Сутність управлінського обліку та етапи його розвитку

Управлінський облік, як інтегрована система обробки та підготовки інформації для внутрішніх користувачів, відіграє важливу роль в економіці більшості зарубіжних і вітчизняних підприємств.

Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", прийнятим на початку 2000 року, було офіційно підтверджено існування управлінського обліку у вітчизняній системі обліку.

Розвиток управлінського обліку в Україні поки що відбувається непослідовно й суперечливо. Проте постійне виявлення зацікавленості з боку менеджерів різних галузей економіки та різних рівнів управління до управлінського обліку свідчать про необхідність упровадження його на вітчизняних підприємствах та подальшого розвитку.

Важливо зазначити, що рішення сучасних економічних проблем можна досягти шляхом відповідності системи обліку запитам системи управління. Адже успішне управління діяльністю підприємств може здійснюватися лише за умови наявності чітко окреслених планів, ідентифікації інформації, необхідної для аналізу ситуації, прийняття рішень та ефективного контролю за їх виконанням. Відсутність необхідної інформації змушує керівників підприємств під час розробки рішень спиратись на інтуїцію, підвищуючи ризик прийняття неправильного рішення.

Сучасний управлінський облік має базуватися на формуванні та використанні його функціональної корисності для системи управління. Система обліку повинна забезпечувати координацію, взаємодію та погодженість окремих елементів управління для досягнення тактичних стратегічних цілей підприємства.

Слід виходити з того, що фундаментом економіки будь-якого підприємства є керована організація, а облік – це специфічний інструмент та основне джерело ключової інформації для досягнення її цілей.

Управлінський облік можна охарактеризувати як інтегровану систему підготовки й забезпечення різних рівнів управління інформацією для ефективного планування, контролю та прийняття управлінських рішень.

Суть управлінського обліку, його призначення відображає формулювання: " виробництво інформації для здійснення ефективного управління ".

Основними завданнями системи управлінського обліку є підготовка інформації для:

ü забезпечення стійкого фінансового стану підприємства;

ü посилення керованості підприємства і створення надійних передумов для його стратегічного розвитку;

ü розробка перспектив довгострокового розвитку й утримання підприємством вигідних і важливих ринкових позицій та ін.

Дослідження історичних аспектів управлінського обліку дає змогу виокремити чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію.

Перша стадія охоплює період від початку XIX до початку ХХ століття. Упродовж 1825-1925 років спостерігається збільшення кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреби в нових методах обліку та управління.

Зокрема на текстильних фабриках уже на початку 20 століття менеджери отримували інформацію про вартість часу обробки сировини, собівартість одиниці продукції та витрати на одного робітника, а на сталеплавильних підприємствах, якими володів і управляв Ендрю Карнегі, було впроваджено контроль витрат на підставі щоденної звітності про витрати матеріалів, енергії та праці на одиницю продукції. Таку інформацію використовували для оцінки діяльності менеджерів, майстрів і робітників, контролю якості та рецептури матеріалів, прийняття поточних управлінських рішень.

На початку 20 століття з’ясувалося, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління за умов загострення конкуренції, ускладнення технології й організації виробництва. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (системи Тейлора, Ганта, Черча) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Уперше ідеї, покладені в основу цієї системи, висунув американський інженер Гарінгтон Емерсон, який наголошував, що метою обліку є збільшення кількості та інтенсивності застережень. Ці застереження потрібні для пошуку правильного курсу господарської діяльності підприємства. Облік має спрямуватися у майбутнє, оскільки передбачення означає попередження.

Ці ідеї були втіленні в життя співробітником аудиторської фірми "Прайс Вотерхаус" Чартером Гаррісоном, який у 1912 році опублікував концепцію обліку, що дістала назву "стандарт-костінг".

Ця система вможливила оперативне прийняття рішень на підставі відхилень від норм (стандартів).

У період із 1925 до 1950 року було розроблено принципово нові методи калькулювання та обліку. Які суттєво відрізнялися від традиційних. Серед них передусім слід відзначити систему директ-костінг, метод однорідних секцій та облік за центрами відповідальності.

Згідно з методом директ-костінгу, у собівартість продукції включають лише змінні (прямі) витрати, а постійні (непрямі) витрати розподіляють між виробами. Це дало можливість більш обґрунтовано приймати поточні управлінські рішення, зокрема щодо ціноутворення та рентабельності, а також аналіз взаємозв’язку "витрати – обсяг – прибуток". Практичне впровадження цього методу у США розпочалося у 1953 році, пізніше він поширився у Великій Британії, Франції та інших країнах.

Калькулювання стандартних витрат і метод однорідних секцій сприяли запровадженню обліку за центрами відповідальності, концепцію якого сформулював Джон А. Хіггінс.

Внаслідок запровадження цих систем та методів сформулювалася окрема підсистема бухгалтерського обліку, що застосувала не тільки грошовий вимірник і була зорієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень.

Одночасно розширюються функції бухгалтера і зростає його роль в управлінні.

Отже, можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформулювався у середині 50-х років ХХ ст..

Починаючи з середини 60-х років ХХ ст.. спостерігаються зміни у спрямованості управлінського обліку на забезпечення інформації для планування й контролю за допомогою аналізу рішення та обліку витрат за центрами відповідальності.

Цьому певною мірою сприяли дослідження Спенсера А. Такера, який розробив так званий метод "тариф – година – машина", за яким за кожним виробничим центром відповідальності закріплюють відповідне устаткування й заздалегідь визначають витрати на одну машино-годину. Це дало можливість калькулювати і контролювати витрати за кожним технологічним процесом у межах виробничого центру відповідності.

Починаючи з 1975 року важливими факторами, що вплинули на розвиток управлінського обліку були:

а) автоматизація виробництва та комп’ютерні інформаційні технології;

б) глобальна конкуренція.

З 1986 року значну увагу приділяють зниженню витрат ресурсів, що використовуються в господарській діяльності, завдяки аналізу процесів і технологій управління витратами.

У зв’язку з цим дедалі більшу увагу приділяють удосконаленню методів калькулювання собівартості продукції.

У публікаціях американського Інституту управлінських бухгалтерів (1989р.) і Міжнародної федерації бухгалтерів (1989р.) містилося таке визначення управлінського обліку.

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передання інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Революційні зміни в ролі управлінського обліку спостерігаються у 90-х роках ХХ ст.

По-перше, управлінський облік дедалі частіше розглядають як складову процесу стратегічного управління. Це пов’язано передусім із посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у технологіях та системах управління. Якщо раніше управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, то тепер він невпинно перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформації, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи здобування інформації про вирішальні чинники успіху: витрати, якість, час тощо.

З огляду на це головною метою управлінського обліку є необхідність допомогти компанії досягти її стратегічних цілей.