Кількісні методи прогнозування 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Кількісні методи прогнозування



§ аналіз минулих років. Виходить із того, що те, яке сталось у минулому, може повторитися в майбутньому;

§ причинно-наслідкове (казуальне) моделювання. Використовується у менеджменті для прогнозування тих ситуацій, які залежать більше, ніж від однієї змінної величини. В статистиці цей спосіб прогнозування називають кореляцією;

Якісні методи прогнозування

§ думка журі – поєднання та усереднення думок експертів – членів журі (ради, комісії тощо);

§ сукупна думка збутовиків. Ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;

§ модель очікування споживача. Базується на результатах опиту­вання клієнтів;

§ метод експертних оцінок – процедура, яка дає змогу групі експер­тів дійти певної згоди.

 

Завдання для самоконтролю:

1. Сутність та основне призначення управлінських рішень.

2. Класифікація управлінських рішень за різними ознаками.

3. Місце управлінських рішень як категорії менеджменту у процесі управління організацією.

4. Порівняння організаційних запрограмованих та організаційних незапрограмованих рішень.

5. Характеристика компромісних рішень і обґрунтування їх ролі в діяльності організації.

6. Співставити колегіальні та колективні управлінські рішення, що між ними є спільного, а що відмінного?

7. Які чинники впливають на процес прийняття управлінських рішень?

8. За яких умов процес прийняття управлінських рішень буде успішним та результативним?

9. Вплив інформаційних обмежень на процес вироблення управлінських рішень.

10. У чому сутність оптимізації управлінських рішень?

11. Застосування способів моделювання з метою вибору найоптимальніших рішень.


Тема № 12: Інформація і комунікація в менеджменті

 

Заняття № 1 „Інформаційне забезпечення процесу управління”

Навчальні питання:

1. Характеристики інформації

2. Класифікація управлінської інформації

3. Вимоги, які пред’являються до інформації

 

Навчальна література: [2], с.465...474, [5], с.195…210, [6], с.407...427,

[7], с.230…234, [8], с.260…263, [10], с.358…362.

 

Характеристики інформації

 

Інформація у роботі менеджера є засобом обґрунтування рішення. Вона необхідна йому для успішного виконання вироб­ничих і соціальних завдань організації у конкурентному середо­вищі.

Від повноти інформації залежить вірогідність того, чи буде вироблено оптимальний варіант рішення, або той, що має нега­тивні наслідки.

У сучасних умовах зростають вимоги до обґрунтованості уп­равлінських рішень, вироблених на основі точної й достовірної інформації. Часто інформацію ототожнюють з будь-якими відо­мостями, але менеджеру необхідні не різноманітні звіти, довід­ки та інші дані, а тільки ті, що потрібні для вирішення конкретних завдань. Чим більший обсяг інформації, тим складніше знайти в ньому необхідні відомості. Крім того, якщо менеджер одержав документ, зміст якого вже знає, то з нього він не одержує ніякої інформації. Тому для менеджера інформацією можуть бути тільки нові для нього відомості, зрозумілі для практичного ви­користання. Вони також повинні бути і корисними, сприяти вибору найкращих рішень. Оцінка корисності даних має суб'єк­тивний характер і багато в чому пов'язана з тим, що менеджер не налаштований на їх розуміння, зосередивши свою увагу на інших питаннях.

Ось чому інформація – це нові відомості, зрозумілі й оці­нені як корисні для вирішення тих чи інших завдань. А зміст інформаційної роботи полягає в тому, щоб зібрати дані і пере­творити їх в інформацію, тобто відібрати з них нові й корисні, а також надати їм форму, при якій вони будуть використані у найкоротший час.

В організаціях розрізняють внутрішню та зовнішню інфор­мацію.

Види інформації стосовно менеджера організації показані на схемі 12.1


 

 
 

 

 


 

 

Схема 12.1 – Види інформації

До інформаційних матеріалів комерційної організації відно­сяться:

1. Відомості про виконання плану товарообігу в структур­них підрозділах.

2. Дані про стан завезення товарів у торгову мережу поста­чальниками.

3. Дані про виконання договорів з оптовими базами та інши­ми постачальниками.

4. Звітні дані про стан товарних запасів на складах і роздрібній мережі.

5. Дані про результати господарської діяльності по підприємству.

6. Дані про стан реконструкції і ремонту об'єктів.

7. Відомості про відсутні у продажу товари торговельного підприємства.

8. Дані про стан претензійної роботи в організації.

9. Відомості про збереження товарно-матеріальних ціннос­тей у структурних підрозділах.

10. Розпорядча інформація, яка міститься у наказах та роз­порядженнях менеджера і його заступників.

11. Інформація, яка є у постановах різних нарад, зборів тру­дового колективу та акціонерів та ін.

12. Інформація на ПЕОМ (АРМ менеджера). Всі документи повинні бути ретельно оброблені, щоб вико­ристання наявної в ній інформації не викликало помилок і не­порозумінь.

 

Сукупність відомостей, необхідних для прийняття рішень, може вважатись достатньою, якщо вона задовольняє таким ви­могам:

§ характеризує зміст завдання і суттєві для його виконання ресур­си;

§ достовірно відображає стан виробничої та комерційної діяльності у даний час;

§ своєчасно надходить до суб'єкта управління, який право­мірний приймати рішення;

§ надається у достатньо простій формі для практичного ви­користання.

Відбір необхідної інформації є важливою та складною про­цедурою, тому що недостатність інформації, як і її надлишок (зайвість) знижує результативність праці в системі управ­ління.

Обмін інформацією між різними рівнями управління вико­нується у формі повідомлень, показників і різних документів. Засоби, які визначають порядок реєстрації, перетворення, збе­рігання і пересування відомостей у поєднанні з необхідною для цього технікою складають систему інформації.

Сучасному рівню виробництва і комерційної діяльності організацій відповідає складна інформаційна система, яка ви­користовує систему обчислювальних машин, включаючи ПЕОМ.

Інформація використовується менеджером як засіб органі­зації виробництва і торгівлі, маркетингової діяльності у конку­рентному середовищі. Ця властивість інформації проявляється у процесах обгрунтування управлінських рішень. Відбираючи відомості для обгрунтування рішень, менеджер повинен дотри­муватися таких принципів:

§ підлеглість господарського рішення загальним завданням організації;

§ відповідність рішення досягненням науки;

§ ретельна перевірка достовірності фактів;

§ науковий підхід до узагальнень;

§ сувора регламентація діяльності як при розробленні, так і при виконанні рішень.

За своїм значенням для обгрунтування рішення інформація розділяється на чотири види:

1. Директивна (законодавча).

2. Науково-технічна.

3. Економічна.

4. Організаційо-нормативна.

Головною вимогою до інформації є її достатність, тобто по­дання менеджеру тільки суттєвих відомостей для виконання зав­дань управління.

Достатність інформації забезпечує можливість вибору рішен­ня, підвищує ефективність управління за рахунок обгрунтованості рішень, скорочує час на їх розробку і прийняття, зменшення витрат на збір і обробку відомостей. Відбір суттєвої інформації по­легшується чітким формулюванням змісту завдань управління.

Директивна інформація забезпечує єдність управління, за­конність правових дій менеджера. Вона регламентує діяльність менеджера з позицій законності.

Науково-технічна інформація прискорює практичне вико­ристання економічних законів ринкової економіки, сприяє організації виробництва, праці та управління підприємством.

Економічна інформація показує стан господарської діяль­ності організації та її ефективність. Вона характеризує зміни тру­дового процесу, витрати дійової праці у кожному структурному підрозділі підприємства.

Організаційні нормативи — це засоби впливу на управляю­чу систему шляхом регламентування діяльності при виконанні завдань управління, встановлення норм і нормативів на вико­нання окремих трудових операцій.

При формуванні потоків інформації менеджер використо­вує принципи розподілу і кооперування праці працівників апарату управління. Порядок збору та переробки інформації фор­мується функціональними відділами і передається у відповідні служби, які інформують керівництво про стан справ на підприємстві.

Відсутність завчасної та достовірної інформації часто призво­дить до того, що менеджер виконує функції управління і прий­має рішення суб'єктивно, за інтуїцією, виходячи зі свого досвіду роботи.

Менеджер повинен правильно організувати доведення по­токів інформації до кожного структурного підрозділу та вико­навців.

Інформація, яка не відповідає виконуваним працівником функціям, не дає ніякої користі. При цьому у пра­цівника забирається частина його робочого часу, який можна було б використати для виконання необхідних робіт. Менедже­ру організації повинен надходити тільки такий обсяг інформації, який він може сприйняти.

Межа сприйняття інформації – це такий її обсяг, який зда­тен охопити у даний час менеджер, для того щоб знати правиль­ний напрямок дій виконавців.

Таким чином, всі дії менеджера організації повинні виходи­ти із знання дійсних обставин, професійного досвіду й базува­тися на повній інформації.

Якщо робота менеджера грунтується на якості рішень, що приймаються, то в їх основі повинен бути високий рівень орган­ізації збору, аналізу і використання достовірної інформації.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-11; просмотров: 423; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.209.31.38 (0.012 с.)