І. теорєшчні основы безпеки життєдіяльносп

Вибір технолога нанесения лаку на меблі також пов 'язаний з выбором більш безпечно-го варіанта, а також відповідних засобів індивідуального та колективного захисту пра-цівників. Якщо власник підприсмства побажае взагалі уішкнути небезпеки шкідливого впливу парів лаку на працівникіх в процесі лакування, то він зможе скористатись авто­матичною фарбувалыюю лінісю. Однак таке обладнання досить дороге, і тому для неве­ликого підприсмства, яке лише починас промислову діяльність, установка його практич­но неможлива, особливо в умовах жорсткоїконкуренції. Крімтого, слід пам'ятати, що використання автоматично/ лінії не виключає повністю всі небезпеки, а, наепаки, може призвести до появи новых небезпек, наприклад, до небезпеки враження електрич-ним струмом при наладці та профілактичних роботах на ній.

Скоріш за все нанесення лаку буде здійснювати оператор за допомогою пульвериза­тора у фарбувальній камері. Для захисту оператора передусім необхідно вибрати відпов-ідний засіб захисту органів дихання. Респіратор — найдешевший з можливих засобів — в даному разі не може бути запропонований, оскільки він не захищає обличчя та очі. Можливість використання фільтруючого протигаза буде визначатись характеристика­ми парів лаку, але скоріш за все такий протигаз у даному випадку буде малоефективним, — потрібен буде ізолюючий протигаз. Ізолюючі протигази бувають шлангові та ав-тономні. Отже, необхідно вирііиувати, чи встановлювати стаціонарну систему забез-печення оператора повітрям за допомогою шлангового протигаза, чи використати ав­тономий дихалышй апарат.

Не слід забувати, що існують І інші працівники фабрики, які прямо не мають відно-шення до процесу лакування, але змушені працювати у безпосередній близькості до фар-бувальної камери. Вони також можуть зазнавати впливу токсичных випарувань. Щоб виключити можливість негативного впливу парівлаку на інших пращвників, фарбувалыш камера повинна мати ефективну систему вентыляцн та відповідне обладнання, яке запобігає проникненню іншого виробничого персоналу у небезпечну зону під час проведения полувальных операцій. Таким обладнанням можуть, серед іншого, бути: 1) попереджу-вальні знаки, розташовані у зоні робіт, які нагадують персоналу про небезпеку та/або потребують використання індивідуальних засобів захисту; 2) сигнальні обо попереджу-вальнх вогні, які будуть вмикатися кожен раз, коли відбуваеться лакування, для того, щоб перешкодити решті працівників проникнута у зону робіт; 3) оголошення по вс'ш фабриці, яке інформує праціеішків про початок і кінець небезпечноі операції.

3 метою зменшення ризику вибуху та пожежі електричне та вентиляційне облад­нання, яке знаходиться у фарбувальній камері та поряд з нею, повинно мати відпові-дне вибухопожежозахисне виконання. Слід зазначити, що вартість, наприклад, двох електричных двигунів, що мають однакові технологічні параметры, але один мае відкрите виконання, а другий особливо вибухозахисне, може різнитися у кілька десятків разів.

Запровадження наведених вище технічних засобів безпеки працівників не виключає необхідності здійснення спеціальних організаційних та санітарно-гігієнічішх заходів: а) розробки і запровадження технологічних карт та інструкцій з техніки безпеки; б) навчання та інструктажу персоналу, контролю за дотриманням та виконанням вста-новленых правил безпеки при проведенні робіт; в) забезпечення працівнаків санітарно-гігієнічннм обладнанням та відповідннмн процедурами, а також іншими заходами та засовами, які вимагаються чинними нормативними документами з охорони праці.

Усі наведені вище питания безпеки належать до компе-тенції охорони праці, але забруднене повітря, яке буде вилучатись з фарбувальної камери, може становити не­безпеку для людей, які живуть або з тих чи інших при­чин знаходяться поблизу цього виробництва. Це вже сфера дії іншого законодавства, а саме законодавства про захист навколишнього середовища, інших норма-тивних документів та інших органів контролю. Для того, щоб отримати дозвіл на запровадження нового технологичного процесу, підприємцю необхідно узгодити можливість і кількість викидів з органами санітарного нагляду та захисту навколишнього середовища. У даному разі мова йде про можливість забруднення повітря, і, можливо, цей приклад не зовсім показовий, бо в інших выробныц-твах можуть використовуватися значно агресивніші речовини або у набагато биыиых кількостях, ніж mi, про які йдеться тут, але все ж цей приклад наочно демонструє ризики, з як ими пов 'язане будь-яке выробныцтво, і необхідність застосування методики управління ними.

Захист повітряного басейну від забруднень регламентується гранично допустимыми концентраціями (ГДК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, гранично допустимыми викидами (ГДВ) шкідливих речовин та тимчасово узгодженими викидами шкідливих речовин від джерел заб­руднень. Значения ГДК речовин, що забруднюють повітря, встановлені відповідними державными та міждержавними стандартами і санітарними нормами. Норми ГДВ розробляються для кожного джерела забруднення, виходячи з того, щоб його викиди в сумі з викидами всіх інших джерел забруднення, що розташовані в цьому районі, не призвели до утворення у приземному шарі повітря перевищення ГДК, а в місцях розташування сана-торив, будинків відпочинку та в зонах відпочинку міст з населениям понад 200 тыс. мешканців ці концентрації не повинні перевищувати 0,8 ГДК.

Для того, щоб виключиты або зменшыты можливість вплыву шкідливах речовин на людей та навколишнє середовыще в разі аварії, стихійного лиха чы катастрофи, на підприємстві згідно з вимогами законодавства і нормативных актів з пытань цнвільної оборони та охоро-ны праці власныком мають бути опрацьовані і" затверджені план попередження надзвичай-ных сытуащй і план (шструкція^ ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).

ш У плані попередження надзвичайних ситуацш розглядаються можливі аваріїта інші надзвичайні ситуації техногенного і природного походження, прогнозуються наслідки, визначаються заходи щодо іх попередження, терміни виконання, а також силы і засобы, що залучаються до цых заходів.

су Уплані (інструкції) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій) мають буты пере-лічені всі можливі авары та інші надзвичайні ситуаціі, визначені дії посадових осіб і працівнаків тдпрыемства під час їх виныкнення, обов 'язки професійних аварійно-ряту-вальных формувань або працівнаків інших підприємств, установ і організацій, які залуча­ються до ліквідаціінадзвичайних ситуацій.

Розробивши всі необхідні органЬаційні, санітарно-гігієнічні та технічні заходы забез­печення безпекы працівнаків і узгодивши їх з місцевою інспекцією Комітету по нагляду за охороною праці, выкопавши розрахунки ГДВ шкідливих речовин і узгодивши іхз відповід-ними органами охороны здоров 'я та захисту навколишнього середовыы(а, розробывшы і узгодивши з органами цивільної оборони план попередження надзвичайних ситуацій і план (інструкцію) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), підприємець, якщо немає інших перешкод, може розпочинати виробництво продукції.

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

t ПОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Ate йому не слід забувати також про можливість несанкціонованого доступу до шкід.іивих речовин, иаприклад, з метою крадіжки. В деяких випадках, наприклад, якщо мова йде про радіоактивні речовини, сильнодіючі отруйні речовшш, агрохімікати тощо, лідприємеиь несе відповідальність за належне іх збереження, транспортування та контроль за ними.

Якісний аналіз небезпек

Вище було показано, що жодна система чи операція не гарантує абсо­лютно! безпеки. Та все ж доки ми не маемо 100% безпеки, ми намагае-мося, наскільки це можливо, наблизитися до цієї мети. 3 плином часу різні заходи та методи, які використовуються для вирішення відповід-них задач, удосконалюються, збільшуючи наші можливості у дослід-женні систем, визначенні небезпек, виключенні або контролі за цими небезпеками, зниженні ризику до прийнятного рівня при роботі 3 цими системами. Аналіз небезпек починають з грубого дослідження, яке доз­воляв в основному ідентифікувати джерела небезпек. Потім, при необх-ідності, дослідження можуть бути поглиблені і може бути виконаний детальний якісний аналіз. Методи цих аналізів та прийоми, які викори­стовуються при їх виконанні, відомі під різними назвами. Нижче наве­ден! основні з цих загальних інструментів.

Типи аналізу:

• попередній аналіз небезпек (ПАН)

• системный аналіз небезпек (САН)

• підсистемний аналіз небезпек (ПСАН)

• аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО) Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

• анаяіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ)

• аналіз дерева помилок (АДП)

• аналіз ризику помилок (АРП)

• прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР)

• аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ)

• аналіз поетапного наближення (АПН)

• програмний аналіз небезпек (ПрАН)

• аналіз загальних причин поломки (АЗПП)

• причинно-наслідковий аналіз (ПНА)

• аналіз дерева подій (АДПд)

Метою даного навчального посібиика не є вивчення перелічених вище методів та прийомів аналізу небезпек. Існує велика кількість нау-

кових та технічних праць на цю тему, які рекомеидується вивчати тим, хто хоче отримати більш повні та деталізовані поради з приводу застосу-вання методів аналізу небезпек.

Крім того, окремі методики вивчаються при вивченні загальноін-женерних та спеціальних дисциплін. Та оскільки даний навчальнии посібник розрахований на широке коло студентів різних спеціальнос-тей, автори вважають за доцільне ознайомити їх з основами принаймні двох з наведених вище методик, а саме з попереднім аналізом небез­пек (ПАН) та аналізом дерева помилок (АДП).

ЪПопереднш аналіз небезпек — це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендацп щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в си­стема. Проте в багатьох випадках цьому аналїзу може переду-вати подготовка попереднього переліку небезпек.

ПАН звичайно виконується у такому порядку:

— вивчають технічні характеристики об'екта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матер-іали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості;

— визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджуєть-ся на даний об'єкт, систему чи процес;

 

— перевіряють технічну документацию на и відповідність законам, правилам, принципам і нормам безпеки;

— складають перелік небезпек, вякому зазначають ідентифіковані дже­рела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що еикликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки.

При провєденні ПАН особливу увагу приділяють наявності

?

вибухопожежонебезпечних та токсичних речовин, виявлен-ню компонентов об'єкта, в яких можлива їх присутність, ф потенційна небезпечна ситуація від неконтрольованих ре­акций чи при перевищенні тиску.

Після того, коли виявлені крупні системи об'єкта, які є джерелами не­безпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш детально за допомогою інших методів аналізу, перелік яких наведено вище.

Існують базові запитання, на які обов'язково необхідно відповісти, коли проводять ПАН, незважаючи на те, що деякі з них можуть здава-тися занадто простими. Якщо ці запитання не розглянути, то існує ризик неповного аналізу безпеки системи. Вся простота чи очевидність мае схильність приховувати деякий рівень прихованої небезпеки. Базові запитання, які мають бути вирішені, включають наступні: