Тема № 13: Керівництво та лідерство

 

Заняття № 1 „Керівництво – форма управління організацією”

Навчальні питання:

1. Влада та вплив

2. Форми впливу та влади

3. Типологія стилів керівництва

 

Навчальна література: [1], с.463...485, [2 ], с.385...409, [3 ], с.316…328,

[4 ], с.117…129, [5 ], с.160...184, [6 ], с.203...217,

[7], с.261...287, [8 ], с.94...100, [9 ], с.323...327,

[10 ], с.342...357, [11], с.402...408, [12 ], с.136...151,

169...183, [13 ], с.243...260.

 

ВСТУП

Одна з найважливіших проблем сучасного бізнесу – питання керів­ництва. Концепція лідерства вміщує і розглядає питання організації змін. У всіх дослідженнях, що торкаються цієї теми виділяють три аспекти: люди, вплив і мета. Керівник завжди так чи інакше має справу з людьми, із працівниками компанії й членами інших організацій, прагне здійснити на них вплив, для того, щоб спонукати їх до визначених вчинків. І все це спрямо­вано на досягнення організаційної мети. Вплив означає, що взаємовідно­сини між людьми не є пасивними. Більш того, вони здійснюються заради визначеної мети.

Отже керівництво – це процес впливу на підлеглих, який є способом примусити їх працювати на досягнення єдиної мети. Керівництво (в бізнесі) – це здатність примусити весь колектив прагнути до виконання завдань, що стоять перед організацією.

 

Влада та вплив

Обов'язковим компонентом сучасного менеджменту є влада, вміле використання якої є важливою передумовою досягнення поставлених цілей у будь-якій діяльності. Нікколо Маккіавелі назвав владу і маніпулювання нею важелями управління державою.

Професор Й.С. Завадський дає таке визначення влади.

Влада (англ. Аuthоrіtу) – це можливість менеджера (або групи менед­жерів) розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів – волі, авторитету, права, насильства (батьківсь­кого, державного, економічного та ін.). Можна вести мову про пряму вла­ду, що направлена на те, щоб вирішувати (підвищення, заохочення та ін.) і зворотну владу, яка направлена на те, щоб стримувати (влада заборони).

У більш широкому розумінні, влада – це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрям діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також використання авторитету традицій, звичаїв, обрядів та ін.

Влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії. Субординація встановлюється відповідно до діючої структури управління. Немаловажним є також врахування особис­тих якостей і рівень фахової підготовки керівників та спеціалістів.

Для реалізації владних відносин потрібен певний рівень бюрократи­зації системи управління, тобто необхідні правила і норми, що закріплю­ються у різних організаційно-правових актах, враховуючи статути, поло­ження, стандарти, інструкції тощо.

 

Крім місця в ієрархії база влади охоплює:

§ умови – здійснення ролі і повноваження;

§ контроль за ресурсам й інформація;

§ власність або доручену власність;

§ харизматичне керівництво – традиції "від Бога";

§ надання повноважень вищестоящими;

§ фактори, пов'язані з підлеглими – очікування, бажання і потреби;

§ оцінки, умови контрактів;

§ обумовленість генетичними схильностями – прийняття авторитар­ної або демократичної дисципліни;

§ освіта.

У процесі функціонування системи менеджменту виникають пробле­ми влади, що зумовлюються силами, які діють на менеджера, на підлеглих і на ситуацію.

А. Сили, що діють на менеджера:

1) власні цінності менеджера, обу­мовлені самим суспільством;

2) влада обмежується затратами і пільгами, які надаються;

3) прийняття влади вміщує і відповідальність, але не всі ме­неджери бажають мати які-небудь обов'язки.

Б. Сили, що діють на підлеглих:

1) деякі з них (підлеглих) можуть роз­ходитися із суспільством з ідеологічних міркувань;

2) підлеглі підкоряють­ся владі менеджерів через свої інтереси, які залежать від мотивації;

3) люди сприймають владу інших тільки до якої-небудь межі;

4) влада може засто­совуватися просто тому, що деякі аспекти ситуації здаються нездійс­неними, або точно не оціненими;

5) влада може застосовуватися через те, що підлеглі не досить сильні, щоб змінити становище.

В. Сили, що діють на ситуацію:

1) влада може застосовуватися в період довготривалих історичних конфліктів;

2) економічні умови, особливо пер­спективи зайнятості, можуть зробити застосування влади більш-менш спо­кійним.

Влада знаходиться у безпосередньому зв'язку із відповідальністю. В су­часному менеджменті роль відповідальності підвищується, оскільки пос­тійно зростає вартість ресурсів у виробництві, що використовується і збільшується сума витрат, якщо приймаються безвідповідальні, непроду­мані рішення, пов'язані із застосуванням матеріальних, фінансових ре­сурсів і робочої сили.

Відповідальність здійснюється у різних формах контролю над діяльні­стю суб'єкта, з точки зору виконання ним прийнятих норм і правил, а та­кож вирішення конкретних завдань.

Відповідальність також означає і зобов'язання відповідати за свої дії й вчинки, приймати на себе вину за їх можливі негативні наслідки. Відпові­дальність керівників особлива: вони відповідають не лише за власну діяльність (бездіяльність), але й за вчинки і провини підлеглих.

Відповідальність особистості перед суспільством характеризується свідомим дотриманням моральних принципів і правових норм, що відоб­ражають суспільну необхідність.

Відповідальність як риса особистості формується в процесі спільної діяльності в результаті визначення соціальних цінностей, норм і правил.

Управління повинно будуватися таким чином, щоб була завжди високою відповідальність керівника і колективу за успіх чи невдачу підприємства.

Й.С. Завадський розглядає відповідальність у двох аспектах: як відпо­відальність за минуле (ретроспективний аспект) і відповідальність за май­бутню поведінку людей (перспективний аспект). Якщо у першому випадку відповідальність має організаційно-правове регламентування, то в ос­нові відповідальності за майбутнє лежать внутрішні регулятори поведінки людини, самоконтроль, почуття обов'язку і зобов'язання.

В практиці управління підприємствами знаходить більш широке зас­тосування моральна, дисциплінарна, а іноді адміністративна і криміналь­на відповідальність. У той же час порівняно рідко мають місце еквівалент­но-відшкодувальні відносини, коли службова особа своєю діяльністю (бездіяльністю) спричиняє майнові втрати для підприємства.

Відповідальність в менеджменті повинна визначатися за кінцевими показниками, що найбільш повно віддзеркалюють результати виробничо-фінансової і маркетингової діяльності підприємств.

У сфері менеджменту відповідальність безпосередньо пов'язана із по­вноваженнями, які виступають обов'язковою умовою ефективної роботи персоналу управління.

Повноваження – це посадові (службові) права і можливості менедже­ра приймати рішення, що впливають на дії підлеглих. Повноваження діляться на лінійні (управління виробництвом, продажем, а в багатьох ви­падках – фінансами, в основі яких лежить скалярний принцип – пряме і безпосереднє підпорядкування) і штабні (функціональні, консультативні) повноваження, що допомагають лінійним менеджерам в досягненні по­ставлених цілей: управління закупками, обліком, персоналом, контроль.

Ефективний менеджмент досягається за умов, коли встановлюється певний баланс між обов'язками, повноваженнями і відповідальністю. Ко­жен керівник і спеціаліст повинен наділятися достатніми повноваження­ми, щоб успішно виконувати обов'язки, передбачені посадовими інструк­ціями чи розпорядчим актом безпосереднього керівника.

 

Форми впливу та влади

Для того, щоб керувати, необхідно впливати, а щоб впливати – необхідно мати основу влади. Для того щоб тримати владу, необхідно мати можливість тримати під своїм контролем що-небудь значуще для виконав­ця, що зробить його залежним від керівника і примусить діяти так, як бажає керівник.

Всі форми впливу спонукають людей виконувати бажання іншої лю­дини, задовольняючи потреби або ні. Вони спонукають виконавця очікувати, що потреба буде або не буде задоволена, в залежності від поведінки виконавця.

На рівні держави слід відмітити три форми влади:

§ законодавчу;

§ виконавчу;

§ судову.

Їхня незалежність і роль визначають статус держави та ступінь забез­печення потреб її громадян.

Влада може приймати найрізноманітніші форми. Френч і Рейвен виділяють фор­ми влади, які може застосовувати будь-який керівник (менеджер):

§ влада, яка базується на засадах примусу;

§ влада, яка базується на засадах винагороди;

§ експериментальна влада;

§ еталонна влада;

§ законна (традиційна) влада.

Влада, яка базується на засадах примусу – це вплив через страх. Бага­то людей турбуються, що вони можуть втратити захищеність, любов або повагу. Через це навіть у тих ситуаціях, де насильство не присутнє, страх є поширеною причиною того, що люди – свідомо чи несвідомо – дозво­ляють на себе впливати.

Страх на робочому місці.

Робоче місце дає багаті можливості розвивати владу, використовуючи страх і примус, тому що багато наших потреб задовольняються саме там. Наприклад, страх втратити роботу властивий, мабуть, всім.

Звертання до страху може стати ефективним методом впливу, якщо пропонуються конкретні заходи. Таке звертання до страху можна зустріти в телевізійних комерційних рекламах.

При великому попиті на компетентних, досвідчених керівників грубі погрози звільнення, звичайно, не мають необхідного ефекту. Замість бажаної дії, такі погрози інколи призводять до додаткових витрат на витрату комісійних агентству по найму і до довгого пошуку гідної заміни. Часто страх, який наганяється на керівника, направлений не на його матеріальні інтереси, а на його самолюбство. Оскільки авторитет керівників тримається на повазі до їх особистості, вони, як правило, хворобливо реагують на всякі приниження.