Яку економічну інформацію слід називати поточною?

1. Ту, яка характеризує стан об'єкта управління впродовж якогось періоду.

2. Ту, яка характеризує стан об'єкта управління на даний момент.

3. Ту, яка характеризує стан об'єкта управління на даний момент та впродовж якогось періоду.

4. Ту, яка характеризує стан суб'єкта на даний момент.

Яку вихідну економічну інформацію слід називати первинною?

1. Ту, яка піддана певній обробці.

2. Ту, яка характеризує окремі напрямки діяльності досліджу­ваного об'єкта.

3. Ту, яка характеризує стан досліджуваного об'єкта.

4. Ту, яка характеризує стан і всі напрями діяльності об'єкта управління.

356. Яку інформацію слід називати плановою?

1. Ту, яка використовується для планування виробничої госпо­дарської (комерційної) діяльності в усіх ланках народного господарства.

2. Ту, яка використовується для планування окремих видів діяльності в організаціях.

3. Ту, яка використовується для планування діяльності окремих підрозділів підприємства.

4. Ту, яка використовується для планування комерційної діяльності.

Як можна поділити економічну інформацію за стабільністю використання

1. На умовно-постійну.

2. На умовно-постійну та змінну.

3. На змінну та поточну.

4. На постійну та змінну.

Хто є головним науково-дослідним центром з проблем економічної інформації в Україні?

1. Міжнародний центр наукової і технічної інформації.

2. Інститут проблем реєстрації інформації Національної Академії наук.

3. Український інститут науково-технічної інформації.

4. Інститут економіки.

359. Управлінські зв'язки можуть бути:

1. Глобальними та локальними.

2. Інформаційними, координаційними, технічними.

3. Поліцентричними, децентралізованими.

4. Відкритими, замкненими, комбінованими.

360. Інформація, що передається від вищого управлінського рівня до нижчого або від нижчого до вищого, рухається такими каналами комунікацій:

1. Між організацією і зовнішнім середовищем.

2. Між рівнями управління.

3. Керівником і робочою групою.

4. Неформальними.

361. Інформація, що передається з метою координації завдання і дій в організації, надходить такими каналами комунікацій:

1. Між організацією і зовнішнім середовищем.

2. Між різними відділами.

3. Між рівнями управління.

4. Керівником та робочою групою.

362. Визначте елементи комунікаційного процесу:

1. Зародження ідеї, кодування та вибір каналу, передача, декодування.

2. Збори, наради, ділові бесіди та переговори, телефонні розмови тощо.

3. Відправник, повідомлення, канал, отримувач (споживач).

4. Всі відповіді неправильні.

363. Визначте етапи комунікаційного процесу:

1. Відправник, повідомлення, канал, отримувач.

2. Зародження ідеї, кодування та вибір каналу, передача, декодування.

3. Збори, наради, ділові бесіди та переговори, телефонні розмови,

4. Всі відповіді неправильні.

364. Управлінська інформація – це:

1. Відомості про внутрішнє та зовнішнє середовище підприємств.

2. Сукупність відомостей про господарську (комерційну) діяльність підприємств.

3. Сукупність відомостей, повідомлень про господарську (комерційну) діяльність підприємств та їх зовнішнє середовище.

4. Сукупність відомостей про діяльність підприємства та його персоналу.

365. Інформацією про певну особу є:

1. Публічно оголошені відомості про окремі види діяльності особи.

2. Сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

3. Документовані відомості про діяльність певної особи.

4. Чутка, що розповсюджується в організації про певну особу.

366. Форма колективного обміну інформацією, яка закінчується прийняттям колективного рішення, має значне коло учасників, вирішує загальні питання, що накопичились за певний період, а саме: підбиття підсумків, розробка планів на майбутнє:

1. Нарада.

2. Семінар спеціалістів.

3. Семінар керівників.

4. Збори.

367. Форма обміну інформацією між двома або кількома особами у "вузькому колі":

1. Нарада.

2. Збори.

3. Прийом відвідувачів.

4. Ділова бесіда.

Керівництво та лідерство

368. Лідери організацій характеризуються в основному такими особистими якостями:

1. Впевненість у собі та глибоке знання справи.

2. Впевненість у собі та високий рівень професіоналізму і менталітету.

3. Глибоке знання справи та високий рівень менталітету.

4. Глибоке знання принципів і методів управління,

369. Лідерство в управлінні – це:

1. Здатність впливати на менеджерів підрозділів і на окремих працівників.

2. Здатність впливати на окремих людей, на їх групи і досягати певних цілей.

3. Здатність впливати на колективи і досягати певних цілей.

4. Здатність впливати на окремі групи людей.

370. Підхід до управління з позицій особистих якостей ґрунтується на:

1. Пошуку характеристик, притаманних менеджерам основних підрозділів організації.

2. Пошуку характеристик, притаманних менеджерам і провідним спеціалістам організацій.

3. Пошуку характеристик, притаманних усім ефективним менеджерам.

4. Пошуку характеристик, притаманних менеджерам середньої ланки організації.

371. Поведінський підхід до управління ґрунтується на:

1. Дослідженні манери поведінки менеджерів і досвідчених спеціалістів щодо підлеглих.

2. Дослідженні манери поведінки керівників вищої ланки щодо підлеглих.

3. Дослідженні поведінки менеджерів щодо досвідчених спеціалістів.

4. Дослідженні манери поведінки менеджерів щодо підлеглих.

 

372. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на:

1. Виявленні факторів, що впливають на керівників середньої ланки, які безпосередньо виконують тактичні завдання.

2. Виявленні факторів, що впливають на поведінку менеджерів і підлеглих у різних ситуаціях.

3. Виявленні факторів, що впливають на керівників вищої і середньої ланки, які розробляють стратегію і тактику управління.

4. Виявленні факторів, що впливають на керівників вищої ланки.

373. Згідно з підходом "шлях-цілі", розробленим Т. Мітчелом і Р. Хаусом, стиль керівництва організацією слід вибирати залежно від:

1. Ситуації та розробленої стратегії організації.

2. Ситуації, яка склалася.

3. Ситуації та рівня професіоналізму менеджерів і спеціалістів.

4. Фінансового стану організації.

374. Згідно з сучасною теорією менеджменту кращим підходом до управління організаціями є:

1. Підхід "шлях-цілі", розроблений Т. Мітчелом і Р. Хаусом.

2. Ситуаційний підхід до лідерства і стилю керівництва.

3. Ситуаційний підхід до стилю керівництва.

4. Всі названі підходи.

375. Лідерство у менеджменті – це:

1. Здатність розпоряджатися всіми ресурсами в організації.

2. Здатність управляти персоналом організації для досягнення її цілей.

3. Здатність впливати на індивідуумів і групи людей з метою досягнення цілей організації.

4. Здатність впливати на людей для отримання запланованих прибутків.

376. Менеджеру влада в організації надається:

1. Наказом керівників вищої ланки.

2. Місцевими органами виконавчої влади та наказами керівників вищої ланки.

3. Трудовим колективом та місцевими органами управління.

4. Статутом організації та діючими законодавчими актами України.

377. Що слід розуміти в менеджменті під "потребою у владі"?

1. Бажання працівника (або групи працівників) впливати на іншого працівника (або групу працівників).

2. Бажання одного працівника впливати на іншого працівника організації.

3. Вплив однієї групи працівників на іншу групу працівників.

4. Вплив керівника на підлеглих працівників.

Що таке стиль керівництва?

1. Це манера поведінки керівника з підлеглими.

2. Це узвичаєна манера поведінки керівника щодо підлеглих, яка впливає на них і спонукає до досягнення цілей організації.

3. Це манера поведінки спеціалістів апарату управління.

4. Це манера поведінки керівника в процесі виконання своїх функцій.