Бар'єри ефективних комунікацій

Багато бар'єрів можуть перервати ефективні комуніка­ції. Деякі з них стосуються індивідуальних характерис­тик і процесів. Інші є функцією організаційних умов, у яких відбуваються комунікації.

Індивідуальні бар'єри Організаційні бар'єри

Суперечливість або невідповідність жестів; Семантика;

Довіра до джерела інформації; Статус або владні відмінності;

Змушування до комунікацій; Різне сприйняття;

Погане вміння слухати; Перешкоди;

Упередження до чогось; Перевантаження.

 

 

значно зменшиться. В екстремальних випадках люди можуть говорити про щось, що вони знають мало або й зовсім нічого. Деякі люди просто змушені з різних причин ініціювати обмін комунікаціями. Менеджер змушений сказати підлеглим, що бюджет буде скорочено, хоча він знає, що для них це повідомлення буде невтішним. Так само підлеглий може бути змушений передати інформацію керівництву, хоча боїться результатів або відчуває, що цей захід буде даремним.

Двома іншими індивідуальними бар'єрами ефективних комунікацій є невміння слухати та упередження проти чогось. Деякі особи не вміють слухати: коли хтось до них говорить, вони можуть дрімати, озиратися навколо, читати або прислухатися до іншої розмови. Оскільки вони не зосереджуються на тому, про що говорять, то можуть не сприйняти частини або й цілого повідомлення. Одержувачі теж можуть перешкодити комунікативному процесу, якщо вони мають про щось свою тверду думку. Наприклад, менеджер може почути, що його новий шеф неприємний і з ним важко працювати. Коли той запросить менеджера для знайомства, то менеджер піде на зустріч упередже­ним і не оцінить належно того, що шеф скаже.

Організаційні бар'єри. Інші бар'єри ефективних комунікацій стосуються орга­нізаційних умов, у яких відбуваються комунікації. Зокрема, проблеми семантики ви­никають, коли слова мають різні значення для різних людей. Слова і фрази, такі як прибуток, зростання випуску та окупність капіталовкладень, можуть мати позитивне значення для менеджерів, однак менш позитивне – для працівників. Комунікативні проблеми загострюються, якщо люди з різними повноваженнями та статусом намага­ються спілкуватися між собою. Президент компанії може не оцінити пропозицію робіт­ника, думаючи: "Як хтось на цьому рівні допоможе мені вести бізнес?" Або коли президент інспектує новий завод, робітники можуть не захотіти задавати запитання внаслідок свого нижчого статусу. Віце-президент з маркетингу може мати більше влади, ніж віце-президент з людських ресурсів, тому не приділяє багато уваги звітові цього відділу. Якщо люди по-різному сприймають ситуацію, то може виникнути проблема спілкування. Наприклад, коли два менеджери помічають, що третій останнім часом недовго сидить у кабінеті, то один може вважати, що цей менеджер має важливі зустрі­чі, а інший, - що це прогул. Якщо їм доведеться говорити про це офіційно, то можуть виникнути проблеми, оскільки один має позитивні враження, а інший – негативні.

Таблиця 12.2.