Тема 2.5. Застосування відтворювального підходу в менеджменті

 

 

Для розробки управлінських рішень спрямованих на підвищення конкурентоздатності організації аналізують та прогнозують життєвий цикл товару.

Життєвий цикл товару включає наступні стадії:

1) стратегічний маркетинг;

2) НДДКР (науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи);

3) організаційно-технологічна підготовка виробництва (ОТПВ);

4) виробництво товару;

5) підготовка товару до функціонування (доставка);

6) експлуатація товару;

7) утилізація.

На 1-й стадії здійснюється сегментація ринку, прогноз параметрів конкурентоздатності товару і підприємства.

На 2-й стадії проводяться наукові дослідження, пов’язані з реалізацією розроблених параметрів конкурентоздатності майбутнього товару, розробляється проектно-конструкторська та нормативна документація на новий товар.

На 3-й стадії розробляються технології, нестандартне обладнання, виготовляється обладнання і укладаються контракти на постачання обладнання.

На 4-й стадії здійснюється виробництво товару за визначеною технологією та зазначеним обсягом.

На 5-й стадії здійснюється підготовка товару до функціонування, тобто транспортування до споживача, монтаж і запуск.

На 6-й стадії (експлуатації товару) здійснюється безпосереднє використання товару, технічне обслуговування та ремонти.

На 7-й стадії (утилізації товару) здійснюються роботи по демонтажу відпрацьованого виробу.

Після реалізації усіх стадій функції відпрацьованого виробу буде виконувати товар наступного покоління, тобто реалізується процес розвитку по спіралі.

 

Основною умовою стратегії фірми по збільшенню конкурентоздатності товару є забезпечення високої якості товарів та зниженню витрат на їх експлуатацію, які по більшості промислових товарів перевищують витрати на їх виготовлення.

Аналіз структури сукупних витрат на протязі ЖЦТ с метою їх зменшення є одним з факторів ресурсозбереження.

В економічній теорії закон економії часу розглядається як економія суми минулої і живої праці на одиницю продукції або як зниження собівартості продукції на одиницю споживчої вартості.

Але цей підхід враховує тільки затрати в сфері виробництв товару і не пов’язує їх з майбутніми витратами у сфері споживання.

Закон економії часу в управлінській теорії враховує затрати у сфері виробництва товару, майбутні витрати у сфері споживання і корисний ефект товару у споживача.

Закон економії часу відображає економічні процеси в динаміці на протязі усього життєвого циклу товару, при цьому сукупні затрати дорівнюють сумі минулої праці, живої (теперішньої) праці і майбутньої (очікуваної) праці, необхідної для отримання від товару корисного ефекту:

 

min, (2.1)

де МП – затрати минулої праці; ТП – затрати живої праці, тобто теперішньої праці; ОП – очікувана праця або затрати майбутньої праці; К_с – сумарний корисний ефект товару.

 

МП – затрати минулої праці на виробництво або споживання товару;

ТП – теперішня праця, або затрати живої праці, тобто затрати, необхідні для здійснення даної стадії життєвого циклу товару.

ОП – очікувана праця, або майбутня праця, тобто затрати, що будуть здійснюватись у майбутні періоди часу для виробництва чи споживання товару.

К_с – сумарний, за нормативний строк служби, корисний ефект товару.

Сукупна праця – це сума минулої, теперішньої і майбутньої праці. Частка кожного виду праці змінюється на протязі життєвого циклу товару.

Наприклад:

1) на нульовій стадії життєвого циклу товару: СП₀ = 100%·ОП

2) після закінчення існування товару: СП₇ = 100%·МП

3) на стадії виробництва товару:

СП₄ ≈ 30%·МП+20%·ТП+50%·ОП

Закон економії часу є елементом відтворювального підходу до менеджменту.

Іншими елементами відтворювального підходу є:

- обрана стратегія відтворення товару, що відповідає потребам ринку;

- взаємозв’язок відтворювального циклу моделі, що випускається, проектується та перспективна модель.

Відтворювальний підхід зорієнтований на постійне відновлення виробництва товару для створення товару, що максимально відповідає потребам ринку (тобто з меншими сукупними витратами на одиницю корисного ефекту).

Для відновлення виробництва нового товару, потрібно задати параметри якості майбутнього, які забезпечать його конкурентоздатність.

В залежності від ресурсних можливостей підприємства і ступеню відставання його від конкурентів, може бути обраний один із видів стратегій підвищення якості товару:

Перший вид стратегії – орієнтація підприємства на кращий зразок аналогічного товару, що існує на ринку.

Другий вид стратегії – орієнтація підприємства на світові досягнення, зафіксовані у патентах, тобто на НТП.

Третій вид стратегії – орієнтація підприємства на спрогнозовані тенденції НТП (рис. 2.6).

При застосуванні третього виду стратегії розробляються нові параметри якості та характеристики майбутнього товару, що втілюються в новий зразок товару, який готується підприємством до виробництва. Для цього значні інвестиційні вкладення спрямовуються на оновлення матеріально-технічної бази майбутнього виробництва.

Третій вид стратегії потребує потужної науково-експериментальної бази, великих обсягів фінансування (можливо з державними дотаціями) та високої кваліфікації науково-технічного персоналу. Саме тому даний вид стратегії може застосовуватись лише для створення пріоритетних чи стратегічних товарів.