Методика розрахунку економічної ефективності управлінської праці

Оскільки процес управління виробництвом впливає на всю багатосто­ронню діяльність підприємства, то це дає можливість визначити вплив уп­равлінської праці на безліч показників виробничої діяльності. При цьому ефективність його зводиться до економії, одержуваної від впливу управлі­нського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівняної з витратами на управління.

Економічна ефективність управлінської праці (Е_п) (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

Е_е

Е_п =,

B_y

де Е_е – економічний ефект;

В_y – сумарні річні витрати на управління.

Економічний ефект (Еу) представляє собою приведену за рік суму еко­номії на управлінську діяльність:

E_y = ∑E_i – E_н • B_y ,

де Е_і – економія і-го виду робіт;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

п – число виконуваних робіт, що дали економію.

Ефективність управлінської праці виражається показниками виробничої діяльності підприємства. Загальний вид формули буде таким:

,

де Еy_i – економічна ефективність управління по і-му показнику;

П_і – результат роботи підприємства по і-му показнику.

 

Управлінський персонал своєю діяльністю впливає на скорочення трудомісткості продукції, що випускається, підвищення ритмічності роботи, поліпшення матеріально-технічного постачання й обслуговування основного виробництва, оптимізацію техніко-економічного й оперативного планування. Тому економічну ефективність його можна визначити за формулою:

,

де Е_пр – економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок

зростання продуктивності праці;

П_П – продуктивність праці підприємства.

 

Управлінський персонал впливає і на зниження собівартості продукції, що випускається, особливо умовно-змінних витрат. Це можна виразити в такий спосіб:

,

де Е_узв – річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-

змінних витрат у собівартості;

– річна економія умовно-перемінних витрат.

_,

де Ем – економія від зниження матеріальних витрат;

Еп – економія палива й енергії на технологічні нестатки;

Езп – економія заробітної плати виробничих робітників;

Езб – економія від зменшення витрат від браку;

Енв – економія від зменшення невиробничих витрат;

Епо – економія витрат на підготовку й освоєння виробництва;

Еоб – економія витрат на утримання і експлуатацію обладнання.

 

Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати і за приростом прибутку:

,

де Е_пр – річна економія за рахунок приросту прибутку;

А₁, А₂ – річний обсяг реалізованої продукції відповідно до і після

раціоналізації робіт в управлінні;

С₁, С₂ – витрати на гривню реалізованої продукції відповідно до і

після раціоналізації робіт в управлінні;

П₁ – прибуток від реалізованої продукції до впровадження

раціоналізації робіт в управлінні.

Економію можна визначити й у самій сфері управління. Тут на неї впливають такі фактори, як зниження трудовитрат управлінського персоналу, умовне вивільнення працівників, скорочення втрат робочого часу.

Економічний ефект від зниження трудомісткості обробки інформації обчислюється за формулою:

,

де – економічний ефект від зниження трудомісткості;

Т₁,Т₂ – трудомісткість і-ї управлінської процедури (операції) до і після

раціоналізації робіт, людино-дні;

S – середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу;

п – число процедур (операцій).

Поліпшення структури апарату управління підприємством, механізація й автоматизація – найважливіші напрямки в його роботі.

Ефективність у даному випадку розраховується в такий спосіб:

,

де Еч – економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф₁, Ф₂ – фонд робочого часу в середньому на одного працюючого

відповідно до і після раціоналізації, год.;

Ч – чисельність працюючих до раціоналізації, чол.;

S¹ – середня річна заробітна плата одного працівника.

 

Економія від скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат управлінського персоналу визначається за такою формулою:

 

Е_вч = (ВЧФ)S,

 

де Е_вч – економія за рахунок скорочення втрат робочого часу;

В – скорочені втрати і непродуктивні витрати часу протягом

робочого дня, год.;

Ч – чисельність працівників, що скоротили втрати і непродуктивні

витрати, чол.;

Ф – річний фонд робочого часу одного працівника управління, дні;

S – середня річна вартість однієї людино-години працівника

управління.

 

Як відомо, великого збитку виробництву завдає плинність кадрів. Діяльність управлінського персоналу повинна бути спрямована на створення оптимальних умов роботи, організацію праці, задоволення особистих потреб і створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі.

Економія за рахунок зменшення плинності кадрів розраховується за формулою:

,

де Еп – економія за рахунок зменшення плинності кадрів;

К_ч1, К_ч2 – фактичний і очікуваний коефіцієнт плинності, %;

– середньорічний збиток підприємства від плинності кадрів.

(зниження продуктивності праці протягом двох тижнів у працівників, що вирішили звільнитися; низька продуктивність праці в знову прийнятих на роботу; витрати, пов’язані з навчанням і ін.).

 

Ефективність управлінської праці можна визначити і за такими показниками, як розмір виробленої продукції на одного працівника апарату управління і величина співвідношення витрат на виробництво і на управління.

,

де Е_уп – ефективність управлінського персоналу;

О_т.п. – річний обсяг товарної (валової) продукції;

Ч_у – середньоспискова чисельність управлінського персоналу, чол.

 

Ефективність витрат на управління:

,

де Еву – ефективність витрат на управління;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Річні витрати на управління складаються з заробітної плати ІТП і службовців, витрат на матеріали, витрат на експлуатацію засобів оргтехніки й ЕОМ, накладних і одноразових витрат (придбання управлінської техніки й устаткування, фінансування оргпроектів тощо).

 

Загальні річні витрати на управління виробництвом:

 

Ву = В_п+Е_нВ_од,

де Ву – приведені сумарні витрати на управління;

В_п – річні поточні витрати;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності;

В_од – одноразові витрати.

 

Річні поточні витрати визначаємо за формулою:

 

Вп = Вм + Взп(1 + а),

де Вп – річні поточні витрати;

Вм – витрати нп матеріали для потреб управління;

Взп – витрати на заробітну плату управлінського персоналу;

а – коефіцієнт накладних і інших витрат.

Накладні витрати складаються з витрат на відрядження, утримання транспорту, впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій, охорону праці тощо.

Одноразові витрати (В_од) визначаються за формулою:

 

В_од = В_тех. + В_НДР ,

де В_тех. – сумарні витрати на техніку, що купується для управління;

В_НДР – витрати на проведення НДР, оргпроектування, розробку заходів щодо удосконалення роботи управління.

Як бачимо, економічну ефективність управлінської праці можна визначити стосовно кожного з великої кількості показників виробничої діяльності, але жоден з них не дозволяє оцінювати ефективність управління в цілому.

Як узагальнюючий критерій економічної ефективності підприємства може виступати функція обмеженого числа найважливіших показників.

Він може бути виражений у такому вигляді:

 

W = f (Пп · Ппр · Пуз · Пфзп)

де W – узагальнений критерій економічної ефективності фірми;

Пп;Ппр;Пуз;Пфзп – показники підприємства (приріст прибутку, продуктивність праці, умовно-змінні витрати, фонд заробітної плати).

 

Завдання для самоконтролю:

1. Обґрунтувати об’єктивність та необхідність здійснення змін в організаціях.

2. Напрями організаційних змін.

3. Сутність технології управління організаційними змінами.

4. Ефективність застосування моделі Грейнера в організації при здійсненні змін.

5. Які причини зумовлюють опір змінам в організації?

6. Сутність заходів, що спрямовані на подолання опору змінам в організації.

7. Технологія управління організаційним розвитком.

8. Складові організаційного розвитку та їх взаємозв’язок.

9. Охарактеризувати підходи до визначення ефективності менеджменту.

10. Охарактеризувати показники, які відображають організаційну ефективність системи менеджменту.

11. Вплив організаційних змін та розвитку на ефективність менеджменту.

ТЕСТИ 3 КУРСУ "ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ"