних (виробництво продукції й надання послуг) і управлінських, дозволяє зробити наступні узагальнення.

Кожний процес, результатом якого є продукція, послуги або інформація, для свого здійснення потребує певних матеріальних факторів. Для одержання цих факторів необхідно здійснити процес організації. Отже, організація процесу Х є матеріальним процесом, що передує процесу Х незалежно від природи цього процесу.

Управління

Процеси організації і виробництва не можуть здійснюватись без відповідного управління.

Управління – це процес збору переробки та передачі інформації від об’єкта управління до системи управління та процес передачі інформації (управляючого рішення) від системи управління назад до об’єкту управління для забезпечення його цілеспрямованого розвитку в умовах, які змінюються.

Виробництво та організація виробництва є об’єктами управління.

Таким чином, розглянувши усі головні підсистеми з яких складається система управління підприємством, можливо представити її структуру і відобразити зв’язки, що існують між основними процесами (рис. 1.2).

управління

 

 


І у І о І у І о

 

 

виробництво
організація виробництва
Yl Zp

 

Рис. 1.2. Структура системи управління підприємством,

де І уінформація від управляючої системи, тобто управлінське рішення, які передані об’єкту управління; І о – інформація від об’єкту управління, яка надана управляючій системі.

 

 

Виробництво та організація виробництва – це матеріальні процеси.

Процес управління представляє собою нематеріальний процесі здійснює вплив на виробництво та його організацію.

Задача управління процесом виробництва полягає у визначенні виду продукції, що відповідає напрямку діяльності підприємства та максимально відповідає потребам ринку, з визначенням її кількісних та якісних параметрів, з послідуючим визначенням способів її виробництва та оптимальних обсягів виробництва, які забезпечать підприємству максимальний прибуток.

Задача управління організацією виробництваполягає у визначенні таких обсягів ресурсів заданої якості, які забезпечили б виробництво продукції необхідних обсягів та рівень ефективності організації виробництва не нижче заданого або максимізували його.

 

Задача виробництваполягає у виробництві заданого продукту (товару чи послуги) відповідно плану розробленого підсистемою управління та на основі ресурсів наданих підсистемою організації.

План

2.1. Наукові підходи до менеджменту………………………...…...42

2.2. Розробка управлінського рішення в менеджменті

2.3. Системний підхід

2.4. Застосування відтворювального підходу в менеджменті

2.5. Основні закони і закономірності менеджменту…64

Рис. 2.1. Графічне зображення сіті з тривалістю виконання робіт

Переваги застосування сітьового моделювання процесів

 

Застосування сітьового моделювання процесу, що аналізується, дає можливість визначити очікувану тривалість усього комплексу робіт не залежно від складності зв’язків між роботами та їх кількістю, виявити залежність робіт між собою та першочерговість їх виконання.

При управлінні комплексом робіт на фазі планування на основі розробленої сітьової моделі процесу, визначаються терміни завершення окремих етапів комплексу і відповідні контрольні події, складається перелік поставок усіх необхідних матеріалів, інструментів та обладнання з визначенням їх термінів. На цій основі розробляються плани реалізації комплексу робіт в установлений термін.

Сітьова модель процесу використовується, також, для управління ходом робіт на фазі регулювання. При цьому постійно аналізується поточний стан процесу, який реалізується в імовірнісних умовах і підданий впливу випадкових факторів. На стадії регулювання, при аналізі процесу, отримана інформація про зміни, що виникли в ході виконання процесу, використовується для необхідних перерахунків і обновлення сітьової моделі. Адаптована сітьова модель процесу дозволяє приймати актуальні управлінські рішення, які сприяють ефективному здійсненню комплексу робіт.

Застосування сітьових моделей в процесі управління дає можливість представити процес, яким управляють, в наочній формі, визначити особливості ситуації, що складається, виявити структуру робіт, проаналізувати взаємозв’язок між виконавцем та роботою, підготувати науково обґрунтований скоординований план виконання усього комплексу робіт, по вирішенню поставленої задачі. Такий план, що засновано на аналізу сітьової моделі та визначенні критичних робіт, дає можливість перерозподіляти ресурси для найбільш ефективного їх використання.

Наочна форма в порівнянні з цифровою та текстовою формами дозволяє графічно представити інформацію, що сприяє найбільш легкому засвоєнню матеріалу. Сітьові графіки, що використовуються при управлінні процесом, заключають в собі не тільки ілюстрацію відповідної цифрової та текстової інформації про керований процес, але й відіграють роль інструменту для вирішення задач управління.

Сітьові моделі відображають імовірнісний характер будь-якого виробництва, що забезпечує більш реальне відображення процесів, що моделюються. Сітьову модель можливо багато разів перераховувати і корегувати в зв’язку з новою інформацією, що надходить, без перебудови початкового варіанту сітьового графіка.

Для розрахунків параметрів та побудови графіків сітьових моделей процесу застосовуються комп’ютерні програми, які дозволяють швидко обробляти великі масиви звітних даних та забезпечити керівництво фірми своєчасною і вичерпною інформацією про фактичний стан робіт, що полегшує коректування прийнятих рішень, допомагає прогнозувати хід виконання робіт на критичному шляху та концентрувати на них увагу менеджерів різних рівнів управління.

Тема 2.4. Системний підхід

 

Системний підхід дозволяє проаналізувати підприємство з позиції його зовнішнього оточення, а також поряд із цим розглянути і його внутрішню структуру.

В основі системного підходу лежить дослідження аналізованих об'єктів як систем.

Система – це сукупність елементів, зв'язаних один з одним певними залежностями, об'єднання яких утворює єдину цілісність.

Більш докладно про систему, її елементах і існуючих між ними залежностях зупинимося в наступному розділі, а зараз продовжимо аналіз системного підходу при дослідженні підприємства й процесів, які в ньому відбуваються.

Послідовність системного підходу (або системного аналізу) при прийнятті рішень

починається з чіткого формулювання конкретних цілей, при цьому аналізована проблема розглядається як єдина система часткових рішень;

потім проводиться аналіз альтернативних шляхів досягнення мети;

і завершується системний аналіз вибором оптимального рішення, тобто такого з можливих варіантів рішення, що максимально відповідає необхідним вимогам при мінімальних фінансових витратах для його наступної реалізації.

Основні принципи системного підходу:

1) цілісність, тобто властивості системи не можуть розглядатися як сума властивостей її елементів, тільки як їхній взаємний вплив усередині системи, що формує індивідуальні властивості системи;

2) структурність системи, тобто аналіз системи здійснюється на основі визначення її структури;

3) взаємозалежність системи та середовища, під впливом якого вона формує свої властивості і взаємодіє з ним;

4) ієрархічність системи визначається метою аналізу, тобто кожна складова системи може розглядатись в одному випадку - як система, а досліджувана система як один з елементів більш глобальної системи, а в іншому випадку - навпаки;

5) багатоваріантність опису системи, тобто аналізована система може бути представлена безліччю різних моделей (математична, статистична, алгоритмічна).

При системному підході об’єкт чи система розглядається за принципом „чорний ящик” (рис. 2.2).

 

 

 


Зовнішнє середовище

 

процес в системі
"Вхід" "Вихід"

 

 

 


 

Зворотній зв'язок

 

Рис. 2.2. Основні елементи принципу "чорний ящик" при аналізі зовнішніх зв’язків системи

 

 

На основі маркетингових досліджень формуються параметри виходу системи (товару чи послуги), тобто визначається що виготовляти, з якими показниками якості, з якими витратами, за якою ціною тощо.

Потім визначаються параметри входу, тобто зазначаються вид і параметри необхідних для протікання процесу в системі матеріальних та інформаційнихресурсів.

Параметри входу та процес в системі формуються під впливом зовнішнього середовища, тобто політичного, економічного, технічного, соціального середовища.

Одним з головних компонентів системи, що відповідає за постійне її вдосконалення та розвиток є зворотній зв’язок.

Зворотній зв'язок є інформаційним каналом від споживачів продукту, який є компонентом "виходу" системи, до його виробника.

На основі існування зворотного зв’язку коригуються параметри входу і процесу у системі (інформація від споживачів товарів).

Для забезпечення високої якості параметрів "виходу" системи, тобто для забезпечення конкурентоспроможності товару, необхідно забезпечити високу якість параметрів "входу", якість процесу в системі і зовнішнього середовища.

Застосовуючи системний підхід можливо також дослідити внутрішню структуру об’єкту або процесів, що в ньому протікають.

Застосовуючи системний підхід можливо відтворити структуру підприємства, будь-якого його підрозділу, визначити взаємозалежність їх елементів, визначити їх приналежність до рівнів структури (рис. 2.3).

На основі визначеної структури здійснюють аналіз досліджуваного об’єкту, з’ясовують існуючі особливості об’єкту і знаходять ефективне вирішення поставленої задачі.

 

 

№ рівня (k) 0 рівень (k=0)   1 рівень   2 рівень    

 

 


ТОРГОВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО
№ елементу

n=1

Відділ № 1
Відділ №2

 

 


n=1 n=2

Товарна група 1
Товарна група 2
Товарна група 1
Товарна група 2

 

 


Рис. 2.3. Схема структури торговельного підприємства

 

 

Також застосовуючи системний підхід можливо відобразити структуру будь-якого показника, наприклад структуру „дерева” показника ефективності товару (рис. 2.4).

 

  0 рівень показника     1 рівень   2 рівень   3 рівень
Е = КСС
n=1

КС
ВС

 


1 n=1 2 n=2

 

 

1.5
1.1
1.4
1.2
1.3
2.1
2.2
2.3
2.4
2.5

 

 


 

2.1.4
2.1.3
2.1.2
2.1.1
1.3.3
1.3.2
1.3.1

 

 

Рис. 2.4. Структура показника ефективності товару,

де 0 рівень – показник ефективності товару;

1 рівень: елемент 1 – сумарний корисний ефект товару (Кс);

елемент 2 – сумарні витрати на протязі ЖЦТ (Вс);

2 рівень: елементи 1.1 – 1.5 – узагальнюючі показники якості товару

(наприклад: довговічність, міцність, морозостійкість тощо);

елементи 2.1 – 2.5 – витрати по кожній із стадій ЖЦТ (життєвого циклу товару);

3 рівень: елементи 1.3.1 – 1.3.3 – часткові показники якості товару;

2.1.1 – 2.1.4 – елементи витрат.

 

Побудова структури показників представляє трудомісткий процес, але саме це дозволяє значно підвищити якість системи управління досліджуваним об’єктом.

Системний підхід – головний науковий підхід на основі якого здійснюється побудова, функціонування і розвиток будь-яких систем та об’єктів.

 

 

Рис. 2.5. Структура системи зовнішньої діяльності підприємства

 

 

До компонентів зовнішнього середовища відносяться:

- макросередовище;

- інфраструктура регіону;

- мікросередовище підприємства.

До макросередовища належать міжнародна, політична, економічна, соціально-демографічна, правова, екологічна, природно-кліматична, науково-технічна, культурна сфери розвитку країни.

Суттєвий вплив на ефективність та стабільність роботи підприємства здійснює інфраструктура регіону, де територіально знаходиться підприємство.

Влив на діяльність підприємства здійснюється через основні галузі інфраструктури регіону, тобто:

- промисловість;

- будівництво;

- охорона здоров’я;

- громадське харчування;

- наука та освіта;

- культура;

- торгівля;

- транспорт;

- житлово-комунальне господарство;

- ринкова інфраструктура;

- моніторинг навколишнього середовища, яке характеризується : 1) якістю природних ресурсів; 2) технічною оснащеністю, рівнем автоматизації засобів і методів моніторингу; 3) кваліфікаційним рівнем персоналу, його середньомісячною заробітною платою тощо.

Макросередовище та інфраструктура регіону здійснюють вплив на ефективність діяльності підприємства опосередковано.

Прямий вплив на роботу підприємства здійснює мікросередовище.

До факторів мікросередовищаналежать:

- постачальники;

- споживачі;

- конкуренти;

- контактні аудиторії, до яких відносяться фінансові кола, засоби масової інформації, державні та муніципальні установи, суспільні організації;

- маркетингові посередники;

- законодавство у податковій системі та зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД).

Кожний фактор мікросередовища формує окремі задачі які необхідно вирішувати в процесі управління підприємством.

Зазначимо основні задачі, які виникають в результаті взаємодії визначених факторів мікросередовища з підприємством.

Наприклад:

Задачі, які необхідно вирішувати в напрямі роботи підприємства з постачальниками:

- параметри якості сировини та матеріалів необхідних для діяльності підприємства;

- параметри якості комплектуючих виробів, обладнання тощо;

Задачі, які необхідно вирішувати в напрямі роботи підприємства із споживачами:

- визначення тенденцій змін потреб у основних товарах;

- прогноз змін доходів споживачів;

Задачі, які необхідно вирішувати в напрямі роботи підприємства із конкурентами:

- аналіз якості, цін та конкурентоспроможності товарів конкурентів;

- аналіз організаційно-технічного рівня виробництва основних конкурентів;

- прогнозування ринкової стратегії основних конкурентів.

 

До компонентів „входу” системи або до підсистеми забезпечення відносяться методичне забезпечення, ресурсне забезпечення, інформаційне та правове забезпечення.

Одним з компонентів „входу” системи є методичне забезпечення.

Усі методичні питання з функціонування та розвитку підприємства викладені в нормативно-методичних документах різного рівня, тобто міжнародного, державного, муніципального.

Нормативно-методичні документи, які розробляються міжнародними організаціями обов’язкові для впровадження в діяльність усіх підприємств незалежно від форми власності та напряму діяльності.

Наприклад, до них відносяться: міжнародна система мір та ваг, система вимірювання, система охорони навколишнього природного середовища, система управління якістю продукції на основі міжнародних стандартів ІСО серії 9000.

Наступним компонентом „входу” системи є ресурсне забезпечення.

Метою ресурсного забезпечення є своєчасне забезпечення підприємства усіма необхідними видами ресурсів заданих якості, кількості, а також вдосконалення процесу використання ресурсів.

Ресурси поділяються на наступні групи:

1) трудові ресурси (робітники, службовці, управлінці);

2) матеріальні ресурси, тобто сировина, матеріали, паливно-енергетичні ресурси тощо;

3) основні фонди (будівлі і споруди, технологічне обладнання, транспортні засоби тощо);

4) фінансові ресурси, тобто фінансовий капітал підприємства, позиковий капітал, нематеріальні активи тощо;

5) сукупні ресурси – це сума усіх названих видів ресурсів у грошовому виразі.

Наступним компонентом „входу” системи є інформаційне забезпечення.

Інформаційне забезпечення є визначальним фактором обґрунтованості прийнятого управлінського рішення, а також ефективності функціонування виробничої системи.

Правове забезпечення підприємства полягає в обов’язковому використанні в діяльності законодавчих та нормативних актів, які стосуються основних питань функціонування та розвитку підприємства. До них належать закони України, постанови уряду, державні стандарти тощо.

Без якісного правового забезпечення підприємства не можливо гарантувати його стабільного та ефективного функціонування.

До компонентів „виходу” системи відноситься продукт певної кількості, якості і ресурсоємності.

Якість визначається наступною системою показників:

1. Показники призначення продукту, що характеризують сферу його використання на конкретному ринку.

2. Показники надійності.

Надійність– це властивість якості товару, яка залежить від наступних характеристик: збереженість властивостей товару,довговічність, безвідмовність при експлуатації товару.

3. Показники екологічності товару. Це показники, які характеризують шкідливий вплив товару або послуги на навколишнє середовище та стан людини.

4. Показники естетичності товару.

Естетичність – це властивість товару, що здійснює вплив на чуттєве сприйняття людиною усього товару в цілому з точки зору його зовнішнього виду.

Наступним компонентом „виходу” системи є ресурсоємність товару.

 

Важливу роль у випуску якісного конкурентоспроможного товару відіграє існування зворотного зв’язку у виробничій системі. Зворотній зв’язок дозволяє після вивчення змін зовнішніх факторів прийняти заходи щодо зміни параметрів системи для її ефективного функціонування.

До компонентів зворотного зв’язку системи відносяться темпи розвитку науково-технічного прогресу (НТП) та нова інформація від споживачів.

Результати аналізу зовнішніх факторів вносять у бізнес-план фірми та її стратегію і таким чином встановлюють зворотний зв'язок у циклі управління.

Для функціонування підприємс







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.66.217 (0.044 с.)