Змістовний підхід в мотивуванні

Основу мотивації складають мотиви, під якими розуміють активні рушійні сили, що визначають поведінку живих істот. Поведінка людини мотивована.

Психолог Маслоу розрізняв п'ять мотивів, основу яких складає задо­волення базисних потреб: "дихання, спрага, голод, тепло". Як тільки базисні потреби задоволені, ця мотиваційна група відпадає. "Ситого не привабиш хлібом". Хліб важливий для тих, хто його не має. Якщо ж безпо­середня загроза життю людей перестає існувати, вони прагнуть до безпе­ки. І ні за що не хочуть опинитися на тій же сходинці бідності.

Наступна мотиваційна сходинка – "контакт і причетність", "престиж, становище, визнання". Вищий мотив у піраміді, побудованій Маслоу, скла­дає "самореалізація", прагнення людини реалізувати себе в своїй справі, в своєму творенні.

Правило: "Наступна сходинка мотиваційної структури має значення лише тоді, коли попередні сходинки пройдені".

Мотивувати співробітників – значить зачепити їхні важливі інтереси, дати їм шанс реалізуватися в процесі роботи. Співробітник має бути знайомий з успіхом. Успіх – це реалізована мета. Він також повинен мати можливість пізнати себе в результатах своєї праці, знайти себе в ній.

Ієрархія потреб за Маслоу

Мабуть, найвідоміша змістова теорія мотивації була розроблена Абрахамом Маслоу. Його теорія ієрархії потреб припускає, що в основі мотивації людини лежить комплекс потреб, причому потреби конкретного індивіда розташовуються в ієрархічному порядку (мал. 8.1). А. Маслоу [37, с.504] виділив п'ять основних типів мотивуючих потреб (у порядку зростання).

Задоволення поза процесом праці

Ієрархія потреб

Задоволення в процесі праці

 

Освіта, релігія, хобі, особисте зростання	Потреба в самовираженні	Можливості для освіти, просування, зростання та прояву творчих здібностей
Схвалення сім’ї, друзів, суспільства	Потреба в самоповазі	Визнання, високий статус, додаткові зобов’язання
Сім’я, друзі, суспільні групи	Потреба в приналежності	Робочі групи, клієнти, колеги, керівники
Відсутність війн, забруднення природного середовища, насилля	Потреба в безпеці	Безпека праці, додаткові пільги, гарантії збереження робочого місця
Їжа, вода, секс	Фізіологічні потреби	Тепло, повітря, оклад

Мал. 8.1 - Ієрархія потреб за А. Маслоу

1. Фізіологічні потреби. Це базові потреби людини, тобто потреба в їжі, воді і сексі. В організаційному середовищі до них належать потреби в належному опаленні, чистому повітрі і гарантіях оплати праці.

2. Потреби в безпеці. Потреби в безпечному фізичному й емоційному оточенні, відсутності безпосередніх погроз, тобто потреби у волі від на­сильства й у суспільному порядку. В контексті організації маються на увазі потреби в безпечних умовах праці, додаткових пільгах і гарантіях збереження робочого місця.

3. Відносини приналежності. Потреби в приналежності відбивають ба­жання людини бути прийнятим серед своїх однолітків, мати друзів, бути членом групи, бути улюбленим. В організаціях потреби в приналежності виз­начають бажання встановлювати добрі взаємини з колегами по роботі, брати участь у робочих групах і підтримувати хороші відносини з начальством.

4. Потреби в самоповазі. Дані потреби пов'язані з бажанням мати пози­тивну думку про самого себе і користуватися увагою, повагою і визнанням з боку інших людей. У рамках організацій ці потреби є мотивацією для визнання, прийняття на себе додаткових обов'язків, підвищення свого ста­тусу й одержання кредиту довіри для роботи на користь організації.

5. Потреби в самовираженні. Вища категорія потреб – це прагнення людини до самореалізації. Досягти самовираження – значить цілком роз­крити свій потенціал, підвищити рівень компетентності і взагалі стати краще. В організаціях ці потреби можуть бути задоволені шляхом надан­ня співробітникам можливостей особистого зростання, прояву творчих здібностей, підготовки для одержання більш складних завдань і просу­вання по службі.

Відповідно до теорії А. Маслоу, спочатку повинні бути задоволені по­треби нижчих рівнів і тільки після цього активізуються більш високі праг­нення. Таким чином, задоволення потреб людини відбувається послідов­но: спочатку фізіологічні, потім потреби в безпеці, потім у приналежності та ін. Якщо людина має потребу у фізичній безпеці, вона спрямовуватиме всі свої зусилля на те, щоб створити навколо себе відповідне середовище, не відчуваючи потреб у самоповазі й самовираженні. Після того як потре­ба задовольняється, вона відходить на другий план і активізується потре­ба більш високого рівня. Якщо профспілка домагається високої оплати праці і гарних умов праці для своїх членів, тим самим задовольняються їхні базові потреби, у співробітників виникає прагнення до приналеж­ності, бажання домогтися самореалізації.