Організація управлінського обліку в Україні

 

Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підприємство може самостійно розробляти систему і форми управлінського обліку.

Таким чином, немає такої чіткої регламентації, як це передбачено для фінансового обліку. Підприємство взагалі може не вести управлінського обліку, або використовувати тільки деякі його елементи.

Важливим аспектом організації управлінського обліку є відображення операцій в системі рахунків. План рахунків, який діє в Україні, дозволяє організувати управлінський облік таким чином:

1) Загальна система.

Облік витрат ведеться за елементами з використанням класу 8, які в кінці звітного періоду закриваються в кореспонденції з рахунком 79 “Фінансові результати”.

Для визначення собівартості готової продукції використовується рахунок 23 “Виробництво”.

Використовується на невеликих торгівельних підприємствах, підприємствах сфери послуг, виробничих підприємствах з однорідною продукцією.

2) Інтегрована система

При її створенні основною метою управлінського обліку є організація аналітичного обліку витрат таким чином, щоб можна було визначити собівартість окремих видів продукції. Для цього на рахунку 23 виділяють аналітичні субрахунки за видами продукції. Для забезпечення інформації про витрати за місцями виникнення також виділяють аналітичні субрахунки.

Непрямі витрати обліковуються за функціональною ознакою: загально виробничі, адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати, на яких також можливе виділення субрахунків за статтями, місцями виникнення і т.п. залежно від потреб підприємства.

Пріоритетом фінансового обліку є облік витрат за економічними елементами, що забезпечує введення класу 8.

Таким чином, при використанні інтегрованої системи рахунки фінансового обліку (8 клас) кореспондують з рахунками управлінського обліку (рахунок 23 та 9 клас). Аналітичні дані за рахунками становлять комерційну таємницю, а узагальнені оприлюднюються у фінансовій звітності.

Різновидом інтегрованої системи можна вважати практику ведення тільки рахунків 9 класу, проте така система для великих підприємств є незручною через те, що неможливо безпосередньо з даних обліку визначити величину витрат за економічними елементами.

В міжнародній практиці існує також так звана переплетена система обліку, в якій рахунки управлінського та фінансового обліку не кореспондують між собою.

 

Порівняльна характеристика управлінського і фінансового обліку

 

Управлінський облік має суттєві відмінності від фінансового. Покажемо їх у таблиці 1.1.

Найважливішою з відмінностей є спрямованість в часі. Фінансовий облік фіксує події, що вже відбулися. Головним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій. Історична інформація тут використовується головним чином для прогнозування.

Доречно на завершення навести такий вислів:

“Бухгалтери-аналітики – це Нострадамуси бізнесу, а бухгалтери-рахівники – його Нестори-літописці.

Таблиця 1.1- Відмінності між фінансовим та управлінським обліком

ОЗНАКИ	ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК	УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК
Користувачі	Переважно зовнішні	Внутрішні (керівництво)
Мета обліку	Складання фінансової звітності	Забезпечення інформацією для прийняття управлінських рішень
Законодавче обмеження	Національні стандарти бухгалтерського обліку	Розробляється підприємством самостійно
Періодичність звітування	Регламентована законодавством	За потребою
Деталізація даних	Узагальнені	Детальні
Відкритість даних	Широкий доступ	Комерційна таємниця
Спрямованість у часі	Минулі події	Майбутні події
Точність даних	Точна інформація	Багато приблизних оцінок і розрахунків

 

ТЕМА 2

КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОВЕДІНКА ВИТРАТ

Класифікація витрат для управління.

Моделі поведінки витрат.

Методи побудови функції витрат.

Класифікація витрат для управління.

Згідно із П(С)БО 1”Загальні вимоги до фінансової звітності”, витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати є одним із основних об’єктів управлінського обліку, тому для розуміння їх економічної сутності, ефективного управління ними необхідно розглянути їх класифікацію.

Класифікацію витрат кожен дослідник розробляє виходячи з того, яка інформація йому необхідна, тому класифікаційних ознак може бути безліч.

Для цілей управління доцільно використовувати класифікацію на рис. 2.1, яка побудована за принципом “різні витрати для різних цілей”.

 

Цілі управління	Ознаки класифікації витрат
Оцінка запасів та визначення фінансових результатів	- прямі і непрямі - витрати на продукцію і витрати періоду - вичерпані і невичерпані
Прийняття рішень	- релевантні і нерелевантні - маржинальні і середні - дійсні та альтернативні - постійні та змінні
Контроль виконання	- контрольовані і неконтрольовані

Рисунок 2.1 - Класифікація витрат для цілей управління

 

Прямі і непрямі витрати.

Прямі витрати – витрати, які можна віднести безпосередньо до об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати – витрати, які не можна віднести безпосередньо до об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Вираз “економічно доцільним шляхом” означає, що для того, щоб пов’язати витрати з об’єктом, не потрібно витрачати багато ресурсів. Наприклад, при пошитті одягу нитки є прямими витратами, але вартість їх набагато менша, ніж витрати, які будуть здійснені для того, щоб визначити, скільки саме ниток було потрачено для пошиття окремої речі. Тому з такими витратами чинять так само, як і з непрямими: їх розподіляють пропорційно до певної бази розподілу між об’єктами витрат.

Витрати можуть бути одночасно прямими і непрямими по відношенню до різних об’єктів: наприклад, заробітна плата майстра цеху є прямими витратами по відношенню до цеху, але непрямими по відношенню до окремих видів продукції, які вироблені в одному цеху.

 

Витрати на продукцію і витрати періоду.

Витрати на продукцію – витрати, які можна безпосередньо пов’язати з виробництвом і які включаються до собівартості продукції. Вони впливають на фінансовий результат не в момент їх виникнення, а тоді, коли визнається дохід, прямо пов’язаний з цими витратами.

Зазвичай витратами на продукцію є прямі витрати. Згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, до витрат на продукцію включають:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- розподілені загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати – витрати, які відносяться до процесу виробництва в цілому, але не є прямими по відношенню до об’єкта витрат. Їх ще називають накладними витратами.

Витрати періоду – витрати, які неможливо безпосередньо пов’язати з виробництвом. Вони не включаються до собівартості і впливають на фінансовий результат в тому звітному періоді, коли виникають. Тому такі витрати ще називають невиробничими витратами.

Згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, до витрат періоду включають:

- нерозподілені загальновиробничі витрати;

- собівартість реалізованої продукції, товарів, послуг;

- адміністративні витрати (витрати на обслуговування та управління підприємством);

- витрати на збут (витрати, пов’язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг);

- інші операційні витрати (інші витрати основної діяльності);

- фінансові витрати (витрати на залучення позикового капіталу: відсотки по кредитах, боргових цінних паперах тощо);

- витрати іншої звичайної діяльності (всі інші витрати, які виникають під час звичайної діяльності і не пов’язані безпосередньо з процесом виробництва);

- витрати надзвичайної діяльності (витрати, що виникають внаслідок непередбачуваних обставин).